ТЕРМІНИ ІЗ ГЛОСАРІЮ. Андрагогіка – вікова та педагогічна галузь психолого-педагогічних досліджень теоретичних і практичних проблем освіти і виховання дорослих люей

Андрагогіка – вікова та педагогічна галузь психолого-педагогічних досліджень теоретичних і практичних проблем освіти і виховання дорослих люей

Бакалавр – особа, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні знання і спеціалізовані уміння щодо узагальненого об’єкта праці (спеціальності), достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певній галузі економіки, науки, культури.

Викладач – фахівець із необхідною вищою фаховою і психолого-педагогічною підготовкою, який здійснює навчально-виховну та організаційно-методичну роботу у професійно-технічних навчальних закладах, ВНЗ різних рівнів акредитації.

Вища освіта – рівень освіти, які одержують на базі середньої загальної або професійної освіти у вищих навчальних закладах і який підтверджується офіційно визнаними документами (дипломами, сертифікатами тощо). Вища освіта – результат засвоєння такої сукупності систематизованих знань і навичок діяльності, яка дає можливість спеціалістові самостійно й відповідально вирішувати дослідницькі і практичні завдання, творчо використовуючи й розвиваючи досягнення культури, науки, техніки.

Вищий навчальний заклад – освітня та освітньо-наукова установа, яка має статус юридичної особи й реалізує професійні освітні програми вищої професійної освіти згідно з законом «Про освіту», іншими законодавчими актами України, своїм статутом. За організаційно-правовими формами можуть створюватися державні, муніципальні, недержавні (приватні, громадських і релігійних організацій) вищі навчальні заклади.

Інноваційний процес у вищій освіті – це сукупність послідовних, цілеспрямованих дій, спрямованих на її оновлення. Він реалізується за такими напрямами: а) удосконалення, пов’язані з модифікацією, раціоналізацією, модернізацією змісту, форм і методів навчально-виховного процесу; б) радикальні нововведення, пов’язані з трансформацією традиційної системи в альтернативну; в) комплексні (комбінаторні) нововведення, які охоплюють такі елементи, як удосконалення, так і трансформації навчально-виховного процесу.

Компетентність – це сукупність знань і вмінь, необхідних фахівцю для здійснення ефективної професійної діяльності: вміння аналізувати і прогнозувати результати праці, використовувати сучасну інформацію щодо певної галузі виробництва

Магістр – освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні знання, отримав досвід їх застосування для розв’язання професійних завдань у певній галузі народного господарства. Програма підготовки в магістратурі надає випускникові знання й навички наукової, педагогічної та дослідницької діяльності. випускникові присвоюється кваліфікація магістра й надається диплом, в якому зазначається спеціальність підготовки або галузь знань.

Методологія – система принципів, норм і способів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності, вчення про методи пізнання.

Модуль – логічно завершена частина теоретичних знань і практичних уміень з певної навчальної дисципліни.

Навчальний процес – система організації навчально-виховної роботи, в основу якрої покладена органічна єдність викладання і учіння, спрямована на досягнення результатів навчання, виховання і розвитку студента.

Навчання – цілеспрямована взаємодія вчителя (викладача) та учнів (студентів), у процесі якої засвоюються знання, формуються вміння й навички.

Наукові працівники – фахівці, які ведуть дослідження наукових проблем або окремих питань у тій чи іншій галузі знань у науково-дослідних установах або у ВНЗ, куди вони поступають на роботу на конкурсних засадах. Рівень кваліфікації наукових працівників, як правило, визначається вченими званнями й науковими ступенями

Особистість – людська цілісність, системна освітня якість, якої набуває індивід у предметній діяльності та спілкуванні, що характеризує рівень і якість впливу на нього суспільних відносин. Основними ознаками особистості є розумність дій, відповідальність, свобода, гідність, свідоме управління власною поведінкою і діяльністю, суспільна активність, наявність власних поглядів, творчість. Людина як особистість формується у соціокультурному середовищі, у процесі діяльності і спілкування.

Педагог – 1) особа, яка виконує викладацьку чи виховну роботу; 2) науковець, який досліджує проблеми педагогіки як науки.

Принцип – основне вихідне положення якої-небудь наукової системи, теорії, ідеологічного напряму й т.ін.

Професійна компетентність – інтегративна характеристика ділових і особистісних якостей фахівця, що відображає рівень знань, умінь, досвіду, достатніх для досягнення мети з певного виду професійної діяльності, а також моральну позицію фахівця.

Студент – особа (згідно із Законом України «Про вищу освіту»), яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, екстернатною формою навчання, щоб здобути певний освітній і освітньо-кваліфікаційний рівень.

Фактор – істотна обставина, причина, умова, рушійна сила процесу або явища.

Фахівець – 1) той, хто досконало володіє якимсь фахом, має високу кваліфікацію, глибокі знання з певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо; 2) той, хто зробив якесь заняття своєю професією.

Якість вищої освіти – 1) відповідність вищої освіти соціально-економічним потребам, інтересам особистості, суспільства і держави; 2) сукупність якостей особи з вищою освітою, які відображають її компетентність, рівень фахових знань і вмінь, ціннісні орієнтації, соціальну спрямованість і обумовлюють здатність задовольнити як особистісні духовні і матеріальні потреби, так і суспільні потреби.

Поиск по сайту: