III.Результати дослідження

Волейболісти. Наприкінці експерименту у спортсменів обох груп відбулися позитивні зрушення в показниках швидкісно-силової підготовленості, тонусу і скорочувальної спроможності м'язів нижніх кінцівок, опорно-ресорної функції ступні, що, цілком імовірно, є результатом навчально-тренувальної роботи в період проведення педагогічного експерименту. Для визначення вірогідності розбіжностей у зміні досліджуваних показників було використано непараметричний критерій Манна Уітні для незалежних вибірок.

Дані дослідження швидкісно-силової підготовленості свідчать, що волейболісти тих самих амплуа, які входили до контрольної та експериментальної груп, на початку експерименту істотно не відрізнялися щодо більшості досліджуваних показників (Р>0,05). Запровадження в підготовчому періоді розробленої нами програми в експериментальній групі сприяло достовірним змінам середньостатистичних значень показників, що характеризують швидкісно-силові можливості волейболістів різних ігрових амплуа (табл. 1).

У нападаючих першого темпу спостерігалося збільшення швидкісно-силових здібностей, які характеризували виконання атакувальних дій, про що свідчить приріст у показниках: метання набивного м'яча вагою 1 кг сидячи – 11 %, стоячи – 11,6 %, в стрибку – 10,7%; швидкісна сила – вистрибування з присіду – 6%, піднімання в сід протягом 20 с – 9,3 %, силова витривалість – підтягування на поперечині – 21,1 %, згинання та розгинання рук в упорі лежачи – 14,6 %; вибухова сила – стрибок у висоту з місця – 9,1 % і з розбігу – 7,9 %, абсолютна сила – сила м'язів розгиначів ніг – 12,7 %; сила м'язів розгиначів спини – 7 %.

У нападаючих другого темпу спостерігалася аналогічна тенденція зростання швидкісно-силових здібностей, що обумовлено однаковою для обох амплуа експериментальною структурою розподілу тривалості використання комплексів ЗФП. Приріст досліджуваних показників був таким: метання набивного м'яча вагою 1 кг стоячи – 13,7 %; метання набивного м'яча вагою 1 кг у стрибку – 12 %; вистрибування з присіду – 5,8 %; піднімання тулуба в сід з положення лежачи на спині протягом 20 с – 5,4 %; підтягування на поперечині – 17,6 %; згинання та розгинання рук в упорі лежачи 13,5 %; стрибок у висоту з місця – 5,2 % стрибок у висоту з розбігу – 5,4 %; сила м'язів розгиначів ніг – 9,5 %; сила м'язів розгиначів спини – 8,5 %; кількість присідань протягом 20 с – 9,7 %.

У зв’язуючих відмічено збільшення таких показників: метання набивного м'яча вагою 1 кг стоячи на 11 % і в стрибку – на 10,2 %; кистьової динамометрії правої руки – на 6,5 % лівої – на 6 %; сили м'язів розгиначів ніг – на 6,2 %, сили м'язів розгиначів спини – на 7 %; стрибка у висоту з місця – 7,4 % і з розбігу – 7,7 %; у результаті бігу зі зміною напрямку 6Ч5 м – 5,9 % і бігу зі зміною напрямку 92 м – 2,4 %.

У ліберо збільшилися такі показники: у результаті бігу зі зміною напрямку 6Ч5 м – 6 %, у результаті бігу зі зміною напрямку 92 м – 2,9 %; у стрибку у висоту з місця – 7,4 %, стрибку у висоту з розбігу – 6,8 %, стрибку у довжину з місця – 3,4; у вистрибуванні із присіду протягом 20 с – 6,4 %; у підніманні тулуба в сід протягом 20 с – 10,3 %; підтягуванні на поперечині – 26,3 %; у згинанні та розгинанні рук в упорі лежачи – 15,7 %; у присіданні протягом 20 с – 8,1 %.

Отримані достовірні зміни показників швидкісно-силової підготовленості волейболістів кожного ігрового амплуа свідчать про ефективність запропонованої нами структури розподілу часу використання фізичних вправ різного спрямування у підготовчому періоді річного циклу підготовки.

Поиск по сайту: