ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Підготовка спортсменів у сучасних умовах багато в чому обумовлена ефективністю методів організації та керування тренувальним процесом з використанням контролю та врахуванням індивідуальних, вікових, морфофункціональних особливостей спортсменів, а також застосуванням раціональних тренувальних технологій (В.М. Платонов, М.М. Булатова 1995; А.М. Лапутін, 1999; Л.В. Волков, 2002; Корягін 2004; В.М. Платонов 2004; О.А. Шинкарук 2005; В.М.).

Еволюція правил гри у волейболі призвела до змін у системі підготовки гравців. При відносно незмінному протягом сторіччя арсеналі технічних прийомів наявна система техніко-тактичних дій зазнала значних модернізацій, які призвели до необхідності змін фізичної підготовленості волейболістів різного ігрового амплуа (А.В. Бєляєв, 1990 – 2004; Ю.Д Желєзняк, 1983 – 2001).

Багато фахівців у галузі фізичної культури і спорту (С.С. Єрмаков, 1997; В.М. Маслов, 2002; М.О. Носко, 2003 та ін.) підкреслюють пріоритетне значення швидкісно-силової підготовки юних волейболістів, тому що розширення діапазону ігрових дій, збільшення напруження гри вимагають від спортсменів прояву максимальних швидкісно-силових здібностей у ситуаціях, які швидко змінюються на волейбольному майданчику під час змагальної діяльності. Аналіз літературних джерел показує, що в наукових роботах з теорії та методики підготовки юних волейболістів досить ґрунтовно вивчено питання розвитку рухових здібностей (Х. Мохамад, 1997; Л.В. Булкина, 2004) і спеціальної витривалості (В.І. Ковцун, 2001; В.В. Ковцун, В.Т. Козарецкий, 2004), оптимізації структури фізичної підготовленості і розвитку фізичних якостей (О.В. Беляев, 1990;Р.Я. Проходовський, 2002), впливу спеціальних засобів навантаження на стан технічної майстерності (С.В. Гаркуша, 2005; О.В. Осадчий 2007.

У працях Синіговеця І.В. зазначається, що оцінка фізичної підготовки юних волейболістів є одним з критеріїв визначення ефективності учбово-тренувального процесу. Об'єктивність визначення рівня фізичної підготовленості волейболістів залежить від системно-структурної, комплексної і вибіркової технології рухового тестування юних волейболістів.

У сучасному волейболі фізична підготовка спортсменів набуває особливого значення у зв’язку з розширенням діапазону ігрових дій, збільшення напруги гри, що потребує від спортсменів максимальних фізичних зусиль у ситуаціях, які швидко змінюються на волейбольному майданчику(Синіговець І.В. 2006)

Результати проведених досліджень доповідалися на VIII Міжнародному науковому конгресі “Сучасний олімпійський спорт і спорт для всіх” (Алмати, 2004); науковій конференції “Проблеми та перспективи розвитку спортивних ігор і єдиноборств у вищих навчальних закладах” (Харків, 2005); ІХ Міжнародному науковому конгресі “Олімпійський спорт і спорт для всіх” (Київ, 2005); ІХ міжнародному науковому конгресі “Молода спортивна наука України” (Львів, 2006); науково-практичній конференції “Актуальні проблеми фізичного виховання і спорту на сучасному етапі” (Чернігів, 2006); щорічних наукових конференціях кафедри кінезіології Національного університету фізичного виховання і спорту України (2003 – 2006).

Дослідження останніх років показали, що поряд із найважливішими характеристиками спеціальної фізичної підготовленості борців, все більшого значення набуває їхня швидкісно-силова підготовленість. Завдання розробки засобів і методів ефективного удосконалення швидкісно-силових якостей є надзвичайно

Актуальним для сучасної боротьби. Його успішне розв'язання, на думку тренерів, дозволить задіяти значні резерви навчально-тренувального процесу і підняти на якісно новий рівень теорію та практику цього виду спорту (Данько Г.В. 1999; Бойко В.Ф., Данько Г.В. 2004; Малинский И.И. 1999).

Особливо актуальною ця проблема є у передзмагальному періоді тренування борців, коли закладається функціональна база для успішної підготовки і участі в основних змаганнях, забезпечується становлення різних форм підготовленості. Незважаючи на очевидну актуальність сформульованої проблеми, фахівці, на жаль, ще не знайшли оптимальних способів її вирішення (Арустамов Г.А. 1986.; Игуменов В.М., Шиян В.В. 1998).

Класифікація засобів розвитку сили за А.А. Тер-Ованесяном, І.А. Тер-Ованесяеом. 1986. (перероблено і доповнено М.М. Линцем):

Поиск по сайту: