Екскурсія-огляд вікна (середня група)

Мета: познайомити дітей з джерелом світла у груповій кімнаті, його будовою.

Хід заняття: Діти сидять півколом обличчям до вікон. Вихователь загадує загадки: "Багато сусідів увесь вік разом живуть, а ніколи один одного не бачать" (вікна в будинку), "Береги скляні, а межі дерев'яні" (вікно). Пропонує дитині підійти і показати вікно.

— Скільки у нашій груповій кімнаті вікон? (Розглядають
їх). З чого складається вікно?

Якщо діти не називають, вихователь розповідає сама:

скло, дерев'яна рама (або металопластик), підвіконня, кватирка, фрамуга. Викликає дітей і пропонує показати.

— Для чого потрібне скло?

— Через скло в кімнату проходить світло, сонячні про­мені, кімната стає світлою, веселою. Скло потрібно часто мити, щоб воно було чистим, блищало на сонці.

— Для чого потрібне підвіконня? Чому воно так
називається? Для чого потрібні кватирки, фрамуги?

— Вікно можна відчиняти і зачиняти. Подивіться, що є
на рамах для цього? З чого зроблені ручки?

Для закріплення нових слів вихователь використовує ігровий прийом. На гостини до дітей прийшов зайчик і ско­чив на підвіконня.

— Куди скочив зайчик? Зайчик стукає у раму.

— Куди потрібно постукати?

Зайчик запитує у дітей, як називаються частини вікна. Наприкінці заняття вихователь читає вірш Л.Ніко-лаєнко "Вікна".

Екскурсія-огляд електропраски (старший дошкільний вік) Мета: Познайомити дітей з електропраскою, її призначенням, принципом роботи.

Хід заняття: Вихователь заздалегідь готує на столі 2 електропраски (велику і маленьку дорожну), одяг ляльчин (який перед цим діти прали разом з вихователем), підставку для електропраски. Загадує загадку. Показує велику електро­праску, запитує, що це? Повторюють слово "електропраска". —Для чого потрібна електропраска? Що можна нею прасувати? Діти (або вихователь) пригадують вірш І.Кульсь-кої "Параска прасує".

У Параски гарна праска, Попрасує все Параска: Сукні синії - лялькам, А нові хустинки - нам.

____________________ Алла Богуш, Наталія Гавриш _________________

— Сьогодні ми теж будемо прасувати ляльчин одяг. Але
передусім розглянемо праску, з чого вона складається.

Запитує у дітей і показує: маленький корпус, пластма­сова ручка, гладка нижня поверхня, шнур.

— Що потрібно зробити, щоб праска стала гарячою?
Так, увімкнути в розетку, поставити на підставку. Прасу­
вати потрібно на дошці.

Показує маленьку дорожну праску. Розглядають її, вихователь викликає дитину і пропонує увімкнути праску, підготувати дошку, ляльчин одяг. Першу сукню вихователь прасує сама. Надалі викликає дітей прасувати хусточки, стрічки. Звертає увагу на те, що потрібно з праскою бути дуже обережними. Як тільки праска нагрілась, її треба вимкнути, потім прасувати. Брати праску тільки за ручку, прасувати швидкими рухами. Діти складають випрасувані речі.

Екскурсія-огляд телефону (старший дошкільний вік)

Мета: Познайомити дітей з телефонним апаратом, його призначенням і будовою.

Хід заняття: 3 підгрупою дітей вихователь приходить до кабінету завідувача. Розсаджує їх так, щоб всім було видно апарат. Загадує загадку:

Через поле і лісок

Подається голосок,

Він біжить по проводах,

Скажеш тут, а чути там. (Телефон).

Або: "Нічого не бачу, а все чую".

Діти відгадують. Вихователь повідомляє мету заняття.

— Діти, у кого вдома є телефон? Для чого потрібен телефон? У нашій країні є багато міст, сіл, у яких живуть люди. Деякі міста дуже далеко знаходяться від нашого. Щоб щось терміново передати знайомим або родичам, лю­ди користуються телефоном. Телефон є в будинках, шко­лах, лікарнях, дошкільних закладах. У нашому дошкіль-

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

ному закладі також є телефон. Любов Федорівна телефонує до крамниці, замовляє іграшки, це значно швидше, ніж їхати трамваєм, тролейбусом. Телефон економить наш час. Розглядають будову телефонного апарата.

— З чого складається телефон? З якого матеріалу зро­блений?

— Телефон пластмасовий. Він складається з корпусу (показує). Зверху є важіль і трубка зі шнуром. Трубка натискує на важіль (показує). Якщо трубка буде лежати неправильно, не натисне на важіль, телефон можуть вимкнути.

Розглядають трубку.

— Що вам нагадують кінці трубки? Правильно,
чашечки без ручок.

— А якщо я поверну трубку ось так, що вона вам нага­дує? Правильно, місток. Верхня частина трубки називаєть­ся телефон (повторюють), нижня - мікрофон. У телефон ми чуємо, в мікрофон - говоримо. Подивіться, що ви бачите в нижній частині трубки? Правильно, дірочки. Всередині мікрофону є кругла пластинка (показує), називається вона мембрана. Діти, для чого потрібна ця пластинка? Що ви бачите на корпусі телефону? Диск з цифрами, диск з отво­рами. На диску написані цифри, вони потрібні, щоб наби­рати номер. Подивіться, як правильно потрібно набирати номер (набирає номер іншого дошкільного закладу, про­понує дитині поговорити).

— Хто знає свій квартирний номер телефону? (Наби­рають, діти розмовляють з батьками). Є такі номери, які всі повинні знати і ви теж. Ці номери в усіх містах однакові. (Вихователь називає номери швидкої допомоги - 03, по­жежної команди -01, міліції - 02. Запитує у дітей, чи знають вони, що це за номери).

— Для того, щоб набрати номер, необхідно зняти
трубку. Зараз ми з вами зателефонуємо Валентині Петрівні,
її номер 5-85-20.

Алла Вогуш, Наталія Гавриш

Вихователь набирає номер, розмовляє, дає трубку дітям.

Вихователь: діти, крім квартирних телефонів у ваших батьків є мобільні телефони (Показує). Коли ви виростите, підете до школи, ви теж зможете користуватися мобільним телефоном. Він дуже зручний, з будь-якого місця людина може зателефонувати додому, своїм друзям, на роботу.

У кінці заняття вихователь читає вірш про телефон.

Поиск по сайту: