Предмет і завдання методики ознайомлення дітей з довкіллям 4 страница

Таблиця 2.4.

Змістові лінії ознайомлення з довкіллям у програмі "Моє довкілля"

Сфери життєдіяльності

Сфера "Природа"

с

_

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Природа рідного краю

—Тварини

—Рослини —Ландшафти —Нежива природа

—Заповідні території —Народна метеорологія

—Народні ігри

—Твори письменників класиків

—Орієнтований перелік картин українських художників

—Орієнтований словник- мінімум

Як бачимо, програма "Моє довкілля" побудована за принципом інтегрованого змісту ознайомлення дітей з довкіллям з різних розділів, що є у загальноосвітніх програ­мах ДНЗ, а також містить цінний довідниковий матеріал для вихователя.

У "Програмі розвитку дитини дошкільного віку" (про­ект) подано інтегровані показники розвитку пізнавальної активності дітей за сферами життєдіяльності дитини. Пізнавальна активність, у свою чергу, поділяється на загальну і логіко-математичного характеру.¹ Окремі роз­діли ознайомлення дітей з предметним довкіллям у програмі відсутні.

За освітньою програмою "Довкілля"² для дітей дошкіль­ного віку (шостий-сьомий рік життя) було розроблено й опубліковано навчально-методичний посібник "Довкілля" (Автори А.М.Богуш, В.Р.Ільченко) у двох частинах.³ Навчально-методичний посібник для вихователів дошкільних навчальних

¹ Програма розвитку дитини дошкільного віку. - К.: "Світич", 2004.

² Ільченко В.Р., Туз К.Ж. Освітня програма "Довкілля". Концептуальні
засади. Інтеграція змісту природничо-наукової освіти. - К.; Полтава,
1999. -С. 31.

³ Богуш А.М., Ільченко В.Р. Довкілля. - Для дітей дошкільного віку - част.
II.-Полтава, 2003.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

закладів і батьків складено за інтегрованим принципом, закладеному в Базовому компоненті дошкільної освіти. Він допоможе одержати і закріпити знання дітей за варіативни­ми і тематичними програмою ознайомлення дітей з довкіллям. Посібник містить знання про природу, людину, предмети довкілля, знання з народознавства, фізичного виховання, розвитку мовлення, художні твори та вправи на моделю­вання у дітей цілісності знань, які базуються на уявленні дитини про самозбереження, збереження природного та соціального довкілля, а також заняття серед природи, які найчастіше проводяться у визначні дні народного календа­ря (свята українського народу) та уроки мислення.

Концептуальним положенням побудови посібника і пізнання дитиною свого життєвого світу (природного, предмет­ного і соціального довкілля), яке випливає з багатьох потреб дитини: це її прагнення до дослідження, конструювання, спілкування, самовираження (творчого, художнього, мовлен­нєвого). Саме своїм змістом, методами і прийомами роботи посібник спрямований на задоволення цих потреб і тим самим на природовід повід не їх навчання і виховання.

Перша книга "Довкілля" присвячена ознайомленню дітей з предметним довкіллям. Започатковує її тема "Знайомимося з довкіллям".

Надалі продовжується розмова про Довкілля з наскрізни­ми героями Лесиком, Уляночкою. Після кожного оповідання, розповіді дитині пропонується виконати різні завдання: відповідай, намалюй, запрошуємо до гри, склади казку, зроби сам, відгадай, знай, вивчи на пам'ять, склади роз­повідь з теми. Подаються вірші, загадки, прислів'я, приказки до кожної теми. Є рубрика "Маленькі дослідники", у якій дітям пропонується виконати досліди. Наприклад, до оповідання "Розмова про воду":

-Візьміть дзеркало або скло, дихніть на нього. Що з ним сталося, чому воно стало вологим? Візьміть у руку

Алла Богуш, Наталія Гаериш

маленьку крижинку, бурульку. Що з ними станеться у руці?

Друга книга "Довкілля" присвячена Людині в Довкіллі. На першій сторінці - звертання до дітей:

Любі діти!

Запрошуємо вас до подорожі до країни людяності, в довкілля людських стосунків. Подорожуючи, ви дізнаєтесь багато цікавого про себе, своїх друзів, близьких і рідних людей, свою Батьківщину, рідну мову, будете зростати мудрими, розумними, чемними, уважними дітьми. А ще книжечка навчить вас вести свій перший щоденник, своє Я у малюнках... Щасти вам у подорожі знання!

У книзі дітям пропонуються теми: "Людина в довкіллі", "Дорослі люди. Сім'я ", "Моя Батьківщина", "Мова рідна, слово рідне", "Вчимося читати рідною мовою", "Що я знаю про себе", "Як народжується казка", "Життя людини", "Моє тіло", "Що потрібно робити, щоб бути здоровим?", "Я - людина", "Моє ставлення до інших", "Що я знаю про себе?".

Матеріали посібників "Довкілля" вихователь може ви­користовувати на заняттях з ознайомлення з довкіллям, природою, з художньої літератури, мовленнєвих заняттях, на інтегрованих і комплексних заняттях та в повсякденній роботі з дітьми.

• ■ -

■ ш

2.2. Становлення особистості дошкільника у предметно-розвивальному середовищі дошкільного закладу

.....

На часі виходу України на світові освітні горизонти очевидною стає різниця між рівнем теоретичного осмислен­ня цілей, змісту освітніх реформених процесів та практичною

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

перебудовою освітнього процесу в межах конкретного навчального закладу. Концептуальні позиції щодо реформу­вання змісту дошкільної освіти в Україні були досить чітко визначені в низці державних документів, зокрема в Базово­му компоненті дошкільної освіти (1998 р.). Проте, не зва­жаючи на досить активні й детальні пояснення щодо його змісту, ще залишається багато дошкільних закладів, які і досі не відповіли на запитання: що конкретно має змінитися в роботі певного педагогічного колективу, як реально реалізувати компетентнісний, суб'єктно-діяльнісний та культурологічний підходи до освіти, задекларовані в означеному документі.

Більшість вихователів вже начебто психологічно дозріла до прийняття особистісно-орієнтованої моделі взаємодії педагога та дітей як єдино можливої платформи для становлення у них досвіду пізнання та самопізнання, побудови соціальних стосунків. Проте процес оновлення характеру та змісту освітнього процесу дошкільного закла­ду гальмує тривалий досвід застосування більш легкої в управлінні дитячим колективом авторитарної моделі, тяжіння до традиційних способів організації навчання і взагалі життєдіяльності дошкільників у дошкільному закладі, зорієнтованих на пріоритет організованих форм навчання за шкільним зразком. Чим ретельніше вихова­телі докладають зусиль на засвоєння дітьми знань-умінь-навичок, тим гірший результат одержують і діти, і батьки, і самі педагоги. Постають класичні запитання: Чому? Що

робити?

На нашу думку, дошкільна освіта не буде здатною вико­нувати державне й суспільне замовлення на виховання особистості, адекватної вимогам сьогодення, доки процес освіти не стане цілісним. Головним орієнтиром конкретного вихователя у плануванні та виконанні педагогічної діяльності є програма, що водночас є і благом, і гальмом. Благом, тому

Алла Богуш, Натпалія Гавриш

що педагогічна діяльність не може не бути плановою, націленою на кінцевий результат. Проте програма, на жаль, містить лише набір певних знань, умінь, навичок за різними розділами, видами діяльності дошкільнят, відтак, і кінцевий результат який вбачають, усвідомлюють вихователі, виявляється фрагментарним, обмеженим пара­метрами тільки знаннєво-діяльнісного блоку. Навчальні та розвивальні завдання конкретного заняття - святая святих - вихователі намагаються виконати попри все, виховні завдання багатьма пишуться (якщо пишуться у програм­ному змісті) формально.

За змістом програми майже не простежується загаль­ний результат дошкільної освіти - розвинена особистість, яку характеризують сформовані базисні якості, розвинені здібності. Більшість вихователів (як і вчителів початкової ланки), за даними проведеного опитування, не досить чітко уявляють собі "ідеальний образ" дитини - випускника дошкільного закладу. Переважна більшість їхніх очікувань пов'язана зовсім не з особистісними якостями, а з показни­ками навченості, успішного засвоєння програми та якостя­ми, які полегшують дорослому здійснення педагогічного процесу - слухняність, дисциплінованість, керованість, точність виконання завдань тощо. А ті вихователі, які на перший план усе ж висувають як одне з головних завдань дошкільної освіти формування таких особистісних якостей, як самостійність, активність, ініціативність, відповідаль­ність, працелюбність, креативність, - не пов'язують ці орієнтири з принциповими перебудовами в навчально-виховному процесі, стилі взаємодії і спілкування з дітьми. Переважає думка, що ці якості повинні з'явитися самі по собі. Більшість педагогів переконана, що головною цін­ністю дошкільної освіти залишаються ЗУНи, адже саме за ці досягнення оцінюють якість роботи вихователя (вчите­ля). Отже, формування особистості дошкільників відбу-

вається безсистемно, що частково пояснює кризовий стан у вихованні сучасних дітей.

На нашу думку, здатність до системного бачення мети-технологій-результату дошкільної освіти можливо за умови побудови кожним вихователем особисто і всім педаго­гічним колективом цілісного стратегічного напряму педа­гогічної діяльності, визначення, чіткого усвідомлення концептуальних засад роботи всього педагогічного колекти­ву, тактичних, щоденних завдань навчання, виховання та розвитку дітей.

Побудова освітнього процесу в дошкільних закладах на концептуальних засадах - не мода, а жорстка вимога сучасного життя, адже соціально-педагогічна, суспільно-економічна діяльність кожного дошкільного закладу відбувається у загальному соціально-економічному кон­тексті державного господарства і має відповідати його "правилам гри". Колектив, націлений на конкурентоздат-ність не лише свого закладу, а життєздатність кожного зі своїх випускників, працівників, повинен сформувати свою філософію (саме вона і відбивається в концепції дошкіль­ного закладу), свідомо прийняти її і діяти відповідно з нею. Сьогодні більшість дошкільних закладів не звикли працювати за своєю, розробленою на основі Базового ком­поненту дошкільної освіти і варіативних програм концеп­цією навчально-виховної роботи дошкільного закладу.

А там, де є концепція, вона не є дієвою. Вона красиво розписана, оздоблена блискучими файлами і тацями, проте дістають її переважно в момент перевірки дошкільного закладу, вихователі часом про неї і не знають. Втім концепція і сам процес цілепокладання повинні відбуватися за безпосередньою участю кожного члена колективу, адже вони визначають смисли всієї подальшої роботи. Концепція діяльності дошкільного закладу співвідноситься з чинними освітніми пріоритетами.

с

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Так, визначення головними пріоритетами не відо­кремлених базових знань і вмінь, а формування у дітей готовності та здатності самостійно протягом усього життя здобувати знання та за їх допомогою будувати своє соціальне, природне та предметне довкілля; окреслити чітке, цілісне бачення образу дитини - випускника дош­кільного закладу як кінцевого результату педагогічної ро­боти - неодмінна умова осучаснення змісту, форм, методів дошкільної освіти. Орієнтованість сучасної освіти на формування життєвої компетентності підтверджується також у доповіді міжнародної комісії з освіти для XXI століття, у якій Жаком Делором було визначено чотири ключових МОЖУ й ПОВИНЕН, названі образно "стов­пами", на які спирається освіта кожної сучасної людини -навчитися пізнавати, навчитися діяти, навчитися жити разом, навчитися жити, зберігаючи психічне та фізичне здоров'я. Ця ідея була розвинута в Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні стосовно дітей дошкільного віку як концептуальному документі, що чітко визначає далекі і середні цілі освіти дошкільнят. На основі цього документа в дошкільному закладі повинна бути визначена прозора для кожного суб'єкта освітнього процесу концепція як важливий системоутворюючий компонент, адже вона висвітлює стратегічний напрям, допомагає поєднати у свідомості реальні цілі та кінцевий результат; усвідомити і дітям, і батькам, і вихователям, і всім іншим неповторність конкретного освітнього закладу, ~ а без цього сьогодні неможна бути успішним. Коротко і чітко визначені прозорі ідеї і думки, відкриті для кожного, хто виховується, працює і співпрацює з цим навчальним закладом, вони презенту­ють його образ, вимагають поваги до себе. Прийняття, підпорядкування, якщо хочеш бути разом з колективом.

Концепція розробляється педагогічним колективом у вільній формі, проте повинна містити такі компоненти, як-то:

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

— цільові орієнтації (чого прагнемо досягти). Так, для освітнього комплексу "Надійка", десятирічний досвід якого згадується на сторінках цієї книги, разом з іншими це були перехід від педагогіки вимог до педагогіки стосунків, роз­виток творчих здібностей, творчих особистісних якостей усіх учасників освітнього комплексу (дітей, педагогів, співпрацівників, батьків);

— загальні характеристики освітньої моделі (як, яким чином плануємо досягти поставленої мети). Це: суб'єкт-суб'єктна взаємодія; проблемно-пошукова діяльність, інтерактивні технології навчання як пріоритетні способи навчання; диференційовані форми організації освітнього

процесу;

— чітке визначення позиції вихователя та дитини (чого я чекаю від дитини, що я їй можу гарантувати). Передусім це - визнання індивідуальності, самобутності кожного, ініціювання суб'єктного досвіду здобуття освіти;

— принципи реалізації освітньої мети (конкретні ви­моги до здійснення освітнього процесу). Серед них - закон взаємності, принцип партнерства, успішності кожного у спільній справі, принцип домінанти дитячого щастя як найголовнішої освітньої цінності.

Визначення основних концептуальних засад організації життєдіяльності комплексу зумовлює необхідність чіткої вибудови ідеальної моделі дитини-випускника в контексті цілепокладання, це допоможе педагогам не лише осягнути, які особистісні якості необхідно закласти вже в дош­кільному дитинстві, як вони можуть виявляти себе в мов­ленні, діях, міркуванні, світогляді дитини, а й визначити, за допомогою яких засобів необхідно формувати ці якості.

Відповідно до державного стандарту дошкільної освіти -Базового компонента дошкільної освіти - у ДНЗ "Надійка" була розроблена відповідна модель, яка знайшла продовження у змістовій моделі та орієнтована не стільки на галузі знань,

Алла Богуш, Наталія Гавриш

скільки на те, що фундаментально важливе для успішної життєдіяльності дитина має винести з дошкільної освіти. В особистості випускника, не применшуючи значення інших якостей (активність, ініціативність, працелюбність, допит­ливість, креативність, компетентність, комунікабельність тощо) найвагомішими було визначено самостійність і від­повідальність.

Одне з головних завдань виховання полягало в навчанні дітей обходитися без нас, формуванні їх незалежності, отже, самостійності. Усвідомлення власної самостійності, спроможності, здатності робить дитину здатною виявляти свою суб'єктність. Життєво необхідно також було закласти в ній з перших років життя почуття відповідальності за все, що пов'язане з її життям, її власними діями, думками, намірами тощо, адже саме відповідальність робить людину справді дорослою. Щоб сформувати означені якості осо­бистості необхідні особливі умови в організації життєдіяль­ності дітей, забезпеченні таких взаємин з оточенням, які б надавали дітям можливості виявити самостійність та відповідальність. Вихователі і батьки повинні усвідомлю­вати важливість цих якостей та свідомо спрямовувати свої зусилля на їх розвиток. Адже особистість виявляє свою самість через переконання, усвідомлення та прийняття, освоєння основних законів буття. З огляду на чотири основні сфери життєдіяльності, що означені в Базовому компоненті дошкільної освіти: природа, культура, я та інші, я - сам було визначено головні ідеї, переконання, які потрібно було сформувати в наших дітей: ти - частина природи, повинен знати її, підкорятись її законам; водночас ти - частина культури, яку треба навчитися цінувати та збагачувати; ти - частина соціуму, отже, важливо нав­читися жити в гармонії зі світом людей, опанувати його закони; ти - сам є космос, глибину якого маєш осягнути, щоб виконати свою людську місію на землі (рис. 2).

У процесі ознайомлення дітей зі світом природи, ми формували у них цілісне уявлення про світ, у якому дещо Існує само по собі (кругообіг води у природі, сезонні зміни, природні ландшафти, пояси, клімат, рух сонця і місяця, належності й закономірності існувацня екологічного лан­цюга тощо); про щедрість природи, яка дарує мені МОЖ­ЛИВІСТЬ жити (сонце, повітря, вода, корисні копалини, про­дукти харчування, одяг тощо) й оточує піклуванням, надає енергії. Водночас невід'ємним від цих уявлень повинно бути усвідомлення того, що природа сподівається на мене, чекає від мене зворотного зв'язку, мого піклування, моєї участі, тобто того, що я сам можу дати природі. Усвідомлення означеного факту допомагає дитині відчувати відповідаль­ність за своє власне здоров'я, за збереження природи, чистиною якої вона себе відчуває. Поступово формується екологічне мислення, яке стимулює дітей до активних дій, тобто йдеться про формування життєвої позиції.

У процесі ознайомлення дітей зі світом культури на­магалися дати не лише вузько дисциплінарні знання про форму, колір, величину, засоби зображення, виразності у предметному світі, мистецтві, художній діяльності (до речі, значна кількість вихователів саме на цьому акцентує свою увагу), а сформувати системні уявлення про ту частину культури, яка існувала й існує поза життям конкретної людини, яку ми повинні засвоїти, знати, цінувати, - культури до мене (народна творчість, мистецтво, історія речей у світі), виховати відповідальне ставлення до світу культури, який я особисто маю збагатити, примножити, розвиваючись й удосконалюючись - культура зі мною -через доступні види й форми діяльності (гру, творчість, художньо-предметну, художньо-мовленнєву діяльність

тощо).

Соціальний розвиток дитини відбувався під впливом довкілля та соціального виховання, спрямованого на

66

о

Алла Богуш, Наталія Гавриш

засвоєння законів соціуму, принципів людського буття, прийняття кодексу прав та обов'язків по відношенню до себе та інших. Дитина, зростаючи, поступово освоює соціум: спочатку найближче оточення, яке складають родина, близькі дитині люди, що знаходяться поряд. Закони буття, засвоєні в родинному вихованні, стають підґрунтям в освоєнні наступного шару, входження дитини в більш віддалений, хоча ще досить близький, зрозумілий, більш широкий світ, у якому діють нові закони, де життя стикає з різними людьми, які виконують різні соціальні ролі. Пос­тупово поширюється світогляд дитини, коли вона знайо­миться з широким, великим світом, опановуючи первісні знання суспільно-політичного, географічного, культуро-знавчого змісту. Він, цей світ, далекий від дитини, яка лише починає освоювати його на етапі дошкільного дитинства, проте дуже важливо, з якими намірами, настановами вона буде сприймати цей світ (толерантно - агресивно, ціннісно - презирливо), яку життєву позицію засвоїть з перших ро­ків життя - "на зустріч людям", "разом з іншими" чи навпаки, виявляючи споживацьку позицію.

Становлення особистості дошкільника відбувається у соціальних стосунках у процесі опанування предметного й природного світу. Вкрай важливо допомогти дитині усві­домити, повноцінно реалізувати свою фізичну, психічну та соціальну суть, підступити до оволодіння наукою розуміти себе, свою природу та презентувати себе іншим, яку він буде засвоювати все своє життя. Завдання педагогів і батьків забезпечити активну соціальну практику для особистісного зростання, у ході якої дитина буде вчитися розуміти й соціально адекватними способами виражати свої емоції, усвідомлювати свої потреби, відстоювати свою позицію, розуміти свої можливості.

Реалізація структурно-змістової моделі стає можливою лише в умовах спеціальним чином організованого

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

педагогічного процесу, в якому кожен із суб'єктів чітко усвідомлює не лише ближнє (на чергове заняття (урок)), вузьке завдання, а й розуміє її місце в цілісній освітній системі, бачить, як вона працює на досягнення кінцевого результату.

Розробка ключових програм реалізації освітніх завдань, які реалізуються у перспективних та календарних планах роботи вихователів, дає можливість наблизити глобальні освітньо-виховні цілі педагогів до батьків і дітей як найперших суб'єктів, учасників цього освітнього процесу.

Зауважимо, що розробка програм є засобом реалізації структурно-змістової моделі, представленої на попередніх сторінках, адже кожна з програм націлена на формування в дітей системних знань, виховання самостійності, відпо­відального ставлення до власного життя, довкілля. Струк­турними компонентами програми є мета, засоби реалізації мети, визначені ключові напрями роботи, орієнтовані на розвиток когнітивної, мотиваційної сфери, формування у дітей активної поведінкової позиції через забезпечення практичної участі в дитячих громадських акціях, добро­чинних справах тощо. Проілюструємо викладене прикла­дом однієї з програм.

ПРОГРАМА ОСОБИСТІСНОГО ЗРОСТАННЯ

У СУСПІЛЬНИХ СТОСУНКАХ "СІМ - Я!"

(з досвіду роботи освітнього комплексу "Надійка")

МЕТА: формувати соціально-комунікативну компе­тентність, яка виявляється в умінні будувати позитивні взаємини з однолітками і дорослими, виховувати толерант­не ставлення до інших (поважати і приймати), розвивати вміння співпрацювати (домовлятися, поступатись, ініцію-

Алла Богуш, Наталія Гавриш

вати свої дії), вправляти у творчому застосуванні мовлен­нєвих еталонів.

ЗАСОБИ: уроки філософії, психологічні заняття, колективна творча справа, сумісна гра, спілкування, свята та розваги, елементи парного (командного) навчання, інтерв'ювання, випуск газет "Пір'ячко", "Хвостик".

КЛЮЧОВІ НАПРЯМИ ВИХОВНОЇ РОБОТИ:

• формування елементарних знань та уявлень про соціум, закони спілкування та взаємодії;

• виховання ціннісного ставлення до колективних успіхів та досягнень;

• становлення досвіду участі в колективних творчих справах, проектах;

• опанування командних способів навчання.
ФОРМИ І МЕТОДИ РОБОТИ:
Індивідуальні

"Надійка" для мене:

— допомагає засвоїти науку життя серед людей;

— навчає мовленнєвого, ігрового,ділового етикету;

— організує творчі проекти, у яких кожному знайдеть­ся місце;

— навчає грати та працювати в команді;

— вчить дружити.

Я сам для себе

— я - частинка "Надійки", переживаю з переживаю з нею її радощі та проблеми;

— пам'ятаю, що і від мене залежить загальний успіх;

— ціную дружні стосунки, не чекаю, коли про мене зга­дають, сам іду назустріч людям;

— допомагаю усім, кому потрібна моя допомога.

Я для інших

— намагаюсь ставитися до інших так, як хотів би, щоб
ставилися до мене;

Методика ознайомлення дітей з.довкіллям

— пишаюсь тим, що я - громадянин "Надійки", прагну примножувати її добрі справи;

— Я - воїн Світла, допомагаю усім, кому потрібна моя допомога.

підгрупові форми роботи

• підгрупові психологічні тренінги;

• командний метод навчання та гри;

• випуски газети, проведення інтерв'ювання;

• підготовка свят разом з дорослими.

групові

• уроки психології, філософії;

• колективні творчі справи;

• нестандартні уроки.

Свята

"Надійка" - велика сім'я. День народження "Надійки" - жовтень.

"Завірюха-завіруха" - КВК команди вчителів та учнів - грудень.

"Хлопчики та дівчатка, а також їхні батьки" - сімейне свято - лютий.

Гала-звіт про результати творчих проектів - квітень.

Серед організаційних форм роботи у програмі виокремлю­ються індивідуальні, підгрупові та колективні форми. Причому, педагогічний колектив розглядає програму як документ, обов'язковий для виконання всіма суб'єктами процесу - педагогами, дітьми, батьками. Тому серед форм індивідуальної роботи програма передбачає дії, які освітній заклад бере на себе по відношенню до дітей - "Надійка" для мене"; дії, які дорослі допомагають кожному вихованцю усвідомити як власне життєве завдання: "Я для себе" і "Я

1.

—

—ч

____________________ Алла Богуш, Нат алія Гавриш

для "Надійки". Кожне із завдань враховує вікові можли­вості дошкільнят різного віку, може здаватись елементар­ним (щоденно роблю ранковий туалет, гімнастику, нама­гаюсь їсти корисну їжу тощо - програма "Нехворійко"), проте має величезний розвивально-виховний потенціал, оскільки сформоване сприйняття завдань як зобов'язань, як обов'язкових для власного життя (здоров'я, розвитку) та для спільного блага (можу навчити робити гімнастику дітей молодшої групи, відмічати в календарі природи тощо), -сприяє вихованню самостійності, формуванню відповідаль­ного ставлення до життя.

У програмі особистісного зростання у суспільних сто­сунках однією з ключових є ідея необхідності цілепокладання у житті кожної людини, формування у кожного вихованця розуміння, навіть переконання того, що від бажання, мрії до їх реалізації шлях може бути довгим, а також успішним або ні, залежно від того, як ти особисто будеш намагатися перетворити мрію в реальність. Не менш значною є думка про те, що необхідно реально оцінювати свої можливості, адже не секрет, що не тільки у дошкільнят, а й у більш дорослих дітей бажання належать їм, а можливості - батькам. Формування відповідальності за своє життя не повинно бути лише декларативним. Навіть маленькі діти це можуть зрозуміти, якщо знайти адекватну форму донесення до них цих життєво необхідних переконань.

Безпосередній перехід від концептуального та програ­мового визначення до перспективного, а потім щоденного планування та організації роботи. Розроблені програми реалізуються вихователями вікових груп у перспективному та календарному плануванні педагогічної роботи. Враховуючи принцип інтеграції як один з провідних в організації освітнього процесу в дошкільному закладі, пропонуємо тематичний підхід до планування. Це зумовлено необхідністю забезпечення взаємопов'язаності різних елементів навчаль-

Методи ка ознайомлення дітей з довкіллям ____________________

ного процесу як основи для формування цілісної картини світу. Яскравість, забарвленість цієї картини залежить повною мірою від урізноманітнення форм і методів навчан­ня, його динамічних та просторово-часових параметрів.

Отже, ще раз наголосимо, що для забезпечення процесу особистісного зростання у дошкільному навчальному зак­ладі необхідні сприятливі психолого-педагогічні умови, цілеспрямована організація освітнього процесу, що ґрун­тується на принципово нових, відмінних від традиційної системи, засадах педагогіки розуміння.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ:

1. У чому полягає суть особистісно орієнтованого під­ходу до організації навчання у дошкільному закладі?

Поиск по сайту: