Предмет і завдання методики ознайомлення дітей з довкіллям 5 страница

2. Розкрийте значення концепції діяльності дошкіль­ного навчального закладу як стратегічного документа.

3. Визначте основні структурні компоненти концепції діяльності дошкільного закладу.

4. Розкрийте зміст роботи дошкільного навчального закладу з ознайомлення з довкіллям з дітьми молодшого дошкільного віку за програмою "Дитина в дошкільні роки".

5. Як ускладнюється зміст роботи з ознайомлення з довкіллям у старшому дошкільному віці?

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

1. На основі опрацювання наукових джерел складіть со­ціально-психологічний портрет сучасного дошкільника.

2. Зробіть самостійно зіставний аналіз програмних зав­дань з ознайомлення з довкіллям для будь-якої вікової групи.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА: 1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. - К.: "Дошкільне виховання", 1999. - С. 5.

■.. і

_____^_

Алла Богуш, Наталія Гавриш

2. Богуш А.М. Моє довкілля. Програма ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з довкіллям. - К: Шкіль­ний світ, 2006.

3. Гавриш Н. Сучасне заняття в дошкільному закладі. -Луганськ: Альма-матер, 2007. - 498 с.

4. Сенько Ю.В., Фроловская М.Н. Педагогика понима-ния. - М.: Дрофа, 2007. - 189 с.

:

Розділ 3. Засоби і форми ознайомлення дітей з довкіллям

3.1. Засоби ознайомлення дітей з довкіллям

Дитина живе, розвивається, навчається, виховується у довкіллі під впливом різних засобів. За тлумачним слов­никами засіб визначається як спосіб, прийом, захід, якась спеціальна дія, що дає можливість щось здійснити; те що служить наряддям у якійсь дії, справі;¹ всі об'єкти і процеси (матеріальні і матеріалізовані, що слугують джерелом нав­чальної інформації та інструментами (власне засобами) для засвоєння змісту навчального матеріалу, розвитку і вихо­вання тих, хто навчається)².

Основними засобами ознайомлення дітей з довкіллям є: середовище (предметне, соціальне, мовленнєве тощо), пр-рода, ігри, предмети побуту, народні традиції і звичаї, свя­та, народно-декоративне мистецтво, художня література, усна народна творчість, технічні засоби навчання, образо­творче мистецтво, сім'я.

'Новий тлумачний словник Української мови. - т. 2. - К.: "Аконит", 1999.-С. 96.

² Дошкольное образование. Словарь терминов. - М.: "АйрисПресс", 2005 -С. 371.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Найбільш впливовим стихійним засобом виховання і навчання дитини є середовище, у якому проходить усе життя людини. Середовище розглядається як сукупність умов, що оточують людину і взаємодіють з нею як з організмом і особистістю.¹ Середовище може бути предмет­ним, предметно-просторовим, соціальним, а також кожен з них може бути розвивальним.

Предметне середовище розглядається як: а) організо­вана певним чином єдність виробів, що виробляються суспільством промисловими та іншими способами, і за­безпечують діяльність людини в побуті і на виробництві; разом з архітектурними спорудами і будинками створюють штучне середовище життєдіяльності людини; б) система предметних середовищ, обладнана іграшками, іграми, посібниками, обладнанням і матеріалами для організації самостійної творчої діяльності дітей (С.Л.Новосьолова).²

Середовище розвитку дитини - це простір життєдіяль­ності дитини; умови, у яких відбувається навчання і виховання дитини в дошкільному закладі, у том числі спе­ціальне і предметно-просторове.³

Предметне розвивальне середовище - це система мате­ріальних об'єктів діяльності дитини, що функціонально моделює зміст її духовного і фізичного розвитку, за С.Л.Новосьоловою.

Предметно-просторове розвивальне середовище - ор­ганізація простору і використання обладнання відповідно з цілями безпеки, психологічного благополуччя дитини, її розвитку.⁴

Учені відзначають (Н.Виноградова, С.Новосьолова), що в дошкільному навчальному закладу насамперед потрібно

¹ Рапацевич Е.С. Педагогика. Большая современная знциклопедия. -
Минск, ИООО "Современное слово", 2005. - С. 526.

² Дошкольное образование. Словарь терминов. - М.: Айрис Пресе, 2005.
-С. 310.

³ Там само, С. 311.

⁴ Там само.

Методика оз найомлення дітей з довкіллям ____________________

створити розвивальне просторове і предметне середовище. Задля цього обладнання приміщень, створення інтер'єру групових кімнат і всього приміщення повинно відбуватись тільки на наукових основах за сучасним дизайном. Вико­ристання фізичного обладнання, інвентарю, іграшок, ігор, дитячих меблів та іншого обладнання повинно враховувати "ергономіку дитинства".

Предметне середовище повинне бути варіативним і гнучким у її використанні, слугувати насамперед задо­воленню потреб самої дитини, його інтересам і запитам. Дитина повинна відчути себе комфортно серед іграшок і предметів, що її оточують, в ігрових куточках чи ігрових зонах мати вільний доступ до них і використовувати їх за власним бажанням в ігровій, побутовій, образотворчій, конструктивній, трудовій та інших видах діяльності.

Природне середовище - це фауна і флора, водойми, річ­ки, море, заказники, космос, що оточують дитину і вплива­ють на її розвиток.

Соціальне середовище - суспільні, матеріальні і духов­ні умови існування і життєдіяльності дитини. Середовище може бути стихійним і організованим, близьким і далеким, пасивним і активно-стимульованим, гальмівним і розви­вальним, зовнішнім і внутрішнім.

Завдання вихователя дошкільного закладу - створити для дітей своєї групи розвивальне предметне, природне, просторове і соціальне середовище, яке б забезпечувало комфортне життя дитини на основі особистісно-орієнтова-ної моделі виховання і навчання, взаємодії дитини з одно­літками і дорослими.

Принципами побудови й організації такого розвиваль-нрго предметного середовища є: дотримання дистанції і позиції у взаємодії, активність, самостійність, креативність і творчість; стабільність і динамічність, комплексування і зонування; принцип "емоційності середовища", індиві-

,;

____________________ Алла Богуш, Наталія Гавриш _________________

дуальної комфортності й емоційного благополуччя кожної дитини і дорослого; принцип відкритості і закритості; враховування статевих і вікових відмінностей.

Природа є важливим засобом навчання, виховання і розвитку дитини. Природа - це все, що існує у Всесвіті: ор­ганічний і неорганічний світ, жива і нежива природа, це Космос і всі його складники. К.Д.Ушинський писав: "Природа є одним із могутніх аспектів у вихованні людини, а саме прискіпливе виховання без участі цього агента завжди відкликається сухістю, однобічністю, неприємною штучністю. Бідна дитина, якщо вона виросла і не зірвала польової квітки, не зім'яла на волі зеленої травички. Ніко­ли вона не буде розвиватися з тією повнотою і свіжістю, на які здібна людська душа". *

Природа залишає глибокий слід у душі дитини. Вона впливає на всі органи чуття своєю динамічністю, яскра­вістю, різнобарвними кольорами, загадковістю.

Природа є джерелом розумового розвитку дитини, скарбницею усіх знань дитини. Серед природи дитина стає дослідником, відкриває для себе новий загадковий світ природного довкілля, яке намагається пізнати, дослідити, дійти самостійних висновків.

Високо оцінював природу як засіб навчання і вихо­вання В.О.Сухомлинський. "Я прагнув до того, - писав він, - щоб це життєдайне джерело (природа) було відкрите для дітей з перших кроків їхнього шкільного життя... Ми йшли в природу - в ліс, сад, на поле, луки, берег річки... Роль цього засобу, де кожна зустріч з новим явищем довкілля пробуджує у серцях дітей почуття захоплення, неможливо переоцінити".²

Великий педагог і вчений проводив з дітьми шести ро­ків "уроки мислення" серед природи, організовував "по­дорожі".

¹ Ушинський КД. Збір. Тв. - Т. З - К.: "Рад. Шк.", 1947 - С. 140.

² Сухомлинський В.О. Вибр. тв. у 5-ти т. - Т. 3. - К.: "Рад. шк.", 1977. -
С. 202.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

На природі, від такої краси в дітей з'являлося бажання розповісти про бачене, почуте і сприйняте. Природа була першим поштовхом до творчості - діти складали маленькі твори про природу, а потім записували їх у класі.

У процесі ознайомлення дітей з природою вихователь повинен здійснювати такі завдання:

— формувати реалістичні уявлення і поняття про пред­мети і явища природи і зв'язки з ними, виховувати на цій основі реалістичне світорозуміння;

— розвивати допитливість, спостережливість, логічне мислення;

— виховувати любов до природи, бережне і дбайливе ставлення до тварин і рослин;

— виховувати інтерес до праці в природі, працьовитість;

— виховувати екологічну культуру.

Природа є джерелом знань, а знання - це підґрунтя уявлень про довкілля, вони дають можливість дитині практично орієнтуватись у довкіллі, організовувати свою діяльність, формувати своє ставлення до природного довкілля.

Особливо корисними є знання, які відбивають закономірні взаємозв'язки, взаємозалежність і детермінованість явищ природи. Учені довели, що дошкільникам доступне розу­міння причин деяких простих явищ, вони здатні шляхом порівняння і зіставлень до логічних міркувань і об'єктив­них умовисновків.

У процесі діяльності дитини у природі виховується екологічна культура. Випускник дошкільного закладу "уміє помічати забрудненість природного довкілля; виявляє ра­дість, задоволення від перебування в екологічно безпечному куточку природного довкілля; знає, що взаємодіяти з при­родою слід так, щоб не зашкодити ні їй, ні собі; усвідомлює необхідність збереження природи, засуджує негативні вчинки дорослих, однолітків, які шкодять довкіллю".¹

¹ Базовий компонент дошкільної освіти. - С. 19-20.

«*—

Алла Богуш, Наталія Гавриш Зміст, методи і прийоми ознайомлення дітей з природним довкіллям розкрито в навчальній дисципліні "Методика ознайомлення дітей з рідною природою".

Наступним засобом ознайомлення дітей з предметним довкіллям є предмети побуту - це найближче предметне оточення дитини, предметне середовище, що оточує ди­тину, яке вона бачить щодня і щоденно взаємодіє з ним безпосередньо чи опосередковано. До предметів побуту належать: посуд, меблі, їжа, одяг, взуття, постіль, хатній інвентар, холодильник, телефон, телевізор, плита, пічка, пральна машина, комп'ютер, транспорт тощо. Дитина пізнає ці предмети, знайомиться з їх будовою, призначен­ням, навчається діяти з ними, засвоює правила поводження з ними. У процесі спеціальних занять у дошкільному закладі дітей вчать обстежувати побутові предмети, вихову­ють безпечне поводження з ними. Дія з побутовими предме­тами сприяє розумовому і сенсорному розвитку дитини, збагаченню словника дітей, а також залученню до посильної праці.

Праця - це цілеспрямована діяльність людини, спрямо­вана на виготовлення і використання знарядь праці, видо­зміну та пристосування знарядь природи для задоволення своїх потреб. Дітей дошкільного віку залучають до посиль­ної праці у природі, в побуті, ручної праці та ознайомлюють з працею дорослих. А.С.Макаренко в лекціях про трудове виховання наголошував на важливості дитячої побутової праці, оскільки участь дітей у праці виховує у них працелюбність, самостійність, відповідальність, водночас діти глибше знайомляться з предметами і процесом праці, збагачується їхній словник.

Завданням трудового виховання у дошкільному закладі є ознайомлення дітей з пацею дорослих і виховання поваги до неї; навчання дітей елементарних трудових навичок і вмінь; виховання інтересу до праці, самостійності, праце-любства, бажання працювати.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

На етапі дошкільного дитинства існує чотири види праці: самообслуговування, господарсько-побутова праця, праця у природі і ручна праця. У процесі праці діти пізна­ють властивості й ознаки предметів, з якими працюють, дізнаються про закономірні процеси у природі, про пере­творення предметів у процесі дії з ними. Праця у природі сприяє вихованню екологічної культури дітей.

Основними формами організації праці дітей є доручен­ня, чергування і заняття (групові, індивідуальні, індиві­дуально-групові), у процесі яких діти включаються в активну пізнавальну діяльність, у них формується система знань про предметне довкілля, вони навчаються бути спостережливими, у дітей з'являється бажання провести перші самостійні досліди в довкіллі, дійти перших само­стійних висновків. Особливого значення для дітей набуває розкриття ними причинно-наслідкових зв'язків між предметами і явищами довкілля. Ті зміни, які відбулися на очах у дітей у процесі праці, викликають у них нескінченні запитання, здогадки, умовисновки.

У таких запитаннях відбивається допитливість дитини, нове пізнавальне ставлення до предметів і явищ довкілля, їх властивостей, зв'язків, взаємозалежностей. Пізнати довкілля у процесі праці дітям допомагає вихователь. Педагог дає назву новим предметам, явищам, називає новими для дітей словами їх властивості, ознаки, призна­чення: діти набувають нових уявлень, знань про довкілля, у них формуються перші наукові поняття, дитина починає виокремлювати суттєві ознаки від несуттєвих, а це, у свою чергу, стимулює розвиток мисленнєвих процесів: аналізу, синтезу, абстрагування, здатності передбачати, прогно­зувати, доходити певних висновків. Перебудовується вся розумова і пізнавальна діяльність дітей. Крім того, трудова діяльність дітей змінює систему взаємовідносин дітей з дорослими й однолітками, формує ставлення дітей до дов­кілля.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

У пізнанні довкілля дитиною суттєву роль відіграє гра як провідний вид діяльності. Суть гри полягає у відо­браженні дітьми дій і діяльності людей, їхніх взаємовідно­син у довкіллі (природному, предметному, соціальному). Гра має самодіяльний характер, діти самі є творцями гри, вони відтворюють те, що вже знають, бачили, чули і виявляють своє ставлення до довкілля. Водночас гра є формою активної пізнавальної діяльності, у процесі якої діти під керівництвом вихователя оволодівають новими знаннями.

Ігри дітей розрізняються за змістом, за характером, за тим місцем, яке вони займають у життєдіяльності дітей. Це сюжетно-рольові ігри, ігри з правилами, рухливі ігри, творчі, режисерські, ігри-драматизації, будівельні, ди­дактичні ігри тощо.

Гра є засобом уточнення і закріплення знань, засобом переходу від незнання, неточного знання до повного знання; вона є активною мисленнєвою діяльністю, а також діяль­ністю, яка не тільки відображує довкілля, а й активно його перетворює.

Суттєву роль у збагаченні і закріпленні знань про довкілля у дітей відіграють дидактичні ігри. У структурі дидактичної гри є дидактичні завдання, спрямовані на розвиток активної пізнавальної діяльності. Дидактичні ігри, на відміну від інших, спеціально створюються і розробля­ються дорослими з різною метою: розвитку мовлення, ознайомлення з довкіллям, сенсорного виховання, з пра­цею дорослих, формування елементарних математичних уявлень тощо. Отже, в дидактичній грі взаємодіють навчаль­на та ігрова функції. У дидактичних іграх вихователь водночас навчає дітей і грає разом із ними, а діти, граю­чись, навчаються. Дидактичні завдання подаються в ігро­вій формі, виконуються ігровими діями, засвоєння пізна­вального змісту відбувається у процесі цікавих для дитини ігрових дій.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Соціальне довкілля дитина відбиває у сюжетно-рольо­вій грі, у якій діти беруть на себе роль дорослих і в узагаль­неній формі у створених ними ігрових умовах відтворюють діяльність дорослих і їхні взаємовідносини. Сюжетно-рольові ігри діти створюють самостійно, тому їх відносять до творчих ігор, хоча вони мають наслідувальний ха­рактер, оскільки відображають життя і взаємовідносини дорослих, - моделюють явища соціального довкілля і пе­реживають їх як у справжньому житті.

Українська народна педагогіка є могутнім засобом ознайомлення дошкільнят із довкіллям. Перлини виховної мудрості народу, невичерпна своєрідна скарбниця форм і засобів народного впливу на дітей становлять золотий фонд педагогіки, одного з чинників колективної народної твор­чості. Відомий український учений, академік М.Г.Стельма-хович таким чином визначив народну педагогіку: "це галузь емпіричних педагогічних знань і досвіду трудящих мас, що виробляються у домінуючих серед народу поглядах на мету і завдання виховання, у сукупності народних засобів, умінь, і навичок виховання і навчання".¹

М.Г.Стельмахович виокремив нову галузь - народна дидактика: це відображення здобутків трудящих у галузі освіти і виховання, що виражається у поглядах народу на принципи, зміст і методи навчання та втілення у народній практиці форм і методів озброєння підростаючих поколінь знаннями, вміннями й навичками, розвитку їхніх пізна­вальних сил і здібностей, розвитку мовлення дітей.²

Організовуючи народознавчу роботу з дошкільниками, вихователі повинні в комплексі розв'язувати пізнавальні, навчальні, розвивальні, мовленнєві та виховні завдання.

Пізнавальні завдання передбачають розширення знань дітей про Україну, її історію, культуру, природне багатство.

¹ Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. - К.: Рад. школа,

² Там само, С. 225.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Дітей спочатку знайомлять з найближчим довкіллям, з яким вони контактують щодня. Поступово стежинкою рідного краю ведуть дитину до столиці України - Києва, інших міст Батьківщини.

На заняттях з народознавчого довкілля діти вперше ознайомлюються з державними символами (герб, прапор, гімн) та їх історією, народними національними оберегами (калина, верба, тополя, віночок, рушник тощо).

Упродовж перебування дітей у дошкільному закладі дітей знайомлять з українськими іграшками, національ­ним одягом, посудом, їжею, житлом, предметами інтер'є­ру, подвір'я.

Пізнавальні завдання реалізуються і в пізнанні дітьми природи рідного краю (ліси, степи, гори, моря, заказники тощо). У дітей формуються перші наукові народознавчі та історичні поняття, закладається підґрунтя наукового мислення, національної свідомості, самосвідомості та психології.

Зміст і методику ознайомлення дітей з українським народознавством розкрито в підручнику "Українське народо­знавство у дошкільному закладі".¹

Одним із засобів ознайомлення дітей з предметним довкіллям є народні художні промисли та ремесла Ук­раїни. Україна завжди славилася своїм декоративно-прикладним мистецтвом. До наших днів дійшли численні пам'ятки народного мистецтва: вишивка, одяг, декоратив­не ткацтво, художня кераміка, різьблення, вироби зі шкіри, художня обробка металу, які вражають своїми високими художніми якостями. Сьогодні народні промисли України переживають період свого відродження. Вони входять у життя дитини як художня цінність. Завдання національного дошкільного закладу - прилучити дітей до

¹ Богуш А.М., Лисєнко Н. Українська народознавство в дошкільному закладі. - К.: Вища школа, 2002і

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

ремесел, виховувати прагнення зберегти і примножити творчу спадщину народу.

Ознайомленню дітей із соціальним довкіллям сприяють такі засоби, як художня література, усна народна твор­чість, традиційні та національні свята.

Художні твори у своєму змісті відображають життєві процеси в конкретних формах, допомагають дитині пізна­вати життя і впливати на нього. За допомогою художніх оповідань дитина може уявити різні життєві ситуації і тим самим збагатити свої уявлення і поняття про різноманітні явища соціального і предметного довкілля. Джерелом мис­тецтва слова є реальна дійсність: природне, предметне і со­ціальне довкілля, взаємовідносини людей, їхня поведінка в соціумі, у предметному і природному довкіллі. Мистецтво слова захоплює дітей, збуджує у них відповідні почуття, переживання, виховує певне ставлення до довкілля. Ху­дожня література допомагає дитині розібратись у своєму власному характері та характерах людей, з якими вона постійно спілкується. Художня література впливає на розу­мовий розвиток дітей, розвиває уявлення, пам'ять, мислен­ня, спонукає до узагальнень і висновків, порівнянь, ана­лізу, синтезу, узагальнення.

Зі змісту творів пізнавального характеру діти одержу­ють нові знання, дізнаються про те, чого раніше не знали, не бачили: працю людей різних професій, про життя людей не тільки нашої країни, а й багатьох інших країн світу; про тварин (диких, свійських), звірів, Космос, транспорт тощо.

Завдяки художній літературі дітям стає зрозумілим те, що їм найважче усвідомити: внутрішній світ людини, її почуття, вчинки, взаємовідносини між людьми.

У роботі з дошкільниками використовуються твори різних жанрів: оповідання пізнавальної і морально-етичної спрямованості; байки, легенди, вірші, твори класиків (вітчизняних і зарубіжних) і сучасних письменників.

Алла Вогуш, Наталія Гавриш

Особливе місце посідають твори усної народної твор­чості: казки, загадки, прислів'я, приказки, мирилки, за-бавлянки тощо. Художні твори використовуються на занят­тях з усіх розділів, у тому числі і на заняттях із ознайомлення дітей з довкіллям.

З метою закріплення знань дітей про природне і соціаль­не довкілля використовують такий засіб, як свята (тради­ційні, обрядові, національні, державні). Народні свята заз­вичай пов'язують з порами року. Наприклад, свята весняного циклу: зустріч весни, свято жайворонка, хороводи (веселки, гаївки), Великдень, Свято Матері.

Свята літнього циклу: Зелені свята (трійця), косовиця, Івана купала, обжинки, Спас (Маковій, Яблучний, Горіхо­вий).

Свята осіннього циклу: Свято Врожаю, Покрови. Свята зимового циклу: Андрія (Калита), Святого Мико-лая, Різдво, Водохрещення, Стрітення тощо.

Крім того, в дошкільному закладі святкують день 8 березня, Новий рік, "Добридень, школо!", дні народження, день Українського війська, день рідного міста тощо. Участь дітей у святах дає їм змогу практично пізнавати звичаї, обряди, традиції свого народу, національний культуроло­гічний досвід, бути продовжувачами справи батьків і дідів. Сім'я, родина, родинні стосунки є важливим засобом уведення дітей у соціальне і предметне довкілля. Високо оцінював сім'ю як засіб суспільного виховання В.О.Сухо-млинський: "У сім'ї шліфуються найтонші грані людини -громадянина, людини - трудівника, людини - культурної особистості. Із сім'ї починається суспільне виховання. У сім'ї закладається коріння, з якого виростають потім і гілки, і квіти, і плоди. Сім'ї - це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави". ²

¹ Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. - К.: Рад. школа, 1978. -С. 22.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

У сім'ї дитина вперше пізнає найближче предметне і соціальне довкілля. У сім'ї формуються перші взаємовідно­сини між близькими членами родини, певне ставлення до довкілля. У дошкільному закладі проводять низку занять з ознайомлення дітей із сімейними стосунками (батьками, сестрами, братами; родичами, родоводом).

Технічні засоби навчання допомагають вихователю оз­найомлювати дітей з довкіллям. Це комплекс різноманіт­них пристроїв, світлотехнічних, звукових посібників та апаратури, що використовуються у навчально-виховному процесі з метою передавання і збереження навчальної інформації, контролю за ходом її засвоєння, формування і закріплення знань, умінь і навичок. До ТЗН входять засоби, які опосередковано відображають довкілля: візуальні (екранні: кінофільми, відеофільми, діапозитиви, кінофрагмен-ти, кінокільцівки), аудіальні (звукозаписи, магнітні запи­си, грамзаписи, радіопередачі тощо), аудіовізуальні (відео-записи, телепрограми тощо), маніпуляційні (тренажери), автоматичні (комп'ютерна техніка з матеріалами).

У дошкільних закладах широко використовуються звукозаписи, грамзаписи, магнітні записи, платівки, радіопередачі і телепередачі для дітей, відеозаписи, кіно­фільми.

В останні роки майже в усіх дошкільних навчальних закладах використовують комп'ютери зі спеціальними ігровими і навчальними програмами; створюють ком­п'ютерні кабінети, а також лінгафонні кабінети для нав­чання дітей рідної та іноземних мов. Зауважимо, що в роботі з дітьми дошкільного віку не можна захоплюватися технічними засобами навчання, особливо телепередачами і комп'ютером, вони шкідливі для дитячого зору, швидко стомлюють дітей. Вихователь повинен раціонально використовувати ТЗН, чергувати їх залежно від мети і змісту навчання, контролювати розумове навантаження таким чином, щоб використання кожного з означених засобів у роботі з дітьми в довкіллі було ефективним.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

3.1.1. Картина як ефективний засіб ознайомлення з довкіллям

Картина - один з головних атрибутів навчального процесу на етапі дошкільного дитинства. її позитивні якості, переваги над іншими дидактичними засобами досить детально розкрито в методичних посібниках та підручни­ках з педагогіки (М.М.Коніна, Е.П.Короткова, Л.О.Пе-ньєвська, О.Й.Радіна, Є.І.Тихеєва, С.Ф.Русова та ін.). Коротко можна визначити лише основні. їх відображено на рисунку (див. рис. 3.1).

розвиває спостережливість (К.Д.Ушинський)

засіб розумового (ознайомлення з довкіллям, розвиток уяви, сприймання, уваги, мислення, мовлення, формування інте­лектуальних здібностей, сенсорний розвиток), естетичного (розвиток художньо-естетичного сприймання, формування емоційної чутливості, збагачення емоційно-чуттєвої сфери) та мовленнєвого виховання (розвиток художньо-комуніка­тивних здібностей, стимулювання ініціативи висловлювання, опанування різних типів зв'язного мовлення).

Картини як засіб ознайомлення з довкіллям та вихован­ня дітей класифікують за різними ознаками. Визначимо лише окремі з них (див. рис. 3.2).

Картини за форматом

сприяє формуванню конкретних уявлень, понять (С.Ф.Русова)

демонстраційні роздаткові

Картини за змістом

дидактичні художні

/ \

предметні сюжетні

Картини за характером

розвиває діалогічне мовлення, ініціює мислення та мовлення

Рис. 3.1. Значення картини як дидактичного засобу

ДОШКІЛЬНИКІВ

Картини, картинки, ілюстрації до літературних та фольклорних творів застосовують в освітньому процесі як

гумористичні

реальні ' символічні пробле.мно-загадкові фантастичні

атрибут гри /

предмет і дидактичний

обговорення матеріал

натхнення власної джерело

творчості

Картини за тематикою

світ мистецтва

Рис. 3.2. Види картин, що використовуються в освітньому процесі дошкільного закладу

Картини для використання у роботі з дітьми розрізня­ють за такими критеріями: формат (демонстраційні та роздаткові), тематика (світ природний або предметний, світ стосунків та світ мистецтва), зміст (художні, дидактич­ні; предметні, сюжетні), характер (реальне, символічне, фантастичне, проблемно-загадкове, гумористичне зобра­ження) та функціональний спосіб застосування (атрибут для гри, предмет обговорення у процесі спілкування, ілю­страція до літературного чи музичного твору, дидактичний матеріал у процесі навчання або самопізнання довкілля тощо). У вітчизняній та зарубіжній психології (досліджен­ня Г.О.Люблинської, В.С.Мухіної, Г.Т.Овсепян, С.Л.Ру-бінпітейна, Біне, В.Штерна та інших) існують різні підходи до пояснення особливостей сприймання та розуміння 90

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

дітьми змісту картин, водночас загальним для цих підходів є визначення певної періодизації у розвитку готовності дитини до сприймання картини, яка проходить три стадії: називання або перелічення, опису та інтерпретації.

Поиск по сайту: