Організація дослідження

Волейболісти. Дослідження проводилися на початку та в кінці підготовчого періоду річного циклу підготовки спортсменів на базі ДЮСШ-10 м. Київ, у Київському спортивному ліцеї-інтернаті, СДЮСШОР “Чернігівбуд” та обласній ДЮСШ м. Чернігов.

На першому етапі дослідження проведено аналіз сучасних джерел літератури, вивчені науково-теоретичні та методичні аспекти підготовки волейболістів 15 – 17 років, визначені мета, завдання, об'єкт, предмет і програма дослідження; опановані адекватні методи вивчення швидкісно-силової підготовки волейболістів, розроблені карти обстеження.

На другому етапі дослідження проводився констатуючий експеримент з метою створення бази даних, необхідної для вивчення швидкісно-силової підготовленості волейболістів 15 – 17 років різного ігрового амплуа, а також для одержання оцінки стану опорно-ресорної функції ступні і тонусу м'язів нижніх кінцівок; вплив рівня фізичної підготовленості на ефективність навчання, рівень психологічних якостей, рівень фізичного здоровя, спортивну підготовленість волейболістів. В експериментальних дослідженнях взяли участь 362 волейболісти віком 15 – 17 років. На підставі аналізу змагальної діяльності спортсменів при проведенні Всеукраїнських змагань дитячої ліги з волейболу серед юнаків 1988-1989 років народження, були визначені основні технічні дії волейболістів кожного амплуа. Проаналізовано 15 ігор і визначено кількість виконуваних ігрових дій у 210 волейболістів.

На третьому етапі дослідження проводився формуючий експеримент з метою апробації розробленої програми фізичної підготовки на підставі диференціації тренувальних впливів для волейболістів кожного ігрового амплуа. Реєстрація досліджуваних показників проводилась на початку і наприкінці підготовчого періоду річного циклу підготовки. У дослідженнях взяли участь 26 волейболістів віком 15 – 16 років СДЮСШОР “Чернігівбуд” експериментальної групи і 21 волейболіст обласної ДЮСШ – контрольної.

Головною відмінною особливістю програми є диференційований підхід до вдосконалення швидкісно-силових здібностей волейболістів у підготовчому періоді річного циклу відповідно до специфіки змагальної діяльності кожного гравця в залежності від амплуа, який полягає в перерозподілі змісту тренувальних впливів та часу їх застосування.

Ефективність експериментальної програми фізичної підготовки волейболістів різних ігрових амплуа була визначена у процесі педагогічного експерименту в СДЮСШОР “Чернігівбуд” і обласній ДЮСШ м. Чернігова, який проводився в природних умовах навчально-тренувальних занять протягом підготовчого періоду річного циклу підготовки волейболістів 15 – 16 років з вересня до листопада 2005 року.

У дослідженнях взяли участь 26 волейболістів 15 – 16 років ДЮСШОР “Чернігівбуд” експериментальної групи та 21 волейболіст обласної ДЮСШ контрольної групи. Виміри показників швидкісно-силової підготовленості, тонусу м'язів, опорно-ресорної функції ступні проводилися на початку і наприкінці підготовчого періоду.

Структура розподілу часу використання комплексів фізичних вправ різного направленості для вдосконалення ЗФП у волейболістів з урахуванням їх амплуа в підготовчому періоді річного циклу представлена: розвиток найбільш значущого фактору займав 40 % часу, наступним двом факторам виділялось по 20 %, іншим – по 10 % від загального обсягу часу, який рекомендується стандартною програмою для розвитку ЗФП.

Час використання фізичних вправ для вдосконалення СФП розподілялось в залежно від переваги у використанні у змагальній діяльності технічних дій кожним ігровим амплуа. На розвиток спеціальних фізичних якостей, необхідних для ефективного виконання найбільш важливих технічних дій волейболістів з урахуванням амплуа, приділялося до 80 – 90 % загального часу, виділеного на СФП, а 10 – 20 % – на розвиток усіх інших фізичних якостей.

Загальний розподіл тренувального часу в контрольній і експериментальній групах в підготовчому періоді був однаковим. Волейболісти обох груп у підготовчому періоді річного циклу підготовки провели по 50 тренувальних занять, що склало 200 академічних годин, відповідно до програмних вимог. Кількість занять на тиждень та час окремого заняття в обох групах були однаковими.

Борці. Дослідження були проведені на базі Тернопільської СДЮСШОР з греко-римської боротьби та ДЮСШ № 3 м. Тернополя. Усього в дослідженнях (педагогічному експерименті) взяли участь 24 борця у віці 18 – 23 років, з яких 6—майстри спорту, 15— кандидати в майстри спорту і 3 —спортсмени І розряду. Усі спортсмени були розподілені у відносно рівнозначні групи: в експериментальну групу (ЕГ) увійшли 3—МС, 7—КМС, 2—спортсмени І розряду; у контрольну групу (КГ) відповідно ввійшли 3—МС, 8—КМС, 1—спортсмен І розряду. Педагогічний експеримент тривав протягом 2002-2004 р.р. і складався з трьох етапів.

Була сформована експериментальна методика розвитку швидкісно-силових якостей кваліфікованих борців греко-римського стилю.

Методика включала у себе зміст тренувальних занять, які застосовувалися двома двотижневими циклами. Тренування проводились протягом всього тижня і складалися із ранкового і вечірнього тренування. В середу і суботу для спортсменів планувалась парна лазня, масаж і прогулянка. У неділю планувався активний відпочинок із прогулянкою. У понеділок, вівторок, четвер і п’ятницю тренування проводились на килимі і після кожного вечірнього заняття спортсмени виконували комплекс загально-фізичної підготовки. Цей комплекс складався із наступних вправ: поштовх гирі; стрибки на скакалці; лазіння по канату без допомоги ніг; присідання з партнером і підтягування на високій перекладині. Всі вправи виконувались з інтенсивністю 40-50 % від максимальної, за винятком останньої вправи, яка виконувалася з інтенсивністю – 60-70 % від максимальної; у 3 серії із інтервалами відпочинку між вправами 30-40 с і між підходами—60-70 с. У перерві між двома двотижневими циклами занять «на килимі» застосовувались заняття із спеціально-фізичної підготовки із швидкісно- силовою спрямованістю. Інтенсивність вище перерахованих вправ становила 60-70 % від максимальної. Вправи виконувались у 3 серії із відпочинком між вправами 20-25 секунд і між підходами 1 хвилина, за винятком вправ зі штангою. Після проходження кожного кола комплексу вправ виконувались спеціальні вправи, які були підібрані за анатомічною ознакою, вибірково впливали на групи м'язів рук, ніг, тулуба і сприяли інтенсивному розвитку швидкісно-силових якостей:

1. вправи для м’язів рук: виведення із рівноваги (№ 1); переворот накатом у партері (№ 4); кидок млином (№ 7); боротьба за захват тулуба (№ 10).

2. вправи для м’язів ніг: підсідання і вхід в корпус (№ 2); вхід в корпус і скручування (№ 5); витягування заднім захватом поясу (№ 8); витягування зворотнім захватом поясу (№ 11);

3. вправи для м’язів тулуба: кидок через спину із захватом руки за плече (№ 3); кидок прогином (№ 6); кидок через спину із захватом обох рук (№9); кидок через стегно (№ 12);

На початку проведення педагогічного експериментубуло проведено тестування швидкісно-силових показників кваліфікованих борців греко-римського стилю. Отримані дані дозволяють зробити висновок, що у показниках представників ЕГ і КГ суттєвих розбіжностей на початку експерименту не виявлено, тобто ЕГ і КГ були однорідними (Р>0,05). Після проведення двомісячного циклу тренувань із використанням експериментальної методики розвитку швидкісно-силових якостей, було проведене повторне тестування швидкісно-силових показників кваліфікованих борців.

Поиск по сайту: