Загальна характеристика американської літератури XX століття

У XX столітті американська література пережила стрімкий підйом, пов'язаний, у першу чергу, з розквітом реалістичного мистецтва 20-30-х років. У цей час друкували свої твори такі класики світового мистецтва, як Т. Драйзер, Е. Сінклер, Е. Хемінгуей, Ш. Андерсон та інші. Соціальні умови розвитку країни виступом сприяли письменників з критичною переоцінкою буржуазних цінностей.

Література США до 1945 року пройшла декілька етапів свого розвитку. У 20-ті роки у творах прогресивних письменників важливе місце займали теми соціального протесту та "втраченого покоління". Світова економічна криза, що розвивалася у 1929 році, призвела до появи нових тенденцій у літературі. Активізувалася літературна і публіцистична діяльність письменників соціалістичної орієнтації. З'явилася твори "жорстокого реалізму". У цей час посилилася антифашистська боротьба прогресивних письменників США.

У цілому розвиток американської літератури першої половини характеризувався домінуванням реалістичного методу зображення дійсності.

Особливе місце в літературі 50-х років займає роман Дж. Селінджера " Над прірвою в житі ". Це вийшло у світ в 1951 році твір став (особливо, серед молоді) культовим. В американській драматургії 50-х років виділяються п'єси А. Міллера і Т. Вільямса. У 60-і роки отримують популярність п'єси Е.Олбі ("Випадок у зоопарку", "Смерть Бессі Сміт", "Хто боїться Вірджинії Вулф?", "Все в саду"). На початку другої половини XX століття вийшов ряд романів Мітчела Уїлсона, пов'язаних з темою науки ("Живи з блискавкою", "Брат мій, ворог мій"). Ці книги отримали широку популярність (особливо в Радянському Союзі в 1960-70-х роках).

Різноманітність американської літератури ніколи не дозволяє одному руху повністю витіснити інші; після бітників 50-60-х (Дж. Керуак,, Л. Ферлінгетті, Г. Корсо, А. Гінзберг) найпомітнішою тенденцією став - і продовжує бути - постмодернізм (наприклад, Пол Остер, Томас Пінчона). Широку популярність останнім часом отримали книги письменника-постмодерніста Дона Делілло (нар. 1936). Одним з відомих дослідників американської літератури XX століття є перекладач та літературний критик А.М.Зверев (1939-2003).

У другій половині XX ст. розвивається і традиційний реалізм. Зображення індивідуального буття все "більше поєднується з історичним аналізом, що зумовлено прагненням митців усвідомити логіку соціальних законів (Г.Белль, Е.-М.Ремарк, В.Биков, Н.Думбадзе та ін.). У художній прозі помітне місце посідає філософська та політична публіцистика.
Ускладнюються засоби побудови твору: в оповіді переплітаються різні часові й просторові плани, події розгортаються в різних напрямках. Нерідко використовується композиційний принцип контрапункту - поєднання відносно незалежних сюжетних ліній, які розвиваються з неоднаковою швидкістю і не завжди послідовно (Б. Пастернак, У. Фолкнер та ін.

Роман "Запахи. Історія одного вбивства" П. Зюскінда - зразок німецької постмодерністської прози

Особливості творчого методу Патріка Зюскінда:

o творчий геній - з самого початку зло, бо перебував не в гармонії зі світом, а виникає всупереч світові як опозиція до нього;

o шлях мистецтва - антигуманний, бо творчий пошук і творчі досягнення не мали нічого спільного з моральністю, яка здавна використовувалися владою, що з її допомогою стримувала руйнівні інстинкти натовпу;

o крах генія у світі спричинений принциповою неможливістю поєднати поза-особистісну досконалість і свою внутрішню недосконалість нездатністю, незважаючи на всі хитрощі, самому стати джерелом досконалості, привласнити її собі і змінити світ, наповнивши його гармонією;

5) герої у П. Зюскінда - герої-маргінали, які перебували "по той бік" етичних обмежень і заборон, тих основоположних принципів, на яких ґрунтувало буття індивіда в суспільстві. В свою чергу, маргінальність як поняття - це специфічна опозиція індивіда до загальноприйнятих норм соціально-культурного життя;

Поиск по сайту: