|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Стилі, типи і форми мовленняСтилі мовлення: Розмовний стиль. Сфера використання – усне повсякденне спілкування в побутів, у сім’ї, на виробництві. Основне призначення – бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з’ясування виробничих і побутових стосунків. Основні ознаки: · безпосередня участь у спілкування; · усна форма спілкування; · неофіційність стосунків між мовцями (неформальне); · невимушеність спілкування; · непідготовленість до спілкування (неформальне); · використання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, пауз, інтонації); · використання позамовних чинників (ситуація, поза, руки, жести, міміка); · емоційні реакції; · потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, акцентувати головне. · Основні мовні засоби: · емоційно-експресивна лексика (метафори, порівняння, синоніми та ін.); · суфікси суб’єктивної оцінки (зменшено-пестливого забарвлення, зниженості); · прості, переважно короткі речення (неповні, обірвані, односкладові); · часте використовування різних займенників, дієслів із двома префіксами (поп-, пона-, поза-); · фразеологізми, фальклоризми, діалектизми, просторічна лексика, скорочені слова, вигуки й т.д.); · заміна термінів розмовними словами (електропоїзд – електричка, бетонна дорога – бетонка. · Типові форми мовлення – усні діалоги та полілоги. Художній стиль. Художній стиль широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтва, у культурі й освіті. Як у всіх зазначених сферах, так і в белетристиці (красному письменстві – художній літературі) це стиль покликаний крім інформаційної функції найсуттєвішу – естетичну: впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття та волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості й естетичні смаки. Основні ознаки: · найхарактерніша ознака художнього відтворення дійсності – образність (образ – персонаж, образ колектив, образ – символ, словесний образ, зоровий образ); · поетичний живопис словом навіть прозових і драматичних творів; · естетика мовлення, призначення якої – викликати в читача почуття прекрасного; · експресія як інтенсивність вираження (урочисте, піднесене, увічливе, пестливе, лагідне, схвальне, фамільярне, жартівливе, іронічне, зневажливе, грубе та ін.); · зображуваність (тропи, епітети порівняння, метафори, алегорії, гіперболи, перифрази, тощо; віршова форма, поетичні фігури); конкретно-чуттєве живописання дійсності; · відсутня певна регламентація використання засобів, про які йтиметься далі, та способів їх поєднання, відсутні будь-які приписи; · визначальним є суб’єктивізм розуміння та відображення (індивідуальне світобачення, світовідчуття і, відповідно, світовідтворення автора спрямоване на індивідуальне світосприйняття та інтелект читача). · Основні мовні засоби: · наявність усього багатства найрізноманітнішої лексики, переважно конкретно-чуттєвої (назви осіб, рече, дій, явищ, ознак); · використання емоційно-експресивної лексики (синонімів, антонімів, анонімів, фразеологізмів); · запровадження авторських новаторів (слів, значень, виразів, формування індивідуального стилю митця); · уведення до творів, зі стилістичною метою, історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних елементів., навіть жаргонізмів; · поширене вживання дієслівних форм: родових (у минулому часі й умовному способі): Якби ми знали, то б вас не питали (Н. тв.); особових (у теперішньому й майбутньому часі дійсного способу): Все на вітрах дзвенітиме, як дзбан (Л.Костенко); у наказовому способі: В квітах всі вулиці кричать: нехай, нехай живе свобода! (П. Тичина); · широке використання різноманітних типів речень, синтаксичних зв’язків, особливості інтонування та ритмомелодики; · повною мірою представлені всі стилістичні фігури (еліпс, періоди, риторичні питання, звертання, багатосполучниковість, безсполучниковість та ін.). За родами й жанрами літератури художній стиль поділяється на підстилі, які мають свої особливості мовної організації тексту: 1. епічні (прозові: епопея, казка, роман, повість, байка, оповідання, новела, художні мемуари, нарис); 2. ліричні (поезія, поема, балада, пісня, гімн, елегія. епіграма); 3. драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль); 4. комбіновані (ліро-епічний твір, ода, художня публіцистика, драма-феєрія, усмішка). Науковий стиль. Сфера використання – наукова діяльність, науково-технічний прогрес, освіта. Основне призначення – викладення наслідків дослідження про людину, суспільство, явище природи, обґрунтування гіпотез, доведення істинності теорій, класифікація й систематизації знань, роз’яснення явищ, збудження інтелекту читача для їх осмислення. Основні ознаки: · ясність (понятійність) і предметність тлумачень; · логічна послідовність і доказовість викладу; · узагальненість понять і явищ; · об’єктивний аналіз; · точність і лаконічність висловлювань; · аргументація та переконливість тверджень; · однозначне пояснення причино-наслідкових відношень; · докладні висновки. · Основні мовні засоби спрямовані на інформування, пізнання, вплив і характеризуються: · великою кількістю наукової термінології (транскрипція, турбуленція, дистиляція, реорганізація, атомна маса й т. ін.); · наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та ін. знаків і значків; · оперування абстрактними, переважно іншомовними словами (теорема, вакуум, синус, параграф, ценз, шлак та ін.); · використовуванням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполучень; · залучення цитат і посилань на першоджерела; · як правило, відсутністю авторської індивідуальної манери та емоційно-експресивної лексики; · наявністю чіткої композиційної структури тексту (послідовний поділ н розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосування цифрової або літерної нумерації); · окрім переважного вживання іменників т відносних прикметників наявні дієслівні форми, частіше безособові, узагальнені чи неозначені, як правило, теперішнього часу; що констатують певні явища й факти; значну роль відіграють дієприслівникові та дієприкметникові звороти, які додатково характеризують дії, предмети та явища; · монологічним характером текстів; · переважанням різнотипних складних речень стандартних виразів (кліше). Науковий стиль унаслідок різнорідності галузей науки та освіти складається з таких підстилів: 1. власне науковий із жанрами текстів: монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь повідомлення, курсова й дипломна роботи, реферат, тези) який, у свою чергу, поділяється на науково-технічні та науково-гуманітарні тексти; 2. науково-популярний – застосовується для дохідливого, доступного викладу інформації про наслідки складних досліджень для нефахівців, із використанням у неспеціальних часописах і книгах навіть засобів художнього та публіцистичного стилів; 3. науково-навчальний – наявний у підручниках, лекціях, бесідах для доступного, логічного й образного викладу й н включає використання елементів емоційності. Пу Сфера використання – громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання. Основне призначення: ¨ інформаційно-пропагандистськими методами вирішувати важливі актуальні, злободенні суспільно-політичні проблеми; ¨ активний вплив на читача (слухача), спонукання його до діяльності, до необхідності зайняти певну громадську позицію, змінити погляди чи сформувати нові; ¨ пропаганда певних думок, переконань, ідей, теорій та активна агітація за втілення їх у повсякдення. Основні ознаки: · доступність мови й формування (орієнтація на широкий загал); · поєднання логічності доказів і полемічності викладу; · сплав точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників; · висловлення наукових положень і фактів емоційно-експресивною образністю; · наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційний характер; · широке використання художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол і т. ін.). · Основні мовні засоби: · синтез елементів наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів; · лексика насичена суспільно-політичними та соціально-економічними термінами, закликами, гаслами (електорат, багатопартійність, приватизація та ін.); · використовується багатозначна образна лексика, емоційно-оцінні слова (політична еліта, епохальний вибір та ін.), експресивні сталі словосполучення (інтелектуальний потенціал, одностайний вибір, рекордний рубіж), перифрази (чорне золото – вугілля, нафта, легені планети – ліси та ін.); · уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів (орбіти співробітництва, президентський старт і под.); · із морфологічних засобів часто використовується іншомовні суфікси і ст. (ист), - атор, - акція та ін. (полеміст, реваншист, провокатор); префікси псевдо; - нео-, сурес-, ін тре- та ін. (псевдотеорія, неоколоніалізм, супердержава, інтернаціональний); · синтексисові публіцистичного стилю властиві різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками ті ні.); · ключове, вирішальне значення мають влучні, афористичні, інтригуючи заголовки; · ключове, вирішальне значення мають влучні, афористичні, інтригуючі заголовки; Публіцистичний стиль за жанрами, мовними особливостями т способом подачі інформації поділяється на такі підстилі: 1. стиль ЗМІ – засобів масової інформації (часописи, листівки) радіо, телебачення. тощо); 2. художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси тощо); 3. есе (короткі нариси вишуканої форми); 4. науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди, рецензії то бліцистичний стиль. Епістолярний стиль. Сфера використання – приватне листування. Цей стиль може бути складовою частиною інших стилів, наприклад художньої літератури, публіцистики (“Посланія” І. Вишенського, “Листи з хутора” П Куліша та ін.). Основні ознаки · наявність певної композиції: · початок, що містить шанобливе звернення; · головна частина, у якій розкривається зміст листа; · кінцівка, де підсумовується написане, · іноді постскриптум. (Р.S. – приписка до закінченого листа після підпису). Основні мовні засоби – поєднання елементів художнього, публіцистичного та розмовного стилів. Сучасний епістолярний стиль став більш лаконічним (телеграфним), скоротився обсяг обов’язкових раніше вступних звертань та заключних формувань увічливості. Конфесійний стиль. Сфера використання – релігія та церква. Призначення – обслуговувати релігійні потреби як окремої людини, так і всього суспільства. Конфесійний стиль утілюється в релігійних відправах, проповідях, молитвах (усна форма) й у “Біблії” та інших церковних книгах, молитовниках, требниках тощо (писемна форма). Основні засоби: · суто церковна термінологія і слова – символи; · непрямий порядок слів у реченні та словосполученні; · значна кількість метафор, алегорій, порівнянь; · наявність архаїзмів. Конфесійний стиль від інших стилів відрізняє небуденна урочистість, піднесеність. Організаційно-діловий стиль. Офіційно-діловий стиль – функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Основне призначення – регулювати ділові стосунки в зазначених вище сферах обслуговувати громадські потреби людей у типових ситуаціях. Специфіка офіційно-ділового стилю полягає в певних стильових рисах (ознаках), що притаманні лише йому, а саме: · нейтральний тон викладу змісту лише у прямому значенні; · точність та ясність повинні поєднуватись з лаконічністю, стислістю й послідовністю викладу фактів; · документальність(кожний офіційний папір повинен мати характер документа), наявність реквізитів, котрі мають певну черговість, що дозволяє довго зберігати традиційні стабільні форми; · наявність усталених одноманітних мов6них зворотів, висока стандартизація вислову; · сувора регламентація тексту для чіткої організації текст поділяє на параграфи, підпункти. Типи мовлення: Тип мовлення - спосіб викладу, що обирається автором і орієнтований (в залежності від змісту висловлювання і характеру текстової інформації) на одну із завдань: статично зобразити дійсність, описати її; динамічно відобразити дійсність, розповісти про неї; відобразити причинно-наслідкові зв'язки явищ дійсності. У відповідності з цими цілями комунікації виділяються три основні типи мови: опис, розповідь, роздум. Розповідь — змістовий тип текстів, де опису підлягають події, розташовані у визначеній послідовності. Розповідь може бути побудована у формі розмовного і художнього стилів. Художній розповідний текст моделюється відповідно до композиційної схеми: експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка. Опис — змістовий тип тексту, при якому дається характеристика ознакам предметів, людини, навколишньому світу, явищам природи. Опис можна здійснювати в будь-якому мовному стилі. Описування починається або із загальної ознаки до конкретних деталей, або від малих деталей до більш узагальненого предмета. Роздум — змістовий тип тексту, при якому стверджується або заперечується певний факт, ідея, поняття, явище. Цей змістовий тип характеризується логічною більш-менш стрункою побудовою, аргументованістю та фактичністю. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.014 сек.) |