Інформаційні матеріали до теми 8

ПИТАННЯ ДО ТЕМИ ТА ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

1. Міграції, їх сутність та класифікація

2. Показники міграції

3. Взаємовплив міграцій та відтворення населення

4. Міграції в Україні

Основні терміни теми: міграція, імміграція, емміграція, безповоротна міграція, сезонна міграція, маятникова міграція, міграційні потоки, міграційні когорти, м іграційна рухливість

Інформаційні матеріали до теми 8

“ Міграції населення ”

1. Міграції, їх сутність та класифікація

Під міграцією населення в демографії розуміють процес переміщення людей через кордони певних територій зі зміною назавжди або на якийсь час постійного місця проживання або з регулярним поверненням туди.

Залежно від того, обмінюється така територія населенням з іншими територіями чи ні, виділяють відкрите і закрите насе­лення. СРСР із „залізною завісою» у свій час являв приклад закритого населення. Зараз, якщо строго дотримуватися зазна­ченого вище критерію, практично немає територій із закритим населенням.

Міграція - складний процес, і у різних дослідженнях її ха­рактеризують з різних сторін, відповідно класифікуючи за пев­ною низкою ознак. Розглянемо основні класифікації міграцій.

1. Залежно від типу кордонів міграцію поділяють на зовні­шню (коли перетинаються державні кордони) і внутрішню (коли і іереміщення відбуваються усередині однієї країни). Зовнішню міграцію поділяють на міжконтинентальну і внутріконтинен­тальну. Коли мова йде про зовнішню міграцію, то виїзд звично називають еміграцією, а в'їзд — імміграцією.

Серед внутрішніх міграцій окремо вивчають такі напрям­ки міграції як переселення із села до міста і навпаки та пересе- ік-ння з міста до міста та з села до села. Переселення населення і села до міста, що призводить до зростання міст, їх функцій,

поширення міського способу життя — називають урбанізацією. Переселення населення України з сіл до міст, як і у більшості країн світу, були домінуючими з початку XX ст. але з початку 90-х років XX ст. вони уповільнилися. Коли частка міського населення у країні сягає 70%, то темпи урбанізації, як правило, сповільнюються, і може починатися певною мірою зворотній процес — рурбанізація (поширення міського способу життя на сільську місцевість та переселення міського населення до сільської місцевості).

2. За часовими параметрами міграцію поділяють на по­стійну (безповоротну), тимчасову, сезонну і маятникову.

Безповоротною є міграція, коли людина назавжди змінює постійне місце проживання. При тимчасовій міграції людина переселяється на досить тривалий, але обмежений період, при­чому нерідко термін буває заздалегідь визначений. Прикладом тимчасової міграції може служити переселення на кілька років для роботи за контрактом, чи виїзд на навчання до вищого на­вчального закладу. За критеріями ООН,постійним мешканцем є людина, що прожила не менше 6 місяців на певній території.

Сезонною міграцією називають щорічні переміщення людей у визначені пори року (сезони). До сезонних міграцій можна віднести промисли селян узимку, приїзд на збирання врожаю людей з інших місць, відвідування курортів.

Маятникові міграції — це регулярні поїздки на роботу або навчання за межі свого населеного пункту з постійним повер­ненням додому. Маятникові міграції відбуваються, коли місце роботи або навчання знаходиться в іншому населеному пункті, але досить близько, що і дозволяє робити щоденні (або майже щоденні) переміщення.

3. Залежно від причин переселення міграції поділяють на такі типи.

Міграції з соціально-економічних причин — переселення н пошуках роботи, кращих заробітків, вільних сільськогоспо дарських земель, з метою поліпшити умови життя, придбані більш високий статус.

Міграції з політичних причин - утеча від ідеологічних, расо вих, релігійних та інших утисків, сюди зараховують також рс патріацію - повернення на батьківщину родин, народів, то були раніше депортовані.

Військовими причинами міграції є евакуація, реевакуація, депортація, тобто передислокації населення, пов'язані з військовими маневрами.

Сімейно-побутові причини — переселення для возз'єднання з членами родини, родичами, різного роду гостьові поїздки, тощо.

Екологічними причинами є стихійні лиха, переїзд, зумовле­ний станом здоров'я одного з членів сім'ї.

Релігійні причини — масові переміщення населення у зв'яз­ку з паломництвом до святих місць (найбільш відомі у світі па­ломництва здійснюються ісламістами до Мекки і Медини, а також християнами — до Єрусалиму).

4. Залежно від сприяння з боку державних або суспільних органів щодо переселення мігрантів, міграції поділяють на організовані та неорганізовані. Організовані міграції відбувають­ся за допомогою державних і громадських установ, вони можуть супроводжуватися пільгами різного роду в отриманні роботи, житла, грошових компенсацій, тощо. Неорганізована, або інди­відуальна міграція — це переїзд осіб на свій страх і ризик.

5. Розрізняють також добровільну міграцію, коли люди самі приймають рішення про свій переїзд, і примусову, коли пере­міщення здійснюється незалежно від їхнього бажання.

Міграцію називають ще формою задоволення потреб на­селення, реалізація яких вимагає зміни місця проживання. Таким чином, прийняття рішення про міграцію та його реалі­зація є результатом міграційної поведінки. Психічним регулято­ром міграційної поведінки є міграційна установка, тобто схильність чи негативне ставлення до зміни місця і умов меш­кання. Міграційна установка залежить від соціально-психоло- гічного стану Особи, або міграційної мотивації. Міграційна мо­тивація — це психічний стан особистості, який спонукає її до досягнення певної мети (соціального, економічного, психоло­гічного характеру), яка вимагає зміни місця проживання.

Всі міграції в своєму розвитку проходять три стадії: потен­ційну міграцію, власне міграцію та адаптацію. На першій стадії діють головним чином психологічні чинники, тобто людина знаходиться у стані прийняття рішення про переїзд.

2 Показники міграції

При дослідженні міграції, як і будь-яких інших демографі­чних явищ, важливо знати їхні кількісні характеристики. Для відкритого населення визначають показники, що характеризу­ють його міграційну взаємодію з іншим населенням. Для насе­лення будь-якої території (країни, району, міста та ін.) міграція поділяється на вибуття за її межі і на прибуття ззовні. Різниця між числом прибуттів і вибуттів за певний період складає саль­до міграції (нетт о-міграцію, або чисту міграцію), сумажвибуттів і прибуттів дає показник обсягу міграції (валову міграцію, брут- то-міграцію).

Число вибуттів, прибуттів, нетто- і брутто- міграції можна виразити в абсолютних числах, що дозволять наочно предста­вити міграційну картину, однак не покажуть інтенсивності міграції, що залежить також від загальної чисельності населен­ня, у якому відбуваються міграції. Інтенсивність міграції вира­жається відносними показниками — коефіцієнтами інтенсив­ності міграції. Звичайно обчислюють коефіцієнти прибуття і коефіцієнти вибуття та відносне сальдо міграції:

К_п= (І/Р*Т)*1000 %о,

К_в= (Е/Р*Т)*1000 %о,

К_с= (І-Е)/(Р*Т)*1000 %о,

К_п, К_в, К_с, — загальні коефіцієнти відповідно прибуття (імміграції), вибуття (еміграції) та відносного сальдо міграції, І — чисельність прибулих; Е — чисельність вибулих.

Існує загальний коефіцієнт рухливості, який визначають як відношення всіх міграційних переміщень (вибуттів і прибуттів) до загальної чисельності населення:

К_р= (І+Е/Р*Т)*1000 %о.

При аналізі міграційних процесів часто виникає не­обхідність у розчленовуванні міграції на окремі частини. Мігра­цію звичайно поділяють на міграційні потоки, тобто на групи мігрантів, шо мають спільні території вибуття або прибуття, а також на міграційні когорти — сукупності людей, об'єднаних загальним періодом міграції, враховують мігрантів і за порядко­вим номером їхньої міграції (тобто скільки разів вони переміщу­валися з місця на місце).

Не менш важливе значення має вивчення складу мігрантів — за статтю і віком, соціальною приналежністю, національністю та ін., оскільки міграційна рухливість різних груп населення досить різнорідна. Особливості складу мігрантів можуть при­зводити до істотних зрушень у структурі населення у місцях ви­буття і в районах прибуття.

Для того, щоб мати уяву про інтенсивність міграції виз­наченої групи населення (наприклад, етнічної), застосову­ють часткові коефіцієнти міграції, що обчислюють як відно­шення обсягу міграції певної групи до чисельності цієї групи. При тимчасових і територіальних зіставленнях користуються індексом відносної інтенсивності міграції, який одержують як відношення часткового коефіцієнта інтенсивності міграції відповідної групи до загального коефіцієнта інтенсивності міграції.

Значно глибший опис процесу міграції дають таблиці рух­ливості, які будують за тими ж принципами, що й усі демог­рафічні таблиці. Такі таблиці бувають двох типів — чисті і ком­біновані. Таблиці містять когорту тих, хто ніколи не мігрував, чисельність яких зменшується під впливом ймовірності міграції у певному віці (х), ймовірності зміни стану та рубрику кількос­тей мігрантів того чи іншого віку.

Чиста таблиця рухливості не враховує того, що кількість тих, хто ніколи не мігрував, може зменшуватися не тільки під впливом міграцій, але й у результаті смертності. Тому точніше описує міграційний процес комбінована таблиця рухливості, яка враховує ще й вплив смертності, її будують так само, як комбі­новану таблицю шлюбності. Аналогія з таблицею шлюбності полягає ще й у тому, що таблиця рухливості враховує лише перші міграції, так само як таблиці шлюбності — перші шлю­би; наступні ж міграції не знаходять у ній відображення. Між тим повторні міграції становлять значну частку міграційних переміщень узагалі.

Повікові ймовірності повторних міграцій зменшуються з підвищенням порядку міграції. Тому для адекватного відобра­ження міграційної рухливості певного населення необхідно побудувати таблицю, диференційовану за порядком міграцій, — за аналогією з таблицею народжуваності, диференційованою за порядком народжувань. У такій таблиці при переході до міграції п-го порядку як вихідну розглядають сукупність тих, хто вже здійснив міграцію (п-І)-го порядку, наприклад, розглядають зменшення кількості тих, хто мігрував лише двічі, у результаті третьої міграції.

Таблиця рухливості, диференційована за порядком міграцій, так само як і таблиця перших міграцій, може бути і чистою, і комбінованою, її можна складати як для умовної, так і для реальної генерації. Розробка таблиць рухливості — тру­домісткий процес, що вимагає для побудови вихідних даних, які можуть бути отримані лише за допомоги спеціальних вибірко­вих обстежень населення. А проте жодна інша система показ­ників не дозволяє з такою повнотою судити про головні тен­денції у змінах рухливості населення, про зв'язки рухливості з віком, про інтервал між двома послідовними міграціями різних порядків та про низку інших важливих характеристик.

3 Взаємовплив міграцій та відтворення населення

Міграційна активність значною мірою залежить від демо­графічних характеристик населення. Помічено, що в міграціях найбільшу участь беруть особи молодого віку, чоловіки є мо­більнішими за жінок, одинаки легше зважуються на переїзд, ніж одружені, бездітні також легше мігрують, ніж люди, що мають дітей. До речі, між рухливістю і наявністю в родині дітей спос­терігається пряма залежність. Часте переміщення на нове місце спричиняє відкладання народження дітей.

Зрозуміло, що міграції приводять до зміни чисельності на­селення в районах вибуття і прибуття. Під впливом міграцій трансформується вікова структура населення. У районах, де виїзд перевищує в'їзд, звичайно збільшується частка старших вікових контингентів, у центрах же притягання мігрантів насе­лення найчастіше більш молоде. Зміна ж вікової структури спричиняє і зрушення в показниках природного приросту. Че­рез перевагу чоловіків серед переселенців міграція може вик­ликати диспропорцію статей, що негативно позначається на

шлюбності і народжуваності. Міграція приводить і до інших змін у структурі населення. Так, якщо серед мігрантів перева­жають люди визначеної національності, то територіальні пере­міщення населення викликають помітну динаміку етнічного складу; переселення осіб певної професії, може спричинити коливання на ринку праці. Міграції можуть сприяти переходові людей з одних соціально-профессійних груп в інші, часто при­водять до зміни способу життя, а слідом за цим і до трансфор­мації установок, пов'язаних із шлюбністю, народжуваністю тощо. Усе це впливає на відтворення населення.

Міграційна рухливість пов'язана з певними подіями жит­тєвого циклу людини, наприклад, закінченням навчального закладу, початком або завершенням трудової діяльності, служ­бою в армії тощо. Демографічний цикл — укладання шлюбу, народження дітей, припинення шлюбу та інші події — стано­вить важливу частину життєвого циклу. Тому демографічні па­раметри — статево-вікова структура, шлюбний стан, кількість дітей у сім'ї та їх вік і низка інших — помітно впливають на міграційні процеси й є одним з істотних критеріїв виокремлен­ня груп населення при вивченні міграцій.

Рухливість різних груп населення, як вже зазначалося, не є однаковою. Міграцію, що розглядають з точки зору диферен­ціації показників її інтенсивності за різними групами населен­ня, називають диференційною міграцією. Її вивчення дає розумі­ння тих відмінностей, якими позначені міграційні взаємодії населень різних регіонів, окремих соціально-професійних, ет­нічних, вікових та інших груп.

При вивченні диференційної міграції так само, як і при дос­лідженні природного руху населення, в першу чергу вивчають відмінності у вікових групах населення. Вікові групи істотно розрізняються за рівнем міграційної рухливості, а за решти од­накових умов рухливість усього населення тим виша, чим виша у ньому частка найрухливіших вікових груп. Вікова ж структу­ра населення за нормальних обставин визначена режимом його відтворення. Таким чином, вплив через вікову структуру — один з аспектів впливу відтворення населення на міграційну рух­ливість.

Розрізняють показники міграційної рухливості й залежно від статі. Перевага чоловіків серед мігрантів, виявляється у ба гатьох країнах, але це не є універсальним правилом, і в окре­мих країнах у різні часи в міграційних потоках спостерігали підвищену питому вагу жінок. В Європі, наприклад, у минуло­му серед мігрантів переважали жінки, що дало підстави анг­лійському досліднику XIX сторіччя Е.Рейвенстайну сформулю­вати емпіричні закони міграції, один з яких стверджував, що жінки більш схильні до міграцій, ніж чоловіки.

Рухливість населення залежить і від шлюбного стану, і від кількості дітей у сім'ї, хоча ці залежності не є такими однобічни­ми, як, наприклад, зв'язок інтенсивності міграцій з віком. Не тільки міграційна рухливість може залежати від кількості дітей у сім'ї, але й кількість дітей, у свою чергу, може визначатися рівнем рухливості: часті переїзди сімей призводять, як прави­ло, до відкладання народжувань, а зрештою й до зменшення їхньої кількості.

Міграційна рухливість впливає на інтенсивність процесів відтворення як відкритого, так і закритого населення. У відкри­тому населенні міграції безпосередньо змінюють його чи­сельність і склад. Особливо важливе значення мають зміни ста­тево-вікової структури. Якщо серед мігрантів переважають чо­ловіки й спостерігається підвищена частка молодших груп працездатного віку (від 16 до ЗО років), то це призводить до фе­мінізації населення та його постаріння у районах вибуття мігрантів і надмірної частки молодих чоловіків у районах все­лення. Багаторічна міграція сільської молоді в міста України супроводжувалася протилежним ефектом. Уже у 1970 році у сільській місцевості був відзначений дефіцит жінок, обмеже­ний рамками молодіжного контингенту (15—24 роки). Водно­час у місті спостерігався надлишок жінок в усіх групах віком понад 15 років.

Зумовлена міграціями диспропорція статей ускладнює ук­ладання шлюбів, що, у свою чергу, справляє вплив на інтен­сивність процесу народжуваності як у місцях вибуття, так і у місцяхуселення. У зв'язку з прискоренням постаріння населен­ня у районах вибуття в них зростає смертність.

Міграції є одним з головних каналів соціальної мобільності населення. їх супроводжують зміни соціального статусу мігрантів, їх професії, культурно-освітнього рівня, способу життя. В результаті соціальних переміщень мігранти поступо во прилучаються до зразків демографічної поведінки та відтво- рювальної моделі нової для них соціальної групи. На цей про­цес потрібно звичайно близько 10 років. Таким чином, міграції навіть усередині закритого населення виявляються потужним чинником змін у режимі відтворення населення загалом.

Поиск по сайту: