З ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

ІНОЗЕМНА МОВА

Другу мову дитина може вивчати в сім'ї та в навчальному закладі. За умови, що процес навчання грунтуватиметься на науково обгрунтованому підході,сприятиме соціалізації дошкільника, формуванню його особистісної культури через ознайомлення з мовою та культурою іншого народу, розвиватиме ПСИХІЧНІ процеси.

Особливості оволодіння дошкільником іноземною мовою пов'язані з безпосередністю дитячого сприймання, відкритістю для спілкування, спонтанністю набуття нових знань. Дитина цього віку особливо сприйнятлива до фонетики та інтонації мовлення. Вік від народження до шести (семи) років життя - сензитивний період для мовленнєвого розвитку особистості. Вивчення іноземної мови не лише розвиває індивідуальні мовленнєві здібності дитини, а й створює передумови для вивчення нею в майбутньому інших мов, спрощує їй життя в багатонаціональній державі та СВІТІ, виховує толерантне ставлення до носіїв іншої культури та мови.

Час початку навчання другої мови зумовлюється: середовищем, в якому виховується дитина (сім'я, дошкільний або позашкільний заклад); особливостями її розвитку (відсутністю - наявністю відхилень); мовною ситуацією в сім'ї (яка мова рідна, чи володіє хтось із членів родини іноземною мовою); функціонування цієї мови в соціумі; взаємодією рідної та другої мов; можливістю забезпечити педагогічне керівництво формуванням двомовності. З урахуванням цих чинників навчання другої мови можна починати:

з народження, якщо хтось із батьків чи рідних є носієм другої мови (добре знає) і під час навчання дотримуються ПРИНЦИПУ "одна особа - одна мова" (постійно розмовляють із дитиною цією мовою, не переходячи на іншу; няня (гувернантка) є носієм іноземної мови і, спілкуючись із дитиною, дотримується принципу "одна особа - одна мова";

няня (гувернантка) дитини не є носієм мови, але має відпо­відну педагогічну освіту;

з трьох років: у сім'ї силами запрошеного вчителя чи гувернантки; у групі дошкільного або позашкільного закладу силами педагога. Дитина четвертого року життя здатна сприймати спілкування з носієм іноземної мови, поступово привчатися відповідати йому цією мовою. Найдоцільнішими є прості мовленнєві ігри, основою яких є ігрові вправи: сенсо-моторні, тактильні, спрямовані на контакт учасників одне з одним, пов'язані з рухами тіла (пальчикові). Діти охоче виконують однакові спільні дії, рухаються разом із дорослим, розігрують пантоміму, промовляють хором. Дитина п 'ятого року життя усвідомлює, що іноземна мова відрізняється від рідної, і бере участь у складніших за попередні іграх, сприймає пояснення рідною мовою іншомовних ситуацій, засвоює ігрові правила. Вона добре почувається в уявних ситуаціях, режисованих іграх та в іграх-драматизаціях, обмінюється простими репліками з однолітками іноземною мовою. Оцінює мовленнєву поведінку інших, порівнює власні висловлювання з репліками інших, використовує засвоєні слова, досить легко сприймає послідовність реплік. Водночас дитині п'ятого року життя складно виділяти та окремо використовувати фрагменти усного мовлення як самостійного висловлювання. Вона охоче ознайомлюється з новими для неї святами, звичаями, традиціями, кухнею, одягом, персонажами казок;

у старшому дошкільному віці: дитина шостого-сьомого років життя здатна поставитися до іноземної мови як до предмета вивчення - запитує про неї, в рольовій грі харак­теризує персонаж, планує свої дії, індивідуалізує власні реп­ліки, комбінує елементи, зіставляє рідну мову з іноземною. За сприятливих умов текст монологу старшого дошкільника може складатися з 1 О речень, у діалозі він здатний підтрима­ти бесіду десь з 20 реплік.

Починати навчати вихованця іноземної мови в групі до­шкільного закладу разом з іншими дітьми можна за умови сформованості в нього норм та вмінь рідного мовлення; го­товності до цього виду діяльності. За відсутності показань з

іlЄЇ або кількох із зазначених умов початок навчання іно­ечної мови доцільно відкласти на потім. Водночас це не _ ~__] розцінювати як обмеження чи позбавлення дитини пев- 2"х прав, оскільки продиктоване турботою про її здоров'я -~ розвиток.

Особливо виважено слід поставитися до рішення навчати.ноземної мови дитину, молодшу п'яти років. Педагог має -:,·:яснити батькам: хоча навчання й грунтується на ігрових чегодах і позитивно емоційно забарвлене, воно може стати:':ІЯ молодшого дошкільника джерелом труднощів, а в разі лослабленого здоров'Я - викликати в нього втому.

Розпочинати вивчення іноземної мови в ДНЗ в умовах штучного білінгвізму доцільно з n 'яти років. Однак і в цьому разі педагог враховує індивідуальні особливості дітей і, якщо треба, може порадити батькам не поспішати з по­чатком навчання сина чи доньки іноземної мови. Важливо, щоб вивчення нової мови було для них цікавим, радісним процесом.

Мета навчання: сприяти повноцінному й різнобічному розвиткові дошкільника; виховувати його почуття, волю, інтелект; вправляти в моральній поведінці; створювати сприятливі умови для оволодіння основами іншомовного спілкування; збалансовувати розвивальні, виховні та на­вчальні цілі.

Завдання навчання: виховувати інтерес дошкільників до культури, традицій, звичаїв людей, які розмовляють іншою мовою; стимулювати розвиток навичок соціальної комуніка­ції; прищеплювати елементарні навички усного мовлення іноземною мовою (розуміти, говорити); сприяти набуттю дошкільником елементарних лінгвістичних знань; розвивати мовленнєві здібності; створювати умови для оволодіння первинною комунікацією іноземною мовою; формувати вміння досягати комунікативної мети за умови обмеженого володіння другою мовою; залучати мовленнєвий досвід спі­лкування дошкільників рідною мовою для перенесення його на спілкування іноземною мовою і навпаки; виховувати по­зитивні риси характеру, моральні якості, елементарну куль­туру спілкування; формувати ціннісне ставлення до іншомовного довкілля, відкритість для контактів, толерантність до несхожої культури, повагу до її носіїв, неприйняття забо- бонів, стереотипів, дискримінації.

Зміст навчання. Навчальний матеріал включає такі компоненти: сфери життєдіяльності; мовленнєву, мовну та соціокультурну компетентність; результати навчально - виховної роботи. Реалізація системного підходу до розвитку дошкільника, навчання іноземної мови передбачає збагачення його словника з кожної з чотирьох основних сфер життєдіяльності ("Природа", "Культура", "Люди" і "Я Сам"). Це сприяти­ме формуванню в дитини цілісної картини світу, що важ­ливо для особистісного зростання, становлення обрисів її світогляду.

Формування мовленнєвої компетентності визначається: переліком основних мовленнєвих функцій, які потребують опрацювання; зразками мовлення (моделями), які обираються з урахуванням потреб спілкування дітей у грі. Мовленнєві функції: привітатися, попрощатися; відрекомендуватися, розповісти про себе; розпитати про вік, місце проживання; розповісти про сім'ю; назвати особу, предмет; дати коман­ду, виконати команду іншого; попросити щось дати або ви­конати; висловити подяку; описати когось/щось; висловити своє ставлення, запитати про ставлення до чогось; надати інформацію у межах теми спілкування.

Мовленнєва компетентність дошкільників формується в процесі засвоєння мовленнєвих зразків. Не варто пропонувати дітям окремі теми з граматики, лексики чи фонетики. Основи лексичної, граматичної, фонетичної компетентності формуються в процесі роботи зі зразками мовлення.

Завдання соціокультурної компетентності обмежуються опрацюванням норм поведінки, правил етикету, загальноприйнятих в Україні та в інших країнах, вивченням ігор, пісень, інших форм дитячого фольклору країни, мова якої вивчається.

Розподіл змісту програмового матеріалу на складові _ тематика (сфери) спілкування, мовна (фонетична, лексична, граматична), мовленнєва та соціокультурна компетентність - досить умовний. Пропонована деталізація змісту орієнтовна і не нав'язує педагогам жорстко унормованого матеріалу, не регламентує мовленнєві явища, обов’язкові для засвоєння дітьми. Пропонований у Програмі орієнтовний зміст зумовлений інтересами дітей дошкільного віку необхідністю забезпечити ігровий характер їхньої навчальної діяльності, розвинути здатність до елементарного іншомовного спілкування. Плануючи систему занять на навчальний рік, педагог може самостійно визначати послідовність вивчення тем, доповнювати чи змінювати систему функцій спілкування, зразків мовлення, використовувати дидактичні матеріали, які є в його розпорядженні. Формування основ іншомовної комунікативної компетентності здійснюється за основними сферами життєдіяльності:

Організація життєдіяльності, Навчання дошкільників іноземної мови є, передусім, системою певним чином організованої педагогом цільової ігрової діяльності, яка сприяє розвиткові особистості дитини, реалізації нею свого індивідуального досвіду, прояву особистісних якостей, необхідних для засвоєння мінімізованого обсягу іншомовних знань та вмінь. Процес засвоєння іноземної мови спрямовується на задоволення особистісних, пізнавальних та ігрових потреб у ході цікавого спілкування з дорослими та однолітками. Навчання вважатиметься успішним за умови, що дошкільник уміє відрізняти правильне від неправильного, самостійно контролювати свої дії, сприймати звучання слова через фонологічну систему рідної мови, Важливо формувати в дитини іншомовний фонематичний слух, створювати для цього спеціальні ситуації..

Організовуючи жипєдіяльність старших дошкільників, дорослі виходять з того, що розвивальна, виховна та навчальна цілі є пріоритетними порівняно з практичною (а не навпаки, як цього прагнуть окремі педагоги, ставлячи перед вихованцями непосильні вимоги). Процес навчання іноземної мови є засобом соціалізації дитини, який допомагає розкрити її особистісний потенціал та передбачає урахування індивідуальних якостей. Розв'язуючи проблему формування в старших дошкільників елементарної іншомовної комунікативної компетентності, дорослий розглядає практичну мету як ідеальну, виходячи з розуміння того, що комунікативна компетентність особистості включає її мовленнєву, мовну та соціокультурну зрілість. Практична мета навчання iноземної мови - набуття дітьми вмінь слухати та розмовляти, достатніми для того, щоб вступити у мовленнєвий контакт зі співрозмовником, долучитися до діалогу, отримати й передати елементарну інформацію, пов'язану зі змістом спілкування, припинити його абощо, а не просто вимовляти якусь фразу іноземною мовою.

Важливо вибудувати процес іншомовного спілкування з урахуванням психофізіологічних особливостей дошкільників пам'яті, працездатності, втомлюваності, потреби в чергуванні різних видів діяльності тощо. Спілкування організовується таким чином, щоб дитина була безпосереднім його учасником. Мотивами спілкування іноземною мовою є paдість, задоволення, зацікавлення спільною діяльністю. Opra: нізаційні форми та вибір технології навчання тісно пов' язані з віком та місцем проведення занять. Педагог обирає форми та методи навчання. Якщо навчання проводить носій мовиI, він використовує щоденне спілкування та предметно-практичну діяльність як засіб навчання другої мови; організовує спеціальні заняття з іноземної мови в ігровій формі; розповідає про традиції, культуру країни, мова якої вивчається; власним прикладом демонструє особливості мовленнєвої поведінки. Якщо дитина вивчає іноземну мову в родині чи в групі однолітків і педагог не є носієм цієї мови, він може

виконувати функції вихователя з правом навчання іноземної мови та вчителя.

В обох випадках педагог створює для дитини (дітей) штучне іншомовне середовище. Він організовує спеціальні заняття як особливу форму спілкування з вихованцями, специфічну ігрову діяльність; передбачає можливі помил­ки дітей у користуванні іншою мовою, прагне запобігти та виправити їх; інтегрує заняття з іноземної мови у повсяк­денне життя дітей, використовує та активізує їхні знання у різних видах та умовах діяльності (під час прийому їжі, на прогулянці, на заняттях із музики, малювання, хореографії). Педагог є для дитини зразком рідної та іноземної мов і культур; джерелом лінгвістичних знань з рідної та іно­земної мов, взірцем для наслідування позитивних рис ха­рактеру. Він культивує у дітей позитивні емоції, оптимізм, віру у себе.

У ході навчання дошкільників іноземної мови важливо враховувати специфіку цього вікового періоду, його відмін­ності від молодшого шкільного віку, добирати відповідні форми, методи та прийоми організації мовленнєвої діяль­ності. Для успішної організації процесу навчання іноземної мови не варто применшувати значення його мотивації. Пе­дагог виходить із розуміння, що існують комунікативна (ба­жання спілкуватися іноземною мовою), лінгвопізнавальна (позитивне ставлення до оволодіння мовним матеріалом) та інструментальна (позитивне сприймання форм і методів навчальної діяльності) мотивації. Важливо вплести ці моти­ви в контекст ігрової діяльності як провідної.

Щоб заняття з іноземної мови було цікавим, захопливим, бажаним, його варто проводити у формі дидактичної або сюжетно-рольової гри. Довільне запам'ятовування та до­вільна імітація поза ігровим контекстом недоцільні, оскіль­ки не відповідають віковим особливостям дошкільника. Ігрове комунікативне спрямування заняття допомагає мимо­вільно запам'ятовувати, осмислювати іншомовний матеріал, вправлятись у вимові звуків та вживанні іншомовних слів і фраз. Побудова заняття в ігровій формі допомагає розв'язу­вати завдання спілкування засобами іншої мови.

Вивчення іноземної мови вимагає від дошкільника осо­бистої діі. Заняття будується як ігрове спілкування дорос­лого з дитиною, дитини - з однолітками й не передбачає виконання комплексу різних мовленнєвих вправ. Його мета - сприяти розвиткові та вихованню дитини, реалізації нею особистого досвіду, формуванню якостей, необхідних для засвоєння мінімізованого обсягу знань та вмінь.

Вживання рідної мови на заняттях обов'язкове: саме рід­ною мовою організовується ігрова діяльність, пояснюються завдання та способи їх виконання. Лише, коли всі діти розу­мітимугь та адекватно реагуватимугь на прості звертання, вказівки, розпорядження, прохання іноземною мовою, мож­на обмежити вживання рідної мови. Ігрові ситуації моделю­ють дитяче спілкування, аналогічне спілкуванню рідною мовою, поєднують мовленнєві та немовленнєві дії, вербаль­не та невербальне спілкування, візуальне та звукове подання інформації, використання іншомовних соціокультурних джерел, адресованих дітям (пісні, вірші, ігри, інші види фольклору та авторські тексти).

Час проведення занять визначає педагог. Вихователь із правом навчання іноземної мови сам обирає зручний для за­няття час, розподіляючи групу на підгрупи. З однією підгру­пою заняття можна проводити зранку, з другою - після денного відпочинку, а наступного разу - навпаки. Якщо за­няття проводить педагог-учитель, тоді складається спеціаль­ний графік залежно від кількості підгруп дошкільників.

Кількість занять на тиждень залежить від умов, в яких організовано навчання. Оптимальний варіант - чотири за­няття протягом тижня, принаймні не менше двох. Трива­лість заняття залежить від вікової групи і становить всеред­ньому 20 хв. За умови проведення чотирьох занять варто відмовитися від системи однотипних комплексних занять на користь запровадження циклів занять за типом домінуючої навчальної діяльності. За такої організації навчальний про­цес не розпадається на окремі заняття, на яких опрацьову­ється новий програмний матеріал, а становить чітку низку взаємопов'язаних циклів-тем. Кожний цикл підпорядкова­ний вивченню певної розмовної теми, мовного та мовленнєвого матеріалу. Якщо цикл триває місяць, його варто поді­лити на чотири підцикли, кожний із яких триває тиждень. У підциклі виділяють чотири заняття, на першому з яких вво­диться новий матеріал, на інших - відпрацьовується прак­тика спілкування з використанням нових слів.

В умовах штучного білінгвізму найкраще розвиваються здібності дітей до вивчення іноземної мови У групі одноліт­ків. Працюючи з однією дитиною чи групою дітей, педагог використовує спеціальні настільні ігри, іграшки та інші ди­дактичні матеріали, які допомагають краще опанувати другу мову. Головне у навчанні дошкільників - розвиток та збе­реження їхнього психічного та фізичного здоров'я, вихован­ня позитивного ставлення до культури, відмінної від української.

Результатами навчально-виховної роботи є нові якості особистості, її англомовна (або інша) комунікативна ком­петентність, вміння аудіювати та розмовляти. Добре, якщо дитина проявляє інтерес до вивчення іноземної мови, ви­конує ігрові вправи, сприймає звертання педагога та дітей іноземною мовою, реагує на почуте, здебільшого розуміє кожне окреме висловлювання, що відповідає змістові Програми.

Для визначення міри сформованості навичок та вмінь дошкільника, пов' язаних з іноземною мовою, педагог застосо­вує різні види контролю. Вікові особливості дітей дошкіль­ного віку та підготовчий характер навчання визначають спе­цифіку контролю та оцінювання їхніх досягнень та їх від­мінність від здійснюваних на етапі молодшого шкільного віку. З огляду на емоційність, вразливість дошкільнят, їх не­здатність до тривалого напруження, несміливість, будь-які виправлення мовленнєвих помилок педагог здійснює в ко­ректній формі. Під час виконання дітьми вправ він повто­рює звук, слово, фразу, в яких зроблено помилку, не привер­таючи до неї увагу дитини та інших. Варто схвалювати що­найменші намагання дошкільника проявити активність, долучитися до ігор, виконати ту чи іншу вправу. Якщо по­милку не вдається виправити на занятті, бажано це зробити під час індивідуальної роботи. Працюючи з вихованцями педагог використовує ігрові прийоми, веселі порівняння, орієнтується на стан та настрій дітей.

Педагог не виставляє дітям оцінок на зразок шкільних балів, а лише фіксує динаміку їх просування шляхом засво­єння іпоземної мови. Він добре орієнтується в особливостях сприйняття ними навчального матеріалу, у виконанні ігро­вих вправ та завдань, сформованості певних умінь, у про­явах базових особистісних якостей тощо. Дорослий усвідом­лює: досягнення різних дошкільників можуть істотно різни­тися, що залежить від об'єктивних та суб'єктивних чинни­ків. Тож він, не порівнюючи дітей між собою, позитивно оцінює доробок кожної конкретної дитини.

Педагог залучає дошкільників до участі в підготовці та проведенні іншомовного підсумкового свята для батьків та однолітків. Природно, частина дітей починає проявляти ак­тивність лише через кілька місяців від початку занять з іно­земної мови, а дехто - навіть наприкінці року. Позитивні зміни відбуваються завдяки особистим зусиллям дошкіль­ника, його зрослим можливостям та гуманізуючим впливам дорослого.

Програма навчання іноземної мови не обмежує автоном­ності та творчості дорослого (батька, педагога), передбачає його права на варіативний добір та розподіл навчального матеріалу, на використання різних форм роботи, технологій (виховних та навчальних), засобів організації діяльності з дітьми різного віку та індивідуального досвіду.

Оцінюючи вміння дошкільника з аудіювання. педагог орі­єнтується на такий їх набір як на оптимальний:

..

розуміє ключові слова у вивчених лексично-граматичних структурах (зразках мовлення);

впізнає вивчені загальновживані слова з кожної сфери (теми) спілкування;

....

рорзуміє та реагує на загальновживані у діалогічному спілкуванні фрази;

розуміє та адекватно реагує на запитання, які вимага­ють відповіді "так/ні", або іншої нескладної відповіді;

реагує на репліки педагога та дітей;

Поиск по сайту: