Психічний розвиток дитини дошкільного віку

Діти дошкільного віку відрізняються дуже добрим психомоторним розвитком. Вони надзвичайно витривалі, можуть здійснювати досить тривалі прогулянки, під час яких отримують багато нових, цікавих вражень, і таким чином їх знання про навколишній світ значно розширюються.

Все досконаліші стають рухи рук, дитина виявляє дивовижну спритність під час виконання різних дій. Також дошкільник поступово опановує координацією дрібних рухів рук та зорового контролю. Що дає можливість вдосконалення його здібностей до образотворчої діяльності. Більшість дітей у цьому віці малює з великим ентузіазмом.

Зображувальна діяльність дитини цього вікового періоду має свою особливість: на перший план в малюка виступає сам процес створення малюнка. Тому, як тільки малюнок завершений, діти часто викидають його. І лише до кінця дошкільного віку дитина починає звертати увагу на сам малюнок, тобто оцінювати результат своєї праці.

Не аби яке значення впливу образотворчої діяльності дитини в її загальному психічному розвитку відзначали і відзначають всі дитячі психологи. Зокрема, видатний психолог Л. С. Виготський підкреслював: “Цінність художнього виховання не в тому, що воно створює знання або формує навички, а в тому, що воно створює фон життя, фон життєдіяльності … воно розширює, поглиблює …настроює на серйозний лад “.

З психологічної точки зору малюнок розглядається як своєрідна дитяча мова і як підготовча стадія до письма. У малюнку дитина висловлює своє ставлення до дійсності, в ньому можна відразу побачити, що є головним для дитини, а що другорядним.

Дитина четвертого і п’ятого року життя не тільки самовіддано малює, але і грає. Гра стає все більш складною: вона вже сюжетно-рольова, що моделює, і групова. Тепер діти можуть грати самостійно. Вони заздалегідь придумують сюжет, розподіляють ролі, підпорядковуються певним правилам і жорстко контролюють виконання цих правил.

Таким чином, у грі дитина вчиться спілкуванню з однолітками, вчиться контролювати свою поведінку, підкоряючись правилам гри. Те, що відносно легко вдається дитині у грі, набагато гірше виходить при відповідних вимогах дорослих. У грі дитина проявляє дива терплячості, наполегливості, дисциплінованості. У грі дитина розвиває творчу уяву, кмітливість, вольові якості, моральні установки.

Поставтеся до дитячої гри в цьому віці з усією серйозністю, всіляко підтримуйте будь-які прагнення дітей до ігор.

Дитина цього віку повинна мати можливість розвивати ігрову фантазію. Дозвольте дітям користуватися різноманітними “непотрібними” (на ваш погляд) речами: якісь палки, бруски, залізяки та інший непотріб. Неможливо передбачити дитячу фантазію. Я згадую, як мій чотирирічний син прив’язав до стільця старе пластмасове сидіння від унітазу; це був космічний корабель, а кришка, що відкривається була люком для виходу у відкритий космос.

Саме в грі дитина четвертого-п’ятого року життя реалізує своє прагнення до самостійності через моделювання життя дорослих. Дошкільник відкриває для себе увесь світ людських відносин, різних видів діяльності, суспільних функцій людей.

Але такий стрибок у психічному розвитку дитини стає можливим завдяки розвитку мови. На четвертому-п’ятому році життя дитина не просто активно опановує мовні навички – вона творчо освоює мову, вона, по суті, займається словотворенням.

Цю здатність дитини дуже добре відобразив К. І. Чуковський у своїй книзі “Від двох до п’яти”. Думаю, що ви зможете доповнити цю книгу оригінальними висловлюваннями своєї дитини.

Слова, які створюються дитиною трьох – п’яти років, завжди можна впізнати і зрозуміти, завжди несуть смислове навантаження.

Така словотворчість дозволяє дитині до кінця цього вікового періоду перейти до абстрактної мови, переказати казку, оповідання, поділитися своїми враженнями, переживаннями.

До п’яти років дитина використовує практично всі частини мови, її словниковий запас значно збільшується.

У цьому віковому періоді характерною особливістю мови дитини є використання її для спілкування з однолітками. А спілкування, у свою чергу, розвиває мову. Дитина задає питання, розповідає казки, міркує, фантазує, переповідає, обмінюється враженнями і т. д.

Тепер дошкільник може назвати якості предметів, їх ознаки, відносини і т. д. Його сприйняття стає осмисленим, цілеспрямованим.

Завдяки цьому відбувається перехід від наочно-діючого до наочно-образного мислення.

Дитина може вирішувати досить складні завдання, якщо при цьому ви надасте їй можливість спостерігати доступні для її розуміння факти. Ваш малюк вже може узагальнювати, встановлювати зв’язки, класифікувати предмети за певною ознакою на більш високому рівні в порівнянні з попередніми роками. Однак логіка його мислення досить своєрідна.

Ось як міркують діти: “Вітер дме, тому що дерева хитаються”, “Я так і знав, що ти мене народила. Якби тато, я був би з вусами”, “Зірки не падають, тому що вони якось крутяться на небі “.

Між четвертим і п’ятим роками дитина може цілеспрямовано запам’ятовувати. Ні до, ні після цього періоду дитина не запам’ятовує з такою легкістю найрізноманітніший матеріал. Але пам’ять дитини четвертого року життя і початку п’ятого носить в основному характер мимовільного запам’ятовування. Все цікаве для дитини запам’ятовується саме собою. Важко запам’ятовуються абстрактні поняття: дні тижня, місяці, пори року і т. д.

До п’яти років поступово починає формуватися і свідоме запам’ятовування і згадування. На прохання дорослого дитина може вивчити вірш, пісню, текст якої-небудь ролі до дитячого свята і т. д.

При цьому обов’язково потрібно, щоб дитина добре розуміла, що вона завчає, тобто розвивала смислову пам’ять.

Завдяки розвитку мовлення, мислення, пам’яті, сприйняття і, головним чином, уяви дитина чотирьох-п’яти років сприймає казку і відкриває в ній своє власне рішення насущних життєвих проблем. Дитина не любить настанов, і казка не вчить її безпосередньо. Казка пропонує дитині образи, які їй подобаються і допомагають вирішити моральні проблеми. У ній всі герої або добрі, або погані. Це допомагає дитині відокремити добро від зла. Дитина хоче бути схожою на позитивного героя, і таким чином казка прищеплює їй доброту, почуття справедливості, вміння співпереживати, тобто розвиває в неї емоційне ставлення до навколишнього середовища відповідно до цінностей, ідеалів і норм життя.

Це допомагає дитині переходити до формування довільної поведінки, і приблизно з п’яти років з’являється прагнення керувати собою, своїми емоціями і своїми вчинками. Однак це не завжди виходить. Допоможіть дитині, заохочуючи її до добрих вчинків.

В якості заохочення можуть виступати: посмішка, похвала, подарунок і т. д. Головне, щоб заохочення було заслуженим. Іноді доводиться і карати малюка, але не зачіпаючи його гідності, наприклад так: посадіть дитину на стілець, у крісло, на лавку і скажіть їй, що вона покарана і поки не заспокоїться, має сидіти на місці. Ви ж у цей час, займаючись своїми справами, мирно розмовляєте з нею. Лаяти, читати нотації дитині марно. До цього способу покарання слід вдаватися кожен раз, коли дитина починає пручатися і бешкетувати.

Всі, хто має відношення до виховання дитини, повинні бути єдині в своїх вимогах. Жалість до дитини в даному випадку може посприяти розвитку найбільш неприємних рис характеру.

Обов’язково заохочуйте дитину до праці, намагайтеся разом з нею робити найрізноманітніші домашні справи. Виконуйте їх з інтересом, так, щоб дитина отримувала задоволення від цієї діяльності.

Звертайтеся з проханням до неї: “Мені потрібна твоя допомога: потримай совок, поки я буду підмітати”. Або так: “Сьогодні ми з тобою будемо прополювати грядку з полуницею”. Хваліть дитину за терпіння, за добре зроблену справу.

Говоріть дитині про те, як ви її любите, яка вона чудова. Але як свідчить досвід навіть цього занадто мало для формування в дитини високої самооцінки. Потрібно, щоб цінність особистості вимірювалася якимись реальними справами. Для цього треба, щоб дитина вміла щось робити, відрізнялась якимись здібностями або навичками, які допомогли б їй пишатися собою. Постарайтеся зробити так, щоб дитина не відчувала себе безпорадною людиною, від якого нічого не залежить.

Ви повинні постійно вигадувати ситуації, які давали б можливість проявити вашій дитині відповідальність на ділі, випробувати себе в труднощах. Пам’ятайте про те, що відповідальними, діти стають поступово, це процес, що займає довгі-довгі роки.

Поиск по сайту: