Евристична стадія

На цій стадії максимально проявляється здібність продовжувати, тобто передбачувати подальше розгортання фактури музичного твору. У найбільшій мірі ці процеси проявляються при сприйнятті простих мелодій (пісня, танок), де мають місце повторення або контрастні протиставлення матеріалу. З появою цієї здібності до антиципації значно підвищується ступінь «співучасті» слухача у творчому акті реконструювання музичного твору.

Характерні ознаки цієї стадії:

1.Більш яскраво проявляється ефект «співучасті» у відтворенні музичного твору.

2.Процес сприйняття все більше спирається на уявлення, тобто зростає рівень свідомості сприймання.

3.Значно поліпшується здатність давати аргументовані оцінки музиці, яка сприймається.

4.Антиципаційні процеси сприяють утворенню музичного образу цілого, тобто найповнішому осягненню змісту твору.

Треба мати на увазі, що основні ознаки стадій, які сформувалися, присутні на усіх рівнях сприймання.

Дуже важливу роль у сприйманні відіграє аперцепція – залежність сприймання від передуючого досвіду, від загального змісту психічного досвіду та індивідуальних здібностей. Аперцепція – це результат життєвого досвіду, який забезпечує висунення гіпотез про особливості об’єкта, який сприймається, його осмислене сприймання. Існує стала аперцепція (залежність сприймання від особливостей особистості) та тимчасова аперцепція (залежність сприймання від психічних станів – емоцій, експектацій, установок тощо).

«Установка – стан готовності до певної активності, спрямованої на задоволення тієї чи іншої проблеми.» («Психологічний словник» під ред.. В.І.Войтко). Установка виникає при передбаченні або появі якогось об’єкту та забезпечує стійкий характер протікання діяльності.

З установкою пов’язаний також процес переоцінки та зміни естетичних поглядів, причому установка може виконувати і роль гальма. Так, слухач, орієнтований на сприймання музики 19 століття, не так просто може переорієнтуватись на сприймання сучасної музики, і навпаки.

Різні стадії сприймання відрізняються також величиною відрізку часу, яким оперує слухач. Найменший відрізок часу характеризує того, хто знаходиться на на самій початковій стадії формування здатності сприймати музику – він оперує тільки «сучасним». Для нього яка завгодно музика – лише безпосереднє відчуття. Поступово цей часовий відрізок збільшується за рахунок приєднання «минулого», все збільшується, з одного боку, значення первісних слухових образів, з іншого – значення діяльності пам’яті, запам’ятовування та зберігання музики, яку було почуто, тобто слуховий досвід. На наступних стадіях до «сучасного» та «минулого» приєднується ще й «майбутнє» - передбачення звучання, яке очікується.

Здатність до музикального сприймання може знаходитися на різній стадії по відношенню до музики різної складності. Так, людина, яка на високому рівні сприймає пісенну музику, може не досить адекватно сприймати музику камерну з тієї причини, що ще не сформувались естетичні еталони для сприймання цієї музики.

Таким чином, здатність до сприймання музики є динамічною і має тенденцію до розвитку, який найбільш ефективно протікає у протікає у процесі навчання та музичного виховання.

Поиск по сайту: