Стадії формування музичного сприйняття

Формування та пристосування органів відчуттів до адекватного відображення інформації, яка надходить ззовні – процес довгий, зміни відбуваються поступово, і, хоча темпи цих змін для кожного свої, але існують також загальні для всіх закономірності, які можна виявити та описати. Фактори,які зумовлюють розвиток пізнавальних процесів та сприяють розвитку відповідних механізмів, такі:

1. Психофізіологічні зміни, зумовлені зростанням дитини.

2. Соціалізація особи, яка передбачає засвоєння нею певних суспільно значимих знань та навичок, норм, еталонів тощо. У цьому процесі дуже важливою є роль дорослих (батьків, вчителів, вихователів).

3.Цілеспрямоване професійне виховання.

Відомо, що відчуття та сприймання– це активні психічні процеси, і обов’язковим елементом їх є механізм зворотного зв’язку. Яким же чином цей механізм працює під час сприймання музики? Свого часу І.М.Сєченов сформулював дуже важливу для розуміння сутності сприйняття тезу про визначну роль вокального апарату у процесах відображення зовнішнього світу. Розвиваючи ці погляди, такі вчені, як В. Келер, Б.М. Теплов, Р. Юсон висували та теоретично обґрунтовували ідею про те, що саме вокальний апарат є тим активним органом, який сприяє формуванню коркової моделі звуку, саме він здійснює пошукові, моделюючі, пристосувальні рухи, необхідні для виникнення відчуття. Органи вокалізації – дуже важлива ланка у структурі слухового аналізатору. Виявлення музикальної висоти кожного окремого звуку, як стверджує О.М.Леонтьєв, є неможливим без діяльності вокального апарату. Ним було висунуто ідею про зустрічний наслідувальний процес (компарацію), за допомогою якого здійснюється аналіз звуку та подальше його моделювання у свідомості людини; саме активізація голосових зв’язок дозволяє змоделювати найважливіші параметри звуку, перш за все його висоту. О.М.Леонтьєв писав: «Інтонування не просто відтворює те, що сприйнято, а входить у внутрішній, інтимний механізм самого процесу сприйняття».

Активний характер реакцій людини на зовнішні подразники передбачає наявність у них механізму, який прогнозує розвиток хоча б найближчих подій. І ми знаємо, що він дійсно існує: це – механізм вірогіднісного прогнозування, який організує «випереджаюче відображення дійсності» (Анохін). Механізм вірогіднісного прогнозування (антиципації) працює при сприйнятті музики, причому чим більший у слухача естетичний досвід, чим більше він знає про закономірності розвитку музики, про музичну форму, тим більше збігів між реальним звучанням та очікуваним продовженням. Ці процеси передбачення і ніби природного продовження мелодії спостерігаються не тільки при сприйманні знайомих творів, але й у творах, близьких за стилем або жанром, які прослуховуються уперше.

Чи завжди спостерігається явище антиципації? З якого моменту можна говорити про сприйняття музики як про психічний процес? Для того, щоб відповісти на ці питання, необхідно проаналізувати психофізіологічні особливості дітей у різному віці.

Новонароджений реагує тільки на гучні звуки, локалізація відсутня. У перші тижні дитина ледве розрізняє звуки на відстані у півтори октави. Але згодом здатність до диференціації починає зростати. За даними С.І Гальперіна, у 3-3,5 місяці дитина може розрізняти звуки, які утворюють інтервал октаву-дециму, у 4,5 місяців – велику септиму-нону, наприкінці п’ятого місяця – збільшену кварту- велику сексту. У 3-4 місяці дитина чітко визначає напрям на джерело звуку та намагається знайти його очима. Найбільш інтенсивно розвиток звуковисотних диференціювань йде з початку 6 місяця і особливо наприкінці 7 місяця (1/2-3/4 тону). Дуже рано, у 2-4 місяці, у немовляти формуються диференціювання на тембров і та ритмічні параметри звуків (реакція на мову). Більш довгий період забирає формування динамічного слуху. Цьому перешкоджає велика реактивність та вразливість коркових клітин та нервової системи в цілому. Навіть у 5-7 років дитина погано переносить гучні звуки. Деякі діти хворобливо реагують навіть на добре підготовлені гучні звуки у віці 9-10 років.

Розглянемо більш детально процес формування здатності сприймати музику. На ранньому етапі слухова система дитини реагує на музику, яка звучить, на низькому якісному рівні – на рівні дифузної фізіологічної реакції: різні параметри звуку ще не диференціюються. На ранніх ступенях генезису сприйняття музики можна розрізнити дві стадії: 1)стадію сенсомоторного навчення; 2) стадію перцептивних дій. На пізніших ступенях виділяють ще такі стадії: 3) стадію створення естетичних моделей та 4) евристичну (творчу) стадію, яка спирається на процеси антиципації.

Сенсомоторне навчення: сенсорна система має нібито «настроїтись» для все більш точного відображення параметрів звуку; ефекторна ланка сенсорної системи – м’язові рухи голосового апарату. (Ефектор – це орган або система органів, які реагують через нейрогуморальні реакції на дії зовнішніх або внутрішніх подразників)

Акцептор результатів дії – це психологічний механізм передбачення та оцінки результатів дії у функціональних системах. Це – «інформаційний еквівалент результату», який вилучається з пам’яті у процесі прийняття рішення. Він здійснює порівняння результату з його «випереджуючим відображенням».

Антиципація (anticipatio – передбачення (лат.)) – це здатність системи передбачати розвиток подій, явищ, результати дій.

Характерні риси цієї стадії:

1.Мимовільність та стереотипність реакцій (рефлекторний характер). Сенсорна вибірковість.

2.Головний психофізіологічний зміст цієї стадії – орієнтувальний слуховий рефлекс (реакція настороженості, яка у подальшому трансформується у реакцію узнавання).

3.Виникнення специфічних емоційних реакцій. Спостерігаються емоційні стани, які виражають позитивне, індиферентне або негативне ставлення до подразників.

На цій стадії формуються сенсорні системи.

Поиск по сайту: