Класифікація державного фінансового контролю: види, форми та методи

За суб'єктами фінансовий контроль в Україні поділяється на такі види: державний, муніципальний, незалежний і контроль власника.

Державний контроль здійснюють органи державної влади та управління: Рахункова палата України; Державна податкова адміністрація України; Державна контрольно-ревізійна служба України; Державне казначейство України; Фонд державного майна України; Міністерство економіки України; Міністерство фінансів України; Міністерство праці та соціальної політики України; Державний комітет статистики України; Антимонопольний комітет України; Національний банк України.

Муніципальний (комунальний) контроль здійснюють місцеві ради народних депутатів, їх комісії та виконавчі комітети.

Незалежний контроль (аудиторський) здійснюється на комерційних засадах незалежними аудиторами та аудиторськими фірмами.

Контроль власника поділяється на відомчий (міністерства, відомства, концерни, асоціації, акціонерні виробничі об'єднання) і внутрішньогосподарський (власники, бухгалтерські і фінансово-економічні служби суб’єктів господарювання).

За періодичністюздійснення контроль поділяється на такі форми: попередній, поточний (оперативний) і наступний (ретроспективний).

Попередній контроль здійснюється до виконання господарської операції з метою запобігання незаконним діям, неефективному використанню коштів і прийняттю необґрунтованих рішень. Він застосовується переважно на стадії погодження і затвердження кошторисів, договорів, під час підписання розпорядчих і виконавчих документів на здійснення господарських операцій.

Поточний (оперативний) контроль здійснюється в процесі виконання господарських операцій. Поточний контроль покладається, в основному, на служби внутрішньогосподарського контролю та органи Державного казначейства України. Його завдання – оперативне виявлення і своєчасне припинення порушень і відхилень, що виникли в процесі виконання господарських операцій.

Наступний (ретроспективний) контроль здійснюється після завершення господарських операцій за певний звітний період. Його мета – встановити правильність, законність і економічну доцільність здійснених господарських операцій, виявити недоліки в роботі підконтрольного об’єкта, факти безгосподарності й крадіжок. За його результатами розробляються заходи щодо ліквідації виявлених недоліків і усунення причин та умов їх виникнення. Документальна ревізія є формою наступного фінансового контролю.

За інформаційним забезпеченням розрізняють документальний і фактичний контроль.

Документальний контроль полягає у встановленні суті і достовірності господарської операції за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, у яких вона знайшла відображення в бухгалтерському, податковому й статистичному обліку.

Фактичний контроль полягає у встановленні реального стану об'єкта за допомогою зважування, лічби, вимірювання, лабораторних аналізів тощо. До об'єктів фактичного контролю належать: готівка в касі, основні засоби, нематеріальні активи, готова продукція тощо.

Дослідження предмета державного фінансового контролю різними прийомами і способами утворює метод контролю.

На практиці в контрольно-ревізійній роботі використовують загальні та спеціальні прийоми і способи контролю, які у свою чергу поділяють на дві групи: методичні прийоми фактичного та документального контролю.

До прийомів фактичного контролю належать:

Інвентаризація – спосіб фактичної перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також контролю за їх збереженням.

Контрольний замір – прийом фактичного контролю, що визначає фактичний обсяг виконаних робіт при перевірці достовірності даних про виконані роботи та надані послуги.

Експертно-лабораторний аналіз – прийом фактичного контролю якості сировини, матеріалів, готової продукції.

Контрольний запуск сировини і матеріаліву виробництво застосовується для перевірки обсягу витрат сировини, палива та матеріалів на одиницю виробленої продукції чи досягнутого результату.

Для перевірки здійснених фінансово-господарських операцій використовують різні за змістом методичні прийоми перевірки документів, облікових регістрів синтетичного й аналітичного обліку та звітності.

Нормативно-правова перевірка полягає в тому, що за змістом господарської операції, відображеної в документі, визначається, чи не суперечить вона чинним законодавчим нормам, правилам, вимогам положень та інших регулятивних документів.

Формальна перевірка документів застосовується для контролю дотримання чинних форм документів, послідовності, повноти і правильності заповнення їх реквізитів.

Арифметична перевірка документів передбачає контроль проведених у документі обчислень, підрахунків у підсумках, що здійснюються при оформленні та обробці документів.

Експертна перевірка документів – це детальне поглиблене дослідження достовірності документа про господарську операцію за наявності ознак його неправильного оформлення, що призвело до порушень вимог чинних нормативних актів з бухгалтерського обліку щодо форми і правильності заповнення реквізитів документа, застосовуваних способів внесення правомірних виправлень.

Зустрічна перевірка документів – один з ефективних прийомів документального контролю достовірності відображення в документах господарських операцій. Суть такої перевірки полягає в дослідженні достовірності документів шляхом зіставлення записів у них та в облікових регістрах, що належать до однорідних або різних, але взаємопов'язаних господарських операцій підконтрольного об'єкту з суб’єктами господарювання, з якими воно має господарські відносини.

Логічна перевірка документів застосовується при дослідженні достовірності господарських операцій, коли виникають сумніви щодо обсягів у кількісному та вартісному значеннях окремих показників. Суть методу – у порівнянні господарської операції, відображеної в документі, з різними взаємозв'язаними показниками інших господарських операцій.

Аналітична (камеральна) перевірка звітності та балансів полягає в дослідженні обґрунтованості показників звітності та балансів даними бухгалтерського аналітичного і синтетичного обліку.

Письмові пояснення матеріально відповідальних і посадових осіб потрібні для виявлення причин допущених порушень і винних осіб. Пояснення сприяють допоміжному з'ясуванню обставин і умов порушень та недоліків, реальності господарських операцій і достовірності фактів зловживань.

Контроль господарських операцій а також первинних документів та облікових регістрів здійснюється суцільним чи вибірковим способом.

Суцільний спосіб ефективніший, але має обмежене застосування через високі витрати праці. Він застосовується в ревізії грошових коштів за касовими та банківськими операціями, а також на тих ділянках діяльності об’єктів контролю, де викрито зловживання і необхідно встановити повний обсяг матеріальних збитків тощо.

У практичній роботі використовуються різні варіанти вибіркового контролю. Як критерії вибору інформації для контролю, залежно від виду об'єктів, можуть визначатися:

1) однорідні господарські операції з визначеним інтервалом вибору (наприклад, 100 – 200 операцій);

2) усі господарські операції за останній місяць кожного кварталу за різні визначені періоди;

3) частина операцій за ревізований період.

Якщо в процесі вибіркового контролю документації буде встановлено факти зловживань, то застосовується суцільний спосіб контролю.

Перелічені методи контролю використовуються в контрольно-ревізійній роботі не ізольовано, а в поєднанні, що суттєво підвищує дієвість фінансово-господарського контролю. Отже, зміст контролю виявляється в його формах, а здійснення – у способах і прийомах.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Перевірка державних закупівель полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання підконтрольними установами законодавства про державні закупівлі та проводиться органами державної контрольно-ревізійної служби на всіх стадіях державних закупівель.

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

Поиск по сайту: