ГРАФІЧНОЇ ЧАСТИНИ

Графічна частина проекту виконується на двох аркушах формату А1 і уявляє собою складальне креслення двигуна у двох видах та робоче креслення валу, листа статору, листа ротору.

Креслення виконується по можливості у найбільшому маштабі (найбільшу перевагу надають М11). На кресленні двигуна, крім зображень зі всіма необхідними перерізами, повини бути проставлені габаритні, встановчі та приєднувальні розміри.

Технічні вимоги складального креслення повинні мати основні вимоги по відповідності ТУ, випробуванням, змащуванню, покриттям.

Спеціфікація виконується у відповідності до вимог ГОСТ 2.108 на окремих аркушах формату А4 і уявляє собою спеціфікацію до складального креслення.

При виконанні графічної частини обов”язкове виконання вимог міждержавних стандартів ЕСКД.

У графі –Позначення слід написати номер КП.2207.2031.06.12.01СК.

де елементи позначають:

КП -курсовий проект

2207 –скороченний шифр спеціальності 5.092207

2031 –позначення групи

06 –скорочене позначення року

12 –номер студента по списку групи

01 –номер креслення

СК –позначення складального креслення

У графі –Підрозділ-слід написати НКЕМТ

У графі –Найменування-пишуть “Трьохфазний асинхронний електродвигун

Виконання складального креслення проектуємого двигуна починається після електромагнітного розрахунку, тоді коли вже відомі розміри активних та основних конструктивних елементів машини, а також виконані ескізи пазів та зубців.

Спочатку у тонких лініях розміщюють рамку формату А1/594 841 рамку креслення, місця верхнього та основного штампів (відповідно 20 14 та 185 55), потім з урахуванням оптимального розміщення у тонких лініях креслять контур валу, усі розміри якого відомі з креслення. Потім на кресленні креслимо контури активних частин з урахуванням їх розміщення та закріплення: осердя ротору, осердя статора, їх обмоток. Усі визначені розрахунками розміри активних та конструктивних частин повинні бути цілком дотримані.

Форми деталів та вузлів, які не розраховані, приймаються конструктивно по виконаних типових кресленнях з урахуванням рекомендацій розділу 9. Це у першу чергу відноситься до форми станини, підшипникового вузла, підшипникових щитів, коробки виводів.

Усі методи відображають у відповідності до ГОСТ 2.315, по можливості уніфіковані.

При складанні спеціфікації необхідно стандартні вироби розміщувати у абеткової послідовності, при спосиланнях на стандарти користуватись не учбовими посібниками, а безпосередньо ГОСТами та ДСТУ або довідниками (в останню чергу), бо спосилання на ГОСТи, наведені у посібниках, можуть бути застарілими.

Виконуючи креслення двигуна, необхідно кожному студенту проаналізувати умови роботи та призначення кожної деталі, продумати технологію виготовлення деталей, чітко уявити послідовність складання та розбирання окремих складальних одиниць та машин у цілому.

Неможна сліпо копіювати конструкцію, наведені у посібниках та підручниках, а робочі креслення у більшості типові, не мають чіткого маштабу.

Автором проекту, відповідаючим за якість його виконання, є студент, тому при захисті проекту він повинен достатньо впевнено та технічно обгрунтувати прийняті констуктивні рішення.

При виконанні робочих кресленнь валу та листів статору та ротору потрібно спочатку розбити аркуш формату А1 на три формати: один А4 –для валу (він буде зверху) розміром /297*841/ та два формату А3 /297*420/, які розміщують на усіх форматах у тонких лініях креслять рамки формату, рамку креслення, розміщують верхні /70*14/ та основні /185*55/ штампи, орієнтовно залишають місця для технічних вимог і тільки після цього приступають до креслення деталів, грунтуючись по типових кресленнях цих деталів та додеруючись розрахункових розмірів.

Поиск по сайту: