Європейський ринок іноземних акцій

Торгівля іноземними акціями зосереджена переважним чином на європейських біржах (включаючи Лондон), які на початку 90-х років уніфікували стандарти доступу на ринок. Було також спрощено вимоги щодо транскордонного допуску на фондові біржі першокласних цінних паперів тих компаній, які мають значні обсяги виробництва і високу міжнародну репутацію, а пізніше встановлено гармонізовані стандарти транскордонних торговельних операцій, зокрема відкритого первинного розміщення*. Це, з одного боку, усунуло відмінності між внутрішньою та іноземною емісіями цінних паперів у межах країн ЄС, а з іншого — сприяло полегшенню доступу нерезидентів на внутрішні ринки цінних паперів європейських країн. Основними європейськими ринками іноземних акцій є фондові ринки таких країн, як Велика Британія (Лондонська фондова біржа/Міжнародна фондова біржа), Німеччина (Франкфуртська фондова біржа/Німецька біржа), Швейцарія (Цюріхська фондова біржа), Нідерланди (Амстердамська фондова біржа), Франція (Паризька фондова біржа/Паризька біржа), а також Люксембург і Брюссель.

Потенційно важливим фактором, який визначає зростання ролі європейських фондових ринків у торгівлі іноземними акціями, є тенденція до створення єдиного інтегрованого пан'європейського ринку цінних паперів на основі об'єднання національних торговельних систем. Особливого поширення ця тенденція набула від початку третьої стадії ЄВС. Так, у 2000 р. відбулося злиття п'яти європейських фондових бірж, а саме — Амстердамської, Брюссельської, Мадридської, Паризької і Цюріхської (Еuronext, до яких пізніше приєдналася Лісабонська. Утворення Еuronext було завершено у вересні 2000 р., і нині це найбільша європейська торговельна система, яка надає можливість торгувати акціями, облігаціями та деривативами. Структура Еигопехі децентралізована і побудована таким чином, щоб забезпечити стабільні зв'язки з місцевими інвесторами. Торгувати акціями "блакитних фішок" можна в Парижі, деривативами — в Амстердамі, а акціями малих та середніх компаній — у Брюсселі. Крім того, на фондовому ринку континентальної Європи діє також ціла низка раніше створених об'єднань, які виникли в процесі національної й субрегіональної консолідації ринків цінних паперів. Це, зокрема, EUREX (European Derivatives Market) — об'єднання у 1996 p. строкових бірж Франкфурта (Deutsche Termin Bцrse) і Цюріха (SOFFEX), яке утворило найбільший у світі ринок з торгівлі біржовими деривативами; створений у 1997 р. "Новий ринок" (Neuer Markt) акцій перспективних невеликих компаній, який об'єднує ринки Парижа, Франкфурта, Брюсселя та Амстердама; скандинавський ринок NOREX, створений 1998 р. на основі співпраці між Стокгольмською і Копенгагенською фондовими біржами. Варто зазначити, що наведені приклади не є вичерпними. Але, незважаючи на стійку тенденцію до інтеграції європейського ринку цінних паперів, пан'євро-пейської біржової фондової системи ще не створено. Так, проголошене у 2000 р. злиття між фондовими біржами Франкфурта і Лондона, яке мало на меті створити Міжнародну біржу (International Exchange-іХ), не відбулося*.

Об'єднання торговельних систем, застосування нових технологій торгівлі й відповідне збільшення обсягів угод із цінними паперами в Європі поклали початок консолідації систем клірингу та розрахунків за угодами з цінними паперами. Так, у січні 2000 р. міжнародною депозитарно-кліринговою системою Cedelbank і аналогічною німецькою Deutsche Bцrse Clearing було створено міжнародну систему Clearstream International. Нова система є окремою структурою, призначення якої — забезпечити технологічну інфраструктуру пан'європейського клірингу. У березні 2000 р. оголошено про об'єднання французького центрального депозитарію Sicovam з міжнародною кліринговою системою Euroclear, яке передбачає повне злиття двох організацій. У перспективі — злиття депозитарно-клірингової системи з корпоративних цінних паперів Crest (Лондонська фондова біржа) і Clearstream International, можливе в разі об'єднання фондових бірж Лондона і Франкфурта.

Проте на сучасному етапі в ЄС ще не склався єдиний ринок ні європейських, ні іноземних акцій, а наявні ринки цінних паперів постають як фрагментовані і почасти неефективні структури. По-перше, формування єдиної інтегрованої торговельної структури, яка б поширювалася на всю зону ЄВС і давала б змогу як резидентам, так і нерезидентам вільно торгувати акціями через укладання дво- та багатосторонніх угод між національними біржами, відбувається повільно. Процесам фінансової централізації заважають і повільна зміна чинних правил функціонування національних фондових бірж, і зростання конкуренції з боку новостворсних електронних торговельних систем, і відсутність єдиної транс'європейської системи клірингу і розрахунків. Саме тому об'єднання європейських фондових інституцій відбуваються у меншому, ніж загальноєвропейський, масштабі, що гальмує перетворення континентального європейського ринку на абсолютного світового лідера з торгівлі іноземними акціями.

* Плани щодо іХ передбачали об'єднання операцій Німецької і Лондонської бірж на основі спільного торговельного майданчика, а також створення спільно з NASDAQ пан'європейського ринку акцій технологічних компаній, який функціонував би у Франкфурті замість "Нового ринку".

По-друге, на сьогодні в Європі існує близько 30 розрахункових систем, багато з яких базується, як уже зазначалося, на застарілих технологіях. Це зумовлює високі витрати на здійснення операцій з цінними паперами в країнах ЄС. Так, вартість операцій з клірингу і розрахунків у Західній Європі у 8 разів перевищує вартість аналогічних операцій на ринку США.

Інший негативний фактор — відмінності в оподаткуванні в країнах ЄС, зокрема відсутність спільної системи податків, що стягуються "біля джерела" доходу. Диференціація податкових режимів є для національних урядів засобом залучення підприємців до держави або регіону, але водночас перешкоджає формуванню єдиного ринку іноземних акцій.

Зрештою, на заваді розвиткові єдиного європейського ринку іноземних акцій стоїть і система регулювання фінансового ринку в Європі, де немає єдиного пан'європейського регулятивного органу. На рівні окремих країн—членів ЄС фінансове регулювання є дуже різноманітним і відрізняється від країни до країни. Крім того, існує велика кількість регулятивних установ — на сьогодні адміністративна система регулювання фінансового ринку ЄС представлена майже 40 різними органами влади. Необхідність реформування системи регулювання фінансового ринку ЄС особливо зросла після введення євро та посилення інтеграції національних ринків акцій на основі технологічного прогресу. Нагляд за такими ринками потребує істотної модифікації традиційних методів регулювання. Створення єдиного регулятивного органу влади в кожній країні ЄС не лише розширить сферу його діяльності, а й уможливить скористання перевагами економії на масштабі, забезпечить добре організовану систему контролю, більшу прозорість ринку і чітку звітність. А це означає, що підвищаться ліквідність ринку акцій, його міжнародна конкурентоспроможність.

На Лісабонському саміті в березні 2000 р. було ухвалено План заходів у сфері фінансових послуг Європейської комісії, який охоплює заходи щодо створення інтегрованого ринку капіталу та фінансових послуг на території ЄС. Даний план містить 42 рекомендації з удосконалення регулювання роздрібних та професійних фінансових ринків. Останнім терміном запровадження цих заходів визначено 2005 р. Основна мета реформування фінансового ринку ЄС — подолання неефективності, пов'язаної з фрагментованістю ринків, яка зменшує глибину і ліквідність європейських ринків цінних паперів і робить витрати на залучення капіталу постійно вищими за аналогічні витрати у США.

Поиск по сайту: