Попит на ринку грошей. Попит на гроші – одне з ключових і найскладніших явищ ринку грошей

Попит на гроші – одне з ключових і найскладніших явищ ринку грошей. В Україні тільки формується цей ринок, вивчається попит на гроші, опановуються нові методи реалізації грошово-кредитної політики.

Після Дж. Кейнса його ідея спекулятивного попиту на гроші знайшла свій розвиток у працях Дж. Тобіна, та інших економістів. Вони довели, що спе­ку­лятивний мотив впливає на весь обсяг попиту на гроші і розширює роль відсотка як фактора формування попиту на гроші. Такий підхід істотно розширяє роль процента як фактора формування попиту на гроші. Новим є також визнання фінансового ризику як мотиваційного чинника впливу на попит на гроші. Воно помітно послабило роль процента оскільки зростання процентного доходу супроводжується зростанням ризику його одержання. Тому інтерес економічних суб’єктів до одержання доходів може нейтралізуватися зростаючою загрозою втрат від ризику і вони можуть віддати перевагу накопиченню грошей навіть при зростанні доходу від альтернативних активів.

М. Фрідмен теж досліджував попит на гроші, де зосередив своє дослідження виключно на грошах як одному з цілого ряду дохідних активів, до якого він відніс і звичайні товари. Попит на гроші окремих індивідів він мотивує виключно відношенням очікуваного доходу на гроші до очікуваних доходів на інші активи.

Очікуваний мотив на гроші він трактує не тільки як певні зручності від наявності запасу грошей, а й як певний рівень процентного доходу, що тепер виплачується за поточними вкладами. Очікуваний дохід за фінансовими активами забезпечується процентами, а очікуваний дохід за товарними активами ― рівнем інфляції. Якщо очікувана зміна їх співвідношення буде на користь грошей, то попит на гроші буде зростатиме, а якщо на користь не грошових активів то навпаки.

Попит на гроші тісно пов’язаний зі швидкістю грошового обігу обер­нено пропорційною залежністю. У міру зростання попиту на гроші кожна грошова одиниця, що є в обігу, буде довше перебувати в розпорядженні економічного суб’єкта а її обіг, буде більш повільним і навпаки:

1) швидкість грошей не може бути постійною;

2) збільшення швидкості обігу грошей і падіння попиту на гроші може компенсувати дефіцитні платіжні кошти при зниженні умови моне­таризації ВНП і послабити кризу неплатежів;

3) зменшення швидкості обігу грошей шляхом збільшення попиту на них послаблює вплив збільшення маси грошей в обігу на кон’юнктуру ринку.

Мета попиту на гроші:

створення запасу купівельних і платіжних коштів;

накопичення грошей як капіталу, як форми багатства, що може давати прибуток власникові у вигляді %;

можливість накопичених запасів грошей підпорядковуватись двом вищевказаним цілям.

Звідси випливають і групи мотивів попиту на гроші з боку еконо­мічних суб’єктів:

трансакційний мотив – який полягає в тому, що економічні суб’єкти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів, щоб підтримати на належному рівні своє особисте та виробниче споживання. Ці гроші повинні бути у формі, придатній для їх негайного використання в платежі, тобто бути наявними. Запас таких грошей можна назвати поточною чи операційною касою. Він створює для власника значні зручності, бо забезпечує йому належну ліквідність і авторитет платоспроможного контрагента, що є важливим чинником успішного бізнесу;

мотив обережності – зводиться до того, що юридичні і фізичні особи бажають мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності, з тим щоб у будь-який час мати можливість задовольнити свої непередбачувані потреби чи скористатися перевагами несподіваних можливостей;

спекулятивний мотив – який полягає в тому, що економічні суб’єкти бажають мати у своєму розпорядженні певний запас грошей з тим щоб за сприятливих умов перетворити їх у високодохідні фінансові інструменти, при погіршенні цих умов і появі загрози зниження дохідності та ризику збитковості наявних фінансових інструментів перетворити їх у грошову форму, яка хоч і малодохідна, але без ризикова.

Представники всіх теоретичних концепцій попиту на гроші ви­знають:

зміни обсягу виробництва;

обсяг національного доходу.

Цей вплив обумовлений трансакційним мотивом накопичення гро­­шей. Чим більший обсяг виробництва ВНП і НД, тим більшим може бути обсяг операцій щодо їх реалізації і тим більшим може бути запас грошей для ви­користання цих операцій. Ця залежність виражається такою фор­мулою:

MD = f(Q), (3.1)

де MD – обсяг попиту на гроші;

Q – номінальний обсяг ВНП.

Зміна номінального обсягу ВНП (Q) визначається двома показ­никами:

1) динамікою рівня цін;

2) рівнем реального обсягу виробництва.

Вплив кожного з цих показників є прямо пропорційним у міру зро­стання цін або збільшення фізичного обсягу виробництва, що призводить до зростання попиту на гроші, і навпаки:

MD = f(V,P), (3.2)

де V – фізичний обсяг ВНП;

Р – рівень цін.

Сучасний показник концепцій попиту на гроші:

1) швидкість обігу грошей – чим вища швидкість обігу грошей, тим меншим буде попит на гроші, і навпаки;

2) зміна норми процента, що виражається формулою:

MD = f(R), (3.3)

де R – норма доходу на капіталізовані активи, що в основному залежать від норми відсотка.

Тривалість зберігання запасу грошей залежить від зміни очікуваного доходу на менш ліквідні активи, у тому числі й унаслідок зміни норми процента: у міру зростання очікуваного доходу (норми процента) на альтернативні грошам активи тривалість зберігання буде скорочуватися і попит на гроші знижуватися, а в міру зниження очікуваного доходу ― зростати;

3) показник накопичення багатства – полягає у тому, що економічні суб’єкти, накопичуючи багатство у формі різних активів, відносно рівномірно розміщують приріст його між усіма видами активів, у тому числі й у вигляді запасу грошей. Унаслідок цього в міру збільшення маси багатства зростатиме і попит на гроші;

4) інфляція – впливає на попит на гроші в кількох напрямах. В умовах інфляції запас грошей в економічних суб’єктів неминуче знецінюється, і вони зазнають витрати, що само по собі провокує скорочення їх попиту на гроші. Крім того, інфляційне зростання цін підштовхує вгору ставку процента і всі інші очікувані доходи на альтернативні грошам види активів. Унаслідок цього буде зростати альтернативна вартість грошових запасів і скорочуватися попит на гроші;

5) показник погіршення кон’юнктури ринку – зокрема скорочення товарної пропозиції, посилення товарного дефіциту, погіршення якості продукції тощо. Економічні суб’єкти віддають перевагу накопичення багатства у товарній формі, а не в грошовій, і попит на гроші скорочується;

З урахуванням сучасних показників впливу на попит існує така формула:

, (3.4)

де V – реальний обсяг ВНП або ВВП;

Р – середній рівень цін;

R – рівень очікуваного доходу за альтернативними грошовими активами;

В – обсяг багатства;

I – рівень інфляції;

О – очікувані зміни ринкової кон’юнктури.

Знаки (+), (-), що стоять над літерами, показують залежність зміни попиту на гроші від зміни відповідного чинника: (+) означає пряму залежність; (–) означає обернену залежність.

Розглянуті вище мотиви та чинники руху попиту на гроші можна вважати класичними в тому плані, що вони широко визнані у світовій літературі як об’єктивно діючі в розвинутій ринковій економіці. Найповніше вони можуть виявлятися в умовах стабільної і добре розвинутої банківської системи, високо розвинутого ринку цінних паперів, лібералізованого ціноутворення, у тому числі формування процента, вільного руху грошей по каналах обігу, низької ризикованості грошових операцій тощо. Усе це забезпечує економічним суб’єктам можливість найповніше реалізувати свою мотивацію до накопичення запасів грошей.

Щоб краще зрозуміти функціональну залежність між чинниками, що визначають попит на гроші, зображено графічну модель графіка кривої попиту на грошовому ринку, як це показано на рис. 3. 8.

По горизонталі відображений обсяг попиту на гроші в млрд грн. Сукупність кривих МГ, МГ₁, МГ₂ відображає функціональну зміну попиту на гроші залежно від двох груп чинників: зміни номінального обсягу ВНП та зміни норми очікуваного доходу (тобто альтернативної вартості зберігання грошей). Криві ПК, ПК₁ і ПК₂ відбивають зміну поточної каси як трансакційної складової попиту на гроші.

Норма очікуваного доходу

Рис. 3.8. Графік кривої попиту на гроші

Залежність попиту на гроші від номінального обсягу ВВП (Y) вияв­ляється у зміщеннях кривої МГ вліво у позицію МГ₁, якщо Y змен­шується, чи вправо у позицію МГ₂, коли Y збільшується. У цих випадках передусім зміщується крива поточної каси (ПК), яка реагує ли­ше на зміни обсягу Y, про що свідчить її вертикальне положення. При зменшенні обсягу ВВП потреба в поточній касі буде зменшуватися, ПК зміститься в позицію ПК₁ і "потягне" за собою криву загального попиту МГ у позицію МГ₁. Відповідно при збільшенні обсягу ВВП потреба в по­точній касі зростатиме, ПК зміститься в позицію ПК₂ і "виштовхне" криву МГ у позицію МГ₂. Аналогічно може впливати на зміну положення кривої МГ зміна обсягу багатства, що його мають у своєму розпорядженні еко­номічні суб'єкти, оскільки вона, власне, є наслідком зміни обсягу ВВП. ПК теж може реагувати на зміну рівня доходу завдяки більш раціональному зберіганню запасу грошей у поточній касі протягом платіжного періоду, наприклад розміщення частини їх у фінансові активи на строк, коротший від тривалості платіжного періоду.

Залежність попиту на гроші від норми очікуваного доходу (R) вияв­ляється у переміщенні його величини безпосередньо по кривій МГ. Якщо норма доходу зростає, наприклад з 6% до 10%, то попит з точки А, яка адекватна обсягу 20,0 млрд грн, переміститься в точку Б, яка відповідає обсягу 15,0 млрд грн, тобто скоротиться на 5,0 млрд грн. І навпаки, при зниженні норми доходу, наприклад з 6% до 4%, обсяг попиту перемісти­ться в точку В, адекватну 25,0 млрд грн, тобто зросте на 5,0 млрд грн. При цьому крива ПК залишається нерухомою, бо вважається, що тран­сакційна складова попиту не реагує на зміну норми доходу (відсотка).

У разі одночасної зміни обох чинників впливу на попит відбудеться зміщення кривої попиту в нове положення (МГ₁ чи МГ₂) і самої точки попиту на новій кривій, що спричинить зміну попиту в іншому розмірі, ніж при зміні кожного з цих чинників окремо, зокрема в точку Б₁ чи В₁.

З наведеного вище графічного зображення попиту на гроші чітко видно два різні характери його руху.

у вигляді переміщення самої кривої попиту вправо чи вліво, що свідчить про еластичність попиту на гроші від номінального обсягу валового продукту;

у вигляді руху точки попиту по його кривій вліво чи вниз, що свідчить про еластичність попиту на гроші від відсотка та інших очікуваних доходів на активи. Ці два види руху потрібно чітко розрізняти, але розглядати у взаємозв'язку, щоб мати завершену картину динаміки попиту на гроші.

Поиск по сайту: