Пропозиція на ринку грошей. Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб¢єкти в будь-який момент можуть мати у своєму розпорядженні певний запас гро­шей

Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб¢єкти в будь-який момент можуть мати у своєму розпорядженні певний запас гро­шей, який вони можуть за кращих умов пустити в обіг, де вони будуть використані як купівельні та платіжні запаси. Економічними суб’єктами є домогосподарства, фірми, державні структури, фінансові посередники, у тому числі банки. За роллю і відповідальністю цих учасників їх можна класифікувати в такій послідовності:

центральний банк – найбільш дієвий та відповідальний учасник;

комерційні банки – високоактивні учасники, на яких припадає переважна частка в пропозиції грошей;

економічні суб’єкти – розміщують свої гроші на вклади в банках;

економічні суб’єкти – позичають у будь-якій формі гроші у банків.

Дві останні групи беруть участь у формуванні пропозиції грошей через банки та інші фінансові інституції.

Пропозиція грошей на мікроекономічному рівні ―коли кожний економічний суб'єкт має певний запас грошей може його зберігати або пропонувати частину свого запасу грошей на ринок до продажу. І навпаки, при перевищенні попиту грошей, економічний суб’єкт буде купувати їх на ринку.

Пропозиція грошей на макроекономічному рівні ― коли економічні суб’єкти одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше від наявного у них запасу грошей, тобто фактична маса грошей в обороті є природною межею пропозиції грошей. Ніякі стимулюючи фактори, наприклад зростання процента, не можуть збільшити пропозицію грошей понад цю межу. Якщо потрібно збільшити пропозицію грошей, що можливо про зростанні сукупного попиту на гроші, то це можна зробити тільки додатковою емісією грошей в обороті. Тому емісія грошей розглядається як зростання пропозиції на ринку грошей, а вилучення грошей з обігу – як скорочення їх пропозиції.

Зміна пропозиції грошей має досить відчутний та багатоплановий вплив на економіку: змінює інфляційні очікування та динаміку цін, процентні ставки та обсяги інвестицій, рівень обмінного курсу, стимулювання експорту чи імпорту, динаміку зайнятості та доходів, а отже впливає на рівень добробуту населення.

Формування пропозиції грошей починається зі збільшення грошової бази центрального банку, що й визначає особливу місію останнього в усьому процесі. Продовжується він у процесі кредитно-розрахункової діяльності комерційних банків, під час якої виникає грошово-кредитний мультиплікатор, завдяки якому зростають банківські депозити. Крім банків у грошово-кредитній мультиплікації беруть участь вкладники та позичальники банків. Від їх активності в цьому процесі залежить рівень мультиплікатора, а отже, і темпи зростання депозитів та загальний обсяг пропозиції грошей. Причому свій вплив на процес мультиплікації вони можуть здійснювати безпосередньо – розміщуючи вклади чи одержуючи позички в банках, та опосередковано – розміщуючи чи купуючи гроші в інших інституціях грошового ринку, оскільки останні беруть розміщувати чи вилучати ці гроші у відповідних банків, які їх обслуговують.

Щоб краще зрозуміти пропозицію грошей на грошовому ринку, потрібно її накреслити в системі координат, яка будується залежно від цілей грошово-кредитної політики (рис. 3.9).

Рис. 3. 9. Вертикальна лінія пропозиції грошей при орієнтації монетарної політики на підтримання маси грошей в обороті на незмінному рівні

Пряма вертикальна лінія, проведена з точки 100,0 свідчить про те, що фактична пропозиція грошей склалася на рівне 100,0 млрд грн і банківська система планує підтримувати її на цьому рівні незалежно від зміни процентної ставки. Якщо буде прийнято рішення на тих же умовах, то збільшиться пропозиція грошей до 125,0 млрд грн, та вертикальна лінія зміститься вправо в точку адекватну 125,0 млрд грн, але залишиться у вертикальному положенні, що свідчить про її незалежність від зміни процентної ставки.

Вертикальна лінія пропозиції грошей може набути вигляду нахиленої лілії, якщо монетарна політика передбачає збільшення маси грошей, проте меншою мірою, ніж це потрібно для збереження стабільного рівня процента, у цьому випадку буде змінюватися маса грошей та норма процента (рис. 3. 10).

Рис. 3. 10. Вертикальна лінія пропозиції грошей при орієнтації монетарної політики на одночасну зміну маси грошей і процентної ставки

Ринок грошей, як і будь-який ринок, залежить від попиту і пропози­ції. Між попитом і пропозицією грошей завжди є певне співвідношення. Якщо дві криві — попиту і пропозиції — накласти одну на другу в одній системі координат, то одержимо завершену графічну модель грошового ринку (рис 3.11).

Рис. 3.11. Графічна модель ринку грошей

Криві попиту (МГ) і пропозиції (М₁) перетинаються в точці А, якій адекватні маса грошей в обороті на суму 100,0 млрд грн та ставка очі­куваного доходу (номінального процента) на рівні 8%. Це значить, що економічні суб'єкти в даній економічній ситуації бажають мати у своє­му розпорядженні грошей на суму 100,0 млрд грн, а ринок може забезпечити пропозицію грошей на цьому ж рівні, щоб урівно­важити попит і пропозицію. За цієї умови ставка процента (очікуваного доходу) стабілізується на рівні 8%. Цей рівень є рівноважною ставкою процента, яка буде задовольняти вимоги обох сторін ринку: покупці зможуть сформувати потрібний їм запас грошей, що дорівнює 100,0 млрд грн, і будуть його тримати на руках, а продавці зможуть розмістити наявний запас грошей за прийнятою ставкою процента. Стабілізація ставки процента на рівні 8% пояснюється тим, що попит на гроші підштовхує ставку процента вгору, а пропозиція грошей – униз. І якщо попит і пропозиція врівноважуються, то ці різні напрямки нейтралізують одна одну і ставка процента залишається незмінною. Ні за якої іншої ставки процента подібна зрівноваженість попиту і пропозиції неможлива.

Рівновага на ринку може порушуватись під впливом багатьох чинників рис. 7.11:

Рис. 7.11. Чинники, які порушують рівновагу на грошовому ринку

Підтримання рівноваги вимагає від держави виваженої грошово-кредитної політики.

Важливу роль у збалансуванні грошового обороту, а також попиту і пропозиції на грошовому ринку відіграють заощадження та інвестиції.

1. Заощадження сімейних господарств є єдиним джерелом чистих інвестицій у закритій економічній системі.

2. Зростання обсягу заощаджень створює верхню межу нарощування інвестицій у секторі «фірми». Проте зростання обсягу інвестицій, як правило, не досягає цієї верхньої межі. Частину коштів, що надійшли на грошовий ринок за потоком заощаджень, мобілізує уряд для державних закупівель та інших витрат. Тільки скорочення бюджетного дефіциту дає можливість максимально наблизити фактичний обсяг інвестицій до його верхньої межі та навіть перевищити її за рахунок інших джерел.

3. Заощадження населення, що надійшли на грошовий ринок і не мобілізовані урядом для своїх потреб та не осіли в грошових запасах, мають бути позичені сектором «фірми» для інвестування. Інакше на грошовому ринку виникне надлишок коштів, а на товарних ринках (на ринку продуктів передусім) – відсутність попиту на товари. Неінвестовані заощадження неминуче викличуть кризу збуту, скорочення виробництва, зниження доходів і заощаджень у секторі «сімейні господарства». У нереалізованих товарних запасах будуть «заморожені» значні капітали.

Поиск по сайту: