Ринок цінних паперів, види та їх класифікація

Цінні папери — документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що засвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Діяльність комерційного банку з цінними паперами здійснюється на підставі письмового дозволу НБУ, а професійна діяльність на ринку цінних паперів, крім того, вимагає ще й отримання відповідної ліцензії, яка видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України.

Ринок цінних паперів охоплює частину кредитного ринку і повністю ринок інструментів власності (рис. 3. 8).

Головною метою функціонування та розвитку ринку цінних паперів в Україніповинно стати залучення інвестиційних ресурсів для спрямування їх на відновлення та забезпечення подальшого зростання виробництва.

Рис. 3.8. Види ринку цінних паперів

Первинний ринок цінних паперів – це ринок перших і повторних емісій (випусків) цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове розміщення серед інвесторів.

Вторинний ринок цінних паперів – це ринок, на якому цінні папери, емітовані та придбані на первинному ринку, перепродаються іншим інвесторам.

У розвинутих країнах основою ринкової економіки виступає ринок цінних паперів як найефективніша форма обігу фінансових ресурсів. Ринок цінних паперів, що за обсягами в середньому утричі перевищує грошовий і кредитний ринки, які поряд із ним також є складовими фінансового ринку, є багатоаспектною соціально-економічною системою. Цінні папери відіграють важливу роль в інвестиційному процесі: з їх допомогою грошові кошти фізичних і юридичних осіб перетворюються у реальні матеріальні об’єкти, технології, обладнання.

Рис. 3.10. Основні функції фондової біржі

Загалом цінні папери є юридичними документами, які відповідають певним вимогам та містять законодавчо визначені реквізити та мають фундаментальні ознаки (рис.3.11).

Особливості розміщення (видачі) та обігу цінних паперів в Україні регулюються спеціальними актами законодавства України: Законами України «Про цінні папери і фондову біржу», «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», «Про обіг векселів в Україні», «Про господарські товариства», «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», «Про іпотеку», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» тощо.

Рис. 3.11. Фундаментальні ознаки цінних паперів

Емісійні цінні папери — цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов’язання (емітент).

До емісійних цінних паперів належать: акції, облігації підприємств, облігації місцевих позик, Державні облігації України, іпотечні сертифікати, іпотечні облігації, сертифікати фондових операцій з нерухомістю, інвестиційні сертифікати, казначейські зобов’язання.

Неемісійні – всі інші цінні папери.

В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

П айові цінні папери — цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента.

До пайових цінних паперів відносяться: акції, інвестиційні сертифікати.

акції – іменні цінні папери, які посвідчують майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права. Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою, ніж одна копійка.

Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Акціонерне товариство розміщує акції двох типів — прості та привілейовані.

Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права.

Привілейовані акції надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, які регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств;

інвестиційні сертифікати — цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді.

Емітентом інвестиційних сертифікатів виступає інвестиційний фонд, інвестиційна компанія або компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду.

Інвестиційні сертифікати можуть надавати його власнику право на отримання доходу у вигляді дивідендів. Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційних фондів не нараховуються і не сплачуються;

Б оргові цінні папери — цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання.

До боргових цінних паперів відносяться: облігації підприємств, облігації місцевих позик, Державні облігації України, казначейські зобов’язання України, ощадні (депозитні) сертифікати векселя.

Облігації підприємств ― розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу.

Не допускається розміщення облігацій підприємств для формування і поповнення статутного капіталу емітента, а також покриття збитків від господарської діяльності шляхом зарахування доходу від продажу облігацій як результату поточної господарської діяльності.

Облігація — цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Облігації розміщуються у документарній або бездокументарній формі.

Емітент може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації.

Відсоткові облігації — облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів.

Цільові облігації — облігації, виконання зобов’язань за якими дозволяється товарами та/або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій.

Дисконтні облігації — облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить дохід (дисконт) за облігацією;

облігації місцевих позик – поділяються на облігації внутрішніх та зовнішніх місцевих позик.

Реєстрацію випуску облігацій місцевих позик здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку.

Особливості погашення та реалізації прав за облігаціями місцевих позик визначаються умовами їх розміщення.

Державні облігації України поділяються на:

Облігації внутрішніх державних позик України — державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.

Цільові облігації внутрішніх державних позик України ― облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу.

Облігації зовнішніх державних позик України — державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов’язання України відшкодувати пред’явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій;

казначейські зобов’язання України — державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов’язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов’язань України.

ощадний (депозитний) сертифікат — цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються на певний строк (під відсотки, передбачені умовами їх розміщення). Ощадні (депозитні) сертифікати можуть бути іменними або на пред’явника. Іменні ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються у бездокументарній формі, а на пред’явника — у документарній.

вексель — цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Банк може здійснювати такі операції з векселями: торговельні, кредитні, гарантійні, розрахункові, комісійні.

Торговельні операції з векселями здійснюються на підставі укладеного договору купівлі/продажу векселів. Передача векселя здійснюється за допомогою індосаменту – особливого (спеціального) передатного запису на звороті векселя або на додатковому аркуші (алонжі), що засвідчує перехід права за цим документом до іншої особи. Індосамент може бути заставний, повний, бланковий та на пред’явника.

Кредитні операції банків з векселями здійснюються у формі врахування векселів або кредитування під заставу векселів.

Врахування векселів – форма банківського кредитування юридичних і фізичних осіб шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) з метою отримання прибутку від погашення векселя за номінальною вартістю.

Сума дисконту розраховується, виходячи з номінальної вартості векселя та кількості днів, що залишилася до його оплати, з прийняттям до розрахунку дня врахування та дня платежу і вираховується з номінальної вартості векселя. Дисконтна ставка, за якою розраховується сума дисконту, тісно пов’язана з процентною ставкою за кредитами.

Дохід банку від операції щодо врахування векселя визначається як різниця між вартістю векселя на момент погашення і сумою, сплаченою векселедержателю.

Кредитування банком під заставу векселів здійснюється на загальних принципах банківського кредитування. Особливістю цього виду кредитування є порядок надання, зберігання та реалізації застави, якою є векселі. Під забезпечення кредиту приймаються векселі, що видані лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Гарантійні операції полягають у прийнятті банком зобов’язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов’язаних за векселем осіб у разі не оплати векселя платником у строк або якщо немає змоги одержати платіж за векселем у строк – авалювання векселя. Аваль учиняється банком або на векселі, або на алонжі написом «вважати за аваль» чи будь-яким іншим рівнозначним цьому написом.

Розрахункові операції з векселями здійснюються у формі оформлення заборгованості векселями та проведенні розрахунків з використанням векселів.

Комісійні операції з векселями здійснюються банками у формі інкасування, доміциляції та зберігання векселів.

Інкасування (інкасо) векселів полягає в здійсненні банком за дорученням векселедержателя операцій з векселями і супровідними документами (рахунками, транспортними документами, товаророзпорядчими документами або іншими подібними документами) з метою одержання платежу або акцепту за векселями та передавання векселів і супровідних документів проти платежу або акцепту.

Доміциляція векселя – призначення за векселем особливого місця платежу, що відрізняється від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем, або платника (доміциліата) за векселем, який здійснить оплату векселя відповідно до строку платежу за ним. Банк доміциліат виконує платіж від імені та за дорученням платника за векселем (векселедавця простого або акцептанта переказного векселя) за рахунок коштів, перерахованих платником за векселем на окремий рахунок в банку.

Зберігання векселів – це здійснення банком за дорученням, від імені та за рахунок векселедержателя операцій з векселями, а саме:

передавання оригіналу векселя законному векселедержателю;

передавання примірника переказного векселя, що призначався для акцепту, законному векселедержателю іншого примірника векселя;

передавання оригіналів, примірників і копій векселів іншій особі за умов, зазначених векселедержателем.

Іпотечні цінні папери — цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які засвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів.

До іпотечних цінних паперів відносяться: іпотечні сертифікати, іпотечні облігації, сертифікати фондів операцій з нерухомістю (ФОН), заставна

іпотечні сертифікати – особливий вид цінного папера, забезпечений іпотечними активами або іпотеками;

іпотечні облігації – довготермінові цінні папери, випущених під забезпечення нерухомим майном;

сертифікати фондів операцій з нерухомістю (ФОН ) – цінний папір, що засвідчує право власника цього сертифіката на отримання частки чистих активів ФОН у грошовій формі після закінчення строку, на який створений відповідний ФОН, та право вимагати дотримання обмежень прав довірчої власності управителем;

заставна – борговий цінний папір, про заставу боржником нерухомого майна, який дає кредитору право продати це майно на торгах у разі несплати боргової суми (заставна облігація, заставна умова, заставне зобов’язання, заставне право, заставне свідоцтво). Заставна оформлюється, якщо її видача, передбачена іпотечним договором.

Заставна облігація – вид цінного паперу, що котирується на біржі й пов’язаний з іпотечним кредитом.

Заставна умовна – заставна, за якою особа, що передає право власності на майно, зберігає за собою право на його повернення.

Заставне зобов’язання –документ, виданий позичальником кредиторові.

Заставне право - переважно право кредитора на задоволення своїх претензій за рахунок продажу, вилучення заставного майна у разі виконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою.

Заставне свідоцтво – документ про захист боржником нерухомого майна.

П риватизаційні цінні папери — цінні папери, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

П охідні цінні папери — цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.

До похідних цінних паперів відносять: форвардний контракт, ф’ючерсний контракт, опціон.

Форвардний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни продажу під час укладення форвардного контракту.

Ф’ючерсний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на момент виконання зобов’язань сторонами контракту.

Опціон – стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення або на момент виконання умов опціону за рішенням сторін контракту.

Т оваророзпорядчі цінні папери — цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Поиск по сайту: