|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Тема 2.4. Суб’єкт злочинуПитання до семінару:
1. Поняття суб’єкта злочину в кримінальному праві. Обов’язкові та факультативні ознаки суб’єкта злочину. 2. Загальний і спеціальний суб’єкт злочину в кримінальному праві. 3. Суб’єкт злочину та особа злочинця. 4. Загальний та знижений вік кримінальної відповідальності. 5. Осудність як обов’язкова ознака суб’єкта злочину. 6. Поняття, критерії неосудності. Наслідки визнання особи неосудною. 7. Кримінальна відповідальність обмежено осудних осіб. Завдання до практичних занять:
1. О 2-й годині ночі 13-річний З. та 15-річний Л-ко, діючи з хуліганських мотивів, облили бензином і підпалили двері до квартири, в якій мешкала родина Н. У пожежі, яка почалася внаслідок цього, згоріла квартира Н., її мешканці дістали опіки (які за висновками судово-медичної експертизи є легкими тілесними ушкодженнями). Чи можуть бути визнані З. та Л-ко суб’єктами злочину? Хто є суб’єктом злочину? Які ознаки характеризують цей елемент складу злочину?
2. О 22-й год. 15-річний Р. зупинив таксі й домовився з водієм про перевезення його за певною адресою. Таксист П. під’їхав до кіоску придбати сигарети, залишивши ключі в замку запалювання. Скориставшись цим, Р., що мав навички водіння, викрав автомобіль (ВАЗ-2103, вартість якого не перевищувала 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Чи є Р. суб’єктом злочину, передбаченого ст. 289 КК? Як зміниться рішення, якщо вартість автомобіля перевищує у 250 разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян?
3. А., Р., Д. заснували підприємство «Конвалія», на якому виготовляли парфумерно-косметичні вироби, а також деякі медичні препарати (хоча ані ліцензії на цей вид діяльності, ані сертифікатів якості вони не отримували). А. домовився з У., керівником державного підприємства «Облфарм», яке займалося постачанням ліків до аптек області, що це підприємство закуповуватиме у них медпрепарати. За два роки діяльності «Конвалії» за сприяння У. «Конвалія» отримала близько 100 тис. грн. державних коштів за неякісні ліки. Стосовно У. було порушено кримінальну справу за ст. 191, 365 КК України. Визначте, яким видом суб’єкта злочину є в даному випадку У. Які ознаки характеризують цей вид суб’єкта?
4. В Особливій частині КК знайдіть по 3 статті, які передбачають відповідальність різних суб’єктів злочину: а) загальний суб’єкт; б) суб’єкт зі зниженим віком, з якого може наставати кримінальна відповідальність; в) суб’єкт – військовослужбовець; г) суб’єкт – службова особа.
5. Зверніться до розділу VII Особливої частини КК України. Визначте, які з них можуть учинятися лише спеціальним, а які – загальним суб’єктом. Обґрунтуйте свої висновки.
6. У складі групи підлітків, які вчинили низку крадіжок з магазинів та дачних будинків, було затримано й Л. Оскільки він не мав постійного місця проживання та документів, що підтверджували б особу, слідчий зазначив у кримінальній справі його вік лише з його слів – п’ятнадцять років. Однак під час судового засідання, в якому розглядалася кримінальна справа, Л. заявив, що насправді йому виповниться чотирнадцять років лише через три місяці. Що таке вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність? Які є його види? Як визначити вік Л. у цьому випадку?
7. Учень Д., 3.11.1989 року народження, К., 5.07.1989 року народження, та Е., 23.12.1989 року народження, домовилися між собою помститися своєму однокласнику У., якого вони вважали винним у тому, що той повідомляє класному керівнику про вчинювані ними порушення дисципліни (паління тощо). З цією метою ввечері 4.07.2005 р. вони затягли У. до підвалу покинутого будинку й зачинили двері. Випустили У. лише через 2 дні. Чи підлягають указані особи кримінальній відповідальності за злочин проти волі особи?
8. Г.А., маючи умисел на виготовлення підробленого документа, до пенсійного посвідчення, виданого на ім’я її чоловіка, що був інвалідом ІІ групи, вклеїла свою фотокартку. Кілька місяців вона використовувала цей документ для безоплатного проїзду в транспорті. Під час перевірки документів контролерами трамвайного депо підробку було виявлено. Стосовно Г.А. було порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 358 КК України – підробка документа і використання підробленого документа. Проведеною судово-психіатричною експертизою було виявлено, що Г.А. на момент учинення інкримінованих їй діянь хворіла на шизофренію. Яке рішення повинен прийняти суд стосовно Г.А.?
9. Під час сварки зі своїм батьком, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, Ш.Р., ударив його кілька разів кухонним ножем, заподіявши колото-різані рани голови, грудної клітки, правого передпліччя. Його дії було кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження. За висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи, Ш.Р. під час учинення зазначених діянь виявляв ознаки помірної розумової відсталості (хвороба Дауна). Чи може Ш.Р. підлягати кримінальній відповідальності за скоєне діяння? Література:
1. Лейкина Н.С. Личность преступника и уголовная ответственность. – Л., 1968. 2. Ломако В.А. Осудність та неосудність за кримінальним правом України: Конспект лекції. – Х., 1993. 3. Михеев Р.И.Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве. – Владивосток, 1983. 4. Назаренко Г.В. Невменяемость: Уголовно-релевантные психические состояния. – СПб., 2002. 5. Орлов В.С. Субъект преступления по советскому уголовному праву. – М., 1958. 6. Павлов В.Г. Субъект преступления и уголовная ответственность. – СПб., 2000. 7. Трубников В.М. Нове про суб’єкт злочину // Вісник Національного університету внутрішніх справ, 2002. – Спецвипуск. – С. 110-117. 8. Устименко В.В. Специальный субъект преступления. – Х., 1983. 9. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування».
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |