Тема 5.3. Звільнення від покарання та його відбування

Питання до семінару:

1. Поняття звільнення від покарання, його підстави, умови та види. Відмінність між звільненням від покарання і звільненням від кримінальної відповідальності.

2. Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності.

3. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

4. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

5. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким видом покарання.

6. Звільнення від покарання через хворобу.

Завдання до практичних занять:

1. Л. вранці заїхав на територію дачного селища і з домоволодіння Ф. викрав майна вартістю 412 грн. Викрадене він завантажив на велосипед, вивіз до сусіднього населеного пункту й продав. Суд визнав його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК і призначив покарання – 3 роки позбавлення волі. При цьому суд вважає за можливе звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК. Засуджений 1970 р.н., не працює, розлучений, раніше судився за ч. 2 ст. 185 КК, але був звільнений від покарання у зв’язку з амністією. Суд послався як на обставини, що пом’якшують покарання, визнання вини, каяття у вчиненому, сприяння у вчиненні злочину, позитивну характеристику з місця проживання, наявність на утриманні малолітньої дитини.

Що є підставами звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням? У чому полягає умовність цього виду звільнення? Які обов’язки може покласти суд на особу, звільнену від покарання з випробуванням? Які його правові наслідки?

2. 16 грудня К. було засуджено за злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК, і звільнено від покарання з випробуванням з іспитовим строком у 2 роки. 26 січня К. у співучасті із Т. учинив таємне викрадення майна з дому М.І., 5 лютого К. під час розмови з Х.В. таємно викрав з кишені його куртки 639 грн., його було визнано винним у вчиненні зазначених злочинів, і призначено покарання: за ч. 3 ст. 185 – три роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК – 1 рік позбавлення волі. За сукупністю злочинів йому було призначене покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК невідбута частина покарання була частково приєднана до покарання, призначеного новим вироком, та остаточно було призначене покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі. К. щиро покаявся, частково відшкодував завдані збитки, активно сприяв розкриттю вчиненого злочину. Його захисник клопотався про звільнення К. від покарання з випробуванням.

Чи може бути задоволене це клопотання? Що є підставами звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням? У чому полягає умовність цього виду звільнення? Які обов’язки може покласти суд на особу, звільнену від покарання з випробуванням? Які його правові наслідки?

3. За ч. 3 ст. 185 КК А. було засуджено до трьох років позбавлення волі. Дослідженням особи винного встановлено, що він не працює, раніше (три роки тому) судимий за ч. 2 ст. 196-1 КК 1960 р., але на підставі Закону «Про амністію» строк покарання скорочувався на ½ частину. Суд враховує як обставину, що пом’якшує покарання, те, що підсудний щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання, кількість і вартість викраденого (210 грн.), що дозволяє зробити висновок, що виправлення А. можливе без відбування покарання. Згідно зі ст. 75 А. було звільнено від відбування покарання, встановлено іспитовий строк у 2 роки. Суд призначив А. такі обов’язки: не виїжджати без дозволу органів кримінально-виконавчої системи за межі України, періодично, не рідше 2 разів на місяць, з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, відшкодувати завдані збитки.

Що є підставами звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням? У чому полягає умовність цього виду звільнення? Які обов’язки може покласти суд на особу, звільнену від покарання з випробуванням? Які його правові наслідки?

4. П. було засуджено за ч. 2 ст. 299 КК до 2 років позбавлення волі. Після відбуття одного року й двох місяців П. захворів на психічну хворобу, що позбавила його можливості усвідомлювати свої дії та бездіяльність і керувати ними. До П. було застосовано примусовий захід медичного характеру – госпіталізація до психіатричного закладу зі звичайним наглядом. Через 3 роки було зроблено висновок про одужання П.

Як вирішити питання про подальше відбування покарання П.?

5. 25 лютого Б. засуджено за ч. 1 ст. 133 КК до двох років виправних робіт. 2 березня внаслідок стихійного лиха (повені та зсуву землі) в місті було знищено й пошкоджено кілька будівель, у тому числі будівля суду та кримінально-виконавчої інспекції. Було втрачено багато документів, у тому числі матеріали кримінальної справи та вирок щодо Б. Скориставшись тим, що вирок не було виконано, Б. виїхав до Польщі, а потім переїхав до Росії. Через три роки, 27 квітня, він приїхав на батьківщину на похорон родича і, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, вчинив хуліганство (ч. 3 ст. 296 КК), за що був засуджений до чотирьох років позбавлення волі. Відновивши матеріали втраченої кримінальної справи, суд призначив Б. покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК), частково приєднавши невідбуте покарання й визначив остаточне покарання за сукупністю вироків у 4 роки й 6 місяців. Б. подав апеляцію на вирок, зазначивши, що від невідбутого за попереднім вироком покарання його слід звільнити, а тому застосування ст. 71 КК було незаконним.

Проаналізувавши ситуацію, визначте, наскільки обґрунтованою є апеляція?

6. С., 1984 р.н., 21.12.1999 р. було засуджено за розбій (ч. 3 ст. 142 КК України 1960 р.) до шести років позбавлення волі з конфіскацією майна. З 19.08.1998 р. С. було обрано запобіжний захід – тримання під вартою. 12.03.2003 р. до місцевого суду надійшло подання про умовно-дострокове звільнення С. від відбування покарання. У ньому та в характеристиці адміністрації ВТК зазначено, що С. за час перебування в колонії характеризувалася позитивно, допустила 1 порушення режиму тримання, за що притягалася до дисциплінарної відповідальності. З характеристики також відомо, що в слідчому ізоляторі С. мала 4 дисциплінарних стягнення за порушення вимог режиму. Після проведених заходів дисциплінарного та виховного впливу зробила висновок і дисциплінарне стягнення було знято достроково. Мала 4 заохочення правами начальника колонії. До праці ставиться сумлінно.

Яке рішення може ухвалити суд? Що є підставами умовно-дострокового звільнення від відбування покарання? У чому полягає умовність цього виду звільнення? Які його правові наслідки?

7. О. засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 194 КК до 3 років позбавлення волі. Відбуваючи покарання, він режиму відбування покарання не порушував, заохочень не мав. До праці не залучався за станом здоров’я. Брав активну участь у роботі самодіяльної організації засуджених. У скоєному кається, майнові збитки у сумі 1254 грн. не відшкодував.

Після відбуття О. 1 року, 10 місяців, 20 днів адміністрація колонії направила клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання щодо О., у зв’язку з тим, що він своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Яке рішення може ухвалити суд? Що є підставами умовно-дострокового звільнення від відбування покарання? У чому полягає умовність цього виду звільнення? Які його правові наслідки?

8. П. засуджений за ч. 3 ст. 212 КК до восьми років позбавлення волі з конфіскацією половини належного йому майна та позбавленням права займати посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю, на два роки. Він особисто та його дружина неодноразово зверталися про заміну невідбутої ним частини покарання більш м’яким.

За яких умов клопотання може бути задоволене? Визначте підстави і порядок заміни невідбутої частини покарання більш м’яким щодо П.

9. В. було засуджено із застосуванням ст. 69 за ч. 1 ст. 286 КК до двох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк два роки. Після фактичного відбуття ним восьми місяців покарання, його законний представник порушив перед адміністрацією ВТУ питання про можливість заміни йому невідбутої частини покарання більш м’яким, а також про його звільнення від додаткового покарання. Однак він отримав відповідь, що у зв’язку з тим, що до В. застосовано ст. 69, він не має права на заміну невідбутої частини покарання більш м’яким.

Чи може бути клопотання задоволене? Якщо так, визначте підстави і порядок заміни невідбутої частини покарання більш м’яким щодо В. Якими є правові наслідки цього виду звільнення від відбування покарання?

Література:

1. Зельдов С.И. Освобождение от наказания и его отбывания. – М., 1982.

2. Скибицкий В.В. Освобождение от уголовной ответственности и отбывания наказания. – К., 1987.

3. Тютюгин В.И. Условно-досрочное освобождение от наказания. – X., 1981.

4. Ткачевский Ю.М. Освобождение от отбывания наказания. – М., 1970.

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким».

6. Закон України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 р.

7. Положення про порядок здійснення помилування. Затверджене Указом Президента України № 588/2000 від 12 квітня 2000 р.

8. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності».

Поиск по сайту: