Учасники процесу, їх права і обов’язки

Обвинуваченим є особа, щодо якої винесена постанова про притягнення як обвинуваченого. Після віддання до суду обвинувачений називається підсудним.

Обвинувачений має право: знати, в чому його обвинувачують; давати показання з пред’явленого йому обвинувачення або відмовитись давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази, заявляти клопотання; ознайомлюватися після закінчення попереднього слідства або дізнання з усіма матеріалами справи; брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції; заявляти відводи; подавати скарги на дії і рішення особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду.

Підозрюваним визнається:

¨ Особа, затримана по підозрінню у вчиненні злочину

¨ Особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого

Підозрюваний має право: знати, в чому його підозрюють; давати показання або відмовитись давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання і відводи; вимагати перевірки прокурором правомірності затримання; подавати скарги на дії і рішення слідчого прокурора і особи, яка проводить оперативно-розшукові дії та дізнання.

Захисником допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. За згодою підсудного допускаються близькі родичі, опікуни або піклувальники. Захисник допускається до участі в справі з моменту пред’явлення обвинувачення, а у разі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, або застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту – з моменту оголошення їй протоколу про затримання або постанови про застосування запобіжного заходу, але не пізніше 24 годин з моменту затримання.

У справах про злочини, вчинені особами у стані неосудності, а також про злочини осіб, які захворіли на душевну хворобу після вчинення злочину, захисник допускається до участі у справі з моменту отримання доказів про душевне захворювання особи. Участь захисника є обов’язковою, крім випадків, передбачених законом.

Підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право в будь-який момент провадження у справі відмовитись від захисника. В разі відмови від захисника особа, яка провадить дізнання, або слідчий складає протокол, суд виносить ухвалу, а суддя – постанову.

Відмова від захисника не може бути прийнята:

¨ у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років

¨ у справах про злочин осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі та інш) не можуть самі реалізувати своє право на захист

¨ у справах осіб, які не володіють мовою якою ведеться судочинство

¨ коли санкції статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне позбавлення волі

¨ при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру

Захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим або підсудним, його законним представником, родичами за дорученням чи на прохання підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного або за призначенням слідчого, прокурора, судді.

Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд – ухвалу. Громадянин, визнаний потерпілим від злочину, вправі давати показання у справі. Потерпілий і його представники мають право: подавати докази; заявляти клопотання; ознайомитись з усіма матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства, а у справах, в яких попереднє слідство не провадилось, – з моменту віддання обвинуваченого до суду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови судді. У справах про злочин, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, його права мають близькі родичі потерпілого.

Цивільний позивач – громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред’явили вимогу про відшкодування збитків. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому слідчий, дізнаватель, суддя виносять постанову, а суд – ухвалу.

Цивільний позивач або його представник мають право: давати пояснення по суті пред’явленого позову, подавати докази, заявляти клопотання, ознайомлюватись з матеріалами справи що стосуються цивільного позову, з моменту закінчення попереднього слідства; брати участь у судовому розгляді, заявляти відводи, подавати скарги на дії слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок і ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову.

Цивільний відповідач – підприємство, установа чи організація, батьки, опікуни, піклувальники, або інші особи, які в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну злочинними діями обвинуваченого. Цивільний відповідач має право: давати пояснення по суті пред’явленого позову, подавати докази, заявляти клопотання, ознайомлюватись з матеріалами справи що стосуються цивільного позову, з моменту закінчення попереднього слідства, брати участь у судовому розгляді, заявляти відводи, подавати скарги на дії слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок і ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову.

Представники потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача – адвокати, близькі родичі, законні представники, а також інші особи за постановою слідчого, прокурора, або ухвалою суду. Коли цивільним позивачем або цивільним відповідачем є юридичні особи, то представниками їх інтересів можуть бути спеціально уповноважені ними на те особи.

Обставини, що виключають можливість участі в кримінальному процесі.

Суддя не може брати участь в розгляді кримінальної справи:

¨ якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь з них, а також родичем слідчого, дізнавателя, обвинувача або обвинуваченого;

¨ якщо він брав участь у даній справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, дізнаватель, слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

¨ якщо він особисто або його родичі заінтересовані в результатах справи;

¨ при наявності інших обставин, які викликають сумнів в об’єктивності судді.

У складі суду, що розглядає кримінальну справу, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

При наявності вищевказаних обставин суддя повинен заявити самовідвід. На цих же підставах відвід судді може заявити прокурор, громадський обвинувач, підсудний, захисник, громадський захисник, потерпілий і його представник, цивільний позивач і цивільний відповідач або їх представники. Заяви про відвід подаються до початку судового слідства.

Правила, перелічені вище, стосуються й прокурора. Питання про відвід прокурора на попередньому слідстві вирішує вищестоящий прокурор, а в суді – суд, який розглядає справу.

Слідчий, дізнаватель підлягають відводу:

¨ коли вони є потерпілими, свідками, цивільними позивачами або цивільними відповідачами або родичами кого-небудь з них, а також родичами обвинуваченого;

¨ коли вони брали участь у справі як експерти, спеціалісти, перекладачі, захисники або представники інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

¨ коли вони або їх родичі заінтересовані в результатах справи;

¨ при наявності інших обставин, які викликають сумнів у їх об’єктивності.

При наявності зазначених підстав слідчий, дізнаватель повинні заявити самовідвід, не чекаючи заяви про відвід. Ця заява подається прокуророві, який розглядає і вирішує її протягом 24 годин.

Захисником чи громадським захисником не може бути особа, яка бере участь у даній справі як слідчий, дізнаватель, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, свідок, родич кого-небудь із складу суду, обвинуваченого або потерпілого.

Експертом, перекладачем, спеціалістом, секретарем судового засідання не може бути особа

¨ якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем або родичем кого-небудь з них, а також родичем слідчого, дізнавателя, обвинувача або обвинуваченого;

¨ якщо він брав участь у даній справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, дізнаватель, слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;

¨ якщо він особисто або його родичі заінтересовані в результатах справи;

¨ при наявності інших обставин, які викликають сумнів в їх об’єктивності.

Представником потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача не може бути особа, яка брала участь у цій справі як слідчий, дізнаватель, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, захисник, свідок, а також особа, що є родичем кого-небудь із складу суду або обвинувача.

Докази.

При провадженні попереднього слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи у суді підлягають доказуванню:

¨ подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину)

¨ винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину

¨ обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, а також інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого

¨ характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, а також розміри витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий, суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини. що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій та іншими документами.

Суд, прокурор, дізнаватель оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Свідком може бути кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи. Свідок може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню по даній справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з нами. Не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком, джерело яких невідоме. Якщо показання свідка базуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані.

Не можуть бути допитані як свідки:

¨ захисник підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного про обставини, які стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків захисника

¨ адвокат, представник профспілки та іншої громадської організації про обставини, які стали йому відомі у зв’язку з виконанням ним обов’язків представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача

¨ особи, які в зв’язку з своїми фізичними або психічними вадами не здатні правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, і давати про них показання (останнє встановлюється експертизою).

Обов’язки свідка

· з’явитися в зазначене місце і час

· дати показання про відомі їй обставини по справі

Якщо свідок не з’явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий або суд мають право застосувати привід через органи внутрішніх справ. Суд також має право накласти на свідка грошове стягнення у встановленому законом порядку і розмірі.

За дачу завідомо неправдивих показань свідок несе кримінальну відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України.

Потерпілий зобов’язаний з’явиться за викликом дізнавателя, слідчого, прокурора, суду. Потерпілий може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню по даній справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного та його взаємовідносини з ними. Не можуть бути доказами повідомлені потерпілим дані, джерело яких невідоме.

Підозрюваний, обвинувачений вправі давати показання по пред’явленому йому обвинуваченню, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин у справі і доказів, що є в справі.. Показання підозрюваного, обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачування лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є у справі.

Експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Експертом може бути будь-яка особа, що має необхідні знання для дачі висновку з досліджуваних питань. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. У разі необхідності в справі може бути призначено декількох експертів. Якщо експертиза буде визнана неповною або не досить ясною, може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту. Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого.

Експертиза призначається обов’язково:

¨ для встановлення причин смерті

¨ для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень

¨ для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо до його осудності

¨ для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про злочини, передбачені відповідними статтями КК України

¨ для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Особа, призначена експертом зобов’язана з’явитися за викликом і дати правильний висновок на поставлені запитання. Експерт має право: ознайомлюватись з матеріалами справи, які стосуються експертизи; порушувати клопотання про представлення нових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу дізнавателя, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і задавати особам, що допитуються, запитання, які стосуються експертизи.

Речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об’єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом’якшення відповідальності.

При провадженні слідчих дій під час попереднього слідства і дізнання, в судових засіданнях першої інстанції, а також у засіданнях Пленуму Верховного Суду України ведуться протоколи.

В протоколі про кожну слідчу дію повинні бути зазначені: місце і дата його складання; посади і прізвища осіб, що проводять дію; прізвища осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії, адреси цих осіб; роз’яснення їх прав і обов’язків; зміст проведеної слідчої дії, час її початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої дії.

Протокол зачитується всім особам, що брали участь у проведенні слідчої дії, при цьому їм роз’яснюється їх право робити зауваження. Зазначені особи можуть ознайомитись з протоколом особисто. Вставки і поправки повинні бути застережені в протоколі перед підписами.

Протоколи підписують: особа, яка проводила слідчу дію, допитана особа, а також перекладач, поняті, якщо вони були присутні, та інші особи, які були присутні або брали участь у проведенні цієї дії. До протоколу можуть бути додані фотознімки, матеріали звукозапису, кінозйомок, відеозапису, плани, схеми, зліпки та інші матеріали, які пояснюють його зміст. Коли особа, що брала участь у проведенні слідчої дії, відмовиться підписати протокол, то це зазначається в протоколі і стверджується підписом особи, яка проводила слідчу дію.

Звукозапис може застосовуватися при допиті підозрюваного, обвинуваченого, свідка і потерпілого, очній ставці, пред’явленні для впізнання, відтворення обстановки і обставин події та при проведенні інших слідчих дій під час попереднього слідства, а також при розгляді справи в суді. Про проведення звукозапису повідомляються всі учасники слідчої дії до її початку. Після закінчення слідчої дії з застосуванням звукозапису проводиться його відтворення перед учасниками слідчої дії. Висловлені ними зауваження і доповнення до звукозапису заносяться на фонограму.

Кінозйомка, відеозапис можуть застосовуватись при проведенні огляду, обшуку, відтворенні обстановки і обставин події та при проведенні інших слідчих дій. Про це всі учасники слідчої дії попереджаються до початку цієї дії. Після кінозйомки, відеозапису, виготовлення кінострічки вони демонструються перед учасниками слідчої дії, про ще складається протокол.

Протокол судового засідання веде секретар. В протоколі обов’язково зазначаються: місце і час початку і закінчення судового засідання, назва і склад суду, справа, яка розглядається; секретар, прокурор, громадський обвинувач, підсудний, його захисник, громадський захисник; потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники, експерт, спеціаліст, перекладач; свідки, що з’явилися, і свідки, які не з’явилися, та причина їх неявки; докладні дані про особу підсудного, про час одержання ним обвинувального висновку; роз’яснення підсудному та іншім особам, що беруть участь у справі їх прав та обов’язків; всі розпорядження головуючого і дії суду в тому порядку, в якому вони відбувалися; ухвали суду; всі заяви, прохання і клопотання осіб, що брали участь у справі; докладний зміст записаних у першій особі показань підсудного, потерпілого і свідків; відповіді експертів на додаткові запитання; послідовність і короткий зміст судових дебатів; зміст останнього слова підсудного; вказівка про оголошення вироку і роз’яснення порядку і строків його оскарження, а у випадку засудження підсудного до вищої міри покарання – довічного ув’язнення – про роз’яснення засудженому права на подання клопотання про помилування.

Протокол повинен бути складений і підписаний головуючим і секретарем протягом трьох діб.

Строки і судові витрати

Строки обчислюються годинами, добами (днями) і місяцями. При обчисленні строків не беруться до уваги той день і та година, від яких починається строк. Якщо закінчення строку припадає на неробочий день, то останнім днем строку вважається наступний робочий день. Строк не вважається пропущеним, коли скаргу або інший документ здано на пошту до закінчення строку, а для осіб, що тримаються під вартою, – коли скаргу або інший документ здано адміністрації місця попереднього ув’язнення.

Пропущений з поважних причин строк поновлюється за клопотанням заінтересованої особи постановою органу дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду, постановою судді.

Судові витрати.

Судові витрати складаються:

¨ із сум, що видані і мають бути видані свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим;

¨ із сум, витрачених на зберігання, пересилання і дослідження речових доказів;

¨ з інших витрат, що їх зробили органи дізнання, попереднього слідства і суд при провадженні у даній справі.

Судові витрати покладаються на засуджених, крім сум, що видані і мають бути видані перекладачам, або приймаються на рахунок держави. При визнанні підсудного винним суд постановляє стягнути з нього судові витрати. Якщо винними буде визнано декількох осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягнуті витрати з кожного з них, ураховуючи ступінь вини та майновий стан кожного. При закритті справи у зв’язку з примиренням потерпілого з обвинуваченим, суд може покласти судові витрати на одного з них або на обох. Судові витрати в разі неспроможності особи, з якої вони повинні бути стягнуті, а також судові витрати, пов’язані з виплатою сум перекладачеві, приймають на рахунок держави.

Кошти, витрачені закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров’я, органу Міністерства фінансів України або прокурора.

Тема 2. Порядок розгляду кримінальних справ

1. Порушення кримінальної справи, дізнання, попереднє слідство.

2. Провадження справи у суді першої інстанції

3. Апеляційне провадження

4. Касаційне провадження

5. Перегляд судових рішень в порядку виключного провадження

Порушення кримінальної справи, дізнання і попереднє слідство.

Приводами до порушення кримінальної справи є (ст. 94 КПК України):

¨ заяви або повідомлення підприємств, організацій, установ, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;

¨ повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним;

¨ явка з повинною;

¨ повідомлення, опубліковані в пресі;

¨ безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Справа може бути порушена лише у випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Заяви або повідомлення про злочин можуть бути усними або письмовими.

Прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини.

По заяві про злочини прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані не пізніше 3-денного строку прийняти одне з таких рішень:

1. порушити кримінальну справу

2. відмовити в порушенні кримінальної справи

3. направити заяву або повідомлення за належністю.

Одночасно вживається всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його. Коли необхідно перевірити заяву про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше 10 днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

При наявності приводів і підстав прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані винести постанову, а суддя ухвалу про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави порушення кримінальної справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.

Після порушення справи:

¨ прокурор направляє справу для провадження попереднього слідства або дізнання

¨ слідчий починає попереднє слідство, а орган дізнання починає дізнання

¨ суд направляє справу прокуророві для провадження попереднього слідства або дізнання.

При відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою, суд – ухвалою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб. Постанову слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокуророві, а якщо таку постанову винесено прокурором – вищестоящому прокуророві. Скарга подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником протягом 7 днів з дня одержання копії постанови.

Нагляд за законністю порушення кримінальної справи здійснює прокурор. Слідчий, орган дізнання зобов’язані не пізніше доби направити прокуророві копію постанови про порушення кримінальної справи або про відмову в порушенні кримінальної справи. Якщо кримінальну справу порушено без законних підстав, прокурор закриває її, а у випадках, коли в цій справі ще не провадилось слідчих дій, скасовує постанову про порушення кримінальної справи. У разі безпідставної відмови в порушенні справи слідчим або органом дізнання прокурор своєю постановою скасовує постанову слідчого або органу дізнання і порушує справу.

Органи дізнання і попереднього слідства.

¨ Органами дізнання є: міліція

¨ органи безпеки – у справах, віднесених законом до їх відання

¨ командири військових частин, з’єднань, начальники військових установ у справах про всі злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені робітниками і службовцями Збройних Сил України у зв’язку з виконанням службових обов’язків або в розташуванні частини, з’єднання, установи

¨ митні органи – в справах про контрабанду

¨ начальник кримінально-виконавчих установ, слідчих ізоляторів – у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ

¨ органи державного пожежного нагляду – у справах про пожежі і порушення протипожежних правил

¨ органи прикордонної охорони – у справах про порушення державного кордону

капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.

Органами попереднього слідства є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ і слідчі органів безпеки.

Дізнання.

На органи дізнання покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили. При наявності злочину, що не є тяжким, орган дізнання порушує кримінальну справу і, керуючись нормами кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до встановлення особи, яка його вчинили. Після цього орган дізнання, додержуючись відповідних строків, складає постанову про передачу справи слідчому, яку подає прокуророві.

У разі порушення справи про тяжкий злочин орган дізнання зобов’язаний передати її слідчому через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій у межах строків, передбачених законом. Якщо в цій справі не встановлено особу, яка вчинила злочин, орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові дії і повідомляє про їх наслідки слідчому.

Орган дізнання вправі затримати підозрювану у вчиненні злочину особу, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, лише при наявності однієї з таких підстав:

¨ коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення

¨ коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин

¨ коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання повинен скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз’яснення підозрюваному права мати побачення з захисником до першого допиту і протягом двадцяти чотирьох годин зробити письмове повідомлення прокурору, а також на вимогу прокурора подати матеріали, що стали підставою для затримання. Протокол затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу з переліком прав та обов’язків негайно вручається затриманому і направляється прокурору. На вимогу прокурора йому також надсилаються матеріали, що стали підставою для затримання.

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання негайно повідомляє одного з його родичів.

Протягом семидесяти двох годин після затримання орган дізнання:

¨ звільняє затриманого – якщо не підтвердилась підозра у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушенням вимог, передбачених законом

¨ звільняє затриманого і обирає щодо нього запобіжний захід, не зв’язаний з триманням під вартою

¨ доставляє затриманого до судді з поданням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді взятті під варту.

Затримання підозрюваного у вчиненні злочину не може тривати більше семидесяти двох годин.

У справах про нетяжкий злочин дізнання провадиться у строк не більше 10 днів, починаючи з моменту встановлення особи, яка його вчинила. Якщо таку особу не встановлено, дізнання зупиняється з винесенням мотивованої постанови про це. У справі про тяжкий злочин дізнання провадиться у строк не більше 10 днів з моменту порушення справи.

Дізнання у справах закінчується складанням постанови про направлення справи для провадження попереднього слідства, яка затверджується прокурором.

Дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені прокуророві, а постанова про закриття справи – також і до суду. Скаргу прокурор зобов’язаний розглянути її протягом 10 днів і рішення по скарзі повідомити скаржникові.

Попереднє слідство.

Попереднє слідство провадиться лише після порушення кримінальної справи. Коли справа порушена слідчим і прийнята ним до свого провадження, то складається єдина постанова про порушення справи і прийняття її до свого провадження. Копію цієї постанови слідчий направляє прокуророві. При провадженні попереднього слідства всі рішення про спрямування слідства і провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання санкції прокурора або постанови суду, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення. В разі незгоди слідчого з вказівками прокурора про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення, про направлення справи для віддання обвинуваченого до суду або закриття справи слідчий вправі подати справу вищестоящому прокуророві з письмовим викладом своїх заперечень. В цьому разі прокурор або скасовує вказівки нижчестоящого прокурора, або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому. Слідчий по справі вправі давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження розшукових та слідчих дій і вимагати від них допомоги при провадженні окремих слідчих дій, що є обов’язковим до виконання в термін до 10 днів..

Слідчий вправі затримати і допитати особу, підозрювану у вчиненні злочину зі підставами, передбаченими законом.

Попереднє слідство провадиться в тому районі, де вчинено злочин, або за місцем виявлення злочину, за місцем перебування підозрюваного, обвинуваченого, або за місцем перебування більшості свідків (в випадку, коли місце злочину невідомо).

При розслідуванні особливо складної справи постановою призначається декілька слідчих з визначенням старшого слідчого.

Строки попереднього слідства

Попереднє слідство повинно бути завершено протягом двох місяців. Цей строк може бути продовжено районним, міським прокурором у разі неможливості закінчити розслідування – до 3–х місяців.

В особливо складних справах строк попереднього слідства може бути продовжено прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, прокурором міста Києва, або їх заступниками на підставі мотивованої постанови слідчого – до 6 місяців.

Далі продовжувати строк попереднього слідства можуть лише у виняткових випадках Генеральний прокурор України або його заступники. В разі повернення судом справи для провадження додаткового слідства, а також відновленні закритої справи строк додаткового слідства встановлюється прокурором, який здійснює нагляд за слідством, в межах одного місяця з дні прийняття справи до провадження. Дальше продовження зазначеного строку провадиться на загальних підставах.

Дані попереднього слідства можна оголосити лише з дозволу слідчого, прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. У необхідних випадках слідчий попереджає визначених ним осіб, що приймають участь в справі про обов’язок не розголошувати без його дозволу даних попереднього слідства. Винні в розголошенні таких даних несуть кримінальну відповідальність відповідно до КК України. При проведенні обшуку, виїмки, огляду, пред’явленні осіб і предметів для впізнання, відтворенні обстановки і обставин події, опису майна обов’язкова присутність понятих. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані в справі. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники органів дізнання і попереднього слідства.

Клопотання підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, а також потерпілого і його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача, або їх представників про виконання слідчий дій зобов’язаний розглянути в строк не більше 3–х діб і задовольнити їх, якщо обставини, про встановлення яких заявлені клопотання, мають значення для справи.

Про рішення, прийняті слідчим, прокурором під час попереднього слідства у випадках, передбачених КПК, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий чи прокурор, складається мотивована постанова.

Пред’явлення обвинувачення і допит обвинуваченого

Коли є досить доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого. У постанові, крім фактичних даних, вказується злочин, у вчиненні якого особа обвинувачується, обставини вчинення злочину, стаття КК, яка передбачає кримінальну відповідальність за цей злочин. Обвинувачення повинно бути пред’явлено не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення даної особи як обвинуваченого. При пред’явленні обвинувачення особі присутність захисника є обов’язковою, крім випадків, передбачених КПК. Про кожний допит обвинуваченого слідчий складає протокол з додержанням встановлених вимог. По закінченні допиту слідчий пред’являє протокол обвинуваченому для прочитання, який має право вимагати внести доповнення і поправки. Протокол підписують обвинувачений і слідчий.

Запобіжні заходи

Запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Запобіжна заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

Якщо немає достатніх підстав для застосування запобіжного заходу, від підозрюваного, обвинуваченого або підсудного відбирається письмове зобов’язання про явку на виклик особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування.

При застосуванні запобіжного заходу до підозрюваного обвинувачення йому має бути пред’явлене не пізніше десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу. Якщо в цей строк обвинувачення не буде пред’явлене, запобіжний захід скасовується.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім обставин, зазначених вище, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Запобіжними заходами є:

1. підписка про невиїзд

2. особиста порука

3. порука громадської організації або трудового колективу

4. застава

5. взяття під варту

6. нагляд командування військової частини.

Тримання під вартою під час попереднього розслідування не повинно тривати більше двох місяців.

У випадках, коли у строк, передбачений законом, розслідування справи закінчити неможливо, а підстав для скасування чи заміни запобіжного заходу на більш м’який немає, він може бути продовжений:

1. до чотирьох місяців – за поданням, погодженим з прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів органами дізнання і попереднього слідства, або самим цим прокурором, суддею того суду, який виніс постанову про застосування запобіжного заходу

2. до дев’яти місяців – за поданням, погодженим з заступником Генерального прокурора України. прокурором АР Крим, області, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів, або самим цим прокурором у справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини, суддею апеляційного суду

3. до вісімнадцяти місяців – за поданням, погодженим з Генеральним прокурором України, його заступником, або самим цим прокурором в особливо складних справах про тяжкі злочини, суддею Верховного Суду України.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи на стаціонарному експертному дослідженні у психіатричній медичній установі будь-якого типу.

Строки тримання під вартою під час попереднього слідства закінчуються в день надходження справи до суду, проте час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи при обчисленні строку тримання під вартою як запобіжного заходу не враховується.

Уразі закінчення строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено у встановленому порядку, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов’язаний негайно звільнити особу з-під варти.

Допит свідка і потерпілого.

Свідок викликається до слідчого повісткою, яка вручається йому під розписку. Свідка можна допитувати про факти, які стосуються даної справи, а також про особу підозрюваного або обвинуваченого та потерпілого. Свідок допитується окремо від інших свідків і без спілкування до закінчення допиту з іншими свідками. Перед допитом слідчий встановлює особу свідка, повідомляє його, в якій справі він викликаний, і попереджає про обов’язок розповісти все відоме йому в справі, а також про кримінальну відповідальність за відмову дати показання і за дачу завідомо неправдивих показань. Допит неповнолітнього свідка віком до 14 років, а за розсудом слідчого – віком до 16 років допит проводиться в присутності педагога, а при необхідності – лікаря, батьків чи інших законних представників неповнолітнього. Свідок віком до 16 років про кримінальну відповідальність за відмову дати показання і за дачу завідомо неправдивих показань не попереджається. Про допит свідка складається протокол за загальними правилами, передбаченими КПК.

Допит потерпілого проводиться за правилами, передбаченими КПК. Перед початком допиту слідчий попереджає його про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.

Очна ставка, пред’явлення для впізнання.

Слідчий вправі провести очну ставку між двома раніше допитаними особами, в показаннях яких є суперечності. На початку очної ставки встановлюється, чи знають особи один одного і в яких стосунках вони перебувають між собою. Учасникам очної ставки по черзі пропонується дати показання про ті обставини справи, для з’ясування яких була призначена очна ставка, після чого слідчий ставить запитання. Особи, викликані на очну ставку з дозволу слідчого можуть ставити запитання одна одній. Про показання на попередніх допитам учасникам очної ставки дозволяється оголошувати лише по закінченні очної ставки.

При необхідності пред’явлення якої-небудь особи для впізнання свідкові, потерпілому, обвинуваченому або підозрюваному слідчий спочатку допитує їх про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, при яких впізнаючий бачив цю особу, про що складає протокол допиту. Особа, що підлягає впізнанню, пред’являється впізнаючому разом з іншими особами тієї ж статі у кількості не менше трьох, які не мають різких відмін у зовнішності та одягу. Перед тим як пред’явити особу для впізнання, їй пропонується зайняти будь-яке місце серед інших осіб, що пред’являються. Пред’явлення особи проводиться в присутності двох понятих. За такими ж правилами проводиться впізнання предметів.

Обшук і виїмка.

Обшук проводить слідчий в тих випадках, коли він має достатні дані вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини в справі чи забезпечення цивільного позову, знаходяться в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи. Слідчий проводить обшук і тому випадку, коли він має достатні дані про те, що в певному приміщенні знаходяться розшуковані особи, а також трупи чи тварини. Обшук проводитися за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора або його заступника, за винятком житла чи іншого володіння особи. У невідкладних випадках обшук, за винятком житла чи іншого володіння особи, може проводиться без санкції прокурора, але з наступним повідомленням прокурора в добовий строк про зроблений обшук та його результати.

Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою судді. При необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до судді за місцем провадження слідства. Суддя негайно розглядає подання і матеріали справи, а у разі необхідності вислуховує слідчого, прокурора і за наявності підстав виносить постанову про проведення обшуку чи постанову про відмову в проведенні обшуку. Постанова про проведення обшуку оскарженню не підлягає. На постанову судді про відмову в проведенні обшуку протягом трьох діб з дня її винесення прокурором може бути подана апеляція до апеляційного суду.

У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя та майна чи безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді. При цьому в протоколі зазначаються причини, що обумовили проведення обшуку без постанови судді. Протягом доби з моменту проведення обшуку слідчий направляє копію протоколу обшуку прокуророві.

Виїмка проводиться в випадках, коли слідчий має точні дані, що предмети чи документи чи їх копії або інші предмети, які мають значення для справи, знаходяться в певної особи чи в певному місці. Виїмка проводиться за постановою слідчого. Виїмка документів, що становлять державну таємницю, проводиться лише з санкції прокурора або його заступника і в порядку, погодженому з керівником відповідної установи. Примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді. Обшук і виїмка проводяться в присутності двох понятих і особи, яка займає дане приміщення, а при відсутності її – представника житлово-експлуатаційної організації. За наявності підстав, передбачених КПК України. з метою вилучення предметів і документів, які мають доказове значення і які знаходяться при певній особі, слідчий може провести обшук особи чи виїмку у неї цих предметів або документів. Обшук особи або виїмка у неї предметів і документів можуть бути проведені без постанови у таких випадках:

1. при фізичному захопленні підозрюваного уповноваженими на те особами, якщо є достатні підстави вважати, що затриманий має при собі зброю або інші предмети, які становлять загрозу для оточуючих, чи намагається звільнитися від доказів, які викривають його чи інших осіб у вчиненні злочину

2. при затриманні підозрюваного

3. при взятті підозрюваного, обвинуваченого під варту

4. за наявності підстав вважати, що особа, яка знаходиться в приміщенні, де проводиться обшук чи примусова виїмка, приховує при собі предмети або документи, які мають значення для встановлення істини у справі.

Особи, які беруть участь у виконанні цих дій повинні бути однієї статі з особою, яку обшукують чи у якої проводиться виїмка.

Накладання арешту на кореспонденцію і виїмка її в поштово-телеграфних установах може проводитись лише з санкції прокурора або його заступника чи за постановою суду. Про накладання арешту слідчий складає постанову. Про проведення обшуку або виїмки слідчий складає протокол у двох примірниках, другий примірник вручається особі, у якої проводився обшук або виїмка.

Огляд, освідування, відтворення обставин та обстановки події

З метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, предметів та документів. Огляд проводиться в присутності двох понятих і, як правило, удень.

Зовнішній огляд трупа слідчий проводить з участю судово-медичного експерта і в присутності двох понятих. Коли виникне необхідність ексгумації трупа, слідчий складає про це постанову, яку затверджує прокурор. Ексгумація трупа проводиться в присутності слідчого, судово-медичного експерта та двох понятих.

При необхідності виявити або засвідчити наявність у обвинуваченого, підозрюваного або потерпілого чи свідка особливих прикмет слідчий виносить про це постанову і проводить освідування. Судово-медичне освідування вищезазначених осіб проводить судово-медичний експерт або лікар.

З метою перевірки і уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого або даних, одержаних при провадженні огляду та інших слідчий дій, слідчий може виїхати на місце і в присутності понятих, а в необхідних випадках з участю спеціаліста, свідка,, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого відтворити обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності.

Про проведення огляду, освідування та відтворення обстановки і обставин події складається протокол, до протоколу додаються відповідні схеми, фотографії, схеми, плани, документи.

Проведення експертизи.

Експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні по справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Експертиза проводиться відповідно до мотивованої постанови слідчого.

Після проведення необхідних досліджень експерт складає висновок, в якому повинно бути зазначені необхідні дані про проведення експертизи, відповіді на поставлені у постанові слідчого. Матеріали експертизи пред’являються обвинуваченому, про що складається відповідний протокол. Слідчий мотивованою постановою може призначити додаткову або повторну експертизу.

Коли в справі є дані, які дають підставу вважати, що обвинувачений під час вчинення суспільно небезпечного діяння був у неосудному стані, а також, коли він вчинив злочин в осудному стані, але після вчинення злочину захворів душевною хворобою, яка позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, слідчий для визначення психічного стану обвинуваченого призначає судово-психіатричну експертизу.

Зупинення попереднього слідства.

Попереднє слідство в кримінальній справі зупиняється у випадках:

1. коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме

2. коли психічне або інше тяжке захворювання обвинуваченого перешкоджає закінченню провадження в справі

3. коли не встановлено особу, яка вчинила злочин

Попереднє слідство зупиняється мотивованою постановою слідчого, копія якої направляється прокуророві.

Коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме, слідчий оголошує його розшук, а слідство зупиняє до розшуку обвинуваченого.

У випадках, коли слідством буде встановлено, що обвинувачений після вчинення злочину тимчасово захворів, слідчий зупиняє провадження в справі до видужання обвинуваченого.

Коли особа, яка вчинила злочин не встановлена, слідчий зупиняє попереднє слідство і зобов’язаний як безпосередньо, так і через органи дізнання вживати заходів до встановлення особи, що вчинила злочин.

У разі потреби відновити попереднє слідство слідчий складає мотивовану постанову, копія якої направляється прокуророві.

Закінчення попереднього слідства.

Попереднє слідство закінчується складанням обвинувального висновку або постанови про закриття справи чи постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Визнавши попереднє слідство в справі, яке підлягає для віддання обвинуваченого до суду, закінченим, слідчий повідомляє про це потерпілого та його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників і роз’яснює їм їх право ознайомитися з матеріалами справи; про це слідчий складає протокол або додає до справи копію письмового повідомлення. Зазначені особи мають право ознайомитися з матеріалами справи, робити виписки, заявляти клопотання про доповнення слідства, щодо яких слідчий приймає рішення. Оголошення про закінчення слідства і пред’явлення матеріалів справи для ознайомлення оформляється протоколом.

Визнавши зібрані докази достатніми для складання обвинувального висновку слідчий зобов’язаний оголосити обвинуваченому, що слідство в його справі закінчено і що він має право на ознайомлення з усіма матеріалами справи як особисто, так і з допомогою захисника, а також може заявити клопотання про доповнення попереднього слідства. Обвинувачений має право ознайомитися з матеріалами справи, робити виписки, заявляти клопотання про доповнення слідства, щодо яких слідчий приймає рішення. Якщо в справі притягнуто декількох обвинувачених, слідчий повинен пред’явити кожному з них усі матеріали слідства. Обвинуваченого і його захисника не можна обмежувати в часі, потрібному на ознайомлення з матеріалами справі. Про ознайомлення обвинуваченого і захисника з матеріалами справи слідчий складає протокол..

Після закінчення слідства і ознайомлення з матеріалами справи слідчий складає обвинувальний висновок. Обвинувальний висновок складається з описової і резулятивної частини. В описовій частині зазначаються: обставини справи, як їх встановлено на попередньому слідстві; місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, які зібрано в справі, і відомості про потерпілого; показання кожного з обвинувачених по суті пред’явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують та пом’якшують його відповідальність.

В резулятивній частині наводяться відомості про особу кожного з обвинувачених, коротко викладається суть пред’явленого обвинувачення з зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає даний злочин.

До обвинувального висновку додаються:

¨ список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, з зазначенням їх адреси і аркушів справи, де викладені їх показання або висновки;

¨ довідка про рух справи та про застосування запобіжного заходу з зазначенням часу і місця тримання під вартою кожного з обвинувачених, якщо вони заарештовані;

¨ довідки про речові докази, про цивільний позов, про заходи, вжиті до забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна;

¨ довідка про судові витрати в справі за час попереднього слідства.

Склавши обвинувальний висновок, слідчий направляє справу прокуророві.

Коли на підставі висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів буде встановлено, що особа, яка притягнута або підлягає притягненню до кримінальної відповідальності, під час вчинення злочину була в неосудному стані або в дальшому захворіла душевною хворобою, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, то слідчий складає мотивовану постанову.

Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і попереднього слідства.

Здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання і попереднього слідства, прокурор у межах своєї компетенції:

¨ вимагає від органів дізнання і попереднього слідства для перевірки кримінальної справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, попереднього слідства і встановлення осіб, які вчинили злочини; перевіряє не менш як один раз на місяць виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готуються злочини;

¨ скасовує незаконні і необгрунтовані постанови слідчих та осіб, які провадили дізнання;

¨ дає письмові вказівки про розслідування злочинів, про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу, кваліфікацію злочину, проведення окремих слідчих дій та розшук осіб, які вчинили злочин;

¨ доручає органам дізнання виконання постанов про затримання, привід, проведення обшуку, виїмки, розшук осіб, які вчинили злочини, виконання інших слідчих дій, а також дає вказівки про вжиття необхідних заходів для розкриття злочинів і виявлення осіб, які їх вчинили, по справах, що перебувають у провадженні прокурора або слідчого;

¨ бере участь у провадженні дізнання або попереднього слідства і в необхідних випадках особисто провадить окремі слідчі дії або розслідування в повному обсязі по будь-якій справі;

¨ санкціонує слідчі дії відповідно до КПК України;

¨ продовжує строк розслідування кримінальної справи;

¨ повертає кримінальні справи органам попереднього слідства з своїми вказівками щодо провадження додаткового розслідування;

¨ вилучає від органу дізнання і передає слідчому будь-яку справу, передає справу від одного органу попереднього слідства іншому, а також від одного слідчого іншому з метою забезпечення найбільш повного і об’єктивного розслідування справи;

¨ усуває особу, яка провадить дізнання, або слідчого від дальшого ведення дізнання або попереднього слідства, якщо вони допустили порушення закону при розслідуванні справи;

¨ порушує кримінальні справи або відмовляє в їх порушенні, закриває або зупиняє провадження в кримінальних справах; дає згоду на закриття кримінальної справи слідчим в тих випадках, коли це передбачено КПК України;

¨ затверджує обвинувальні висновки; направляє кримінальні справи до суду; вирішує питання про допущення захисника до участі в справі з моменту пред’явлення обвинувачення.

Прокурор, одержавши від слідчого справу з обвинувальним висновком, зобов’язаний перевірити:

¨ чи мала місце подія злочину

¨ чи має діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину

¨ чи були додержані під час провадження дізнання і попереднього слідства вимоги кримінально-процесуального закону про забезпечення права підозрюваного і обвинуваченого на захист

¨ чи немає в справі обставин, що тягнуть за собою закриття справи

¨ чи пред’явлено обвинувачення по всіх установлених злочинних діях обвинуваченого

¨ чи притягнуті як обвинувачені всі особи, що викриті у вчиненні злочину

¨ чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями кримінального закону

¨ чи додержано вимог закону при складанні обвинувального висновку

¨ чи правильно обрано запобіжний захід

¨ чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна

¨ чи виявлено причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, і чи вжито заходів до їх усунення

¨ чи додержано органами дізнання або попереднього слідства всіх інших вимог КПК України.

Перевіривши справу з обвинувальним висновком, прокурор або його заступник приймає одне з таких рішень:

1. затверджує обвинувальний висновок або складає новий обвинувальний висновок

2. повертає справу органові дізнання або слідчому із своїми письмовими вказівками для провадження додаткового розслідування

3. закриває справу, склавши про це постанову

Прокурор або його заступник вправі замінити складений слідчим список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, а також скасувати чи змінити раніше обраний запобіжний захід або обрати запобіжний захід, якщо його не було обрано.

У разі необхідності змінити обвинувачення на більш тяжке або таке, що істотно змінює пред’явлене обвинувачення за фактичними обставинами, прокурор або його заступник повертає справу слідчому для додаткового розслідування і пред’явлення нового обвинувачення.

Прокурор або його заступник, затвердивши обвинувальний висновок, складений слідчим, або склавши новий обвинувальний висновок, направляє справу до суду, якому вона підсудна, і повідомляє суд про те, чи вважає він за потрібне підтримувати державне обвинувачення. Одночасно прокурор повідомляє обвинуваченого, до якого суду направлена справа.

Оскарження дій слідчого і прокурора

Дії слідчого можуть бути оскаржені прокуророві як безпосередньо, так і через слідчого, як у письмовій так і в усній формі. Усі скарги прокурор або слідчий заносить до протоколу. Слідчий зобов’язаний протягом доби направити прокуророві скаргу, що надійшла до нього із своїми поясненнями. Прокурор протягом 3–х днів після одержання скарги зобов’язаний розв’язати її і повідомити про результати скаржника. Скаргу і копію повідомлення про результати розв’язання її приєднують до справи. Відмова у задоволенні скарги повинна бути мотивованою. Рішення прокурора може бути оскаржене вищестоящому прокуророві. Скарга на дії прокурора при проведенні ним попереднього слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві.

Провадження справ у суді першої інстанції

Суддя при наявності достатніх підстав для розгляду справи в судовому засіданні, не вирішуючи питання про винність, виносить постанову про віддання обвинуваченого до суду. Після вирішення питання про віддання обвинуваченого до суду суддя одноособово або суд в розпорядчому засіданні вирішує такі питання:

¨ про участь прокурора та громадського обвинувача

¨ про участь захисника та громадського захисника

¨ про визнання потерпілого цивільним позивачем, якщо цивільний позов не був заявлений на попередньому слідстві

¨ про список осіб, що підлягають виклику в судове засідання

¨ про витребування додаткових доказів

¨ про клопотання, заявлені обвинуваченим, його захисником чи законним представником, потерпілим або його представником

¨ про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому засіданні

¨ про заходи до забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна

¨ про виклик у необхідних випадках перекладача

¨ про день і місце слухання справи в судовому засіданні; до прийняття рішення з цього питання суддя або суд попередньо узгоджують із захисником і прокурором можливість їх участі у цей час у судовому засіданні.

Копія обвинувального висновку і повістка про виклик до суду вручаються підсудному під розписку не пізніш як за три дні до дня розгляду справи в суді. Всі інші особи повідомляються про день розгляду справи в суді в той же строк. Після віддання обвинуваченого до суду суддя повинен забезпечити прокуророві, громадському обвинувачу, підсудному, його захисникові, громадському захисникові, потерпілому, цивільному позивачеві і їх представникам, коли вони заявляють про це клопотання, можливість ознайомитися з матеріалами справи, а цивільному відповідачеві і його представникові – з матеріалами, що стосуються цивільного позову. Справа повинна бути призначена до розгляду не пізніше десяти діб, а у випадках складності справи – не пізніше двадцяти діб з дня надходження її до суду.

Загальні положення судового розгляду

Суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи. Судове засідання по кожній справі відбувається безперервно, крім часу, призначеного для відпочинку.

Кожна справа повинна бути розглянута в одному й тому ж складі суддів. Коли хто-небудь із суддів не має можливості продовжувати брати участь у засіданні, він повинен бути замінений іншим суддею, і розгляд справи розпочинається спочатку. Якщо із складу суду вибуває головуючий, розгляд справи відкладається.

Головуючий в судовому засіданні керує судовим засіданням, спрямовуючи судове слідство на забезпечення повного, всебічного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи і встановлення істини, усуває з судового слідства все те, що не стосується справи. і забезпечує належний виховний рівень судового процесу.

Обвинувач, підсудний, захисник, потерпілий, а також цивільний позивач та відповідач та їх представники в судовому розгляді користуються рівними правами щодо подання доказів, участі в дослідженні доказів і заявлення клопотань.

В судовому засіданні підсудний має право:

¨ заявляти відводи

¨ мати захисника або взяти захист на себе

¨ заявляти клопотання і висловлювати свою думку про клопотання інших учасників процесу

¨ просити суд про приєднання до справи документів, про виклик свідків, про призначення експертизи і витребування інших доказів

¨ давати показання по суті справи в кожний момент судового розслідування або відмовитися давати показання і відповідати на питання

¨ просити суд про оголошення доказів, що є в справі

¨ задавати питання іншим підсудним, свідкам, експертам, спеціалістам, потерпілому, цивільним позивачу і відповідачу

¨ брати участь в огляді речових доказів, місця вчинення злочину і документів

¨ брати участь у судових дебатах при відсутності захисника

¨ звертатися до суду з останнім словом

Прокурор підтримує перед судом державне обвинувачення, бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування з приводу застосування кримінального закону і міри покарання щодо підсудного. Коли в результаті судового розгляду прокурор прийде до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред’явленого підсудному обвинувачення, він повинен відмовитися від обвинувачення і викласти суду мотиви відмови. Відмова прокурора від обвинувачення не звільняє суд від обов’язку розглядати справу далі і вирішити її на загальних підставах.

У судочинстві в кримінальних справах допускається участь представників громадських організацій і трудових колективів.

Захисник сприяє підсудному в здійсненні його прав і в захисті законних інтересів. Захисник має право на побачення з підсудним, бере участь у дослідженні доказів, порушує перед судом клопотання про витребування і приєднання до справи нових доказів, що виправдовують підсудного або пом’якшують його відповідальність, заявляє інші клопотання, викладає суду свою думку про клопотання інших учасників процесу. Захисник бере участь у судових дебатах, висловлюючи суду свою думку про знач

Поиск по сайту: