XV Права і обов'язки громадян

§ 293. Особисту свободу, а рівно ж псі права громадянина У.Н.Р., що витікають з цього принціпу, забезпечують О.Д. Закони.

Обмеження можуть бути зроблені законами Ф.-Д. Організації і окремих Земель лише з мстою охорони безпечности держави, безпечності громад­ської і безпечності самої особи, а також як кара за вчинений громадянином злочин чи переступ. Обмеження свободи особи на підставі законів визначаються, в кожному окремому випадкові, не иначе як з постанови судової влади і лише в виняткових, точно визначених законом, випадках. Обмеження свободи особи на короткий термін може статися і з роспорядження адміністративної влади. Закономірна необхідність такого адміністративного заходу має бути перевірена Судом, коли того вимагатиме обмежена в правах особа або її законний представник.

При виконанню актів судової чи адміністративної влади, що мають мстою обмежити особисту свободу громадянина, обов'язково повинно строго додержуватися встановлених законом форм і умов.

Всяке незакономірне обмеження свободи особи чи то судовою, чи то адміністративною владою наражає вписаного на кару, не меншу як ув'язнення на півроку.

§ 294. Кара на тіло і видалення українською громадянина по за кордони У.Н.Р. не дозволяється. Ніхто не може бути визнаний винним за зраду та державні переступи иначе, як з присуду Суду. Позбавлення повільних та політичних прав, як кара, може бути тілько тимчасовим.

Арешт за борги не дозволяється. Виняткові суди допускаються тільки у випадках, зазначених в законі, з метою запобігти серьозно загрожуючій державі небезпеці.

§ 295. Родина (подружжя), як підстава законного життя, існування і розвитку народу, стоїть під охороною закону.

Діти при батьках чи опікунах до 17-ти літнього віку підлягають законам про батьківську владу.

§ 296. Воля сумління й віри забезпечується кожному.

Не можна нікого примушувати належати до якої побудь віри. Кожний громадянин мас незаперечне право по свойому вільному вибору пристати до одної з незаборонених в У.Н.Р. вір і підлягати духовній владі даної віри.

Після 17 років кожний громадянин заявляє и установу, що буде визначена з цією метою законом в кожній Землі, до якої віри він пристає. Про всяку зміну віри він також повинен зробить заячу в ту ж установу.

Такі ж заяви обов'язково подаються і тими.людьми, що вважають себе в стані по за вірою. Утворення нової віри не забороняється. Але творці повинні зарегістрирувать її порядком, то буде визначений Ф.-Д. законом.

§ 297. Жодні релігійні догмати, в якій побудь з вір, не можуть, в чім би то не було, зміняти на теріторії У.Н.Р. загальної чинности законів, ще видає держава, закономірних вчинків влади та судових вироків.

§ 298. При додержанню зазначених § 297 умов кожній вірі надається право встановляти свої догмати та організовувати своє церковне життя, а також управління справами та майном своєї релігійної громади. Про всі постанови релігійної громади Правительство може вимагати завіреної копії В випадках, коли б відповідний Ф.-Д. Міністр, що відає справами релігії, зауважив в цих постановах суперечність з діючими законами, то, в порозумінню з Ф.-Д. Міністром Юстиції, він має право скасувати таку постанову релігійної громади. Роспорядження Міністра про скасування постанови може бути оскаржене перед Ф.-Д. Судом. Вирішення Ф.-Д. Суду в цій справі є остаточним.

§ 299. Всяка релігійна пропаганда якої побудь з нір забороняється під загрозою кари не меншої як ув'язнення на півроку.

Одночасно і з такими ж наслідками забороняється священникам чи проповідникам ганьбити в церквах, чи в зібраннях для молитви, або при відправі релігійних обрядів яку набудь иншу віру.

§ 300. Дітей до 17-ти літнього віку виховують в вірі їх батьків. Коли батьки ріжної віри, то віра, що в ній виховують дітей, визначається батьками по взаємній згоді. Коли такої згоди не осягнуто, то з 5 років синів виховують в вірі батька, а дочок в вірі матері. В останнім випадку діти, коли їм скінчиться 12 років, мають право самі вибрати для себе віру за винятком лише переходу з християнської віри в нехристиянську, а також з нехристиянської віри в поганьство.

Коли один з батьків визнає себе в стані по за вірою, то дітей виховують в вірі батька, що належить до одної з вір. Коли батьки обоє визнають себе в стані по за вірою, то діти повинні виховуватися в вірі, щодо неї належали дід чи бабка, а в відповідних випадках прадід чи прабабка і т.д. в горішній лінії з відповідним застосованням правил, виложених в попередньому уступові цього §. Для догляду за релігійним вихованням малолітніх призначається відповідний надійний опікун.

§ 301. Кожна віра має право мати для своїх релігійних відправ церкви чи доми для молитви, що задовольняють загальним вимогам будівництва для таких будинків.

В цих помешканнях дозволяється дзвонити в дзвони та виконувати церковну музику. Говорити проповіді в цих помешканнях дозволяється з додержанням загальних умов про прилюдне виголошення промов на зборах.

§ 302. Кожна віра повинна мати свій статут, заявлений в Міністерстві, що відає справами віри. Про утворення окремої релігійної громади кожної віри на місцях повідомляють відповідну повітову владу.

§ 303. Релігійні організації мають право піддержувати стосунки з перебуваючими по за кордонами духовними провідниками даної віри за посередництвом відповідного Міністерства Ф.-Д. Організації У.Н.Р. Пору­шення цієї вимоги карається ув'язненням винного на термін не менше одного року. Скарги релігійних організацій на вчинки Міністра подають до Ради Міністрів, котра розглядає ці скарги після того, як заслухає висновок з приводу неї Міністрів Юстиції і Внутрішніх Справ. Вирішення Ради Міністрів в цих справах вважаються остаточними.

§ 304. Православна Церква в межах У.Н.Р. є автокефальною з своїм Патріархом (у Києві) на чолі. Окремий державний закон, визначаючи загальні основи організації Православної Церкви в межах У.Н.Р., повинен застерігти її повну внутрішню автономію та ніяким чином не порушувати її дійсних каноничних постанов. Він має точно визначити правне відношення православної церкви до держави.

§ 305. Регістрація народившихся та померших, що належать до Православної, Греко-Уніатської, Римо-Католицької, Євангелично-Лютеранської або Євангелично-Реформистської віри, після відбуття відповідних релігійних обрядів хрестин чи похорону, переводиться відповідними духовними особами в визначених законом метрикальних книжках і українською мовою. Що ж до осіб инших вір та вважаючих себе в стані по за вірою, то така регістрація переводиться урядовцем, котрому доручено нести акти цівільного стану. До цих же урядовців, не пізніше як на треті сутки після записі в церковних книгах, надсилають відомости про народившихся та померших і духовні особи зазначених вище вір.

§ 306. Шлюб для осіб Православної, Греко-Уніатської, Римо-Католицької, Євангелично-Лютеранської або Євангелично-Реформистської віри, як що особи, що беруть шлюб, належать до одної віри, відбувається з їхньої заяви чи бажання згідно релігійному обрядові відповідної віри. Церковна форма шлюбу не виключається і між особами, що належать до зазначених вище п'яти вір, коли вони того побажають. У всіх инших випадках шлюб відбувається в формі цівільній у урядовця, що веде акти цівільного стану. Про всі шлюби, що одбулися згідно релігійним обрядам, відповідна духовна особа повідомляє зазначеного вище урядовця не пізніше як на треті сутки після записі цього акту в церковних метрикальних книжках.

§ 307. Розвід між подружжям відбувається судовим порядком на загальних підставах цівільного судового поступовання. Але коли особи, що належать до зазначених в § 305 вір, погодяться передати справу розводу духовному суду, то справа розводу вирішується духовним судом тої віри, на котру погодяться особи, що беруть розвід. Провадження справи в духовному суді виключає пристосування до тої справи норм цівільного судового поступовання.

Про акти шлюбного розводу, що сталися з постанови духовного суду, цей суд в тижневий термін повідомляє відповідного урядовця, що веде акти цівільного стану.

§ 308. В відповідних випадках, зазначених в §§ 305 — 307, духовні особи мають право, по бажанню зацікавлених осіб, видавати виписки з метрикальних книжок, в котрих регіструються ті, що народилися, ті, що померли, та ті, що беруть шлюб. Порядок ведення метрикальних книжок і форма виписок з них визначається законом.

§ 309. Кожному громадянинові забезпечується право вільно і одкрито перед иншими висловлювати свої думки на словах, в друкові всіх родів та в рукописних примірниках, коли зміст цих думок не суперечить тим заборонам, що визначаються в законах.

§ 310. Попередня цензура для друків та концесійна система на видання періодичних друків не може бути встановлена. Попередня цензура може бути встановлена для картин, для театральних вистав та для ріжних друків, що привозяться з закордону. Моделі, технічні чертежі, а також промислові малюнки та малюнки з історії природи вільні од попередньої цензури.

§ 311. Друкам, що вийшли в межах У.Н.Р., не можна відняти почтового дебету.

§ 312. Наука, оголошення наукових дослідів і навчання їх провадиться цілком вільно. Наукові твори, що привозяться з закордону, не підлягають жодній цензурі.

§ 313. Початкова освіта в межах, визначених програмою Ф.-Д. Правительства, обов'язкова для всіх дітей не пізніше як з 8 років од роду. За невиконання цієї вимоги відповідають батьки, а в відповідних випадках — опікуни.

Можливість одержати початкову освіту для всіх дітей шкільного віку забезпечується громадами, повітами та Правительством відповідної Землі.

Початкова та середні школи повинні виховувати дітей на засадах моралі та правдивого розуміння громадських обов'язків.

Докладні вимоги що до виконання зазначених обов'язків визначаються законами Парламентів окремих Земель та обов'язковими постановами Повітових та Громадських Рад.

§ 314. Всі громадські і приватні школи та заклади для виховання перебувають під доглядом Правительства. Навчання в початкових народніх школах безплатне. Для дорослих громадян організовуються загальноосвітні та професійні курси позашкільної освіти.

§ 315. Всі громадяне в У.Н.Р, обох полів вповні користуються рівними правами перед законом цілком незалежно од того, до якої національності чи віри вони належать. Необхідні обмеження для неповнолітніх, душевнохорих та инших осіб, що мають над собою опікунів, а також для підсудних та засуджених, точно визначаються Ф.-Д. законами.

§ 316. Державною мовою в У.Н.Р. є мова українська. Всі письменні заяви, що подаються в установи У.Н.Р., викладаються українською мовою. Коли хто з громадян звертається до установи з словесною заявою і не може викласти її українською мовою, то повинен мати свого перекладача.

Судові установи в судовім процесі дають підсудному, свідкам та (компетентним) знаючим особам (експертам), що не уміють говорити по українські, державного перекладача, що складає відповідну присягу. Видатки, що зроблені для винагороди перекладача, зараховуються до судових видатків і покладаються на сторони встановленим порядком.

§ 317. На теріторії У.Н.Р. не дозволяється робити жодних перешкод для заховання і розвитку культури національних меншостей у всіх напрямках, що не загрожують державній цілости У.Н.Р. В школах, що удержуються коштами національних меншостей, обов'язково повинно провадитись навчання українській мові, як шкільній дісціпліні, а також навчання українознавству (історії, географії, статистики та природознавства України) в обсягові, що буде визначений для відповідних шкіл Ф.-Д. законом.

§ 318. Коли служба Божа правиться не українською мовою, то про це повинно попередити державну міліцію за три доби. Роспис таких відправ церковних може бути заявлений на певний період часу на період аж до 1 січня наступного року.

§ 319. Коли на зборах всіх зазначених нижче в §§ 334 — 336 товариств та Союзів мають бути виголошені промови або публічні діскусії не українською мовою, то відповідальні розпорядчики повинні повідомити про це державну міліцію за п'ять діб на перед. Коли з чинників міліції ніхто не знає тої мови, на якій виголошуватимуться промови чи провадимуться діскусії на зборах, то міліція має право не дозволити таких зборів, пояснивши причини.

§ 320. Вхід до помешкання, в котрому оселився громадянин, відповідним органам державної влади без згоди господаря дозволяється лише в точно визначених законом випадках з обов'язковим додержанням встановлених умов і форм. За всяке порушення цього правила винний підлягає карній підповідальности. Кара не може бути меншою як ув'язнення винного на півроку.

Трус або одібрання річей відбувається не иначе, як на підставі судового наказу на письмі і в надзвичайних випадках, що їх точно визначає закон.

§ 321. Кожний громадянин, що вийшов з під влади батьків чи опікунів, має право цілком вільно визначати рід своїх занять в галузі економічної або якої иншої діяльности, що не заборонена законами, і вільно роспоряджатися прибутками од своїх заробітків і майна.

§ 322. Людська праця стоїть під особливою охороною закону. Держава охороняє і інтелектуальну працю. Під її доглядом охороняється правний стан державних урядовців, що визначається окремим законом про службу. Державі належить контроль над організацією праці. Окремий закон забезпечить матеріяльно робітників на випадок недуги, каліцтва і старости. Робітничий день не може бути довший 8 годин. Суперечки між робітниками і працедавцями розв'язуються шляхом добровільного роз'ємчого суду або, коли це не можливо, то за допомогою Ф.-Д. роз'ємчих судів.

Окреміш Ф.-Д. закон про роз'ємчі суди визначить їх організацію і компетенцію.

§ 323. На кожного громадянина, не порушуючи його особистої волі, покладається моральний обов'язок використовувати свої духовні та фізичні сили так, як того вимагає добро загалу.

§ 324. Людське здоров'я та життя стоять під охороною закону. Держава піклується про нормальний фізичний розвиток дітей. Організація шкільництва повинна особливо рахуватися з цим обов'язком держави.

§ 325. Праця малолітніх, жіноцтва та материнство перебувають під особливою охороною закону.

§ 326. Приватна власність стоїть під охороною закону. Право спадщини забезпечується в межах діючих законів, вони ж визначають участь держави в спадщині.

Власність зобов'язує: користування власністю мусить служити для добра загалу.

§ 327. Більшу земельну власність зноситься, з неї утворюється земельний фонд, з якого задовольняється малоземельне і безземельне населення форму, а також умови і розмір цього задоволенння визначить окремий земельний закон.

§ 328. Вивласнення або обмеження приватної власності може відбутися з огляду на державну, публічну чи суспільну потребу, або з економічних причин, а також в інтересах соціальної справедливості. Спосіб вивласнення або обмеження приватної власності, як і форму та розмір справедливої винагороди, визначає окремий закон. Продуктивні затрати на економічні поліпшення, меліорацію та сільськогосподарський інвентарь в маєтках при вивласненню повертаються сповна, але з вирахованням амортизаційних сум.

§ 329. Ф.-Д. Організація та відповідні Землі повинні відшкодувати громадян за шкоди та збитки, що їм вчинили цівільні чи військові урядові особи при виконанню своїх службових обов'язків. Позов проти держави за відшкодовання з цієї причини не залежить від дозволу влади. Влада має право стягнути з урядових осіб суму, необхідну для повернення скривд­женому ними громадянинові відшкодовання.

§ 330. Громадяне на всій теріторії У.Н.Р. користуються правом вільного пересовування, вибора місця часового чи постійного осідку та волею переміщення своєї власності. Свідоцтва, що посвідчують тотожність особи громадянина, видаються йому після відповідної заяви.

Виїзд громадян за кордон може бути обмеженим певними умовами, визначеними Ф.-Д. законодавством.

Вихід особи з складу громадян У.Н.Р. обмежується певними законними умовами, що забезпечують законні вимоги до таких осіб з боку Ф.-Д., Земельних та Громадських установ, а також вимоги приватних осіб.

Суперечки, що виникають при задоволенню вимог, заявлених до особи, котра виходить з складу громадян УНР вирішуються в порядку адміністративної юстиції. Вищою інстанцією для таких справ є Ф.-Д. Суд У.Н.Р.

§ 331. Переслані через почту листи можуть бути розпечатані без згоди особи, що послала лист, або без згоди адресата лише з постанови судової влади з додержанням відповідних, законом визначених, умов. Таким же чином забезпечується таємність телеграм та розмов по телефону.

Особи, що порушать ці вимоги, караються ув'язненням на термін не менше півроку.

§ 332. Для осягнення незабороненої законом мети громадяне мають право закладати ріжні товариства. Окремі товариства на таких же підставах організуються в Союзи. Кожне товариство чи Союз товариств повинні мати писаний статут, що обов'язково регіструється встановленим законом порядком.

Відмовлення в регістрації товариства чи Союза товариств може бути оскаржено в порядку, що його встановлює Земський Парламент. Вищою інстанцією таких оскаржень є Ф.-Д. Суд.

Регістрація статутів товариств чи їх Союзів, що не мають своєю мстою збільшення прибутків, переводиться безплатно.

Обмеження для організації акційних товариств визначаються Ф.-Д. законами.

§ 333. Робітники мають право творити робітничі організації та союзи і складати колективні умови в цілі охорони та розвою праці. Порозуміння і заходи що до обмеження сього права визнаються противозаконними.

§ 334. Товариства та союзи мають право призначати загальні збори своїх членів в закритих помешканнях. Заяви про збори подаються до місцевої влади за двоє суток. Збори членів товариств чи їх союзів з присутністю сторонніх осіб підлягають окремим законам про збори (§ 335).

§ 335. Всі громадяне, а не лише члени товариств чи їх союзів мають право для обміркування незаборонених законами питань організовувати збори в закритих помешканнях з попередженням про це місцевої влади за 72 години до початку зборів.

§ 336. Заборона місцевою владою зборів в закритому помешканню повинна бути відповідно мотивована і може бути оскаржена порядком, визначеним § 332.

Заборона місцевою владою зборів не в закритих помешканнях, а також урочистих обходів по вулицях, дорогах та площах, не виключаючи і церковних процесій, може бути зроблена і без мотивів, але обов'язково на письмі. Оскаржувати такі заборони можна лише по начальству і обмежувати адміністративним порядком.

§ 337. Порядок, що є обов'язковим для загальних зборів товариств та їх союзів, а також для зборів, що відбуваються на підставі §§ 334 і 335 відповідальність розпорядчиків на цих зборах, причини та умови заборони окремих зборів, право адміністративної влади втручатися в порядок ведення зборів або закривати їх — визначаються Ф.-Д. законами або, коли це буде зазначено в законі, роспорядженнями Ради Міністрів, Міністра Внутрішніх Справ, або законами окремих Парламентів Земель та постановами Повітових Рад.

§ 338. Громадяне У.Н.Р. зобов'язані бути вірними Республіці, шанувати весь її законний устрій та виконувати законні роскази та вимоги всіх встановлених в Республіці органів законної влади.

§ 339. Громадяне У.Н.Р. мужчини повинні охороняти Республіку од зовнішніх ворогів і з цією метою підлягають загальній військовій повинності. Порядок і умови призиву громадян до виконання цього патріотичного обов'язку визначають Ф.-Д. закони.

Жінки, що не виховують своїх дітей віком до 17 років, можуть бути призвані до нестройової служби в військах на підставі правил, що визначить для кожної Землі її Парламент.

Закони, що регулюють зазначені в уступі першому цього § питання, ухвалює кожна Палата Ф.-Д. Парламенту більшістю 3/5 голосів загального числа членів Палати і крім того вони повинні бути стверджені більшістю 3/5 загального числа Земських Парламентів.

§ 340. Громадяне, коли їх приймуть в дієву армію в мирний час, мають право відбувати військову службу на теріторії тої Землі, де їх призвали. Так само і громадяне, що перебувають в запасі чи ополченії і обов'язані являтися на ріжні військово-учебні збори, мають право відбувати їх в тому повіті, де вони постійно мешкають, а при організації зборів по громадам — в тій громаді, де вони мешкають.

Не менше половини командного складу в війську, що в мирний час розташоване на теріторії Землі, повинно призначатися з осіб, що постійно мешкають на цій теріторії.

§ 341. Чужинці, що перебувають на теріторії української держави, підлягають її законам на загальних для всіх підставах. Вони не користуються з політичних прав, що належать українським громадянам; з усіх инших прав вони користуються, оскільки закон не визначає для них певних обмежень.

В разі відсутності відповідної взаємности в користуванню з таких же прав українських громадян у чужій державі підданці її можуть бути відповідно обмежені. Стосовно до виложеного в першому уступові цього § принціпу треба поводитись і при уложенню відповідних умов з чужоземними державами.

§ 342. Зазначені в §§ 293, 309, 310, 317, 320, 330, 331, 334 — 336 права громадян можуть бути часово обмежені на підставі законів про а) збільшену охорону громадської та державної безпечности; б) військовий стан та в) стан облоги.

§ 343*. Виняткові стани, зазначені в § 342, має право оголошувати Рада Міністрів з затвердженням Ф.-Д. Голови на термін не довший 2 місяців.

Для збільшення цього терміну необхідна постанова Ф.-Д. Парламенту, а в відповідних випадках постанова Депутатського Зібрання Парламенту, коли воно функціонує.

§ 344. Незакономірні вчинки вищої клади, котрій доручено порядкувати при оголошенню зазначених § 342 виняткових станів, можуть бути оскаржені до Ф.-Д. Суду лише по скінченню терміну, на який цей винятковий стан було оголошено.

Апеляцію на вирішення Ф.-Д. Суду в цих справах зацікавлені сторони подають в Особливе Об'єднане Зібрання, що складається з 5 осіб Вищого Касаційного Суду У.Н.Р., п'яти осіб по вибору Об'єднаного Зібрання обох Палат Ф.-Д. Парламенту і п'яти членів, що визначають жеребком з описка осіб, бувших Головами чи Заступниками Голів обох Палат Парламенту і Ради Міністрів.

§ 345. Степень влади установ, що діють під час оголошення визначених в § 342 виняткових станів, порядок функціонування цих установ визначають Ф.-Д. закони або, коли це зазначено в законі, розпорядження Ради Міністрів або Міністрів Військового, Юстиції та Внутрішніх Справ, що, на підставі закону, діють по взаємній згоді чи кожний зокрема.

Варіянт для сконструювання найвищого органу виконавчої влади Федерально-державної Організації Української Народньої Республіки по системі директоріяльній (див. виноску до § 88)

Сконструювання найвищого органу Виконавчої Влади Федерально-Державної Організації У.Н.Р. по директоріяльній системі зміняє основні положення вище виложеного проєкта Основних Державних Законів дуже не значно. В багатьох артикулах, що визначені в основному проекті зірками, прийдеться лишень замінити слова «Ф.-Д. Голова» на слова «Ф.-Д. Управа» з відповідними редакційними змінами в контексті. Тільки в розділі третьому, в першій його половині, відповідні зміни досить значні і виглядають так:

§ 88а. Ф.-Д. Управа складається з трьох членів. Одного з них вибірає Ф.-З. Палата, одного — Ф.-Д. Рада і одного — Ф.-Д. Суд.

§ 90. Вибори членів Ф.-Д. Управи переводять в Палатах Парламенту при кворумі трьох п'ятих числа членів Палати, абсолютною більшістю всіх членів Палати; в Ф.-Д. Суді — при кворумі трьох четвертих числа членів Суду, більшістю двох третин всіх членів Суду. Коли на виборах в першому призначеному для цього засіданню Палат або Суду ніхто не буде обраним, то після цього на п'яту добу переводять нові вибори при тих же умовах, як і перші. Коли і в цей раз ніхто не буде обраним, то на третю добу призначають вибори в третє і на тих же умовах.

§ 92. Коли і на цей раз ніхто не буде обраним, тоді двох кандидатів, що одержать на третіх виборах найбільше число голосів, представляють в Об'єднане. Зібрання обох Палат Парламенту і Ф.-Д. Суду для обрання одного з них в цьому Об'єднаному Зібранню на відповідне вільне місце члена Ф.-Д. Управи.

В цьому засіданню Об'єднаних Зборів повинні бути присутніми не менше трьох п'ятих загального числа всіх членів обох Палат Парламенту і Ф.-Д. Суду, але од кожної з цих трьох установ не може бути менше як 2/5 загального числа її членів.

Обраним в цьому засіданню в члени Ф.-Д. Управи вважається той, хто одержить абсолютну більшість голосів. Коли ніхто не буде обраним, тоді на третю добу при тих же умовах вибори переводять вдруге і обраним вважається той, хто одержить найбільше число виборчих голосів.

§ 92а. Членів Ф.-Д. Управи вибірають на шість років. Через кожних два роки один з них виходить по черзі обрання. В початку ж вихід члена Ф.-Д. Управи з її складу визначається жеребком. Жеребовка переводиться в присутності членів Ф.-Д. Управи, Презідій обох Палат Парламент, і Голови Ф.-Д. Суду.

§ 93. Остання точка його має таку редакцію: "Коли референдум дасть негативні наслідки, то відповідний член Ф.-Д. Управи негайно уступає з уряду. До обрання нового члена його тимчасово заступає відповідний кандидат» (§ 94).

§ 94 Починаючи з другого уступу має таку редакцію: "Коли одна з Палат або Суд вирішить вибрати більше одного кандидата од своєї колегії, то вибори кожного з них повинні переводитись в окремих засіданнях відповідної Палати чи Суду, а також в відповіднім випадкові і в Об'єднаному Зібранню.

Окрема Палата Парламенту, як і Ф.-Д. Суд, кожна з установ для себе, окремою постановою, що ухвалюється порядком, визначеним в уступі 1 § 94, — мас право одмовитися од обрання окремих кандидатів-заступників до вибраного по їх курії члена Ф.-Д. Управи, а обов'язки кандидата-за­ступника покласти на своїх Голів, а в відповідних випадках на заступників цих Голів д черзі старшинства. В такому випадкові на весь час виконання обов'язків члена Ф.-Д. Управи вони складають з себе обов'язки Голови чи заступника Голови відповідної установи».

§ 95. Треба викинути слова: «а в відповідних випадках Правительственна Рада».

§ 95а. Кандидати-заступники часово заступають тілько тих відсутніх чи вибувших зі складу Ф.-Д. Управи членів, до котрих вони були обрані чи призначені.

§ 96. На Ф.-Д. Управу покладаються такі функції:

А. В справах управління

1) Ф.-Д. Управа мас верховний догляд за закономірним виконанням всіх галузів цівільного і військового Управління в Країні;

2) Вона вживає всіх необхідних, несуперечних законам засобів до відповідного, закономірного і найдоцільнішого виконання у всіх галузях Управління;

3) В межах, визначених їй законом, Ф.-Д. Управа дбає про забезпечення Країни од зовнішньої небезпеки і запобігає ріжним погрозам в цім напрямку;

4) Вона мас право з свого розсуду вимагати од всіх державних і муніціпальних установ в галузі Ф.-Д. Управління відомостей і висновків по їх службовому відомству;

5) Призначати ревізії всіх цівільних і військових адміністративних установ в галузі Ф.-Д. Управління з наданням ревізуючим всіх прав слідчої влади;

6) Затверджує на урядах як цівільних, так і військових урядовців з числа тих кандидатів, що представляють відповідні установи на встанов­лених законом підставах. Ф.-Д. Управі належить право не затвердити представленого кандидата. В такім випадку замість незатвердженого кандидата відповідна установа (чи особа, що мас владу) представляє трьох нових кандидатів, з числа яких Ф.-Д. Управа вибірає одного, котрого і призначає на уряд;

7) Має право часово усовувати, або й зовсім увільняти з урядів всіх урядовців як цівільного, так і військового відомств опріч Суддів і урядовців Державного Контроля. Про часове усунення, або й цілковите звільнення урядовців Державного Контролю і Суддів має право порушувати справу через Об'єднане Зібрання Касаційного Суду і Ф.-Д. Суду, яке й розв'язує порушене Ф.-Д. Управою дісціплінарне чи карне переслідування проти зазначених урядовців;

8) Ф.-Д. Управа затверджує постанови Ради Міністрів про надання чинности часовим законам, виданим під час перерви між сесіями Парла­менту Радою Міністрів без згоди Парламенту;

9) Затверджує надзвичайні видатки, що не внесені до бюджету, як що, під час перерви між Парламентськими сесіями, з'ясується необхідність переведення таких видатків.

Увага: В передбачених п.п. 8, 9 випадках постанови, ухвалені без згоди Парламенту, негайно представляють на відповідний розгляд і затвердження Парламенту на загальних підставах, з самого початку одкриття найближчої сесії;

10) Затверджує постанови Ради Міністрів про заведення надзвичайної охорони, військового та осадного стану.

Увага: Під час сесії Парламенту про ці постанови негайно повідомляють Палати Парламенту, котрий піддає їх під діскусію. Одмінити ці постанови може лишень тотожне рішення обох Палат.

Б. В справах законодавства

§ 96а. В справах, що стосуються до законодавства, участь Ф.-Д. Управи визначається постановами, викладеними вище в § 17 п. 2, § 42 п. 1, §§ 43, 44, 59, 65, 67, 76, 77, 79 О.Д.З.

§ 96б. Голову Ф.-Д. Управи вибірають з складу її членів по одноголосній згоді між Ф.-Д. Управою і презідіями обох Палат Парламенту на два роки, але не далі як до скінчення терміну, на котрий його вибрали членом Ф.-Д. Управи.

Всі три установи подають на цих виборах, кожна од себе, один об'єднаний голос, що утворюється в кожній з них абсолютною більшістю голосів.

Коли вибори Голови Ф.-Д. Управи в такий спосіб не можуть статися в протязі 7 діб з дня, коли розпочалися спільні переговори всіх трьох установ в справі виборів Голови Ф.-Д. Управи, Головою вважається старший по часу служби в цьому званню член Ф.-Д. Управи на термін, визначений вище.

Конституційні акти України 1917-1920. Невідомі конституції України. / Науковий коментар Д.Б. Яневський – К.: Філософська і соціологічна думка, 1992. – С.149 – 219.

Ухвалений Радою Народних Міністрів

Закон про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці

Ч[исло] 211.

ІМЕНЕМ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ

12 листопада 1920 року «Затверджую»

Голова Директорії С.Петлюра (підпис)

Посвідчую

Т. в. о. Державного Секретаря В. Оніхімовський (підпис)

До часу, коли матиме чинність в Українській Народній Респу­бліці ухвалена Народнім Представництвом повна Констітуція, що визначить державний устрій у всіх частинах Державної діяльности та спиратиметься на послідовне і всебічне зужитковання засад народнього суверенітету, себ-то, що вся Верховна Влада безпосере­дньо належить Народові і виявляється через Парлямент, скликаний на підставі загального, рівного, таємного, безпосереднього і пропорціонального виборчого права, без ріжниці пола, національності, віри, видається цей закон, що визначає тимчасово Верховне Управ­ління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці.

Поиск по сайту: