До українського народу

Ми — представники трудового народу України, її робітництво і селянство, зібравшись у столичнім городі — Київі і обговоривши найважніші потреби українського трудящого люду, постановили в цей тяжкий час, коли на Україну з усіх боків нападають вороги нашої волі, доручити й надалі до слідуючої сесії Конгресу Трудово­го Народу України вести державну роботу Директорії, яка підняла повстання проти гетьмансько-панської самовласти і заслужила сво­єю щирою революційною діяльністю повне довірря селянства і робітніцтва.

Конгрес Трудового Народу Української Народньої Республіки оповіщає робітничий і селянський люд, що він через військові події по Україні припиняє на де-який час свої засідання, аби роз'їхав­шись по городах, повітах і волостях, ми, члени Трудового Конгресу, могли допомогти найважнішій тепер роботі — обороні нашого рідного краю.

Вся вища влада на Україні, на час перерви засідань Трудового Конгресу, має належати Директорії, котра доповнюється представ­ником од Наддністрянської України (Галичини, Буковини і Угор­ської України), акт з'єднання з якою затверджено на першім засі­данні Конгресу 24 сього січня.

Для підготовки законопроектів до слідуючої сесії Трудового Конгресу Української Народньої Республіки Конгрес Трудового Народу України визнає необхідним залишити після себе такі комі­сії: 1) по обороні Республіки, 2) земельну, 3) освітню, 4) бюджетову, 5) заграничних справ, й 6) комісію харчових справ.

Владу виконавчу — Директорія має доручити Раді Народніх Міністрів, яка відповідає за свою роботу перед Трудовим Конгре­сом, а на час перериву його засідань, перед Директорією Українсь­кої Народньої Республіки.

Владу на місцях здійснюють представники правительства Рес­публіки, які мають працювати в тісному контакті і під контрольом повітових і губерніяльних Трудових Рад, які складаються пропорціонально з представників селянства і робітництва.

Інструкції про вибори в Трудові Ради має негайно виробить правительство Республіки разом з комісіями Трудового Конгресу.

В цілях закріплення демократичного ладу правительство Укра­їнської Народньої Республіки, разом з комісіями, має підготувати закон для виборів Всенароднього Парляменту Незалежної Соборної Української Республіки.

Конгрес Трудового Народу України висловлює своє нерушиме побажання, щоб Директорія і Рада Народніх Міністрів провадили й надалі свою працю по проведенню земельної реформи, в основі якої лежить передача землі без викупу трудящому народові.

Одночасно правительство повинно негайно подбати про зни­щення безробіття шляхом відновлення промисловости, про поліп­шення долі робітництва і про закріплення всіх революційних здо­бутків українського пролєтаріяту.

Переживши тяжкі муки й катування за час семимісячної геть­манської неволі, український народ ще й тепер, скинувши ненави­сне панське ярмо, повинен знати, що його кровію здобута свобода находиться в небезпеці.

З усіх боків цілости і незалежности Української Народньої Республіки загрожують сильні держави.

Для того, щоб не повторилося наше давне лихо — неволя під властю чужих народів, Конгрес Трудового Народу України кличе всіх синів трудового селянства і робітництва на боротьбу за землю і волю.

Нехай узнають всі сили, які нас нападають, що український народ уміє не тільки скидати катів та тиранів, але й уміє будувати свою Республіку і може всією силою непохитно й неухильно обо­роняти своє право порядкувати самим собою.

Народе український! Будь на сторожі свого права. Проти тебе воюють не тільки імперіялістичні контрреволюційні вороги, але ти бачиш, як Совітська Росія, яка не по правді називає себе соціялістичною, теж посилає своїх наймитів — китайців та латишів проти твоєї незалежности.

Конгрес Трудового Народу України визнає, що захват Моско­вським більшовицьким військом нашої землі може привести до приходу нових чужоземців, які тільки й ждуть того часу, коли на Україні запанує більшовицьке безладдя, щоб напасти на розбиту, зруйновану і пограбовану Україну.

Конгрес Трудового Народу України запевняє перед усім сві­том, що український народ бажає мира з усіма народами і немає думки забрати під свою вдасть чужі землі, але він не допустить ніяких замахів від якої б не було держави на свою цілість, самос­тійність і незалежність.

Не тільки протестами, але й оружною силою трудове селянст­во й робітництво покаже, що український народ не потерпить над собою насильства і кривди.

Конгрес Трудового Народу України, стоячи за самостійну Українську Народню Республіку, для рятування землі і волі закликає щирих синів землі Української стати кріпко до зброї під стяг славного війська Директорії Народньої Республіки.

УхваленоКонгресом Трудового Народу України в м. Київі 28 січня 1919 року.

Конституційні акти України 1917-1920. Невідомі конституції України. / Науковий коментар Д.Б. Яневський – К.: Філософська і соціологічна думка, 1992. - С.110 – 111.

Поиск по сайту: