Артикул 18

Особиста вільність громадян забезпечується.

Не можна нікого арештувати, ані піддати особистому трусу без наказу суду, за винятком охоплення на гарячому вчинку й у випадках, що їх пере­дбачає закон та в спосіб, що його закон встановлює.

Протягом наступних 48 годин належить арештованого доставити до відповідної судової влади, яка негайно рішає про його дальше задержання в арешті з зазначенням причин або звільняє з-під арешту.

Артикул 19

Карне переслідування і вимір кари переводиться тільки на підставі істнуючого закону.

Ганебна кара і видалення українського громадянина за кордони Ук­раїнської Держави не дозволяється.

Позбавлення цивільних та політичних прав, як міра кари, може бути тільки часовим.

Арешт за борги не дозволяється.

Артикул 20

Нікого не можна позбавити належного суду. Виняткові суди допуска­ються тільки у випадках, зазначених у законі.

Артикул 21

Подружжя, як підстава законного життя, істнування і розвою роду, стоїть під охороною закону.

Артикул 22

Нарівні з церковним шлюбом визнається і шлюб цивільний. Окремий закон встановить форму цивільного шлюбу. Тільки державний суд розв'язує справи про розводи, законність та дійсність шлюбів.

Артикул 23

Мешкання громадянина є недоторкане. Вхід до мешкання органів вла­ди, домовий трус, одібрання листів, кореспонденції, документів, друків або инших рухомих речей відбувається тільки на підставі судового наказу на письмі та у випадках, що їх передбачає закон.

Про вислід трусу належить видати заінтересованому копію протоколу.

Артикул 24

Вільність сумління і віри забезпечується кожному. Забезпечується день одпочинку в неділі та в свята, що їх визначено в законі.

Не можна нікого змушувати до участі в релігійних чинностях чи обря­дах, або належати до якого-небудь віросповідання.

Забезпечується кожному вільність зміни віросповідання. Ніхто з громадян не може ухилитися од виконання публичних обов'язків з причин своїх релігійних переконань.

Артикул 25

Всі визнані державою віросповідання перед державою рівнорядні і рівноправні, мають право уряджувати публичні набоженства, виконувати релігійні обряди і засновувати релігійні товариства; в межах законів вони мають внутрішню автономію.

Члени віросповідання, що його досі не визнала держава, не мають пра­ва до публичних набоженств; у місцях зачинених вони можуть виконувати свої набоженства і релігійні обряди, що не суперечать закону та публичній моралі.

Поиск по сайту: