Факторингові послуги банківських установ

У світовій практиці факторинг (від англійської – агент, посередник) – це купівля банком або спеціалізованою факторинговою компанією грошових вимог постачальника до покупця та їх інкасація за певну винагороду. Відповідно до українського законодавства, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Факторингова операція здійснюється на комісійних засадах на договірній основі.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Сторонами договору факторингу є фактор і клієнт.

У процесі надання факторингової послуги банківська установа (фактор) кредитує оборотний капітал клієнта та переймає на себе його кредитний ризик. За дострокову інкасацію дебіторської заборгованості клієнта банк утримує винагороду на свою користь. Факторингове обслуговування клієнта банком може супроводжуватись наданням йому додаткових консультаційних та інформаційних послуг, таких як ведення обліку дебіторської заборгованості, управління борговими вимогами клієнта, підготовка аналітичних матеріалів тощо.

Перед прийняттям рішення про надання факторингової послуги банк аналізує фінансовий стан клієнта та його контрагентів, вивчає особливості їх господарської діяльності та практику розрахунків.

Механізм реалізації факторингової послуги:

І етап: банк - фактор укладає з підприємством (клієнтом) договір про надання факторингових послуг;

II етап: клієнт відвантажує товари, виконує роботи або надає послуги боржнику з відстрочкою оплати;

IIІ етап: клієнт передає банку документи, що засвідчують факт відвантаження товарів, виконання робіт або надання послуг;

IV етап: банк купує у клієнта боргові зобов'язання його контрагента з негайною оплатою 60-90 % їх вартості;

V етап: боржник розраховується з банком за отримані товари, виконані роботи або надані послуги на підставі одержання письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові;

VI етап: банк здійснює доплату частини зобов’язань клієнту, що залишається після утримання процентів за факторинговий кредит і комісійної винагороди на свою користь.

Факторингові операції поділяються на види за такими ознаками.

Залежно від мети здійснення операції розрізняють класичний та забезпечувальний факторинг. За класичним факторингом відбувається фінансування клієнта під відступлення права грошової вимоги. Забезпечувальний факторинг передбачає використання відступного права грошової вимоги в якості своєрідного засобу забезпечення грошового зобов'язання клієнта перед фактором (наприклад, за кредитним договором).

Залежно від повідомлення боржника про посередництво банку виділяють конвекційні та конфіденційні факторингові операції. Конвекційна факторингова операція має місце тоді, коли боржники повідомляються про участь в банківській операції. При реалізації конфіденційної факторингової операції боржники не повідомляються про посередництво банку.

Залежно від права регресу факторинг поділяється на безрегресний, регресний та з частковим регресом. При безрегресному факторингу фактор не має права зворотної вимоги до клієнта і приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням боржником від ступленого грошового зобов'язання. За умови реалізації регресного факторингу фактор має право, у разі порушення боржником свого зобов'язання звернутися з відповідною вимогою до клієнта. Факторинг з частковим регресом передбачає розподіл ризику, що виникає у зв'язку з порушенням боржником відступленого зобов'язання, між фактором і клієнтом.

За набором послуг, що включає факторинг, він може бути з повним та частковим набором послуг Факторинг з повним набором послуг передбачає надання постачальнику окрім суто факторингових послуг низки інших послуг, таких як: юридичних, аудиторських тощо. Факторингова операція з частковим набором послуг передбачає лише оплату фактором рахунків-фактур постачальника.

За сектором ринку, на якому здійснюються факторингові операції розрізняють внутрішній та міжнародний факторинг. При внутрішньому факторингу постачальник, покупці та фактор перебувають під юрисдикцією однієї країни. При міжнародному - суб'єкти угоди знаходяться гад юрисдикцією різних країн.

Факторингова послуга є економічно вигідною як для її оферента. так і для споживача. Банківська установа за рахунок реалізації факторингових операцій одержує можливість покращити обслуговування своїх клієнтів та залучити нових, диверсифікувати діяльність та збільшити доходи. Клієнт банку, завдяки посередництву банку у інкасації своєї дебіторської заборгованості, негайно поповнює обігові кошти, забезпечує страхування та обмеження кредитних і валютних ризиків, прискорює оборотність активів, збільшує обсяги реалізації товарів та надання послуг на умовах відстрочення платежу. Особливо вигідним факторинг є для постачальників, які обмежені у можливості збільшувати збут своєї продукції завдяки тимчасовій неплатоспроможності покупців.

Факторингова операція оформляється укладенням між банком та клієнтом спеціального договору, в якому обумовлюються взаємні зобов'язання та відповідальність сторін, вид факторингу, розмір кредиту та вартість послуг.

Вартість факторингових послуг включає в себе такі елементи:

– комісійну винагороду банку;

– плату за наданий кредит, розмір якої визначається в процентах від суми грошових коштів, наданих банком клієнту за період між достроковим одержанням боргу і датою інкасування вимог.

Комісійна винагорода сплачується банку за організацію факторингової угоди і, зазвичай, становить від 1 до 5% залежно від особливостей угоди. Плата за факторинговий кредит на 2-3 % перевищує поточну ставку за кредитами в грошовій формі в зв'язку з підвищеним ризиком банк і додатковими витратами.

Поиск по сайту: