Споживче кредитування. Споживче кредитування має велике соціальне значення, що проявляється у збільшенні обсягу платоспроможного попиту населення

Споживче кредитування має велике соціальне значення, що проявляється у збільшенні обсягу платоспроможного попиту населення, прискоренні реалізації товарів широкого вжитку, підвищенні життєвого рівня та добробуту громадян. Розвиток споживчого кредитування сприяє збільшенню обсягів реалізації товарів складно побутової техніки. легкових автомобілів, активізує індивідуальне житлове будівництво та придбання населенням об'єктів житлової нерухомості.

Відповідно до українського законодавства, споживчий кредит є кредитом, який надається фізичним особам – резидентам України на придбання споживчих товарів та послуг.

Оферентами фінансових послуг зі споживчого кредитування є банківські установи, кредитні спілки та ломбарди. Проте найбільший обсяг споживчого кредитування в сучасних умовах забезпечується банківськими установами.

Об'єктами банківського споживчого кредитування є витрати, пов'язані з придбанням в особисту власність споживчих товарів тривалого користування, одержанням споживчих послуг, а також витрати інвестиційного характеру, що спрямовані на придбання і будівництво житла.

Основними видами банківських споживчих кредитів є:

– кредити на придбання складно побутової техніки;

– кредити на придбання автомобілів;

– кредити на освіту;

– кредити на лікування;

– кредити на святкування сімейних свят;

– кредити на купівлю житла на первинному ринку;

– кредити на придбання житла на вторинному ринку;

– кредити на будівництво житла тощо.

Сума банківського споживчого кредиту залежить від вартості товару та послуги, що підлягають придбанню або одержанню за рахунок кредитних коштів. Розміри споживчих кредитів на будівництво, придбання та ремонт житлових будинків і квартир визначаються в межах вартості майна або майнових прав, які можуть бути передані позичальниками в якості забезпечення цих кредитів.

Банківські установи надають споживчі кредити на комерційній основі з дотриманням всіх принципів кредитування в межах наявних кредитних ресурсів.

Плата за користування банківським споживчим кредитом формується під виливом кон'юнктури ринку споживчого кредитування, облікової ставки НБУ, процентної ставки, що нараховується банком при формуванні своїх кредитних ресурсів, терміну кредитування, ліквідності наданого кредитного забезпечення тощо.

Для одержання споживчого кредиту позичальник надає кредитній установі такі документи: заяву, паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, довідку з місця праці про розмір доходу за останні 6 місяців, інші документи, що підтверджують платоспроможність позичальника та забезпечення кредиту (гарантію, договір страхування або застави).

Погашення споживчих банківських кредитів здійснюється фізичними особами шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або внесенням коштів готівкою в касу банку. Розрахунок сум процентного платежу за споживчим кредитом може здійснюватись за двома способами:

1) на непогашену суму кредиту;

2) методом ануїтета.

При першому способі суми процентних платежів будуть поступово зменшуватись у міру зменшення заборгованості за кредитом, при другому - платежі за кредитом будуть становити однакову суму і включати в себе процентний платіж і платіж в рахунок погашення частини заборгованості за кредитом.

Конкуренцію банкам на ринку споживчого кредитування складають кредитні спілки. Споживчі кредити займають дві третини кредитного портфеля спілок. Кредитні спілки надають споживчі кредити терміном до одного року на придбання побутової техніки, ремонт автотранспорту та об'єктів житлової нерухомості, проведення сімейних свят, навчання, лікування, туризм, відпочинок тощо в сумі, що не перевищує 20 відсотків капіталу спілки.

Кредитні спілки надають споживчі кредити на умовах платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі. Одержати кредит в кредитній спілці можуть тільки її члени. Кредитні спілки вимагають, щоб позичальник мав постійне місце праці та заробітну плату не нижчу за мінімальну. Гарантією погашення кредиту, наданого спілкою, є застава майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, або іншого власного майна позичальника. Заставою за кредитами також може виступати грошове або майнове поручительство інших осіб або роботодавців, в яких працюють члени кредитної спілки. Кредитні кошти можуть надаватися позичальнику готівкою з каси спілки, перераховуватись на його банківський рахунок або на рахунок торговельної організації, медичного закладу тощо.

Процентна ставка за наданими споживчими кредитами встановлюється кредитними спілками залежно від суми, терміну та умов кредитування і на сучасному етапі дещо перевищує банківську ставку за аналогічними кредитами.

Для надання споживчих кредитів на купівлю побутової техніки безпосередньо в місцях їх продажу кредитні спілки укладають угоди з торговельними підприємствами. За такою угодою кредитна спілка оплачує торговельному підприємству до 100 відсотків вартості товару, а на суму різниці між вартістю покупки та авансового платежу здійснює оформлення кредиту. Покупці побутової техніки стають членами кредитної спілки та її боржниками.

Особливу нішу на ринку споживчого мікрокредитування займають ломбарди. Ломбарди надають позики населенню на потреби фінансування поточних витрат під заставу дорогоцінних речей. Ломбардні кредити надаються в невеликих розмірах та на короткий строк, що коливається від одного дня до трьох місяців.

Процедура надання позик у ломбарді характеризується високою швидкістю і базується на оцінці вартості дорогоцінних речей, що можуть бути передані в якості кредитного забезпечення. Сума ломбардного кредиту визначається у межах 65-90 відсотків від вартості заставленого майна. Процентна ставка за ломбардним кредитом встановлюється за кожний день користування ним і залежить від величини облікової ставки НБУ, процентної ставки за одержаними банківськими кредитами, ліквідності наданого кредитного забезпечення, величини витрат фінансової установи на оцінювання дорогоцінних виробів, їх зберігання, передпродажну підготовку тощо. Величина процентної ставки за ломбардними позиками (1-2 % в день) є значно вищою в порівнянні з платою за банківські споживчі кредити у зв'язку з більшими витратами, ризиком та специфікою діяльності ломбардів. За несвоєчасне повернення кредитних коштів ломбард має право стягувати з позичальника пеню.

Документом, що засвідчує надання ломбардного кредиту і видається позичальнику, є заставний білет, що одночасно виконує функції кредитного договору та договору застави. Погашення ломбардного кредиту відбувається шляхом викупу заставленого майна.

Дохід ломбардної установи за наданими позиками складається з плати за кредитні кошти, плати за зберігання коштовних речей, відшкодування вартості страхування заставленого майна та пені за прострочення терміну погашення кредиту.

У випадку порушення позичальником строку викупу заставленого майна останнє передається для продажу в торговельну мережу, а вироби з дорогоцінних металів та коштовного каміння - для реалізації в Державну скарбницю НБУ. Виручка від реалізації заставленого майна спрямовується на відшкодування витрат ломбарду, пов'язаних зі страхуванням майна, його зберіганням та продажем, на одержання плати за наданий кредит та пені за прострочення терміну його повернення. Залишок суми від реалізації заставленого майна повертається позичальнику в обмін на заставний білет.

Поиск по сайту: