Розрахунок сум відпускних та допомоги з тимчасової непрацездатності

Право на вiдпустки мають усi громадяни України. Воно гарантується ст. 45 Конституцiї України. Законом України "Про вiдпустки " вiд 15.11.96 р. - ВР (ст. 4) визначаються такi види оплачуваних пiдприємством вiдпусток:

—щорiчна основна i додаткова вiдпустка;

—додаткова вiдпустка у зв'язку з навчанням;

—творча вiдпустка;

—соцiальнi вiдпустки (вiдпустка у зв'язку з вагiтнiстю та пологами, вiдпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку та iн.);

—додаткова вiдпустка працiвникам, що мають дiтей;

—вiдпустка без збереження заробiтної плати;

—iншi види вiдпусток.

При наданнi соцiальних вiдпусток (вiдпустка у зв'язку з вагiтнiстю та пологами, вiдпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку) працiвникам виплачується допомога, виходячи з їх середньої заробiтної плати.

Основна вiдпустка надається щорiчно усiм без винятку працiвникам. її мiнiмальний термiн не може бути менший, нiж 24 календарнi днi. Тривалiсть щорiчної основної вiдпустки для окремих категорiй працiвникiв визначена ст. 6 Закону. Ново-прийнятим працiвникам перша основна вiдпустка може нада-ватись лише через 6 мiсяцiв безперервної роботи.

Додатковi вiдпустки надаються працiвникам у вiдповiдностi з Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України № 1290 вiд 17.11.97 р. Постановою затверджений Список виробнитв, цехiв, професiй i посад iз шкiдливими i важкими умовами працi. Робота на таких виробництвах чи в особливих умовах дає пра­во на такi вiдпустки:

— у зв'язку з шкiдливими умовами працi (до 35 календар-
нихднiв);

— за особливий характер роботи (до 7 календарних днiв).
Розрахунок кiлькостi днів вiдпусток здійснюється в календарних днях. Максимальна тривалiсть основної i додаткової вiдпусток - 59 днiв, для працiвникiв, зайнятих на пiдземних роботах - 69 днiв.

Сума відпускних розраховується шляхом множення середньоденної заробітної плати за розрахунковий період на кількість календарних днів, що припадають на відпустку. Цю формулу можна представити у вигляді:

В = З.П.ср. * Ккд,

де В – сума відпускних;

З.П.ср. – середньоденна заробітна плата за розрахунковий період;

Ккд – кількість календарних днів, що припадають на час відпустки.

Слід приділяти кожному з двох показників, що беруть участь у розрахунку відпускних. Адже формування значення кожного з них має свої особливості.

Середньоденна заробітна плати розраховується наступним чином:

З.П.ср. = З.П.з.п. / Кд.п.,

де З.П.з.п. – загальна сума заробітної плати за розрахунковий період;

Кд.п. – кількість днів у розрахунковому періоді.

Згідно Порядку № 100, період для розрахунку середньоденної заробітної плати складає 12 повних календарних місяців, що передують наданню відпустки. Якщо працівник пропрацював на підприємстві менше року, то заробітна плата розраховується за фактично відпрацьований час. Розрахунковий період вважається з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді зменшується на вихідні та неробочі дні, перелік яких наведено у ст. 73 Кодексу законів про працю:

1 січня – Новий рік

7 січня – Різдво Христове

8 березня – Міжнародний жіночий день

1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих

9 травня – День Перемоги

28 червня – День Конституції України

24 серпня – День незалежності України.

один день (неділя) – Пасха (Великдень)

один день (неділя) – Трійця.

Усього 10 днів. Тобто, якщо розрахунковим періодом є рік (365 чи 366 днів), то за вирахуванням святкових і неробочих днів кількість днів становить 365(366) – 10 днів = 355(356).

Також виключається із розрахункового періоду час, коли працівник не працював із поважних причин та він не отримував заробітної плати. Це може бути, наприклад, безоплатна відпустка.

Для того, щоб визначитися які виплати працівникам включати у суму заробітної плати для розрахунку середньоденного показника а які ні, потрібно звернутися до Порядку №100. В ньому є вичерпний перелік виплат, які включаються а які не включаються до розрахунку середньої заробітної плати.

Отже, до розрахунку середньої заробітної плати включаються виплати:

- основна заробітна плата;

- доплати і надбавки

- виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії;

- винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років.

Премії включаються у розрахунок у частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. Тобто, якщо премія була виплачена за 6 місяців, а на розрахунковий період підпадає тільки 3 з них, то у розрахунку середньої заробітної плати бере участь лише половина премії. Винагорода за підсумками річноі роботи або за вислугу років включається до розрахунку шляхом додавання до кожного місяця розрахункового періоду 1/12 суми винагороди. Наприклад: Працівника взяли на роботу з 01.10, та виплатили річну винагороду у січні. Якщо він йде у відпустку у червні, то щорічна винагорода включається у розрахунок у частині 7/12 всієї суми.

До розрахунку середньої заробітної плати не включаються виплати:

- виплати за виконання окремих доручень;

- одноразові виплати;

- компенсаційні виплати на відрядження і переведення;

- премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об’єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);

- грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;

- пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;

- літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;

- вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;

- дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;

- виплати, пов’язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;

- вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;

- заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);

- суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

- доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;

- компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати.

Допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) в таких випадках:

у разі захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;

- у разі хвороби дитини до 14 років і необхідності догляду за неї;

- у разі хвороби члена сім’ї і необхідності догляду за ним;

- у разі догляду за дитиною віком до 3 років або за дитиною-інвалідом у віці до 16 років у випадку хвороби матері чи іншої особи, яка доглядає цю дитину;

- у разі карантину, який накладено санітарно-епідеміологічною службою;

- у разі тимчасового переведення застрахованої особи за медичним висновком на більш легку, нижчеоплачувальну роботу;

- у разі протезування за медичними показаннями у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства;

- у разі санаторно-курортного лікування.

Відповідно до статті 36 Закону про страхування на випадок тимчасової втрати працездатності допомога не надається, якщо громадянин:

- перебуває у відпустці без збереження заробітної плати;

- захворів або одержав травму під час споєння злочину;

- навмисно заподіяв шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи або інших обов’язків або симуляції хвороби;

- перебував під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

- примусово лікувався за постановою суду;

- захворів або одержав травму в наслідок алкогольно-наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з ним;

- перебував у творчій відпустці або додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.

Застрахованій особі можуть не виплатити допомогу з тимчасової непрацездатності, якщо в період хвороби він порушував режим, встановлений лікарем, або не з’являвся без поважних причин у призначений строк на медичний огляд.

У цьому випадку ця особа втрачає право на допомогу з дня допущення порушення на строк, встановлений комісією або уповноваженою особою із соціального страхування на підприємстві.

Сезонним (тимчасовим) працівникам, які виконують сільськогосподарську і будівельні роботи у сільській місцевості, допомога з тимчасової непрацездатності не нараховується, оскільки згідно з чинним законодавством на їх заробіток не нараховується соціальних внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Сума допомоги з тимчасової непрацездатності залежить від середньоденного (середньогодинного) заробітку і страхового стажу.

Допомога з тимчасової непрацездатності застрахованим особам залежно від страхового стажу встановлено в таких розмірах:

- 100% середньої заробітної плати (доходу): застрахованим особам, страховий стаж яких понад 8 років;

- 80 % середньої заробітної плати (доходу): застрахованим особам, страховий стаж яких від 5 до 8 років;

- 60 % середньої заробітної плати (доходу): застрахованим особам, страховий стаж яких менше 5 років.

Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується тільки за основним місцем роботи, де знаходиться трудова книжка.

Перші 5 днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві оплачується за рахунок коштів підприємства. Починаючі з шостого дня непрацездатності і за весь період до відновлення працездатності оплачується за рахунок Фонду тимчасової втрати працездатності.

Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.99 р. №1105-ХІV встановлено нарахування допомоги в розмірі 100% середнього заробітку.

Підставою для надання цієї допомоги є два документи – листок непрацездатності та акт про нещасний випадок (акт розслідування професійного захворювання) за встановленою формою.

Допомога з тимчасової непрацездатності оплачується за рахунок Фонду з першого дня непрацездатності:

1) у разі догляду за хворою дитиною – не більше ніж за 14 календарних днів. Якщо дитину необхідно помістити до стаціонару разом із застрахованою особою, то допомогу виплачують за весь строк перебування застрахованої особи на стаціонарі;

2) у разі догляду за хворим членом сім’ї - не більше ніж за 3 календарних дні, а в окремих випадках не більше ніж за 7 календарних днів;

3) у разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною-інвалідом віком до 16 років, без обмеження строків виплат;

4) у зв’язку з карантином, який накладено санітарно-епідеміологічною службою, - за весь час відсутності на роботі з цієї причини;

5) у зв’язку з переведення застрахованої особи за медичним висновком на більш легку, нищеоплачувану роботу – не більше ніж за 2 місяці;

6) у разі здійснення протезування за медичними показаннями у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства – за весь час перебування там з урахуванням часу на проїзд туди і назад;

7) у разі санаторно-курортного лікування допомога з непрацездатності надається застрахованій особі, якщо недостатньо щорічної основної і додаткової відпустки на лікування та і проїзд туди і назад.

Розрахунковим періодом допомоги за тимчасової непрацездатності, є останні 6 місяців (з 1-го по 1-ше число), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Якщо хворий працівник відпрацював менше 6 календарних місяців, середню заробітну плату визначають за фактично відпрацьовані календарні місяці. У разі, коли працівник захворів, працювавши менше календарного місяця, розрахунок здійснюють за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку.

Якщо перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата визначається з встановленої місячної тарифної ставки (посадового окладу) на момент настання страхового випадку. За неповного робочого дня заробітна плата обчислюється з частини місячної тарифної ставки.

Для нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності в бухгалтерії роблять такі розрахунки:

1. Визначають суму виплат, на які нарахувалися внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

2. Визначають середньоденну заробітну плату за формулою:

СД₁ = Зп /К _{р. д}

де СД₁ – середньоденна заробітна плата працівників за 6 місяців, які враховувалися для розрахунків; Зп – сума заробітної плати за попередні шість місяців;

К _{р. д} - кількість фактично відпрацьованих робочих днів протягом шести місяців.

3. Обчислюють зальну суму допомоги з тимчасової непрацездатності (Д₁), у тім числі за рахунок підприємства (Д₂) і за рахунок Фонду (Д₃). Зробити це можна за формулою:

Д₁ = СД₁ * Ч д. н. * В %,

де СД₁ – середньоденна заробітна плата; Ч д. н – число невідпрацьованих робочих днів згідно з листком непрацездатності; В % - відсоток розміру виплат, що залежить від страхового стажу та деяких інших умов.

4. Розраховують суму допомоги, що виплачується за рахунок підприємства:

Д₂ = (Д₁ * Ч _{Д. Н. В. П.}) / Ч_{Д. Н} ,

де Ч _{Д. Н. В. П} - число невідпрацьованих робочих днів у поточному місяці, що припадають на перші 5 календарних днів непрацездатності і оплачує їх підприємство.

5. Розраховують суму допомоги, що виплачується за рахунок Фонду непрацездатності, у тім разі, якщо число днів непрацездатності перевищує 5 днів

Д₃ = Д₁ – Д₂.

Ця послідовність використовується тільки для розрахунку суми допомоги з тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворювання або травмою, яка не пов’язані з нещасним випадком на виробництві. Решту допомог з тимчасової непрацездатності розраховують в три етапи і визначають загальну суму допомоги, яка виплачуються в повному обсязі за рахунок Фонду непрацездатності.

Поиск по сайту: