За перші п'ять днів тимчасової непрацездатності допомога сплачується за рахунок коштів роботодавця, а за наступні дні — за рахунок фонду

Розмір допомоги залежить не від трудового, а страхового стажу. Так при страховому стажі до 5-ти років — 60 %, від 5-ти до 8-ми років — 80 % і більше 8 років — 100 %. Допомога з тимчасової непрацездат­ності внаслідок захворювання або травми, непов'язаної з нещасним ви­падком на виробництві у загальному випадку оплачується за перші 5 днів за рахунок підприємства, а за наступні дні за рахунок фонду соціа­льного страхування з тимчасової втрати працездатності. Порядок опла­ти за дні тимчасової непрацездатності встановлено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими наро­дженням та похованням" від 18.01.2001 №2240-111.

Законом визначено також категорії працівників, яким допомога з тимчасової непрацездатності нараховується у розмірі 100 % незале­жно від їх страхового стажу, а саме: ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; потерпілим від Чорнобильсь­кої катастрофи 1—4 категорій; одному з батьків або особі, що їх замі­нює і доглядає за хворою дитиною віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи. Останнім працівникам допомога на­раховується залежно від стажу роботи у встановлених відсотках.

¹ Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за за­гальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затв. постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266.

² Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за за­гальнообов'язковим державним соціальним страхуванням затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266.

Підставою для виплати допомоги з тимчасової непрацездатності є протокол комісії із соціального страхування, яка утворюється на ко­жному підприємстві з чисельністю працівників понад 15 із представ­ників застрахованих осіб та роботодавця у рівній кількості. Якщо на підприємстві менше 15 працюючих, то на загальних зборах обираєть­ся уповноважений із соціального страхування. (Положення про комі­сію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загаль­нообов'язкового соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, затверджене постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 9.07.2001 № 21).

Комісії підвідомчі наступні основні питання:

— призначення одноразової допомоги з тимчасової непрацездат­ності, по вагітності і пологах;

— призначення одноразової допомоги на народження дитини, по­ховання;

— контроль за правильністю нарахування та своєчасною виплатою матеріального забезпечення або прийняття рішення про відмову у йо­го призначенні;

— призупинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково);

— здійснення контролю за правильністю обґрунтованістю видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг;

— забезпечення оздоровчих заходів: виділення путівок на санато­рно-курортне лікування та до санаторіїв-профілакторіїв застрахова­ним особам, членам їх сімей та студентам, до дитячих оздоровчих за­кладів, а також питання утримання санаторіїв-профілакторіїв, надан­ня соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми.

Допомога у зв'язку з втратою працездатності внаслідок виро­бничої травми або професійного захворювання сплачується відпо­відно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Порядок визначення допомоги у зв'язку з втратою працездатності внаслідок виробничої травми або професійного захворювання визна­чений Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для

Орієнтовний зразок протоколу комісії наведений у листі Фонду соціального страху­вання з тимчасової втрати працездатності від 17.10.2002 № 01-16-1529.

розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою КМУ від 26.09.2001 №1266. Слід зазначити, що відповідно до П(с)БО 26 виплати за невідпра-цьований час, що підлягають накопиченню, визнаються зо­бов'язанням через створення забезпечення у звітному періоді. Ви­знаються також зобов'язанням через створення забезпечення у звіт­ному періоді премії та інші заохочувальні виплати, якщо робота, ви­конана працівниками у цьому періоді, дає їм право на отримання та­ких виплат у майбутньому. Інші довгострокові виплати працівникам визнаються зобов'язанням через створення на дату балансу забезпе­чення в сумі теперішньої вартості цього зобов'язання на дату балансу за вирахуванням справедливої вартості на дату балансу активів про­грами, якими буде погашатися це зобов'язання.

Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР ви­значені наступні види відпусток:

— основна і додаткова відпустка;

— додаткова відпустка у зв'язку з навчанням;

— творча відпустка;

— соціальна відпустка;

— відпустка без збереження заробітної плати.

Оплата щорічної основної і додаткової відпустки, додаткової відпустки у зв'язку з навчанням, творчої відпустки входить у фонд заробітної плати. Законом України "Про відпустки" встанов­лена мінімальна основна відпустка за відпрацьований рік тривалістю не менше 24-х календарних днів (ст. 6), а працівникам молодше 18 років — 31 календарний день, інвалідам І і П груп — 30, III групи — 26 календарних днів. Окремі категорії працівників мають основну відпустку іншої тривалості (до 56 календарних днів). Крім основної відпустки ряд працівників мають право на додаткову відпустку, але загальна тривалість основної та додаткової відпустки не може пере­вищувати 59 календарних днів.

Поиск по сайту: