Тема 7. Організація забезпечення та розвитку обліку

1. Організація інформаційного, технічного та ергономічного забезпечення обліку.

2. Організація планування розвитку обліку. Види планів.

3. Ефективність заходів щодо вдосконалення обліку

Література:

Сопко В.В., Завгородній В.П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу – стор.365-388

Бухгалтерський облік у галузях економіки: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В.Б. Захожай, М.Ф. Базась, М.М. Матюха, В.М. Ба зась; за ред.. В.Б. Захожая, М.Ф. Базася. — К.: МАУП,2005. — с. 597.

В.С. Лень Організація бухгалтерського обліку – стор. 672 - 685

Дерій В.А. організація бухгалтерського обліку в підприємстві – стор. 79-81

1. Організація інформаційного, технічного та ергономічного забезпечення обліку.

1.1. Організація інформаційного забезпечення обліку

Як відомо з курсу «Системи управління», в умовах АІСО має місце інформаційна система забезпечення реалізації всіх функцій управління, у тому числі обліку.

Інформаційне забезпечення обліку розглядається в курсі «Теорія бухгалтерського обліку» як сукупність вхідних даних, система бази даних, їх обробка й одержання вихідної інформації. Загальне визначення і склад інформаційного забезпечення обліку має особливості, зумовлені його специфікою. Основним об'єктом обліку на різних етапах технології обліку є облікова ін­формація. Так, на певній стадії облікового процесу облікова інфор­мація є метою, результатом вирішення одного облікового зав­дання і разом з тим використовується для розв'язання іншого об­лікового завдання, виступає як інформаційне забезпечення його вирішення. Так, метою завдання з обліку матеріалів є одержання інформації про фактичне відпускання матеріалів, що сприяє розв'язанню завдань з обліку витрат виробництва.

Організація інформаційного забезпечення обліку покладена, в основному, на працівників бухгалтерії, а також підрозділів (складів, цехів) підприємства, що здійснюють первинний облік.

За умов використання ПК значну частину роботи з організа­ції інформації виконують працівники обчислювального центру, спеціалісти з обробки інформації. Проте такі питання, як орга­нізація системи облікових номенклатур, формування складу ба­зи даних та режиму функціонування автоматизованого банку даних (АБД), порядок збереження облікової інформації, вони не завжди можуть кваліфіковано вирішувати без участі спеціаліс­тів обліку.

Важливим питанням формування інформаційного забезпечен­ня є організація складу, структури бази даних і режиму функціо­нування АБД.

В умовах використання ЕОМ найбільш ефективним з погляду розроблення, упровадження і подальшого розвитку бухгалтерсь­кого обліку є формування загальної бази даних для всіх функціо­нальних підсистем і спеціалізованої для кожної зокрема, у тому числі і для бухгалтерського обліку. Такий підхід особливо важ­ливий при створенні інформаційної моделі керованого об'єкта, оскільки не всі підсистеми та завдання розв'язуються і впрова­джуються одночасно. Крім того, такий диференційований підхід забезпечує формування даних кожної підсистеми й окремих зав­дань з урахуванням потреб інших підсистем. Так, під час форму­вання інформаційного забезпечення комплексу завдань з обліку оплати праці враховують його вимоги в процесі розв'язання за­вдань з обліку витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції.

Зауважимо, що і загальні, і спеціалізовані підрозділи бази да­них в умовах використання ЕОМ створюються з урахуванням відповідних вимог у разі передавання звітної інформації різним органам управління, відділенням, секторам тощо.

За умов такого використання ПК, коли вони тільки обслугову­ють облік, банк даних з обліку створюється, в основному, в окре­мих АРМ, тобто створюється розподілена локальна база даних.

Режим функціонування БД, як відомо, включає створення бан­ку даних і його коригування, відповіді на запити та обслугову­вання банку даних. Перших два режими — це не що інше, як фор­мування і використання бази даних — основи бухгалтерського обліку, — і саме в їх організації вирішальна роль належить пра­цівникам обліку.

В організації відповідей на запити виділяють дані і вихідну інформацію. Далі з кожного її виду визначають постачальників та споживачів інформації, періодичність її формування.

До компонентів інформаційного забезпечення відносять: дані, необхідні для вирішення завдань обліку, методи і засоби подання облікових даних, систему уніфікованих документів, систему та методику створення баз даних, інформаційну взаємодію завдань обліку, засоби формалізації запису даних, організації потоків об­лікової інформації, методи і засоби розподільної інформаційної системи обробки інформації, інформаційну послідовність вико­нання завдань обліку.

У зв'язку зі зростанням потоків інформації на різних рівнях управління і потребою в одержанні інформації, на робочих міс­цях провадиться робота зі створення розподільних систем оброб­ки інформації (РСОІ) з використанням ПК.

До складу інформаційного забезпечення в цих умовах входять дані, необхідні для вирішення завдань обліку. До них відносять: поточні й групувальні дані про виробничо-господарську діяль­ність, нормативно-довідкову та вихідну інформацію, а також та­ку, яка надходить з інших підсистем.

Методи і засоби подання облікових даних включають засоби описання інформаційних взаємозв'язків даних, організації баз даних на машинних носіях, достовірності інформації, правила документування первинних даних і т. ін.

Реалізація концепції розподільних баз даних (РБД) в умовах використання ЕОМ дає змогу об'єднати такі питання, як центра­лізація і децентралізація, вибір оптимальних структур облікових даних; раціональне розміщення в них завдань та запитань; забез­печення достовірності облікової інформації; зменшення вартості організації і витрат на дані.

Особливе значення має інформаційна взаємодія між робочими місцями бухгалтера з іншими підсистемами. Взає­мозв'язок завдань обліку з іншими підсистемами забезпечується спільною структурою кодів рахунків і об'єктів аналітичного об­ліку — кодів структурних підрозділів, — спільною нормативно-довідковою інформацією та спільною структурою інформаційних даних.

Робочі місця бухгалтера в умовах поділу за функціональними ознаками поділяють на три рівні управління:

• керівництво діяльністю структурних підрозділів підприємс­тва (цех, дільниця, ферма, бригада, склади, відділи і т. д.);

• управління ділянками обліку (облік основних засобів, мате­ріальних цінностей);

• керівництво бухгалтерським обліком у цілому.

Три рівні управління забезпечують весь комплекс питань з бух­галтерського обліку, контролю та аналізу господарської діяльно­сті.

Робочі місця бухгалтера першого рівня призначено для фор­мування і підготовки первинних документів, обробки та викорис­тання інформації, що формується на місцях виникнення остан­ньої. Це дає змогу системно та своєчасно оформити всі відхилення від нормальної роботи структурних підрозділів, опе­ративно втручатися у процес виробництва з економного викорис­тання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Робочі місця бухгалтера другого рівня дають можливість про­водити контроль первинної інформації, розв'язувати в діалого­вому режимі регламентовані завдання з кожної дільниці обліку.

Робочі місця бухгалтера третього рівня призначено для про­ведення аналізу роботи структурних підрозділів підприємства в цілому, узагальнення зведених даних, складання оперативної і періодичної звітності, здійснення контролю за використанням трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Розвинута система рівневої побудови робочих місць бухгалте­ра має не тільки велике значення у функціонуванні системи, але є вихідною для побудови інформаційної послідовності під час розв'язання завдань обліку, контролю й аналізу господарської ді­яльності.

Для оптимального вирішення завдань обліку необхідно розро­бити сітьову модель, яка забезпечується такими основними чин­никами:

• сукупністю функціонування програм і послідовністю їх ви­конання для забезпечення розв'язання облікових завдань;

• наявністю інформаційної бази;

• переліком завдань, виконання яких обов'язково має переду­вати розв'язанню завдання;

• вихідною інформацією завдання і впливом її на зміну стану інформаційної бази.

Послідовність розв'язання завдань забезпечує організацію ро­біт, дає змогу уникнути повторного виконання окремих дій.

Важливим елементом організації інформаційного забезпечен­ня є розроблення форм видання вихідної інформації (машино­грам, відеограм). Вихідні форми мають містити квінтесенцію не­обхідної інформації. Дуже важливим з погляду підвищення ефективності управління, проте складним з позиції організації, є створення вихідної інформації за відхиленнями (від норм витрат матеріалів, палива, оплати праці тощо) із зазначенням причин і винуватців цих відхилень.

Важчим питанням, яке також мають вирішувати бухгалтери, є організація зберігання облікової інформації.

Організація обліку, контролю й аналізу включає організацію номенклатур, формування бази даних і режиму функціонування АДБ, порядок збереження контрольної та аналітичної інформації.

Специфічним, проте важливим і складним питанням є форму­вання складу номенклатур, показників для вирішення аналітич­них завдань. В умовах ринкової економіки це зумовлює, відповід­но, зміни в наборі показників господарської діяльності, форму­ванні і визначенні їх. Найбільше виправдало себе використання з цією метою інформаційної моделі керованого об'єкта. Причому ця модель має бути динамічною, з можливістю внесення тих або інших змін щодо показників господарської діяльності.

Застосування прогресивних форм і методів управління також впливає на зміну показників господарської діяльності. Так, упро­вадження нормативного методу (або його елементів) обліку ви­трат і калькулювання собівартості продукції привело до викорис­тання показника нормативної собівартості. У зв'язку з цим змінилася структура показника фактичної собівартості — тепер він розділений на три елементи: нормативна собівартість, зміна норм, відхилення від норми.

Значний вплив на набір показників, які використовуються для розв'язання окремих аналітичних завдань, має застосування економіко-математичних методів і обчислювальної техніки.

1.1. Методичний підхід до вивчення організації технічного забезпечення обліку.

У курсі «Економічна інформатика і обчислювальні установки» вивчається обчислювальна техніка, а в курсі «Автоматизовані сис­теми управління» — використання її для обліку. Після вивчення цих курсів, а також після засвоєння курсу «Бухгалтерський облік» та інших облікових і аналітичних дисциплін проводять практичні заняття з обліку з використанням обчислювальної техніки (особ­ливо ПК), навчальну практику на підприємствах і в організаціях. Студенти ознайомлюються з застосуванням обчислювальної тех­ніки на основі використання і синтезування здобутих знань. У цьому курсі поставлено завдання на більш високому рівні осмис­лити технічне забезпечення обліку. При цьо­му йдеться не про технічні характеристики обчислювальної техніки, а про те, як організувати технічне забезпечення обліку.

Технічне забезпечення — це комплекс технічних засобів і ме­тодів, які становлять відповідну основу функціонування бухгал­терського обліку, контролю та аналізу.

Елементами технічного забезпечення обліку є технічні засоби, методичні і керівні матеріали, технічна документація, персонал.

Комплекс технічних засобів (КТЗ), як відомо з курсу машин­ної обробки економічної інформації, включає: збір і реєстрацію інформації; передавання, уведення, обробку, відображення і ви­ведення інформації; підготовку даних, нагромадження, зберіган­ня і пошук інформації; передавання даних по лінії зв'язку; оргтех­ніку; допоміжні експлуатаційні матеріали.

Організація технічного забезпечення здійснюється на основі застосування методичних і керівних матеріалів, а також технічної документації.

Методичні й керівні матеріали поділяють на загальносистемні, спеціалізовані і нормативно-довідкові документи, до складу загальносистемних матеріалів входять державні і галузеві стан­дарти. До спеціалізованих відносять різного роду методики ви­бору комплексу технічних засобів в цілому і окремих його скла­дових частин, побудови технологічного процесу, перетворення інформації.

До нормативно-довідкових документів належать номенклатура технічних засобів, що застосовується в АСУ, альбом структурних схем АСУ, методика розрахунку площ для розміщення КТЗ і т. д.

У документації з технічного забезпечення вказують склад технічних засобів, технологічний процес обробки даних.

До персоналу з технічного забезпечення відносять розробни­ків обчислювального центру, периферійної техніки, монтажно-налагоджувальний, експлуатаційний і обслуговуючий персонал.

Комплекс технічних засобів включає найрізноманітнішу за своїми характеристиками техніку, набір якої визначають за типо­вою номенклатурою перших. Під час проектування комплексу технічних засобів завдання полягає в тому, щоб вибрати оптималь­ний їх варіант, тобто вони мають забезпечувати найбільш ефек­тивну технологію обробки облікової й аналітичної інформації.

У разі вибору структури КТЗ враховують такі фактори:

• склад облікових, контрольних і аналітичних завдань;

• інформаційну специфіку облікових, контрольних та аналітич­них завдань;

• характеристику об'єкта управління (організаційну і функціо­нальну його структуру);

• техніко-експлуатаційні дані обчислювальних машин та ін­ших технічних засобів.

Вимоги, що ставляться до складу технічного забезпечення сис­теми підготовки інформації (СПІ), найбільш повно визначені в Методичних матеріалах з організації збирання і реєстрації пер­винних облікових даних в умовах автоматизованого бухгалтерсь­кого обліку. Складовими названого забезпечення є виконання одночасно багатьох функцій на одному технічному засобі; рівно­мірне завантаження технічних засобів; зниження затрат на пере­обладнання; використання технічних засобів у режимі, близько­му до нормального їх стану. При виборі технічних засобів використовують типові проектні рішення (ТПР) з урахуванням специфіки й особливостей організації обліку (аналізу).

Організація автоматизації обліку почи­нається з вибору обладнання — ПК. При цьому беруть машини тільки певного класу, щоб вони були сумісні. Наступний етап — це вибір периферійної техніки для визначеного класу ПК.

Технічне забезпечення автоматизованої інформаційної систе­ми обліку — комплекс технічних засобів (КТЗ) — необхідне для її функціонування. Склад КТЗ визначається згідно зі складом зав­дань обліку, контролю, аудиту та алгоритмів їх вирішення, орга­нізацією і формою подання інформації, структурою й об'ємно-часовими характеристиками інформаційних потоків в АСУ, рі­шенням щодо організації технологічного процесу обробки даних.

Комплекс технічних засобів автоматизованої інформаційної системи обліку охоплює:

засоби формування, обробки, відображення та зберігання об­лікової інформації;

засоби передачі інформації;

засоби оргтехніки.

Центральне місце в КТЗ займає ПЕОМ, на основі якої будують­ся автоматизовані інформаційні системи обліку. Ефективність ПЕОМ, що використовуються як АРМБ на місцях виникнення ін­формації, за малої бази даних залежать не стільки від швидкодій комп'ютера, як від швидкості діалогу між бухгалтером і обчислю­вальною машиною. За великих обсягів робіт з підготовки та оброб­ки облікової інформації, необхідності спілкування з централізова­ною базою даних важливим є встановлення ПЕОМ великої по­тужності з застосуванням великого обсягу зовнішньої та внутріш­ньої пам'яті. Тому під час визначення необхідної конфігурації об­числювальної техніки на місцях виникнення та обробки інформації доцільно брати до уваги фактор обсягу оброблюваної інформації.

Чинники, які впливають на вибір КТЗ, поділяють на такі групи:

параметри об'єкта управління, які характеризують виробничу структуру та матеріальні потоки;

організаційні параметри автоматизованої інформаційної сис­теми обліку;

основні вхідні та вихідні параметри інформаційних потоків;

параметри, які визначають особливості автоматизованої інфор­маційної системи обліку.

Параметри об'єкта управління, які характеризують його ви­робничу структуру та матеріальні потоки, включають: тип вироб­ництва, номенклатуру випущеної продукції підприємства та його структурних підрозділів, характеристику основних матеріальних потоків.

До організаційних параметрів автоматизованих інформацій­них систем обліку належать: організаційна структура підприємства та окремих їхніх підрозділів, схеми взаємозв'язку між авто­матизованими інформаційними системами підприємства, систе­мами обробки інформації.

Основними вхідними та вихідними параметрами інформацій­них потоків є: схема розташування джерел облікової інформації з визначенням щодо кожного джерела характеру вхідної інформа­ції, структури та часу формування вхідної інформації, системи формування первинної і вихідної інформації, списку вихідної ін­формації з визначенням реквізитів, які входять у кожне повідом­лення.

Параметри, які визначають особливості функцій автомати­зованої інформаційної системи обліку, включають характеристи­ки облікових, контрольних та аудиторських задач, які будуть об­робляться на КТЗ.

Технічне забезпечення функціонує в умовах використання ін­формаційних обчислювальних мереж.

Інформаційні обчислювальні мережі (ЮМ) — це сукуп­ність технічних, програмних та комунікаційних засобів, які дозволяють ефективно використовувати обчислювальні ресур­си, побудувати гнучку і мережеву обробку облікової інфор­мації.

Мережі мають такі характеристики:

• динамічність — дає змогу якнайшвидше дістати запитання користувача з мережі;

• автономність — забезпечує можливість незалежної роботи мереж різного рівня;

• відкритість —забезпечує можливість підключення до конту­ра мережі будь-яких сучасних обчислювальних пристроїв;

• ресурсність — визначають значущість та цінність мережі щодо надходження до інформаційних систем знань, даних, а та­кож здатність технічних засобів оперативно їх подавати або об­робляти;

• надійність — забезпечує безаварійний режим роботи обчис­лювальної техніки, оперативне оповіщення про аварійні ситуації, а також програмно-логічний контроль і тестування;

• інтерфейс — забезпечує набір сервісних функцій з обслуго­вування користувачів, а також надання необхідних інформацій­них ресурсів;

• комунікація — дає змогу взаємодії обчислювальної техніки з користувачем по діючій конфігурації мережі.

Вибір інформаційних мереж, використовуваних під час вико­нання завдань обліку, контролю та аналізу, передбачає:

• ознайомлення з предметною сферою обліку, контролю та аналізу;

• вибір мережної операційної системи;

• вибір обчислювальної техніки;

• вибір комунікаційного обладнання.

В умовах автоматизованої обробки облікової інформації зада­чі вирішуються, в основному з використанням локальних баз да­них, які функціонують на кожному структурному підрозділі. Ло­кальні бази даних дають змогу обробляти облікову інформацію в поєднанні з розподільчою системою обробки інформації (РСОД). РСОД дозволяє поєднувати централізовану і децентралізовану обробку облікової інформації.

Інформаційні обчислювальні мережі поділяються за:

— організацією даних — на централізовані та децентралізо­вані типи;

— спеціалізацією — на спеціалізовані і універсальні;

— типом каналів зв'язку — на високошвидкісні та низько-швидкісні;

— способом організації технології обробки інформації — на однорівневі, дворівневі;

— способом зв'язку — на провідні, безпровідні, супутни­кові;

— складом ПЕОМ — на провідні, безпровідні, супутникові;

— кількісним складом ПЕОМ, які входять в ЮМ — 2, до 10, до 30 і більш 30 ПЕОМ;

— функціями виконання — на обчислювальні, інформаційні та інформаційно-обчислювальні;

— топологічною структурою — у вигляді кільця, зірки, дере­винної, загальної шини та багатозв'язкова і т. д.;

— охопленням території — на локальні, територіальні, феде­ральні, глобальні.

ІОМ із централізованим управління передбачає взаємозв'я­зок з єдиною центральною ЕОМ, яка забезпечує інформаційний обмін між АРМБ і є базою даних для накопичення та зберігання інформації.

ІОМ з децентралізованим управлінням дозволяє здійснювати взаємозв'язок між АРМБ за рівнями управління з використанням централізованої бази даних. Формування первинної інформації та її обробка здійснюється на місцях її виникнення.

Універсальні ЮМ призначаються для вирішення всіх завдань обліку, контролю, аудиту й управління. Спеціалізовані ЮМ при­значені для розв'язання конкретних невеликих задач обліку, конт­ролю та аудиту.

За способом організації технологічної обробки інформації ЮМ поділяються на однорівневі, дворівневі. Дворівневі системи передбачають взаємозв'язок між ПЕОМ, на якому здійснюється формування, обробка та відображення інформації (робочі стан­ції), зі спеціальними комп'ютерами більшої потужності (серве­ром). Сервер обслуговує робочі станції за такими напрямами: ви­конує прості операції з запису або запиту необхідних облікових даних (файловий сервер), проводить операції (принт-сервер), ви­конує формування пошуку та облікових даних з баз даних. За однорівневої системи функції сервера і робочої станції сумі­щені.

Від поєднання сервера з робочими станціями залежить топо­логічна структура мереж. Від типу топології мережі визначається якість, продуктивність, надійність і ефективність функціонування ІОМ.

За функціонування ІОМ у вигляді зірки вся інформація про­ходить через головну обчислювальну машину (файл-сервер). За кільцевої системи АРМБ (робочі станції) взаємозв'язок між со­бою в єдине кільце і інформація формується за визначеним лан­цюгом.

ІОМ з виникненням шинної топології передбачає передачу інформації у формі комунікаційного шляху, доступного всім АРМБ (робочі станції), до якого вони повинні бути підключені. На практиці зустрічаються ще багатозв'язкові, котрі поєднують вище перелічені системи ІОМ Локальні ЮМ передбачають розміщення та функціонування ПЕОМ на місцях виникнення інформації і взаємодію між окре­мими АРМБ, що здійснюються у міру необхідності.

Територіальні ІОМ призначені для спілкування з робочими станціями, які розташовані на великій відстані. Обмін інформа­цією проводиться через телефонну мережу або супутниковий зв'язок. Федеральна обчислювальна мережа (ФОМ) дає змогу пе­редавати дані з комутацією каналів та надавати послуги з переда­вання даних у реальному масштабі часу широкому колу користу­вачів.

Глобальні ІОМ дають змогу доступу до інформації, а також сприяють взаємодії між професійними підрозділами, які розта­шовані на великих відстані.

15.3. Характеристика програмного забезпечення

Програмне забезпечення автоматизованої інформаційної сис­теми обліку являє собою сукупність програм (програмних комп­лексів), призначених для розв'язання на базі обчислювальної техніки задач обліку, контролю й аудиту та інструктивно-мето­дичних матеріалів щодо їх застосування. Програмне забезпечен­ня автоматизованої інформаційної системи обліку поділяється на системне та прикладне (спеціальне). Системне програмне за­безпечення по суті не пов'язане зі специфікою обліку, контролю та аудиту, воно є єдиним для всіх автоматизованих інформацій­них систем підприємства. Системне програмне забезпечення призначене для організації обчислювального процесу, розв'язан­ня часто повторюваних задач обробки інформації, автоматизації планування черговості обчислювальних робіт, управління та кон­тролю процесу обробки інформації.

Прикладне (спеціальне) програмне забезпечення повністю залежить від специфіки обліку, контролю й аудиту. Склад спе­ціального програмного забезпечення та вимоги, які до нього ви­суваються, визначаються особливостями бухгалтерського облі­ку.

До програмного забезпечення висуваються такі вимоги:

— надійність;

—зручність експлуатації;

— здатність до модифікації;

—способу організації технологічної обробки інформації, який може бути однорівневим, дворівневі, N-рівневим.

Надійність програмного забезпечення — це здатність задовіль­но виконувати всі згадані функції за несприятливого впливу зов­нішнього середовища (збої, помилки при введенні даних і т. д.) та в разі невиявлених програмних помилок.

Зручність експлуатації програмного забезпечення визначаєть­ся простотою, технологічністю, складністю взаємозв'язків між задачами обліку, контролю та аудиту, періодичністю розв'язання задач.

Ергономічне забезпечення — це сукупність методів та засо­бів, які призначені для вибору оптимальних умов для роботи об­лікового працівника, швидшого засвоєння АІСО з урахуванням вимог високоефективної, якісної, безпечної та безпомилкової діяльності працівника в цієї системи.

До складу ергономічного забезпечення АІСО входять:

— комплекс методів, методик, нормативних та довідкових до­кументів, що забезпечують вимоги облікового персоналу, най­більш доцільні способи реалізації ергономічних вимог;

— комплекс методів, навчально-методичного матеріалу та технічних засобів підготовки облікового персоналу;

— комплекс методів та методик, які забезпечують високу ефективність діяльності облікового працівника.

Для кожної категорії АРМБ існують свої ергономічні вимоги.

2. Організація планування розвитку обліку. Види планів.

Основні напрямки удосконалення бухгалтерського обліку в Украї­ні визначені Меморандумом про основні напрями розвитку бухгал­терського обліку в Україні, застосування й удосконалення положень (стандартів) бухгалтерського обліку та розкриття інформації у фінан­совій звітності підприємств і організацій від 8 листопада 2002 року.

У меморандумі зазначається, що:

— виконання Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої по­становою Кабінету Міністрів України від 28.10.1998 № 1706, забез­печило впровадження основних принципів, методів та оцінок за між­народними стандартами фінансової звітності в облікову практику підприємств і організацій України;

— після запровадження пакета першочергових нормативно-методичних документів з бухгалтерського обліку та звітності, які в цілому забезпечили створення національного регламенту бухгалтер­ського обліку, необхідно зосередити увагу на вдосконаленні діючих положень (стандартів) бухгалтерського обліку та прийнятті інших положень з урахуванням нових міжнародних стандартів фінансової звітності;

— реформу бухгалтерського обліку треба розглядати як складову загальноекономічної реформи. Реформи в інших частинах фінансово-економічного та податкового законодавства не досягли ще потрібного рівня, що перешкоджає повному застосуванню принципів і методів бухгалтерського обліку в ринкових умовах господарювання;

— актуальним є подальше спрощення деяких процедур оцінки, обліку та подання фінансової звітності суб'єктами малого підприєм­ництва, розв'язання питання змін у податковому законодавстві для використання даних бухгалтерського обліку в податкових розрахун­ках.

Учасники Круглого столу, які підписали меморандум вважають за потрібне:

1. Застосовувати основні принципи міжнародних стандартів фі­нансової звітності на всіх підприємствах. Проте слід встановити різні вимоги щодо обсягу розкриття інформації у фінансовій звітності для різних груп підприємств, зокрема, з урахуванням їх участі в операціях на ринках капіталу та обсягів діяльності. У зв'язку з цим:

—підприємства, цінні папери яких обертаються на фондовому ри­нку, а також підприємства, які відповідно до законодавства зо­бов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність (І рівень), для складання бухгалтерської (фінансової) та консолідованої бухгалтер­ської (фінансової) звітності застосовують міжнародні стандарти фі­нансової звітності;

—підприємства, що не випускають в обіг цінних паперів і не зо­бов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність (П рівень), засто­совують національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

—підприємства — суб'єкти малого підприємництва (Ш рівень) за­стосовують спрощену систему правил і процедур бухгалтерського обліку та бухгалтерської (фінансової) звітності, включаючи можли­вість оцінки активів за історичною собівартістю.

2. Створити робочу групу з координації заходів, що проводять державні установи з питань бухгалтерського та податкового обліку.

3. Посилити державні важелі керівництва з метою поліпшення ко­ординації регулятивних заходів в обліку та аудиті.

4. Продовжити заходи щодо практичного запровадження на під­приємствах національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, в тому числі через визначення критеріїв суттєвості інформації, професійного судження та підвищення кваліфікації обліково-економічного персоналу.

5. Удосконалити систему статистичної звітності з урахуванням си­стеми бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

6. Внести зміни до податкового законодавства з метою формуван­ня оптимальної моделі взаємозв'язку системи оподаткування з систе­мою бухгалтерського обліку.

7. Внести зміни до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і підготувати пропозиції щодо запро­вадження системи призначення на посади головних бухгалтерів під­приємств і організацій, що залучають кошти фізичних та юридичних осіб, фахівців, що отримали в установленому порядку кваліфікацій­ний сертифікат професійного бухгалтера.

Ефективне функціонування будь-якої системи, і в тому числі бух­галтерського обліку забезпечують наступні складові:

1) кадрова складова;

2) матеріальне забезпечення;

3) інформаційна складова;

4) організаційна складова.

Отже, планування перспективного розвитку бухгалтерського облі­ку на підприємстві має бути спрямоване насамперед на підвищення якості названих складових.

Основою удосконалення бухгалтерського обліку є підвищення рі­вня економічних знань та ділової кваліфікації працівників обліку, оскільки в сучасних умовах правильно і раціонально організувати об­лікові роботи в господарстві можуть тільки спеціалісти, які знають як методологію і техніку обліку, так і економіку виробництва. Вони по­винні володіти певним рівнем знань в галузі планування, фінансуван­ня, кредитування, економічного аналізу, права, ефективно використо­вувати сучасні засоби обчислювальної техніки для опрацювання об­ліково-економічної інформації.

Збільшення і ускладнення господарських зв'язків в умовах ринку, а звідси — зростання оперативної інформації, необхідної для управ­ління, вимагають подальшого удосконалення організації бухгалтер­ського обліку, а також підвищення рівня економічних знань та ділової кваліфікації всіх облікових працівників. Раціонально організувати облік можуть тільки спеціалісти, які володіють глибокими знаннями як з методології і техніки бухгалтерського обліку, так і з економіки, права, аналізу й аудиту.

Матеріальна складова передбачає матеріальне забезпечення робо­чого місця засобами праці, важливе місце серед яких займає комп'ютерна техніка та програмне забезпечення бухгалтерського об­ліку. Удосконалення якості комп'ютерної техніки та її можливостей не є предметом бухгалтерського обліку, а от програмне забезпечення передбачає безпосередню участь у процесі його удосконалення бух­галтерів, насамперед шляхом формування вимог до нього. Удосконалення програмного забезпечення бухгалтерського обліку — це не лише зменшення потреби у кваліфікованих кадрах, а і збіль­шення кількості, підвищення оперативності та якості вихідної інфор­мації для управління.

Щодо інформаційної складової, то важливою проблемою на сучас­ному етапі розвитку бухгалтерського обліку є проведення системних досліджень з його теорії, методології, організації, розробці практич­них рекомендацій для підприємств та поглиблення теоретичної і практичної підготовки бухгалтерів, підвищення кваліфікації практи­куючих бухгалтерів, які могли б вирішували питання розвитку обліку та належне забезпечення керівників інформацією для управління.

Створення на підприємстві та удосконалення раціонального пото­ку інформації має задовольняти таким принципам:

—виявлення та повне задоволення інформаційних потреб з боку системи управління;

—відповідність способів задоволення інформаційних потреб інди­відуальним запитам споживачів;

—реальність відображення в системі інформації процесів вироб­ництва, обігу, розподілу і споживання, використання ресурсів;

—усунення дублювання в первинній документації та регістрах;

—оперативність обробки і подання інформації для управління.

Важливим моментом планування перспективного розвитку бухга­лтерського обліку на підприємстві є впровадження та широке вико­ристання методів управлінського обліку.

Перспективним напрямком удосконалення бухгалтерського обліку та його організації є впровадження стратегічної системи обліку, заснованої на інтеграції обліку з маркетингом і визначенням фінансових результатів діяльності підприємства за географічними зо­нами, групами населення і іншими параметрами. Одним з основних призначень цієї системи є також визначення фінансового становища підприємства у перспективі.

Основні напрямки удосконалення організаційної складової бухга­лтерського обліку полягають:

—у визначенні оптимальної структури облікового апарату під­приємства, який би повністю і оперативно здійснював покладені на нього функції обліку, контролю та аналізу;

—атестації і раціоналізації робочих місць працівників бухгалтер­ської служби з впровадженням карт організації робочих місць та роз­роблення та впровадження технологічних карт операцій, які викону­ються бухгалтерською службою.

Технологічна карта операції — форма технологічної документа­ції, в якій наведено описання усього процесу здійснення операції працівниками бухгалтерії

Технологічні карти операцій більш правильно розробляти за топо­логічними ділянками обліку, хоч не виключена можливість їх розроб­ки і за робочими місцями.

Впровадження технологічних карт дає змогу позбутися зайвих до­кументів і операцій, визначити межі відповідальності за проведення операцій, розробити алгоритм для подальшої автоматизації операцій, створити передумови для структурної перебудови бухгалтерської служби підприємства.

При складанні планів перспективного розвитку бухгалтерського обліку та його організації на підприємстві слід враховувати загальні перспективи розвитку підприємства, його спеціалізацію, застосовува­ні техніку і технологію. Плани мають бути конкретними і містити:

—точне визначення запланованого заходу;

—шляхи вирішення;

—очікуваний результат (виражений у цифрах);

—конкретних виконавців (менеджерів);

—конкретні дати виконання етапів і заходу в цілому;

—відповідальних за виконання;

—форми звіту про виконання.

При розгляді шляхів вирішення проблеми необхідно обов'язково розглядати кілька альтернатів.

Слід зазначити, що не всі кінцеві результати можна виразити у цифрах. У таких випадках і саму задачу і очікуваний результат слід описати словами, концентруючись при цьому не на описуванні дій з його досягнення, а на кінцевому результаті.

Відповідальність за виконання кожного завдання плану має бути покладене на конкретного менеджера і воно повинне супроводжува­тись каналом зворотного зв'язку, який має допомогти йому контро­лювати виконання плану і створювати можливість здійснення, у ви­падку необхідності, коригувальних дій і отримати визнання.

Плани розвитку бухгалтерського обліку, економічного контро­лю та аналізу за часом їх дії поділяються на:

1) перспективні— плани, які складаються на тривалу перспекти­ву (до десяти років);

2) річні — плани, де визначені заходи з розвитку бухгалтерсько­го обліку, економічного контролю та аналізу на наступний рік (із врахуванням запланованого у перспективному плані);

3) поточні — (місячні, квартальні, піврічні) — плани розвитку обліку, контролю та аналізу в підприємстві протягом незначного проміжку часу календарного року: місяця, кварталу, півріччя, де­в'яти місяців.

В залежності від рівня підпорядкованості плани бувають:

1) плани первинної ланки — це плани розвитку обліку, контролю та аналізу в підприємствах, організаціях, закладах і їх сегментах (структурних підрозділах);

2) плани вищих ланок — це плани розвитку обліку, контролю та аналізу на рівні міністерств, відомств, об'єднань, управлінь тощо, тобто це зведені плани первинних ланок (творчо опрацьовані, змінені та доповнені).

За тематикою запланованих заходів плани розвитку бухгал­терського обліку, економічного контролю і аналізу можна згрупу­вати таким чином:

1) плани удосконалення;

2) плани розвитку;

3) інші плани;

До планів удосконалення зараховують:

а) плани удосконалення методології та методики бухгалтерського обліку, економічного контролю і аналізу передбачають прогресивні зміни у їх формах та методах, технічних прийомах; розробку, впровадження і розвиток комп'ютеризації обліку контролю та аналізу;

б) плани удосконалення організації процесів обліку, контролю і ана­лізу сприяють запровадженню новітніх носіїв облікової, контро­льної та аналітичної інформації; розробці й використанню опти­мальних схем вирішення завдань облікового, контрольного і ана­літичного спрямування.

До планів розвитку бухгалтерського обліку, економічного кон­тролю і аналізу включають наступні плани:

а) плани розвитку організаційної структури управління обліком, контролем і аналізом дозволяють розробляти оптимальну структу­ру бухгалтерії (контрольного, аналітичного відділу); скорочувати або вводити нові відділи (сектори, групи) та посади; розраховува­ти витрати на ведення обліку, контролю та аналізу та намагатись зробити ці витрати ефективними і т.д.;

б) плани розвитку нормативно-правового забезпечення обліку, кон­тролю і аналізу передбачають потребу надходження в підприємст­во, організацію, заклад Законів України, Указів Президента Укра­їни, постанов Кабінету Міністрів України, положень, методичних вказівок, рекомендацій міністерств та відомств тощо; розробку та впровадження положень про бухгалтерію (відділ, сектор, групу), посадових інструкцій, графіків виконання робіт, внутрішньогос­подарських стандартів тощо;

в) плани розвитку інформаційного, технічного і ергономічного за­безпечення бухгалтерського обліку, економічного контролю і аналізу передбачають оптимізацію інформаційних потоків в підприємст­ві шляхом їх моделювання; запровадження новітніх технологіч­них засобів та технологій обробки облікової, контрольної та ана­літичної інформації; створення належних умов для роботи персо­налу, що обслуговує комп'ютери і т.д.

До інших планів розвитку обліку контролю і аналізу відно­сять:

а) плани науково-дослідних і експериментальних робіт включають в себе перелік робіт, необхідних для наукових досліджень й прове­дення експериментів з обліку, контролю та аналізу вченими — економістами науково-дослідних інститутів, вищих навчальних закладів, галузевих науково-дослідних лабораторій; працівниками облікової (контрольної, аналітичної) служби з великим практич­ним стажем;

б) плани соціального розвитку облікової, контрольної, аналітичної служби дозволяють забезпечити підготовку та перепідготовку кад­рів, їх атестацію і перестановку, покращення умов праці бухгалте­рів, контролерів, аналітиків; моральні та матеріальні стимули для ефективної їх діяльності.

В процесі підготовки планів розвитку бухгалтерського обліку потрібно розробити таблиці за такими показниками: порядковий номер, заплановані заходи, від­повідальний виконавець, термін виконання, витрати на заплано­вані заходи, розрахункова ефективність від реалізації планових заходів.

Для того, щоб впровадити окремі облікові завдання в дію потрібно дотримуватись таких основних стадій провадження:

1) вибір об'єктів впровадження, тобто встановити які саме із конкретних завдань варто брати до реалізації, виходячи із умов діяльності підприємства;

2) нормативно-правове забезпечення впровадження завдання передбачає, що проектувальники підготують щодо реалізації завдання всі необхідні нормативно-правові акти, включаючи наказ керівника підприємства та план дій;

3) проведення обстеження об'єкта, на якому буде впроваджува­тись завдання, означає, всебічне дослідження об'єкта з метою встановлення рівня його готовності до впровадження завдання;

4) розробка робочої інструкції (проекту) для впровадження в дію, визначає, що має бути розроблена методологія реалізації проекту та його організація, встановлені форми первинних й інших доку­ментів і рекомендацій щодо їх заповнення, вказані шляхи поліп­шення виконання проекту і т.д.;

5) проведення виробничих (інструктивних) нарад дозволяє обгово­рити питання впровадження окремого завдання в життя з різних боків; виявити «вузькі місця»; підвести підсумки наради та до­опрацювати її рішення, вказавши біля кожного пункту термін, виконавців та позначку про виконання;

6) апробація робочої інструкції (проекту) — це пробне впрова­дження з метою виявлення його слабких сторін і серйозних прорахунків проектувальників;

7) доопрацювання робочої інструкції (проекту) за наслідками ап­робації та вироблення її остаточного варіанту;

8) внесення змін та доповнень у положення про відділ (сектор, гру­пу) і посадові інструкції за умови, що цього вимагає впроваджуване завдання;

9) передавання впроваджуваного завдання для використання в прак­тиці господарсько-фінансової діяльності підприємства означає, що облікове (контрольне, аналітичне) завдання вирішене і його мож­на використовувати в обліковому (контрольному, аналітичному) процесі.

Поиск по сайту: