 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Методи навігаційних визначень
Методи навігаційних визначень можна поділити на дві основні групи. Перша включає методи оцінки місцезнаходження об’єктів, що базуються на використанні поверхонь та ліній положення (ЛП) РО в координатному просторі і враховують геометричні зв’язки між координатами. До цієї групи відносяться:
- позиційні методи (с формуванням ЛП на основі інформації, одержаної від радіотехнічних, астрономічних та інших систем);
- методи зчислення шляху (з використанням вимірювачів інерційних, допплерівських, повітряної швидкості);
- оглядово-порівняльні (порівняння радіолокаційних, телевізійних зображень місцевості з відповідними картами; кореляційно-екстремальні методи оцінки координат за фізичними полями Землі).
Друга група методів базується на використанні поверхонь і ліній постійності НП у просторах швидкостей і прискорень. У методах цієї групи використовуються диференціально-геометричні зв’язки між складовими прискорення, швидкості і координатами місцезнаходження РО. Методи, що відносяться до другої групи є універсальними так як дозволяють визначати параметри руху об’єктів без будь-яких обмежень на характер руху. Однак, зважаючи на більш складний математичний апарат, ця група методів не одержала широкого поширення. Вони знайшли застосування у супутникових системах першого покоління, системах пошуку і рятування потерпілих, а також у деяких КНС.
 |
Найбільше поширення в навігації одержала перша група методів, зокрема позиційний метод. Цей метод базується на визначенні місцезнаходження РО шляхом перетину двох або більше ліній (поверхонь у просторі) положення (ЛП), побудованих відносно радіонавігаційних орієнтирів (РНО). В залежності від використовуваних ЛП і відповідних їм радіонавігаційних засобів позиційний метод має наступні варіанти реалізації: далекомірний (рис.1.5), кутомірний (пеленгаційний) (рис.1.6), різницево-далекомірний (рис.1.7) і кутомірно-далекомірний (рис.1.8).
Рис.1.5. Далекомірний метод Рис.1.6. Кутомірний метод
При використанні далекомірного методу місце розташування об'єкта визначається перетином трьох кіл у точці РО. Кола звуться лініями рівних відстаней (ЛРВ), які будуються по відстанях Ri до кожного РНО. Цей варіант позиційного методу (зокрема його трьохвимірна реалізація) успішно використовується у сучасних супутникових радіонавігаційних системах.
Кутомірний (пеленгаційний) метод оцінки місця розташування РО припускає використання двох ліній рівних пеленгів (ЛРП), що будуються за вимірами, одержаними від двох кутомірних РНО (рис. 1.6). Оскільки на порівняно малих відстанях (300...400 км) ЛРП можуть бути з достатнім ступенем точності замінені прямими лініями, визначення місця розташування РО за цим методом значно спрощується, що і обумовлює його широке практичне застосування. Цей метод використовується у системах наземної
 | |||
 | |||
навігації (система OMEGA).
Рис.1.7. Різницево-далекомірний метод Рис.1.8.Кутомірно-далекомірний
метод
Різницево-далекомірним методом оцінюють місце розташування РО у результаті перетинання двох гіпербол, що будуються за результатами вимірів різниць відстаней між парами РНО і РО. При цьому необхідно використовувати не менш двох пар наземних РНО, один з яких є спільним для обох пар (рис. 1.7). Це можна вважати основним недоліком різницево-далекомірного методу, що обумовлює його обмежене використання. Різницево-далекомірний метод знайшов практичне застосування у наземних радіонавігаційних системах Чайка і Loran C.
Кутомірно-далекомірний метод дозволяє визначити місце розташування об’єкта шляхом перетину двох різних ЛП: ЛРП і ЛРВ, тобто точка РО визначається на площині за допомогою двох вимірів: дальності і азимута або дальності та кута місця (рис. 1.8). Характерна риса цього методу — можливість однозначно з високою точністю визначати місце розташування об'єкта використовуючи лише один РНО, що є великою перевагою в порівнянні з іншими методами.
Загалом позиційні методи (особливо далекомірний варіант) одержали широке застосування в навігації завдяки високій точності оцінки місця розташування РО і відсутності необхідності обліку пройденого шляху при проведенні обчислень. Недоліками усіх позиційних методів є дискретність навігаційних вимірів і можливість визначення координат РО тільки в зоні дії РНО.
Поиск по сайту: