Основні функції ринку

1. Регулююча (ринок регулює всі економічні процеси-виробництво, обмін, розподіл і споживання; визначає пропорції між попитом і пропозицією, між галузями, між нагромадженням і споживанням.

2. Спонукально - стимулююча (ринок спонукає виробників орієнтуватись на потреби суспільства в товарах і послугах, знижувати витрати, підвищувати якість, за рахунок цього забезпечується раціональне і ефективне використання ресурсів у суспільстві).

3. Розподільча (через обмін і ціни забезпечується диференціація доходів, перелив капіталу між галузями).

1. Функція санації або очищення ринку (через механізм конкуренції економіка очищується від неконкурентоспроможних господарюючих суб’єктів).

2. Інформативна (ринок надає сигнали щодо цін, витрат, рентабельності, ставок за кредит..., що дозволяє вносити зміни в план господарської діяльності).

3. Інтегруюча (ринок об’єднує економіку в єдине ціле через створення горизонтальних і вертикальних зв’язків, створення певного економічного простору).

Ринок, врешті решт сприяє вирішенню трьох основних проблем економіки:

Що виробляти? Як виробляти? Для кого виробляти?

Ринок за своєю природою – це саморегулююча система.

Ринковий механізм – це сукупність взаємопов’язаних законів та елементів, що забезпечують організацію і функціонування ринкової економіки.

Основними законами цього механізму є закон вартості, закони грошового обігу, закон попиту і пропозиції.

Основними елементами ринкового механізму є попит, пропозиція, ринкова ціна та економічна конкуренція.

Ринковий механізм не ідеальний, має недоліки: він не може забезпечити докорінних перетворень в національному господарстві; ринок не підтримує розвиток некомерційних галузей; ринок не може запобігти економічним кризам; не бачить перспективи та ін. Тому в сучасних умовах ринковий механізм доповнюється державним регулюванням.

Закон попиту твердить, що між ціною і обсягом попиту існує обернений зв’язок: обсяг попиту скорочується зі зростанням ціни і зростає зі зниженням ціни.

Попит, як взаємозв’язок ціни і кількості, можна зобразити графічно у вигляді кривої попиту – множини точок. Крива має від’ємний нахил.

Існують також нецінові фактори впливу на попит: доходи споживачів, смаки і уподобання споживачів, мода, національні особливості та традиції, природно-кліматичні умови, ціни на товари замінники, ціни на доповнюючи товари, кількість споживачів на ринку, інфляційні очікування споживачів.

Вплив інших факторів призводить до того, що при тій самій ціні, буде купуватись більше або менше товару.

Зміна ціни спричиняє зміни в обсязі попиту, що графічно відповідає руху між точками на кривій попиту. Нецінові фактори впливу на попитспричиняютьзміни у попиті в цілому, що графічно відповідає зміщенню всієї кривої попиту: праворуч - вгору, якщо попит зростає, і ліворуч - вниз, якщо попит скорочується (за кожної можливої ціни).

В реальному житті жоден з перелічених факторів не діє відокремлено. Вони переплітаються, створюючи складну і суперечливу систему. Дослідити зміни ринкового попиту під впливом одразу усіх факторів неможливо, тому вивчають вплив кожного з факторів окремо, припускаючи, що інші фактори залишаються незмінними (за інших незмінних умов).

Пропозиція (Supply) – це кількість товарів, яку виробники готові і в змозі представити для продажу за тими чи іншими цінами протягом певного періоду часу.

Розрізняють індивідуальну пропозицію, або пропозицію окремої фірми, та ринкову пропозицію, яка складається з суми обсягів індивідуальної пропозиції.

На рішення фірм щодо пропозиції, як і на рішення споживачів відносно покупок, в першу чергу впливає ціна. Ціна є основним індикатором, який показує, скільки і якої продукції виробляти.

Закон пропозиції твердить, щоміж ціною та обсягом пропозиції існує прямий зв’язок: обсяг пропозиції зростає з підвищенням ціни і скорочується зі зниженням ціни.

Пропозицію як множину співвідношень цін і відповідних кількостей товару можна представити графічно у вигляді кривої пропозиції. Крива – зростаюча.

На пропозицію впливають й нецінові фактори: ціни ресурсів, технологія та організація виробництва, кількість виробників-конкурентів, податки і дотації; зміни цін на взаємозамінні і взаємодоповнюючі товари, очікування зміни цін.

Зміни ціни спричиняють зміни в обсязі пропозиції, що графічно відповідає руху між точками на певній кривій пропозиції. Нецінові фактори спричиняютьзміни у пропозиції в цілому, що графічно відповідає зміщенню всієї кривої пропозиції праворуч-вниз, якщо пропозиція зростає, і ліворуч-вгору, якщо пропозиція скорочується.

Для вивчення ринку важливо мати уяву не тільки про абсолютні зміни попиту і пропозиції.

Еластичність попиту і пропозиції – показник, який відображає міру змінюваності попиту і пропозиції залежно від зміни чинників, що на попит і пропозицію впливають (відсоток зміни / відсоток зміни).

Окремі товари або групи товарів неоднаково чутливі до змін у цінах та нецінових чинниках.

Потрібно відмітити, що попит є більш рухливий у часі, ніж пропозиція. При суттєвому підвищенні цін, попит (у більшості випадків) суттєво скорочується. І навпаки, зростання ціни – лише перший сигнал виробникові, щоб розширити виробничі потужності, залучити додаткові ресурси і на цій основі збільшити пропозицію товару.

Попит і пропозиція – взаємопов’язані складові механізму ринкового саморегулювання.

Взаємозалежність попиту і пропозиції полягає у тому, що пропозиція формує попит через асортимент вироблених товарів і запропонованих послуг, а попит визначає обсяг та структуру пропозиції, впливаючи тим самим на виробництво.

Конкурентне співвідношення попиту і пропозиціїтакож має місце і визначається запасами товару, динамікою цін і грошових доходів населення, організацією торгівлі, рекламою та іншим.

Варіанти співвідношення попиту і пропозиції:

1. Перевищення пропозиції товарів над попитом покупців. Такий випадок може бути результатом не тільки надлишкового виробництва товарів, але й надмірного здуття цін, нестачі грошових доходів тощо.

2. Перевищення попиту над пропозицією товарів. При цьому виникаєнезадоволений попит та товарний дефіцит. Ринок реагує на дефіцит зростанням цін.

3. Відповідність попиту і пропозиції. Під впливом попиту, що піднімає ціну і пропозиції, яка ціну знижує, формується ціна, яка задовольняє виробників і споживачів.

Ринкова ціна – це фактична ціна, яка встановлюється у відповідності до попиту і пропозиції. На ринку, як правило, розрізняють три види ринкових цін: ціну попиту, ціну пропозиції, ціну рівноваги.

Ціна попиту – це гранично максимальна ціна, яку покупці згодні платити за товар.

Ціна пропозиції – це гранично мінімальна ціна, за яку продавці згодні продавати свій товар.

Рівноважна ціна – це ціна, яка формується в результаті дії конкурентних сил та

пристосування покупців і продавців до вимог ринку і яка є оптимальною для представників обох сторін.

Ситуація на ринку, коли підприємці пропонують за певною ціною стільки товарів, скільки споживачі готові купити, називають ринковою рівновагою.

Ринок завжди намагається досягти стану рівноваги, але в реальному житті така ситуація виникає лише іноді і не надовго, адже існує дуже багато факторів що впливають на попит, пропозицію, ринок, роблячи стан ринкової рівноваги нестійким, що водночас забезпечує розвиток.

Основними функціями ринкових цін є: інформаційна, стимулююча, розподільча.

В кожній країні діє певна система цін, співвідношення між якими залежить від рівня розвитку ринку.

Види цін: вільні ринкові ціни, державні, фіксовані, договірні, трансферні, світові, базисні, контрактні та ін.

Необхідним і важливим елементом ринкової економіки є конкуренція.

Конкуренція – це економічне суперництво між товаровиробниками за найбільш вигідні умови господарювання і одержання максимального прибутку.

Позитивна роль конкуренції виявляється через її функції:

1. Регулювання (забезпечує збалансованість між потребами і виробництвом, адже підприємець повинен виготовляти той товар, якому надає перевагу споживач).

2. Стимулювання (технічного прогресу...)

3. Розподілу (доходів в суспільстві через прибуток).

4. Контролю (обмежується сила кожного підприємства).

Негативні риси конкуренції полягають в тому, що в результаті конкурентної боротьби одні розоряються, а інші збагачуються, дрібні виробники витісняються великим капіталом, посилюється соціальне і майнове розшарування населення, зростає безробіття, посилюється інфляція, зростає соціальна напруга в суспільстві.

Основними видами конкуренції є внутрішньогалузева, міжгалузева і міжнародна.

Внутрішньогалузева конкуренція – це конкуренція між товаровиробниками однієї галузі; конкуренція за умови виробництва, ринки збуту, «портфелі замовлень», з приводу витрат виробництва, якості продукції і послуг.

В результаті внутрішньогалузевої конкуренції формується ринкова або суспільна вартість.

Міжгалузева конкуренція – конкуренція між товаровиробниками, що діють в різних галузях. Об’єктом такої конкуренції виступає більш висока норма прибутку в тій чи іншій галузі, боротьба за більш вигідне вкладання капіталу.

Цей вид конкуренції забезпечує переливання капіталу доти, доки рівень прибутку у різних галузях не вирівняється. Міжгалузева конкуренція формує ціну виробництва (витрати + середній прибуток), забезпечує збалансованість в економіці, раціональне використання ресурсів.

Міжнародна конкуренція – конкуренція виробників на світовому ринку, яка поєднує внутрішньогалузеву і міжгалузеву конкуренцію.

Сприяє зниженню інтернаціональних витрат, збалансованому розвитку світового ринку.

З точки зору умов функціонування, конкуренція може діяти в таких основних формах:

- досконала ( або чиста, вільна конкуренція);

- недосконала (монополістична і олігополістична) конкуренція;

- за відсутності конкуренції має місце чиста монополія.

Кожній з названих форм відповідає певна модель ринку (див. табл.7.1).

За методами здійснення конкуренцію поділяють на цінову і нецінову.

Цінова конкуренція – боротьба між товаровиробниками за споживача через зменшення витрат виробництва, завдяки використанню досягнень НТП, наукової організації праці, підвищення її продуктивності, що дозволяє знизити ціну на той самий вид продукції.

Нецінова конкуренція – боротьба між товаровиробниками за споживача через пропозицію продукції кращої якості, нового асортименту.

Конкуренцію поділяють також на сумлінну і несумлінну (нечесну). Остання не виключає обман споживачів, партнерів, інших господарюючих суб’єктів, державних органів.

Конкуренція є рушійною силою ринкової економіки.

Поиск по сайту: