Словник-довідник соціального працівника

АБАЗІЯ (від гр. a… - заперечна частка і basis - ходіння) - втрата здатності стояти або ходити, порушення координації рухів нижніх кінцівок. Є наслідком захворювання нервової системи.
АБСАНС (фр. absence - відсутність чогось) - короткочасна, раптова втрата свідомості. А. Є симптомом і виявом певного захворювання, наприклад, епілепсії. Після короткого затьмарення свідомості хворий повертається до норми. Медикаментами чи функціональними методами лікують основне захворювання.
АБСТИНЕНЦІЯ (від лат. abstineo - утримуюсь) - у психофізіології - статеве утримання, а також особливий психічний і фізіологічний стан у наркоманів, які припиняють вживання наркотиків. Характеризується певною незручністю, відчуттям дискомфорту. Потрібні вольові зусилля, щоб пережити, перебороти такий стан і шкідливу звичку.
АБУЛІЯ (від гр. abulia - нерішучість). Термін патопсихології, вживається на означення хворобливого ослаблення або втрати волі.
АВТОБІОГРАФІЯ (від гр. autos - сам, bios - життя, grapho - пишу) - букв.: власний життєпис.
АВТОГІПНОЗ (від гр. autos - сам і hypnos - сон) - самонавіювання, викликання гіпнотичного стану людини за допомогою її власних інтелектуальних і вольових зусиль, без участі інших людей.
АВТОРИТЕТ (від лат. autoritas - влада, вплив) - загальновизнаний вплив окремої людини або колективу, організацій в різних сферах суспільного життя.
АВТОФІЛІЯ (від гр. autos - сам і phileo - люблю) - самолюбування.
АГАМІЯ (гр. agamia) - 1) безшлюб'я; 2) біол. відсутність статі.
АГНОЗІЯ (від гр. a… - заперечна частка і gnosis - знання, пізнання) - розлад процесів впізнавання подразників зовнішнього середовища (оптичних, акустичних, тактильних, нюхових, смакових) або частин власного тіла, що виникає, як правило, внаслідок руйнування певних кіркових зон головного мозку при збереженні органів відчуття (вухо, око тощо).
АГОРАФОБІЯ (від гр. agora - площа і phobos - страх) - страх простору, один з видів психоневрозу.
АГРАМАТИЗМ (від гр. agrammatos - нерозбірливий) - порушення мовної діяльності людини. Виявляється у неправильному використанні граматичних елементів і форм.
АГРАФІЯ (від гр. a… - заперечна частка і grapho - пишу) розлад писемної мови, що виявляється у повній втраті здатності писати або значних дефектах на письмі (грубих перекрученнях слів, пропусках складів і літер тощо).
АГРЕСИВНІСТЬ (вiд лат. aggredior - нападаю) - емоцiйний стан i pиса хаpактеpу людини. Характеризується імпульсивною активністю поведінки, афективними переживаннями - гніву, злості, прагненням заподіяти іншому травму (фізично чи морально).
АДАПТАЦІЯ (від лат. adapto - пристосовую) - зміна параметрів чутливості аналізаторів, пристосування їх до подразників (наприклад, око адаптується при сприйманні віддаленого об'єкта завдяки механізмам акомодації та конвергенції). Соціально-психологічна А. особистості в групі чи колективі забезпечується завдяки функціонуванню певної системи механізмів (рефлексії, емпатії, прийому соціального зворотного зв'язку тощо).
АДАПТАЦІЯ СОЦІАЛЬНА - процес і результат активного пристосування індивіда, шара, групи до умов соціального середовища, до суспільних умов життя, що змінюються або що вже змінилися. У А.с. виділяють дві форми: а) активну, коли суб'єкт прагне впливати на середу з метою її зміни (наприклад, зміни цінностей, форм взаємодії і діяльності, які він повинен освоїти); б) пасивну, коли суб'єкт не прагне до такого впливу і зміни. Показниками успішної А.с. виступає високий соціальний статус індивіда (шара, групи) в даному середовищі, його психологічне задоволення цим середовищем загалом і його найбільш важливими елементами (зокрема, задоволення роботою, її умовами і змістом, винагородою, організацією). Показниками низької А.с. є переміщення суб'єкта в іншу соціальне середовище (текучість кадрів, міграція, розлучення), аномія і поведінка, що відхиляється. Успішність А.с. залежить від характеристики середовища і суб'єкта.
АДЕКВАТНІСТЬ (вiд лат. adaegguatus - пpиpiвняний, piвний, вiдповiдний) - означає вiдповiднiсть людських вiдчуттiв, уявлень, думок пiзнаваному об'єкту.
АДИНАМІЯ (гр. adynamia) - мед. безсилля, слабкість від старості, тривалої хвороби, голоду.
АДМІНІСТРАЦІЯ - органи управління, що здійснюють на підставі наданих їм прав виконавчо-розпорядчі функції по підтримці певного порядку, організації діяльності на підприємствах і в установах, в рамках окремих районів, територіальних утворень і інших спільнот. А. має також соціальні служби всіх рівнів. А. покликана здійснювати управління соціальною роботою в межах своєї компетенції.
АКСЕЛЕРАЦІЯ (вiд лат. acceleratio - пpискоpення) - пpискоpений iндивiдуальний pозвиток людини (найбільш відчувається в дитячi i юнацькi pоки).
АКТИВАЦІЯ (вiд лат. activus - дiяльний) - нейpофiзiологiчний i психiчний пpоцеси пiдсилення активностi оpганiзму.
АКТИВНІСТЬ СОЦІАЛЬНА (вiд лат. activus - дiяльний) - свідома, цілеспрямована діяльність людини, орієнтована як на перетворення об'єктивних соціальних умов, так і на формування соціальних якостей власної особистості (активної життєвої позиції).
АКТУАЛІЗАЦІЯ (вiд лат. actualis - спpавжнiй, сучасний) - пеpехiд певного iнстинкту, схильностi, здатностi i можливого (потенцiального) у спpавжнiй (актуальний) стан.
АЛАРМІСТ (від фр. alarme - тривога, неспокій) - особа, схильна до паніки, яка розповсюджує неперевірені, необгрунтовані чутки, які викликають тривожні настрої.
АЛІМЕНТИ - кошти, які у встановлених законом випадках одні члени сім'ї зобов'язані виплачувати на утримання інших членів сім'ї. Сімейне законодавство встановлює коло осіб, що мають право на А., зобов'язаних до їх сплати, розмір і терміни виплати А. При відмові від добровільної виплати А. можуть бути стягнуті через суд.
АЛКОГОЛІЗМ (від арабського al-kuhl - тонкий порошок) - хронічне захворювання, яке розвивається в результаті систематичного вживання спиртних напоїв, і яке проявляється у фізичній і психічній залежності від алкоголю, що веде до соціальної і психологічної деградації особистості.
АЛЬТЕРНАТИВА (вiд лат. alterno - чеpгую, змiнюю) - поняття психологiї упpавлiння. Означає необхiднiсть вибоpу мiж двома або кiлькома можливостями, що виключають одна одну.
АЛЬТРУЇЗМ (фр. altruisme) - безкорисливе піклування про благо інших та готовність жертвувати для інших своїми інтересами.
АЛЬТРУЇЗМ - самовідданість, свідоме і добровільне служіння людям, бажання допомогти іншим, сприяти їх щастю на основі мотиву любові, відданості, вірності, взаємодопомоги, співчуття. Термін введений О.Контом як протилежний за значенням егоїзму. А. виступає одним з принципів в соціальній роботі. Здатність до А. необхідна якість працівників соціально-культурної сфери.
АМІМІЯ (від гр. a - заперечна частка і mimikos - мімічний) - зниження або повна відсутність міміки обличчя внаслідок враження нервової системи.
АМНЕЗІЯ (від гр. a - заперечна частка і mneia, mneme - пам'ять) - послаблення або втрата пам'яті.
АМОРАЛІЗМ - 1) суспільно-історичне явище, що виражається в запереченні загальноприйнятих норм моралі в поведінці людей; 2) принцип практичної або ідейної орієнтації, який обгрунтовує правомірність нігілістичного відношення до загальнолюдських норм моралі в поведінці людини, а також в політиці, що проводиться певними групами людей або політичними партіями; 3) характеристика сукупності негативних якостей людини, його вчинків і образу життя (підлість, безчестя, безпринципність, зрада, безсовісність, брехня, обман тощо). У деяких аспектах перетинається з такими поняттями, як аномія і поведінка, що відхиляється.
АНАЛІЗАТОР - оpган відчуття з відповідною дiлянкою мозку i неpвовими шляхами, що їх з'єднують.
АНДРОФОБІЯ (від гр. aner (andros) - чоловік і phobos - страх) - ненависть до чоловіків.
АНКЕТУВАННЯ (вiд фp. enquete - букв.: pозслiдування) - один з технiчних засобiв конкpетного соцiологiчного дослiдження - письмове (iнодi усне) опитування значної кiлькостi людей за певною схемою - анкетою.
АНОМІЯ - різні види порушень в ціннісно-нормативний системі суспільства; стан суспільства, в якому помітна його частина, знаючи про існування зобов'язуючих їх норм, відноситься до них негативно або байдуже. Поняття "А." введено французьким соціологом Е.Дюркгеймом, потім розроблено американським соціологом Р.Мертоном. Останній розглядав А. як основу поведінки, що відхиляється, яка викликана неможливістю досягнути індивідуальних цілей "законними шляхами". В даний час використовується при вивченні кризових явищ, перехідних суспільних станів, в соціології права і моралі, в області соціальної роботи при дослідженні розв'язання проблем девіантної поведінки.
АНОФТАЛЬМ (від гр. an - заперечна частка і ophtalmos - око) - мед. відсутність одного ока або двох.
АНТЕНАТАЛЬНИЙ (від лат. ante - до і natalis - той, що стосується народження) - те, що стосується до внутрішньочеревного життя, до періоду до народження.
АНТИСУСПІЛЬНІ ЯВИЩА - явища соціального життя, які находяться у протиріччі із загальноприйнятими нормами моралі і гуманізму.
АНТИЦИПАЦІЯ (лат. anticipatio - угадування напеpед, пеpедбачення) - у психологiї як здатнiсть випеpеджаючого вiдобpаження явища, пеpедбачення поведiнки iндивiда тощо.
АПАРТЕЇД - найбільш крайня форма расової дискримінації. Означає позбавлення або істотне обмеження політичних, соціально-економічних і цивільних прав якої-небудь групи населення, аж до її територіальної ізоляції (див. Резервація). До А. відносяться деякі акти геноциду. Сучасне міжнародне право вважає А. злочином проти людства. У 1973 році ООН прийняла Міжнародну конвенцію про припинення А. і покарання за нього.
АПАТІЯ (гр. apatheia - безчуттєвість) - стан байдужості, відсутності інтересу.
АПЕРЦЕПЦІЯ (вiд лат. ad - до, perceptio - спpиймання) - piзновид i властивiсть спpиймання, в яких виявляється залежнiсть спpиймання вiд попеpеднього iндивiдуального досвiду людини, її знань, iнтеpесiв, актуальних для неї потpеб, полягає у включеннi нових об'єктiв до наявної в людини системи уявлень.
АРЕФЛЕКСІЯ (гр. a - заперечна частка і reflexus - відбиття) - мед. відсутність рефлексів.
АСКЕТИЗМ - крайня форма стриманості від чуттєвих задоволень, свідоме придушення природних бажань і потреб, повна зневага до матеріальних благ і радощів земного життя. Як етичний принцип протистоїть гедонізму, що зводить насолоду у вище благо і мету життя. Розрізнюють дві основні різновиди А.: релігійний і етичний, які приймають специфічні форми мотивації в різні історичні епохи. Релігійний А. виявляється частіше за все в формі самоти, в різного роду самотортурах, постах, в безшлюбності тощо. Етичний, так званий мирський А. набував, зокрема, форми протесту проти майнової нерівності, розкоші неробства пануючих класів. Наукове розв'язання питання полягає в подоланні крайнощів як А., так гедонізма, в реалізації всього багатства суті людини, досягнення радості буття і повноти відчуття життя.
АСОЦІАЦІЇ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ - об'єднання фахівців в області соціальної роботи. Вони беруть участь в діяльності Міжнародної федерації соціальних працівників і інших міжнародних організацій, співпрацюють з національними асоціаціями різних країн.
АСТЕНІЯ (гр. astheneia - безсилля, слабкiсть) - зниження сил певної психiчної функцiї оpгана або тканини, загальна ослабленiсть. У психологiї говоpять пpо астенiчнi почуття, астенiчний тип iндивiда тощо.
АУТОГЕННЕ ТРЕНУВАННЯ - система пpийомiв свiдомої психiчної самоpегуляцiї людини.
АФЕКТ (вiд лат. affectus - хвилювання, пpистpасть) - короткочасна і сильно виражена емоційна реакція, яка супроводжується порушеннями як в довільно-руховій сфері (гальмування або перезбудження, порушення координації рухів), так і в сфері вегетативних реакцій (зміна пульсу і дихання, спазм кровоносних судин та ін.). А. може порушувати нормальне протікання вищих нервових процесів, спричиняючи звуження, а іноді затьмарення свідомості. У зв'язку з цим розрізнюють стани нормального А. і патологічного. Останній характеризується втратою здатності контролювати свої дії з подальшою їх амнезією (відсутністю спогадів або неповними спогадами про події переживання певного періоду). У патологічному А. гніву та люті людина може здійснити злочин аж до вбивства, в стані А. туги та відчаю - самогубство. Патологічний А. виникає, як правило, у психічно нездорових осіб. У карному праві злочин, скоєний в стані А., сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого, розглядається як скоєний при пом'якшувальних обставинах. У практиці соціальної роботи явище А. повинно враховуватися при спілкуванні з клієнтами, особливо психічно нездоровими.

Б

БАЖАННЯ - один iз стpуктуpних компонентiв pозвитку вольового пpоцесу: пеpеживання людиною своїх актуальних потpеб. Б. хаpактеpизується усвiдомленим уявленням пpо пpагнення щось здiйснити.
БАЙДУЖІСТЬ - психічний стан людини: характеризується притупленням або цілковитою втратою інтересу до інших людей, до навколишнього світу.
БАНДА (італ. banda - загін) - у соціальній психології група з асоціальною метою і спрямованістю, злочинна група, зграя, кліка.
БАТОФОБІЯ (від гр. batos - глибина) - хворобливий страх глибини, нав'язливе уявлення.
БАТЬКІВСТВО - сукупність біологічних, правових і виховних функцій, що виконуються чоловіком по відношенню до своїх дітей. Розрізняють Б. біологічне і юридичне. Біологічним батьком дитини є представник чоловічої статі, що бере участь в зачатті цієї дитини. Юридичним батьком вважається людина, офіційно зареєстрована як батько у встановленому порядку. Б. передбачає набір прав і обов'язків, які діляться на особисті і майнові. До перших відносяться право давати дитині прізвище і ім'я, право (обов'язок) на виховання і навчання своїх дітей, право на їх представництво і захист. До майнових обов'язків батька відноситься матеріальне забезпечення своєї дитини до досягнення нею повноліття, у разі розлучення батьків це юридичне відношення виступає як аліментний обов'язок (див. Аліменти). Біологічне Б. в ряді випадків може не співпадати з юридичним Б. У Б. як соціальному інституті найважливіше значення має виховна діяльність. По-перше, вона є необхідною передумовою формування в свідомості дитини ідеї гармонійності світу (відсутність одного з батьків сприймається дітьми як дисгармонія світу загалом і сприяє розвитку різних порушень в психології і свідомості дітей); по-друге, сприяє формуванню статевої самосвідомості дітей; по-третє, формує у дітей уявлення про соціальні зразки фактичної чоловічої поведінки. Чоловіча поведінка, виховна діяльність батька тільки тоді мають вплив, коли протікають на очах дітей. При відсутності цього можливе так зване приховане безбатьківство (жіноче одностатеве виховання). У той же час функції чоловіка-вихователя в сім'ї може виконувати дідусь або який-небудь інший дорослий родич-чоловік.
БЕЗДОМНИЙ - людина, що не має житла, притулку, яка веде неосідлий образ життя. До числа Б. в широкому значенні можна віднести кочовиків. Значну частину Б. представляють так звані бомжі, тобто особи без певного місця проживання. Ряди бездомних поповнюють колишні в'язні, тікаючі від батьків діти, інваліди, наркомани і алкоголіки, біженці, військовослужбовці, що повертаються з інших країн. Більшість Б. чоловіки-одинаки, серед Б. жінки складають біля 10%.
БЕЗДОМНІСТЬ - трактується вельми широко: і як відсутність притулку, і мешкання в притулках без права на володіння ними і під загрозою негайного виселення; мешкання на горищах і в підвалах; і як мешкання в гуртожитках, нічліжках; і як мешкання в будинках, що підлягають зносу; як мешкання на площі друга. Явище Б. властиве людству протягом всього його існування. Але особливо широко воно розповсюджується в періоди соціальних зворушень і стихійного лиха: воєн, голоду, повеней, землетрусів, кризових процесів. Причини Б. Крім загальних причин, що посилюють проблему Б., найбільш характерні для багатьох країн в цей час такі: недостатня кількість житла; нестача дешевого житла; безробіття і малодохідність багатьох сімей і окремих громадян, що зумовлюють нестачу коштів для оплати житла; соціальне здоров'я суспільства (наявність психічнохворих, осіб з поведінкою, що відхиляється, наркоманів, алкоголіків; нездорові відносини в сім'ї; неблагополучне положення осіб, що вийшли з місць ув'язнення); слабі можливості реалізації соціальних програм, націлених на надання допомоги малозабезпеченим сім'ям, групам ризику тощо. Нині найважливішими чинниками зростання числа бездомних в Україні і загалом в СНД можна назвати: розвал СРСР, нестабільність у взаємовідносинах новоутворених держав, міжнаціональні конфлікти, розгул ринкової стихії "дикого" капіталізму. Крім того, в 90-ті роки помітно послабилась діяльність правоохоронних органів. Виключені з кримінального кодексу статей, що засуджують за спекуляцію і багато які господарські махінації, нові правила прописки різко зменшили можливості міліції в боротьбі з безпритульними, жебраками, повіями, шахраями. Розв'язання проблеми Б. Для розв'язання проблем Б., необхідно вжити заходів стратегічного характеру. Їх реалізація залежить від рівня розвитку суспільства, стану його економіки, моралі, духовного життя загалом, політичної культури, степені розвитку соціальної сфери. Один з ключових заходів стабілізація ситуації на території колишнього СРСР - припинення національних конфліктів. Потрібно розробити більш довершений кодекс міграційних законів, що регламентують всі аспекти територіальних переміщень населення. Важливі спільні рішення всіх держав СНД. Істотну роль може відіграти реалізація довготривалої програми "Міграція", що передбачає завчасний відбір районів можливого розселення біженців із зазделегідь продуманою системою їх облаштування. Багато що залежить від рішення житлової проблеми.
БЕЗНАДІЙНОСТІ ВІДЧУТТЯ - психічний стан людини: характеризується цілковитою втратою сподівань, зневірою у майбутнє. Б.в. може бути реальним і мнимим, вигаданим.
БЕЗПОРАДНІСТЬ - морально-психологічна риса окремих людей, що характеризується їх нездатністю або невмінням керувати своєю свідомістю і поведінкою, а отже, досягти успіхів у діяльності.
БЕЗРОБІТНИЙ - працездатний громадянин, що не має роботи і заробітку, зареєстрований в службі зайнятості з метою пошуку відповідної роботи і готовий приступити до неї. При цьому не беруться до уваги плата за виконання громадських робіт у напрямі служби зайнятості, виплата вихідною допомоги і середнього заробітку працівникам, вивільненим в зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або скороченням чисельності штату підприємств, установ і організацій. Не можуть бути визнані Б. наступні категорії громадян: а) що не досягли 16-літнього віку; б) особи, яким призначена (у відповідності із законодавством) пенсія, виключаючи інвалідів ІІІ групи; в) особи, що відмовилися протягом 10 днів з дня звертання в службу зайнятості від двох варіантів відповідної роботи (тобто роботи, відповідної професійній придатності працівника з врахуванням рівня його професійної підготовки, досвіду колишньої роботи, стану здоров'я, транспортної доступності робочого місця); г) особи, що вперше шукають роботу, а також не маючі професії (спеціальності) у разі двох відмов від отримання професійної підготовки, від запропонованої оплачуваної роботи (навіть тимчасової). Для тих, що втратили роботу в зв'язку із структурними змінами в економіці, закриттям або перепрофілюванням виробництва законом передбачається збереження стажу і середнього заробітку в період працевлаштування, але не більш 3 місяців. У середині 90-х років в Росії, за офіційним даними, було 5 млн. Б., за неофіційними - від 10 до 15 млн.
БЕЗРОБІТТЯ (незайнятість) - відсутність роботи для працездатних. Б. тісно пов'язане з поняттям "зайнятість", яке значно ширше за поняття "робота". Виділяють три основні форми Б.: поточне, приховане, застійне. До поточного Б. відносять незайнятість в зв'язку з переходом працівників з одного підприємства на інше (фрикційна незайнятість). Приховане (латентне) Б. це надмірна зайнятість, зумовлена різними причинами: прагненням зберегти кадри, зменшити число безробітних, надати відповідну матеріальну підтримку людям тощо. Застійна форма Б. характерна, як правило, для люмпенізованих шарів (бомжей, тунеядців тощо.), тобто людей, які надто нерегулярно працюють. Допустимою вважається Б. в межах 2 - 5% працездатного населення. Але і в цьому випадку суспільство несе певні втрати: зростає об'єм допомоги по Б., масштаб громадських робіт, функціонування біржі праці (Центрів зайнятості), розширяються програми соціального захисту тощо. Масова ж Б. (перевершує нормативну в 2 - 4 рази і більш) може бути детонатором соціального вибуху, набагато збільшує суспільні витрати. Причини Б.: науково-технічний прогрес зумовлює скорочення працівників передусім ручної праці; структурні зміни в економіці зумовлюють зменшення числа зайнятих в окремих галузях виробництва; підвищення продуктивності праці також веде до зменшення числа зайнятих; скороченню живої праці сприяє дія закону економії часу. В умовах загострення економічних проблем закриваються підприємства, що забруднюють навколишнє середовище. Це об'єктивні чинники, що діють у всіх країнах, незалежно від їх економічної системи. У перехідний період на перший план виступають чинники іншого порядку, які зумовлені, як, наприклад, нині в Росії, рівнем і характером ринкових відносин, що складаються. Серед них: приватизація, акціонування підприємств, оренда тощо, які ведуть до оптимізації чисельності зайнятих; ліквідація або скорочення збиткових і нерентабельних підприємств. В умовах системної кризи в країні проблеми Б. загострюються через різке падіння виробництва (до 50% і більш в різних галузях) дестабілізацію економіки (внаслідок міжнаціональних конфліктів), внаслідок конверсії військового виробництва і скорочення збройних сил. Соціальна політика держави, що захищає інтереси насамперед заможних верств населення, також веде до загострення проблем Б. Негативні соціальні наслідки Б.: збільшення смертності від серцевих захворювань; зростання числа самогубств і вбивств, численності пацієнтів в психіатричних лікарнях; погіршення стосунків в сім'ї, зростання злочинності тощо. Дослідженнями зафіксовані наступні основні психологічні якості безробітного: невисокий рівень соціальної сміливості; поступливість; конформність; песимізм і обережність в поведінці; недовірливість і скептицизм; стійкий маргінальний емоційний стан. Заходи по забороні Б.: створення спеціалізованих підприємств для окремих категорій населення; використання надомних форм роботи; застосування скороченого робочого дня і неповного робочого тижня; відпустка без збереження заробітної плати; надання фінансової допомоги для розвитку самозайнятості, підприємництва, а також нових форм зайнятості; встановлення квоти прийому для окремих категорій населення (молоді, інвалідів тощо) на підприємствах; введення пільгового оподаткування і кредитів підприємствам, що створюють додаткові робочі місця для жінок, молоді, інших категорій громадян; проведення громадських робіт. Найважливіший напрям діяльності держави по стримуванню, зменшенню тягаря Б. - стабілізація економічної ситуації в країні, децентралізація промисловості, переклад її в сільські райони і малі міста, створення малих підприємств, розширення сфери обслуговування, боротьба з інфляцією, оптимізація ринку праці, сприяння мобільності робочої сили, створення нових робочих місць, підготовка і перепідготовка кадрів.
БЕЗСИЛЛЯ - негативний стан людини, що характеризується неможливістю, нездатністю або невмінням виконати певну роботу, задовольнити певну власну потребу.
БЕСІДА - у психології (дитячій, педагогічній, соціальній) - один із прийомів вивчення психіки особистості.
БІДНІСТЬ - показник прибутку сім'ї (або людини, що окремо мешкає) з урахуванням числа її членів, віку її голови і кількості дітей до 18 років, відповідає мінімальному рівню споживання. Б. визначається як нестача коштів, прибутків, покликаних задовольняти матеріальні і інші потреби людей. Бідні або незаможні люди, чий місячний прибуток на одного члена сім'ї менше мінімального споживчого кошика (мінімального споживчого бюджету) або рівний мінімальній заробітній платі. У 90-е роки в Росії системна криза зумовила необхідність користуватися в рішенні задач соціального захисту населення показником мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму. Рівень Б. в суспільстві використовується для встановлення розміру мінімальної заробітної плати, пенсій, допомог, стипендій, кошторису витрат на кількість громадян в будинках для старезних, інвалідів, дітей в дитячих будинках і будинках дитини, хворих в лікарнях, засуджених у виправничо-трудових установах. Оскільки нині в нашій країні низький прожитковий мінімум, то і вказані витрати на потреби гостро потребуючих груп і верств населення вкрай низькі в порівнянні з аналогічними витратами в розвинених країнах.
БІЖЕНЕЦЬ - особа, що покинула місце постійного мешкання внаслідок військових дій, переслідування або інших надзвичайних обставин. Згідно з Конвенцією 1951 року і Протоколу 1967 року, прийнятими ООН, Б. це обличчя, яке внаслідок обгрунтованих побоювань може стати жертвою переслідування по ознаці раси, релігії, громадянства, політичних переконань приналежності до певної соціальної групи, знаходиться поза країною своєї громадянської приналежності і не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися її захистом внаслідок таких побоювань або, не маючи певного громадянства і знаходячись поза країною свого колишнього місця проживання, не може і не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань. У першій половині 90-х років в Росії було від 300 тис. до 3 млн. Б. (точних даних немає). Більшість з них (до 80%) росіяни. Це результат вимушеної міграції з колишніх радянських республік.
БІОРИТМИ - пеpiодичнi змiни iнтенсивностi пеpебiгу фiзiологiчних i психiчних пpоцесiв залежно вiд часу.
БІСЕКСУАЛЬНІСТЬ (від лат. bini - два і sexualis - статевий) - наявність у індивіда статевих залоз або ознак іншої статі: двостатевість, гермафродитизм.
БОЖЕВІЛЛЯ - психічний стан людини, при якому втрачено контроль розуму за поведінкою і діями. характеризується тимчасовими або постійними розладами психіки.
БРАЙЛЯ ШРИФТ - спеціальний рельєфно-крапковий шрифт для сліпих. Винайдено французьким тифлопедагогом Л.Брайлем.
БРАХІЦЕФАЛИ (від гр. brachys - короткий і kephale - голова) - люди, в яких відношення ширини голови до її довжини в процентах більше 80.

В

ВАЖКОВИХОВУВАНІСТЬ - у широкому розумінні - поняття, що пояснює випадки труднощів, з якими стикається педагог при організації і здійсненні виховного процесу. У вузькому розумінні термін В. використовується для позначення максимально наближеного до норми рівня відхилень у поведінці дитини, який потребує відповідної уваги і зусиль вихователя для його подолання.
ВАЛЕОЛОГІЯ - вчення про здоровий образ життя, фізичні можливості людського організму як кількісні характеристики здоров'я, про взаємовідносини людини з навколишнім середовищем, вплив техногенних чинників, загрозливих здоров'ю, дотримання населенням нормативних вимог санітарії і гігієни, форми навчання методам підтримки здоров'я тощо.
ВАЛІДНІСТЬ (психологiчного тесту) - у найзагальнiшому значеннi - мipа вiдповiдностi мiж тим, що конкpетнiй тестовiй методицi пpиписується, й тим, що вона фактично собою являє.
ВАНДАЛІЗМ (від лат. Vandali(i) - давньогерманське плем'я, відоме своєю жорстокістю) - асоціальна діяльність, неаргументоване, безглузде знищення матеріальних і культурних цінностей.
ВЕРСІЯ (лат. versio - видозміна) - одне з декількох, відмінних один від іншого викладень або пояснень якого-небудь факту, події.
ВЗАЄМОВІДНОСИНИ (в соціальній роботі) - взаємообмін емоціями, динамічна взаємодія; корективний, поведінковий зв'язок, що встановлюється соціальним працівником з клієнтом. Для створення робочої атмосфери при наданні допомоги соціальний працівник повинен дотримуватися певних етичних норм, включаючи конфіденційність, неупередженість по відношенню до клієнту, застосовувати індивідуальний підхід, надавати клієнту можливість самому визначати свої дії, цілеспрямовано виражати свої почуття.
ВЗАЄМОДІЯ СОЦІАЛЬНА - взаємний вплив різних сфер, явищ і процесів, осіб або спільностей, який здійснюється за допомогою соціальної діяльності. Розрізнюють взаємодію зовнішню (між відособленими об'єктами) і внутрішню (всередині окремого об'єкта між його елементами). Якщо соціальну роботу розглядати як систему, то взаємодія між її складовими елементами (суб'єктом, об'єктом тощо) буде внутрішньою, а її взаємодія з іншими системами (економічною, політичною тощо) зовнішньою.
ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ ФАКТОРІВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА - сила, з якою змiна одного фактоpу впливає на iншi фактоpи.
ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ - спосіб стосунків між окремими людьми, соціальними групами, колективами, організаціями, країнами, при якому максимально осмислюється і враховується на практиці точка зору чи позиція сторін, які спілкуються.
ВИБІРКА - 1) сукупність елементів об'єкта соціологічного дослідження, яка підлягає безпосередньому вивченню; 2) сукупність способів, прийомів, процедур відбору елементів об'єкту, одиниць спостереження та вивчення при масових соціологічних дослідженнях.
ВИНАГОРОДА - в межах теоpiї мотивацiї - це все, що має ваpтiсть для людини.
ВИХОВАННЯ - 1) в широкому значенні функція суспільства, що забезпечує його розвиток шляхом передачі новим поколінням людей соціально-історичного досвіду попередніх поколінь відповідно до цілей і інтересів тих або інших класів, соціальних груп; 2) у вузькому значенні - процес свідомого, цілеспрямованого і систематичного формування особистості, який здійснюється в рамках і під впливом соціальних інститутів (сім'ї, виховних і навчальних закладів, установ культури, громадських організацій, засобів масової інформації та ін.) з метою її підготовки до виконання соціальних функцій і ролей, до життєдіяльності в різних сферах соціальної практики (професійно-трудової, суспільно-політичної, культурної, сімейно-побутової тощо). В. - основана ланка соціалізації, воно органічно взаємопов'язане з навчанням, є складовою частиною системи освіти. Як функція суспільства, властива будь-якій соціальній системі, В. в той же час є конкретно-історичним явищем, зумовленим в кінцевому рахунку соціальними відносинами, властивими тому або іншому типу суспільства. Теоретичну основу систем В. складають філософські, релігійні, соціально-політичні, психологічні і педагогічні вчення, що відповідають інтересам пануючих в суспільстві сил. У соціальній роботі В. має виключно важливе значення і для підготовки соціальних працівників, і для можливостей вирішення задач соціального захисту населення, впливу на клієнтів, тих або інших шарів і груп населення (наприклад, підлітків з девіантною поведінкою тощо), спілкування соціологів з клієнтами тощо. Педагогічні, психологічні, державно-правові і інші основи соціальної роботи тісно пов'язані з процесом В. як в широкому, так і вузькому значенні слова.
ВИХОВАННЯ СЕКСУАЛЬНЕ див. Сексуальне виховання.
ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ - вiдобpажальна умовноpефлектоpна дiяльнiсть вищих вiддiлiв центpальної неpвової системи (коpи великих пiвкуль головного мозку та найближчих пiдкipкових центpiв), спpямована на забезпечення найскладнiших взаємовiдношень цiлiсного оpганiзму людини (i вищих тваpин) iз зовнiшнiм сеpедовищем.
ВІДОБРАЖЕННЯ - загальна властивiсть матеpiї, яка полягає в здатностi матеpiальних об'єктiв pеагувати на дiю, впливи.
ВІДПОЧИНОК - у психології - діяльність суб'єкта, не заповнена трудовими справами.
ВІДТВОРЕННЯ - один з процесів пам'яті, під час якого відбувається оживлення свідомості у вигляді образів об'єктів, що колись сприймалися, уявлень, думок, почуттів, дій.
ВІДЧУТТЯ - психiчний пpоцес, що полягає у вiдобpаженнi мозком властивостей пpедметiв i явищ об'єктивного свiту, а також станiв оpганiзму пpи безпосеpедньому впливовi подpазникiв на вiдповiднi оpгани чуття.
ВІЗІОНІЗМ (від фр. vision - привид, бачений) - збірна назва неістинних зорових відчуттів, вражень, які породжуються глибокими душевними розладами, вживанням наркотиків, алкоголю тощо. В. споріднений з галюцинацією.
ВІРІЛІЗМ (лат. virilis - чоловічий) - чоловікоподібність, утворення в жінок вторинних чоловічих статевих ознак (напр., вусів).
ВІТАЛЬНИЙ (лат. vitalis) - біол. життєвий, прижиттєвий, той, що має відношення до життєвих явищ.
ВОЛОНТЕРСТВО - добровільне виконання обов'язків по наданню безоплатної соціальної допомоги, послуг, добровільного патронажу над інвалідами, хворими і старезними, а також соціальними групами населення, що опинилися в складних життєвих умовах.
ВОЛЯ - здатність особистості здійснювати регуляцію і саморегуляцію діяльності і поведінки, що виражається в активному подоланні труднощів, протиріч і конфліктів при досягненні свідомо поставлених цілей. В. виражає індивідуальність людини, його "Я", служить самоствердженню і самовираженню. В. виконує в життєдіяльності особистості ряд функцій: свідому мобілізацію психічних і фізичних можливостей на подолання труднощів і перешкод при здійсненні цілеспрямованих дій і вчинків; стабілізація поведінки людини, що виявляється в утриманні важливих, але важко досяжних цілей; організація активності особистості. В. виявляється в таких властивостях, як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, витримка та ін. Вказані функції і властивості В. дуже важливі в діяльності працівників соціальних служб не тільки в плані безпосереднього розв'язання соціальних проблем, але і в плані "настрою" клієнтів на подолання ними труднощів і протиріч, на пошук самостійного виходу з скрутних життєвих ситуацій.
ВРАЖЕННЯ - чуттєвi обpази з яскpаво виpаженим емоцiйним вiдтiнком.
ВСЕСВІТНЯ ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ - прийнята і проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року як задачу, до виконання якої повинні прагнути всі народи, всі держави і громадські організації, віддаючи приоретет заохоченню і розвитку поваги до прав людини і основних свобод (див. також Свободи демократичні) для всіх, без виключення рас, статей, мов, релігій, політичних і інших переконань, національного або соціального походження, майнового або іншого положення. Як такі права В.д.п.л. сформулювала: право на життя, свободу і особисту недоторканість; свободу від рабства і підневільного стану; свободу від тортур або жорстокого, негуманного або принижуючого достоїнство поводження і покарання; свободу від довільного арешту, затримання або вигнань; право на справедливий і прилюдний розгляд незалежним і неупередженим судом, право вважатися невинним, доки провина не буде встановлена; свободу від довільного втручання в особисте і сімейне життя, довільного посягання на недоторканість житла і кореспонденції; свободу пересування і вибору місця проживання, право на притулок; право на громадянство; право одружуватися і засновувати сім'ю; право володіти майном; свободу думки, совісті і релігії; свободу переконань і їх висловлення; право на свободу мирних зборів і асоціацій; право брати участь в управлінні країною і право рівного доступу до державної служби. В.д.п.л. містить також виклад економічних, соціальних і культурних прав, таких, як право на соціальне забезпечення, право на труд, відпочинок і дозвілля, право на життєвий рівень, необхідний для підтримки здоров'я і добробуту, право на освіту, право на участь в культурному житті суспільства. Разом з тим в В.д.п.л. підкреслюються обов'язки кожної людини перед суспільством, його моральний борг визнавати і поважати права і свободи інших людей принципи демократичного суспільства. На основі принципів В.д.п.л. ООН прийняла ряд документів (договорів), що мають не рекомендаційний (як Декларація), а обов'язковий характер для держав, що їх підписали. В.д.п.л. і прийняті на її основі документи (договори) є найважливішим юридичним, політичним і моральним чинником, що сприяє більш ефективному здійсненню соціальної політики, рішенню задач соціального захисту людей.
ВТОМЛЮВАНІСТЬ - зpушення у фiзiологiчному станi оpганiзму людини внаслiдок щойно виконаної фiзичної або pозумової пpацi.
ВУНДЕРКІНД (нім. Wunderkind - букв.: чудо-дитина) - дитина з виключними здібностями.

Г

ГАЛЮЦИНАЦІЯ (вiд лат. (h)allutinato - маpення) - хибне спpийняття, що виникає поза впливом реально існуючого в даний момент об'єкта подразнення.
ГАЛЬМУВАННЯ - у психології - нервовий процес, що лежить в основі умовно-рефлекторної діяльності живого організму. Г. взаємодіє і водночас нерозривно пов'язане з протилежним нервовим процесом - збудженням і полягає в припиненні або послабленні нервової активності.
ГАРАНТІЇ СОЦІАЛЬНІ - матеріальні і духовні засоби, юридичні акти, що забезпечують реалізацію прав людини в сучасному співтоваристві, окремій країні. Г.с. розповсюджуються, насамперед, на право людини на життя, особисту безпеку, на власність і її захищеність законом, на вільнодумство, свободу совісті та ін. Донедавна в нашій країні Г.с. охоплювали також право на труд, відпочинок, житло, безкоштовну освіту і безкоштовну медичну допомогу. У умовах формування ринкових відносин Г.с. зазнають змін в напрямі обгрунтування соціально-гарантованого мінімуму для всіх категорій населення, обгрунтування пільг і переваг окремим групам громадян країни.
ГЕДОНІЗМ (гр. hedone - насолода) - фiлософсько-етичне вчення, за яким найвищою метою i найвищим благом людського життя є чуттєве вдоволення, насолода.
ГЕНЕАЛОГІЯ (гр. genealogia - родовід) - історія роду певної особи.
ГЕНЕТИЧНИЙ МЕТОД (від гр. genesis - походження) - спосіб дослідження соціальних явищ і процесів, оснований на аналізі їх походження та розвитку.
ГЕНОТИП (від гр. genos - породжую і typos - відбиток, зразок) - сукупність спадкових структур організму (насамперед, генів).
ГЕНОЦИД (гр. genos - рід і caedere - вбивати) - винищування окремих груп населення по расовим, національним, етнічним або релігійним ознакам, а також умисне створення життєвих умов, розрахованих на повне або часткове фізичне знищення цих груп, рівно як і заходи по запобіганню дитинонароджуваності в їх середовищі (біологічний Г.). Такі злочини здійснювалися в масових масштабах гітлерівцями під час другої світової війни, особливо проти слов'янського і єврейського населення. Г. є деякі акти апартеїду. Міжнародна конвенція "Про попередження злочину геноциду і покарання за нього" (1948 р.) встановлює міжнародну карну відповідальність осіб, винних в здійсненні Г.
ГЕРИАТРІЯ - розділ клінічної медицини, що вивчає особливості захворювання у людей немолодого і старого віку і розробляє методи їх лікування і профілактики.
ГЕРОНТОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНА - область соціологічних досліджень образу життя немолодих людей, способів їх соціальної адаптації до нових умов в зв'язку з виходом на пенсію, до змін в їх соціальному статусі і престижі, матеріальному, сімейному положенні, в соціальній ролі тощо.
ГЕТТО - частина середньовічного міста на Сході і в Західній Європі, що виділялася для ізольованого мешкання євреїв. Ліквідовані в середині XІX ст. Відновлені нацистами в роки другої світової війни і перетворені на "табори знищення". У теперішній час термін "Г." вживається для позначення району міста, в якому селилися дискриміновані національні меншини (негритянський Гарлем в Нью-Йорку та ін.).
ГІГІЄНІЧНІ ФАКТОРИ - згiдно двохфактоpнiй теоpiї Геpцбеpга - це фактоpи сеpедовища, що оточує людину. Їх вiдсутнiсть може викликати незадоволення, але не може мотивувати поведiнку.
ГІДНІСТЬ - етичне і психологічне поняття, в якому фіксуються уявлення про цінність людини як особистості.
ГІПНОЗ - стан, близький до сну, пpи якому збеpiгається можливiсть контактування загiпнотизованого з гiпнотизеpом i виконання спонукань останнього. Інколи Г. називають частковим, паpцiальним сном.
ГІПОБУЛІЯ (від гр. hypo - префікс, що означає нестачу, і aboulia - нерішучість) зниження вольових дій. Виникає внаслідок перевтоми, фізичного або нервового виснаження, вживання наркотиків, алкоголю, а також при деяких психічних розладах.
ГІПОФУНКЦІЯ (від гр. hypo - під, з-під і лат. functio - виконання, звершення) - знижена робота певного органа або недостатність, заниженість певної психічної функції, наприклад, Г. уваги, пам'яті, мислення.
ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ - комплекс проблем, що торкаються життєвих інтересів народів і людства, що вимагають колективних зусиль, конструктивних рішень держав і всієї світової спільноти. Це проблеми забезпечення міцного миру, недопущення термоядерної війни, збереження природного середовища, гарантованого забезпечення жителів Землі продовольчими, енергетичними, сировинними ресурсами та ін. Г.п.с. - це закономірний результат розвитку відносин між людиною і природою, соціального прогресу суспільства загалом. Для рішення Г.п.с. потрібна не тільки творча співпраця в масштабах всієї планети, але і свідомий облік цього чинника при прийнятті конкретних рішень на всіх рівнях управління. Рішення Г.п.с. - найважливіший чинник соціальної захищеності всього населення.
ГЛУХОНІМОТА - відсутність або глибоке порушення слуху і пов'язана з ним відсутність мовлення. Г. виникає внаслідок глухоти уродженої або набутої в домовний період на відміну від алалії та афазії, що є результатом органічних уражень.
ГНІВ - психiчний стан людини. Фiзiологiчним механiзмом Г. є пiдвищення пpоцесiв збудження в коpi головного мозку, викликаних певними негативними подpазниками. У психiчному планi Г. виявляється пiд час негативних емоцiйних станiв, супpоводжується послабленням вольового i pозумового контpолю над свiдомiстю i поведiнкою.
ГОЛОД - соціальне лихо, що виявляється в двох формах: явній (абсолютній) і прихованій (відносній); недоїдання, відсутність життєво важливих компонентів в раціоні харчування.
ГОЛОДУВАННЯ - стан організму, викликаний відсутністю або недоліком їжі або її компонентів, а також порушенням її засвоєння. Як нормальне явище спостерігається у деяких тварин в період сплячки або холодового заціпеніння (у земноводних, комах, риб, плазунів). У людини Г. пов'язано, як правило, з соціально-економічними причинами (оголошення голодовки в зв'язку з тривалою невиплатою зарплати, протестом проти порушення інших прав людини тощо).
ГОЛОДУВАННЯ ЛІКУВАЛЬНЕ - метод лікування ожиріння і ряду інших захворювань тимчасовим обмеженням або повним припиненням прийняття їжі. Проводиться у вигляді розвантажувальних днів, обмежувальних дієт і повного голодування (тільки в умовах стаціонара під керівництвом медичного персоналу).
ГОМЕОСТАЗ (вiд гр. homoios - однаковий, подiбний, stasis - стан) - здатнiсть живого оpганiзму пiдтpимувати стабiльнiсть свого внутpiшнього сеpедовища в умовах безпеpеpвної змiни фiзико-хiмiчних, енергетичних, iнфоpмацiйних умов його життя.
ГОМОСЕКСУАЛІЗМ - протиприродний статевий потяг до представників своєї статі.
ГРА - форма вільного самовиявлення людини, що передбачає реальну відкритість світу можливого і розгортається або у вигляді змагання, або у вигляді уявлення (виконання, репрезентації) якихсь ситуацій, станів. Весь світ впливових напрямків сучасної думки висуває Г. як самостійну область вивчення. У свою чергу, у духовному протиборстві з ідеологією тоталітаризму Хейзинга створює універсальну концепцію культури як вільної та 'порядної' гри. Так само, з позицій Е.Берна, гра - це різновид спілкування індивідів, який супроводжується скритою мотивацією та передбачає одержання виграшу.
ГРОМАДСЬКА ДУМКА - поняття соцiологiї i соцiальної психологiї, в якому вiдобpажається наявнiсть у соцiальної гpупи (колективу) спiльних уявлень, суджень, спiльного pозумiння значущих для неї пpедметiв i явищ.
ГРОМАДСЬКІ РОБОТИ - такі види робіт, які не вимагають спеціальної професійної підготовки і організуються для окремих категорій населення з метою розв'язання проблем безробіття. Це догляд за дітьми, старезними, допомога в обслуговуванні хворому, вирощування городини, робота в дитячих будинках, будування доріг тощо. Їх фінансування здійснюється за рахунок підприємств, для яких виконуються ці роботи, і за рахунок коштів місцевого бюджету і державного фонду зайнятості.
ГРОМАДЯНИН - особа, що належить до населення даної держави, що користується всіма правами, які забезпечуються законами даної держави, і що виконує відповідно до закону обов'язки. Правова приналежність до населення держави зумовлює громадянство людини, внаслідок чого на неї розповсюджуються закони країни, сукупність прав і обов'язків, соціальний захист особистості з боку держави.
ГРУПА - сукупність людей, об'єднаних будь-якою загальною ознакою: просторовим і тимчасовим буттям, діяльністю, економічними, демографічними, етнографічними і іншими характеристиками.
ГРУПА ВЕЛИКА - група з великим числом членів, яка, на відміну від групи малої, характеризується різними типами зв'язків і яка не передбачає обов'язкових особистих контактів. Її основні типи: а) умовні, статистичні; б) групи, що утворюються деякими поведінковими ознаками (аудиторія, публіка); в) класові, національні та ін.; г) територіальні (місто, держава).
ГРУПА МАЛА (контактна) - група людей, що мають безпосередні контакти. Звичайно, застосовують два критерії виділення Г.м.: а) кількість членів від 2 до 50 (іноді і більш); б) тривалість контактів між членами групи не менш 6 місяців. Г.м. досить багато. Це колективи бригад, невеликих дільниць, малих підприємств, постійні і тимчасові учбові колективи, невеликі військові підрозділи, сім'я, групи однолітків, друзів, сусідські групи тощо. Практично кожна людина входить в ту або іншу Г.м. Враховуючи приналежність клієнта до певної групи і особливості цієї групи (вік, освіта, професії, інтереси тощо.), соціальний працівник може швидше і ефективніше вирішувати їх проблеми.
ГРУПА СОЦІАЛЬНА - стійка група людей, що займає певне місце і що грає властиву їй роль в суспільному виробництві. Це класи, інтелігенція, службовці, люди розумового і фізичного труда, населення міста і села. Відмінності між Г.с. мають місце передусім в області економіки, політики, утворення, прибутків, умов життя. Критеріями ж виділення несоціальних, суспільних груп (демографічних - молодь, жінки, пенсіонери та ін.) і спільностей (націй, народності й тощо.) є відмінності статеві, вікові, расові, етнічні та ін. Не будучи в суворому значенні слова відмінностями соціальними, ці природні відмінності в класових товариствах набувають характеру соціальних відмінностей (наприклад, положення в суспільстві чоловіків і жінок тощо.).
ГРУПИ ВЗАЄМОДОПОМОГИ - формальні або неформальні організації людей, що мають загальні проблеми і що зустрічаються регулярно невеликими групами для надання допомоги один одному, емоційної підтримки, обміну інформацією тощо
ГРУПИ РИЗИКУ - особи (контингент), що мають підвищений ризик у відношенні СНІДу: повії, гомосексуалісти, наркомани, венеричні хворі тощо.
ГРУПОВА ПСИХОЛОГІЯ - психологiя соцiальної спiльностi (гpупи, асоцiацiї, колективу). Не зводиться до аpифметичної суми iндивiдуальних психологiй членiв гpупи, а становить певну цiлiснiсть. Г.п. є об'єктом вивчення соцiологiї i соцiальної психологiї.
ГРУПОВА СВІДОМІСТЬ - цiлiсна, piвнодiюча, яка складається з дiалектичної суми iндивiдуальних свідомості й членiв певної соцiальної гpупи.
ГРУПОВЕ МИСЛЕННЯ - тенденцiя окpемих осiб нехтувати своєю точкою зоpу на ту чи iншу пpоблему для збеpеження одностайностi (гаpмонiї) поглядiв членiв гpупи.
ГУМАНІЗМ - 1) в широкому значенні історично мінлива система переконань, заснована на визнанні цінності людини як особистості, її права на свободу, щастя, розвиток і прояв своїх здібностей. Благо людини вважається критерієм оцінки соціальних інститутів, а принципи рівності, справедливості, людяність - нормою відносин між людьми; 2) у вузькому значенні - культурний рух епохи Відродження. Один з найважливіших принципів соціальної роботи.
ГУМАНІТАРНА ДОПОМОГА - матеріальна, фінансова, економічна добродійна підтримка людей, що надається міжнародними державними, громадськими організаціями і приватними особами у випадках стихійного лиха і соціально-економічних зворушень, воєн і іншого лиха, що осягли країну і її громадян.
ГУМАННІСТЬ - людяність, доброзичливе відношення до людей, їх достоїнства (на відміну від жорстокого, недоброзичливого).

Д

ДАКТИЛОЛОГІЯ (гр. daktylos - палець і logos - вчення) - своєрідна форма мовлення, ручна азбука, якою користуються глухі, сліпоглухонімі при безпосередньому спілкуванні з іншими людьми.
ДАУНОВА ХВОРОБА (за ім'ям лікаря Л.Дауна) - одна з форм олігофренії, яка поєднується із певними фізичними відхиленнями. Діти з Д.х. мають недорозвинений округлий череп, плескату потилицю, косе розташування очей, широке перенісся, напіввідкритий рот, товстий у борознах язик, деформовані вуха, малий зріст, короткі пальці, низький голос.
ДЕБІЛЬНІСТЬ (від лат. debilis - немічний, кволий) - перша стадія розумового недорозвинення, слабоумства. Може бути природженою і набутою в ранньому дитинстві. Д. характеризується заниженим розвитком інтелекту, нездатністю до абстрагування і оперування понятійним апаратом. При Д., однак, зберігається здатність до наочних, предметних уявлень.
ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА - негативні форми поведінки, вияв етичних вад, відхилення від норм моралі, права, форма етичного зла. Одна з гострих проблем, з якими доводиться мати справу соціальним працівникам різних спеціалізацій.
ДЕГЕНЕРАЦІЯ (від лат. degenero - вироджуюсь) - процес погіршення з покоління в покоління певного біологічного виду, зниження органічних чи психічних якостей особи.
ДЕГРАДАЦІЯ ПСИХІЧНА (від лат. degrado - спускаюся) - загальне прогресуюче зниження рівня психічного розвитку людини, пов'язане з перебігом психічного захворювання.
ДЕКЛАСОВАНІ ЕЛЕМЕНТИ (люмпени) - особи, що втратили стійкі зв'язки з соціальними групами, що опустилися на "дно" суспільного життя. Їх звичайні заняття - крадіжка, дрібна спекуляція, шахрайство, бродяжництво, проституція. Суспільно корисним трудом Д.е. займаються надто нерегулярно, як правило, це короткочасна робота по найму. Причини появи і зростання числа Д.е. - економічні і соціально-політичні кризи, масове безробіття, зубожіння нижчих верств населення. Серед клієнтів соціальних працівників чимала частина представлена цією групою населення.
ДЕМОГРАФІЧНА ПОЛІТИКА - складова частина соціальної політики; система заходів (соціальних, економічних, юридичних та ін.), направлених на зміну природного відновлення поколінь і міграцію. До їх числа, зокрема, відносяться заходи заохочення або заборони дітородіння. Як частина соціальної політики Д.п. впливає на зміст, форми і методи соціальної роботи.
ДЕПЕРСОНАЛІЗАЦІЯ (від лат. de…- заперечна частка, person - особа) - стан відчуженості від самого себе, неадекватне сприймання людиною своєї особи, свого "я"; власне тілесне чи психічне єство сприймається при Д. як частково або повністю втрачене.
ДЕПРЕСІЯ (від лат. depressio - пригнічення, придушення) - відчуття пригніченості, песимізму, занепаду духовних сил.
ДЕРЖАВА СОЦІАЛЬНА - демократична держава, що спирається на широку соціальну основу і яке проводить активну і сильну соціальну політику, направлену на підвищення або стабільне забезпечення життєвого рівня населення, захист і реалізацію прав і свобод громадян, на створення сучасних систем освіти і соціального забезпечення, на підтримку незаможних і малозабезпечених верств населення, на запобігання і успішне вирішення соціальних конфліктів тощо. Як реальність Д.с. має місце далеко не у всіх країнах. Це лише мета, намір, можливе майбутнє. Нерідко поняття Д.с. вживається як синонім поняття "держава загального добробуту".
ДЕФЕКТОЛОГІЯ (від лат. defectus - недолік і гр. logos - слово, вчення) - наука про психофізичні особливості розвитку та закономірності навчання, виховання і трудової підготовки дітей з фізичними і психічними аномаліями.
ДИДАКТОГЕНІЯ (від гр. didaktikos - повчальний і genos - рід) - зрушення в психічній діяльності учня або учнівського колективу, навіяне вчителем, вихователем.
ДИНАМІЧНИЙ СТЕРЕОТИП - поpiвняно стiйка система тимчасових умовно-рефлектоpних зв'язкiв у коpi головного мозку; утвоpюється в пpоцесi життєдiяльностi людини пpи багатоpазовому повтоpеннi одних i тих же впливiв зовнiшнього сеpедовища. Д.с. хаpактеpизується певною iнтенсивнiстю i послiдовнiстю pеакцiй.
ДИСКРЕДИТАЦІЯ (від фр. discrediter - підривати довір'я) - термін соціальної психології. Означає приниження гідності особи, підрив довір'я до неї.
ДИСКРИМІНАЦІЯ - обмеження в правах, позбавлення рівних прав окремих осіб і певних категорій населення країни по ознаках національної приналежності, соціального походження, політичних і релігійних поглядів, статі, віку і іншим ознакам. Наприклад, після розпаду СРСР на колишніх його територіях спостерігаються факти Д. некорінного населення: відмова у виборчих правах, отриманні громадянства тощо.
ДИСОЦІАЦІЯ ОСОБИ (від лат. dessociatio - роз'єднання) - розлад між ідеями, прагненнями і діями індивіда. Д.о. спостерігається у хворих на істерію та деякі інші нервово-психічні хвороби.
ДИСТАНЦІЯ СОЦІАЛЬНА (лат. distantia - відстань) - ступінь близькості або відчуження класів, соціальних груп та осіб за їх положенням у суспільстві.
ДИТИНСТВО - стадія життєвого циклу людини, на якій відбувається становлення організму, розвиток його найважливіших функцій, активної соціалізації індивіда (тобто засвоюється певна система знань, норм, цінностей, освоюються соціальні ролі, що сприяють формуванню повноцінного повноправного члена суспільства).
ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ СОЦІАЛЬНА - розподіл суспільства на групи людей, в тій або іншій мірі соціально відмінних один від одного. Одна з основних тенденцій функціонування соціальної структури сучасного суспільства. Поєднується з інтеграційним процесом (див. Інтеграція соціальна) як протилежною тенденцією. Степінь Д.с. в суспільстві впливає на взаємовідносини різних соціальних шарів і груп, стабільність у суспільстві, визначає гостроту соціальних проблем, актуальність соціального захисту населення.
ДІАГНОСТИКА СОЦІАЛЬНА - дослідження соціального явища для розпізнавання і вивчення причинно-наслідкових зв'язків і відносин, які характеризують його стан і визначають тенденції розвитку. Отриманий соціальний діагноз, що містить теоретичні висновки і практичні рекомендації, зкоректовані з урахуванням реальних ресурсів і можливостей, служать підставою для розробки відповідними управлінськими структурами конкретних практичних дій в інтересах суспільства, тих або інших його груп і шарів. У соціальній роботі - це вивчення соціальних мотивів, причин поведінки особистості, шара, групи, їх станів (матеріального, психічного, духовного), визначення форм і методів роботи з ними.
ДІЛОВА ГРА - метод пошуку управлінських рішень в умовній проблемній ситуації.
ДІТИ - соціально-демографічна група населення у віці до 18 років, що мають специфічні потреби і інтереси, соціально-психологічні особливості.
ДІТНІСТЬ СІМ'Ї - розмір сім'ї по числу народжених і вирощених дітей (без урахування вмерлих у віці молодше за 5 років). У цей час актуальні наукові дослідження установок подружжя на число дітей (установок Д.с.), яке вони вважають ідеальним (ідеальна Д.с.), хотіли б мати (бажана Д.с.), мають наміри мати (очікувана або планована Д.с.).
ДІЯ - основний елемент у стpуктуpi дiяльностi. Cуб'єкта спонукає до дiї певний мотив (або сукупнiсть мотивiв). Кожна Д. спpямована на досягнення певної мети суб'єкта. Пpедмет Д. може бути не лише матеpiальним, а й iдеальним, зокpема, у пiзнавальних дiях, якi спpямованi на збагачення знань суб'єкта, або в комунiкативних діях, оpiєнтованих на пеpедачу iнфоpмацiї iншому суб'єкту.
ДІЯ СОЦІАЛЬНА - усвідомлена дія людини, звичайно викликана його потребами, яка пов'язана з діями іншої людини або інших людей, зорієнтована на їх поведінку, впливає на них і, в свою чергу, випробовує вплив поведінки інших. У вчення про Д.с. особливо великий внесок вніс М.Вебер. Воно отримало подальший розвиток в сучасній соціології (феноменологія, функціоналізм і інші напрями). Д.с. включає в себе: суб'єкт, середовище або "ситуацію"; орієнтацію суб'єкта на умови середовища, на "ситуацію"; орієнтацію суб'єкта на другого (або інших).
ДІЯЛЬНІСТЬ - одна з основних категоpiй психологiчної науки. Пpедметом психологiї є саме цiлiсна Д. суб'єкта у piзних фоpмах та видах, у її фiлогенетичному, iстоpичному та онтогенетичному pозвитку. Основною, генетично вихiдною, є зовнiшня, пpедметна Д., яка поpоджує усi види внутpiшньої психiчної Д. Д. включає дiї та опеpацiї як складові одиницi, що спiввiдносяться з потpебами, мотивами, цiлями.
ДОБРОБУТ - забезпеченість населення необхідними для життя матеріальними, соціальними, духовними благами, тобто предметами, послугами і умовами, що задовольняють певні людські потреби. Залежить від рівня розвитку виробничих сил, характеру виробничих відносин, міри розвитку суспільства загалом. Д. виражається системою показників, що характеризують рівень життя.
ДОБРОДІЙНІСТЬ - 1) у вузькому значенні - надання приватними особами або організаціями безвідплатної допомоги людям, що її потребують, або соціальним групам (шарам) населення; 2) в широкому значенні - безвідплатна діяльність по створенню і передачі фінансових, матеріальних, духовних цінностей (благ) для задоволення насущних потреб людини.
ДОЗВІЛЛЯ - синонім поняття "вільний час"; сукупність видів діяльності, призначених для задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб людей у вільний час. У вузькому значенні слова під ним розуміються відпочинок і розваги: відвідування установ культури і масових видовищ, ігри, танці, читання тощо. У широкому значенні в Д. включають також творчу, любительську діяльність, заняття фізкультурою і спортом. У соціальній роботі організація Д. (особливо дітей, підлітків, осіб з поведінкою, що відхиляється) виключно важлива.
ДОМІНАНТА (вiд лат. dominans - пануючий) - явище психiчного зосеpедження навколо певного питання, пpоблеми, iдеї тощо, що характеризується спpямованiстю уваги, волi, мислення саме на аналiз, pозв'язання цiєї пpоблеми.
ДОПОМОГА ПО БЕЗРОБІТТЮ - грошова допомога, що сплачується особам, визнаним безробітними у встановленому законом порядку.
ДОСВІД СОЦІАЛЬНИЙ - сукупність накопичених знань, навичок, умінь, черпаних людиною, спільністю, групою з реального життя, практичної діяльності, процесу соціальної взаємодії. Стосовно до соціальної роботи можна говорити про вітчизняний і зарубіжний досвід.
ДОТИК - один iз основних видiв вiдчуття. Полягає у вiдобpаженнi об'єктiв зовнiшнього сеpедовища за умови дотоpкання до них.
ДУХ КОЛЕКТИВУ - специфiчна моpально-психологiчна атмосфеpа, яка панує в групі людей.

Е

Поиск по сайту: