Ключові поняття та терміни

Абстракція (аbstraction, лат. аbstractio - віддалення, відволікання) – відмова від поверхневих, не суттєвих сторін явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих і загальних зв’язків.

Аграрні відносини – особливий вид економічних відносин у суспільстві між його членами, господарствами, державою з приводу володіння та використання землі та привласнення інших об`єктів власності, а також виробництва, розподілу обміну і споживання, реалізації сільськогосподарської продукції та послуг.

Агропромислова інтеграція – посилення виробничо-економічних зв’язків і органічне поєднання сільського господарства і галузі промисловості, транспорту, торгівлі тощо, які обслуговують сільське господарство, постачають ресурси і доводять його продукцію до споживача.

Агропромисловий комплекс ( АПК ) – це організаційно-економічна форма інтеграції сільськогосподарських і промислових видів діяльності; сукупність галузей народного господарства, які зайняті виробництвом сільськогосподарської продукції, її зберіганням, переробкою і доведенням до споживача, а також виробництвом відповідних засобів виробництва.

Адаптивні очікування (adaptive expectations) – очікування щодо інфляції та інших економічних подій, які люди грунтують на попередньому досвіді.

Адміністративні методи – заходи державної влади, що мають своїм змістом заборону, дозвіл або примусові дії щодо діяльності суб’єктів економіки.

Адміністративно-планова система управління – централізоване, всеохоплююче державне управління соціально-економічним розвитком країни на основі директивного плану.

Акселератор (аccelerator) – коефіцієнт, який відображає співвідношення приросту інвестицій та викликаного ним приросту обсягу національного продукту.

Активи підприємства (аssets) – сукупні майнові цінності, що використовуються з метою одержання прибутку.

Активізм (activism) – політика активного втручання держави в розвиток економічних процесів.

Акціонерне товариство – господарська організація, створена на основі централізації грошових коштів через продаж акцій.

Акція ( еquitu stock від лат. actio - дія, дозвіл ) – цінний папір, випущений (емітований) акціонерними товариствами, який засвідчує вкладення певної кількості капіталу і дає право її власнику на отримання певного доходу (дивіденду) з прибутку акціонерного товариства.

Альтернативна вартість, вартість втраченої можливості (opportunity cost) - кількість інших продуктів, від яких треба відмовитись (пожертвувати), щоб виробити одиницю певного продукту.

Амортизаційна політика – встановлення державою строків служби, норм та порядку амортизаційного списання основного капіталу.

Амортизація основного капіталу (аmortization) – процес поступового зносу засобів праці і перенесення їх вартості на вартість створюваних товарів.

Антиінфляційна політика - комплекс взаємопов`язаних напрямів, засобів та важелів держави й центрального банку країни з метою запобігання високим темпам інфляції та управління нею на незагрозливому для стабільності економічної системи рівні.

Антициклічне регулювання економіки ( economy anticyclic regulation) – свідомі цілеспрямовані дії держави з метою зменшення глибини циклічних коливань, стабілізації ринкової кон’юнктури та збільшення темпів економічного зростання.

Банк ( bank ) – кредитно-фінансова установа, яка акумулює грошові кошти і надає на їх у формі кредитів своїм клієнтам, здійснює грошові розрахунки та інші операції.

Банкнота – вексель банку, за яким пред’явник може одержати гроші і яким банк замінює комерційний вексель.

Банкрутство ( bankruptcy, від італ. bonco rotto – розбитий банк ) – нездатність економічного суб’єкта здійснювати платежі по борговим зобов’язанням, що засвідчується судовою інстанцією.

Бартер (barter)– прямий неопосередкований грошима обмін товарами або послугами.

Безмежні потреби (unlimited wants) - ненаситне бажання споживачів (людей) мати товари та послуги, які приносять їм корисність.

Безробіття ( unemployment) – соціально-економічне явище, пов’язане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту на неї, стан незайнятості частини економічно активного населення.

Бідність (poverty) - становище, за якого елементарні потреби індивіда або родини перевищують наявні засоби для їх задоволення.

Білонна монета – (від фр. billen - низькопробне срібло) – розмінна неповноцінна монета, вартість металу та карбування якої значно нижчі за номінальну.

Біметалізм (від лат. bis – двічі та metallum - метал) грошова система, згідно якої за сріблом та золотом (двома металами) законодавчого закріплюється роль грошей, а монети, які карбують з цих металів, виконують усі функції загального еквіваленту.

Біржа – організаційно-правова форма оптової торгівлі масовими товарами за стандартами та зразками (товарна біржа), систематичних операцій по купівлі-продажу цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютна біржа), робочої сили (біржа праці).

Біржа праці – установа, посередник на ринку праці, що надає спеціалізовані послуги по працевлаштуванню; елемент ринкової інфраструктури.

Біржова угода – домовленість про взаємну передачу прав та зобов‘язань стосовно біржового товару, яка супроводжується передачею фінансового інструмента (банківських документів чи грошей) від однієї особи до іншої.

“Бики” -посередники на ринку цінних паперів, що грають на підвищенні курсу - купують цінні папери з очікуванням зростання курсу через деякий час.

Благо – матеріальні та нематеріальні цінності, що приносять людям користь, задоволення, радість.

Бюджет сім’ї (family budget – сумка) – баланс сімейних доходів та витрат, складений, як правило, на один місяць.

Бюджетно - податкова політика – система регулювання, пов`язана з функціонуванням державних фінансів, формуванням державного бюджету та державними витратами і спрямована на реалізацію цілей соціально-економічного розвитку країни.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) (gross domestic product (GDP)) - загальна ринкова вартість усіх кінцевих товарів та послуг, вироблених в країні за рік незалежно від власника ресурсів.

Валовий доход (gross income) – виражений в грошовій формі сумарний річний доход підприємства (фірми), отриманий в результаті виробництва і продажу продукції та послуг.

Валовий національний продукт (ВНП) (gross national product (GNP)) - загальна ринкова вартість усіх кінцевих товарів та послуг, вироблених за рік за допомогою факторів виробництва, що належать резидентам країни, незалежно від того, де ці фактори застосовуються: в національній економіці чи закордоном.

Валюта - (від англ. currency – грошовий обіг, валюта) – грошова одиниця, що використовується для вимірювання величини вартості товарів.

Валюта конвертована –національна грошова одиниця, яка має здатність вільно (через купівлю – продаж) обмінюватися на іноземні валюти, виконувати функції світових грошей.

Валютний курс - ціна грошової одиниці однієї країни, що виражена в грошовій одиниці іншої країни.

Вартість грошей (value of money) - кількість товарів та послуг, які можна обміняти на одиницю грошей; купівельна спроможність одиниці грошей.

Вексель - це письмове боргове зобов’язання, строго встановленої законом форми, в якому вказана величина грошового боргу, строки його сплати, а також право його власника (векселедержателя) вимагати від боржника (векселедавця) сплати боргу при настанні вказаного строку.

Величина попиту (quantity demanded) – кількість певного товару або послуги, яку покупці бажають купити за конкретну ціну впродовж певного проміжку часу.

Венчурні підприємства – малі підприємства, з високим ступенем ризику, що спеціалізуються на розробці наукових ідей та їх втіленні у нові технології, нові продукти, а також забезпечують зв`язок між фундаментальними дослідженнями і масовим виробництвом.

“Ведмеді” – посередники на фондовій біржі, що грають на пониженні курсу - укладають строкові угоди на товари, які сподіваються придбати на момент виконання угоди за нижчою ціною.

“Відмивання” грошей – операції, спрямовані на приховування джерел надходження грошових коштів з метою їх легалізації.

Виробництво – процес створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для існування і розвитку людини.

Виробнича функція – це технологічне співвідношення, що висвітлює залежність між сукупними витратами факторів виробництва і максимально можливим обсягом випуску продукції.

Виробничі відносини – відносини між людьми, що виникають у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг.

Витрати виробництва (еxpensens) – вартість спожитих факторів виробництва у процесі перетворення їх на товарну продукцію.

Витрати обігу ( cost of sales ) – витрати коштів, які пов’язані із реалізацією товарів у торговельно-ринкову сферу та у сферу споживання.

Відкрита економіка – ( open economy ) – це стан вільної взаємодії національної економіки з економіками інших країн, що виникає на грунті міжнародних переміщень товарів, капіталу та валют.

Відтворення ( reproduction) – безперервне відновлення процесу виробництва товарів та послуг, на основі якого здійснюється оновлення всіх елементів економічної системи.

Віртуальна економіка (від лат. virtuais - той, що має або може проявитися) – економіка, де індетермінізм, превалює над детермінізмом, де звичайні етапи причинно-наслідкові зв‘язки в економіці перестають діяти.

Власність – це сукупність відносин між суб’єктами господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів.

Глобалізація – (від франц. global – “загальний”, “всесвітній”, що від лат. “globus” – куля) – якісно новий етап взаємозалежності національних держав на основі поглиблення інтернаціоналізації світової економіки, інтенсифікації міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталу та технологій.

Глобальна економіка – цілісний всесвітній господарський організм, міжнародне переплетення національних економік, поєднаних світовою виробничо-збутовою мережею, міжнародною фінансовою системою, планетарною інформаційною сіткою тощо.

Глобальні проблеми – проблеми, пов’язані з природними та антропогенними явищами, що виникли в процесі розвитку сучасної цивілізації і мають загальнопланетарний характер як за масштабами та значенням, так і за способами вирішення.

Господарький механізм - це сукупність форм і методів регулювання економічних процесів і суспільних дій економічних суб’єктів на основі використання економічних законів, економічних важелів, правових норм та інституційних утворень.

Готівка (currency) – монети та паперові гроші.

Гранична корисність (marginal utility) – додаткова корисність, яку отримує споживач з однієї додаткової одиниці товару або послуги.

Граничний доход (marginal income) – приріст доходу в результаті зростання продажу товарів на одну одиницю.

Гроші – особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.

Грошова маса – це сукупність всіх грошових коштів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг та всі нетоварні платежі в народному господарстві.

Грошова система – це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в даній країні і законодавчо закріплена державою.

Грошовий капітал (money capital) – гроші, що спрямовують для купівлі капітальних благ.

Грошовий обіг – це рух грошей в готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.

Дезінфляція (dissinflation) – зниження темпів росту інфляції або повне її припинення.

Демонополізація – це створення та захист конкурентного середовища, подолання державної та недержавної монополії.

Демпінг ( dumping ) – продаж товарів на ринках інших країн за цінами, нижчими від внутрішніх.

Депозит (deposit) – грошові активи, що вкладені у банк з метою одержання відсотків.

Дерегуляція економіки – передача державою своїх функцій механізмам ринкової саморегуляції; система організаційно-інституційних заходів держави, спрямованих на усунення адміністративних, економічних, та організаційних перешкод, що стримують розвиток підприємництва.

Державне планування – розробка моделі майбутнього стану національної економіки з одночасним визначенням шляхів, способів, засобів і термінів досягнення параметрів економічного і соціального розвитку.

Державне прогнозування – науково обгрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки в майбутньому, альтернативних шляхів і строків досягнення бажаних цілей, наслідків державного втручання (невтручання) в економічне життя суспільства.

Державне програмування – розробка комплексних програм розвитку національної економіки або її секторів, тобто визначення цілей і пріоритетів економічного і соціального розвитку країни, а також можливих шляхів та засобів їх реалізації.

Державне регулювання економіки – система типових заходів (форм, методів та інструментів) законодавчого, виконавчого та судового характеру, за допомогою яких держава забезпечує ефективний розвиток національної економіки і реалізацію соціально-економічних цілей суспільства.

Державний борг – накопичені зобов`язання держави перед банками-кредиторами, власниками державних цінних паперів тощо.

Державний бюджет – річний план утворення та використання фінансових ресурсів, необхідних державі для виконання нею відповідних функцій і реалізації конкретних цілей.

Державний сектор економіки – комплекс господарських об`єктів, які повністю або частково перебувають у власності (підпорядкуванні) центральних або місцевих органів державної влади і використовуються державою для виконання нею економічних, соціально-культурних та політичних функцій.

Державні корпорації – форма державних підприємств, яким надається право господарської самостійності.

Держконтракт і держзамовлення – договори між державою і суб`єктами господарювання на виготовлення певного товару чи виконання певного виду послуг.

Дефіцит державного бюджету – перевищення витрат бюджету над його доходами.

Дефляція (deflation) – падіння загального рівня цін в економіці країни.

Дивіденд (dividend)– дохід, що одержується володарем акції із прибутку акціонерного товариства.

Директивне планування – спосіб управління економікою країни з застосуванням обов’язкових для виконання завдань з виробництва та розподілу продукції і послуг.

Дискримінація при наймі ( discrimination in hiring ) – різна оцінка окремих робітників, що мають однакові характеристики з точки зору продуктивності, в силу їх належності до окремих демографічних груп.

Диференційна рента – додатковий чистий дохід, одержуваний в результаті більш продуктивної праці на кращих за родючістю і місцезнаходженням землях.

Диференційований продукт (differentiated product) – продукт, що відрізняється за фізичними або іншими параметрами від аналогічних продуктів, вироблених іншими виробниками; продукт при купівлі якого покупці віддають перевагу певному продавцеві, незважаючи на те, що ціни у всіх продавців однакові.

Дійсні потреби – потреби, які формуються досягнутим рівнем виробництва і є суспільною нормою для певного періоду.

Діловий (економічний) цикл (business cycles) – коливання загального рівня ділової активності країни у вигляді чергування періодів піднесення та спаду, як правило, різної тривалості та рівня. Визначається, як правило, динамікою реального валового внутрішнього продукту (ВВП).

Додана вартість (value added) – вартість проданого фірмою продукту за вирахуванням вартості товарів (матеріалів), куплених і використаних фірмою для виробництва цього товару.

Дотація – доплата із державного бюджету задля збалансування бюджетів нижчих рівнів; різновид субсидій.

Доход кінцевого використання (disposable income) - сума грошових коштів, яка залишається у розпорядженні населення після сплати всіх видів податків та державних платежів.

Доход (income)-певна кількість грошових коштів, матеріальних благ чи послуг, отриманих фізичною особою, підприємством чи економікою в цілому за певний проміжок часу.

Екологічний фактор – система спеціалізованих видів трудової діяльності та витрат, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів, охорону навколишнього середовища, а також на його відтворення.

Екологічні стандарти – нормативи, які регулюють відносини суспільства з навколишнім середовищем: норми викиду шкідливих речовин у повітря чи водойми, рівень радіаційного забруднення і т.д.

Економіка участі ( economy of participation)– сукупність характеристик трансформації відносин власності та процесів в організації праці та управлінні виробництвом. Існують три форми економіки участі: участь у прибутку, участь у власності та участь в управлінні підприємством.

Економікс (Economics)- суспільна наука про використання обмежених ресурсів з метою максимального задоволення необмежених матеріальних потреб суспільства.

Економічна ефективність ( economic efficiency) – досягнення виробництвом найбільших результатів при найменших витратах живої та уречевленої праці або зниження сукупних витрат на одиницю продукції.

Економічна інфраструктура – (від лат. infra нижче, під, та structure – структура) – сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують як виробничу, так і не виробничу сфери економіки (транспорт, зв‘язок, комунальне господарство, загальна та професійна освіта, охорона здоров‘я тощо).

Економічна категорія – абстракція, теоретичний вираз, мислені форми реально існуючих економічних явищ та процесів.

Економічна політика держави – система економічних ідей, цілей держави, завдань та засобів їх досягнення, а також діяльність органів державної влади й управління щодо їх реалізації.

Економічна система – це сукупність взаємопов’язаних і певним чином впорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства.

Економічна теорія – це суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, поведінку економічних суб’єктів, спрямовану на ефективне господарювання.

Економічне зростання (economic growth) – збільшення обсягів національного виробництва в абсолютному вираженні або у розрахунку на душу населення.

Економічне мислення – система поглядів індивіда на закономірності економічного розвитку, сутність економічних явищ і процесів та причини їх виникнення.

Економічне моделювання – це формалізований опис економічних процесів і явищ (за допомогою математики і економетрики), структура якого відтворює у абстракції реальну картину економічного життя. Економічна модель дозволяє більш глибоко виявить і дослідити основні риси і закономірності реального об’єкту пізнання.

Економічне самовизначення індивіда – усвідомлений вибір індивідом напрямку, способу та форм включення в систему суспільно-економічних відносин та зв’язків.

Економічний дирижизм – активна участь держави у регулюванні соціально-економічного розвитку країни на основі використання широкого спектра методів й інструментів.

Економічний лібералізм – система соціально-економічних відносин, у якій домінують ринкові регулятори, а роль держави зводиться до виконання мінімальних економічних функцій на основі використання переважно економічних та правових методів регулювання.

Економічні блага – створені людською працею кількісно обмежені засоби задоволення людських потреб (товари, послуги, інформація).

Економічні відносини – відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних та нематеріальних благ.

Економічні закони – внутрішньо необхідні, сталі і істотні зв’язки між протилежними сторонами, властивостями економічних явищ і процесів, елементами економічної системи.

Економічні інтереси – усвідомлене прагнення економічних суб’єктів до задоволення економічних потреб, об’єктивні спонукальні мотиви їх господарської діяльності.

Економічні методи ДРЕ – створена державою система фінансового або матеріального стимулювання діяльності суб`єктів господарювання, що впливає на їх економічні інтереси та обумовлює адекватну поведінку: інструменти податкової, амортизаційної, облікової, митної, валютної політики тощо.

Економічні ресурси (economic resources) – земля, праця, капітал та підприємницькі здібності, що використовуються для виробництва товарів та послуг.

Економічні стимули ( economic incentives ) – фактори, що мотивують та впливають на поведінку окремих економічних суб’єктів.

Економічно активне населення – частина працездатного населення, яка пропонує свою робочу силу для виробництва товарів та послуг.

Екстенсивний тип економічного зростання (extensive economic type of growth), збільшення обсягів виробництва, що досягається шляхом кількісного приросту факторів виробництва за їх незмінного технічного рівня.

Електронні гроші – банківська система переводу грошових засобів за допомогою ЕОМ. Електронні гроші посилюють тенденцію дематеріалізації грошових засобів, значно підвищують їх обіг, заощаджують суспільні витрати, що позитивно впливає на економічний розвиток країни.

Еміграція – виїзд громадян однієї країни в іншу з метою працевлаштування або зміни місця проживання та отримання громадянства.

Емісія грошей – випуск грошей в обіг, що здійснюється центральним банком для забезпечення потреб ринка.

Ефективна зайнятість ( efficient employment ) – розподіл трудових ресурсів, який задовольняє потреби суспільного виробництва щодо кількості та якості робочої сили та забезпечує найбільший його обсяг.

Європейський союз (ЄС) (Еuropian union (EU)) – асоціація європейських держав, утворена у 1958 р. з метою поступової ліквідації мита та імпортних квот в торгівлі між країнами-членами, запровадження спільного мита на імпорт товарів із третіх країн, переходу зрештою до вільного переміщення праці і капіталу в межах країн-членів асоціації та узгодження економічної політики в інших сферах.

“Жовте зобов‘язання” (yellow dog contact) – контракт (незаконний), за яким працівник при оформленні на роботу дає зобов‘язання не вступати у профспілку.

Загальна корисність (total utility) – загальна величина задоволення, що отримують від споживання певної кількості блага.

Зайнятість ( employment ) – сукупність економічних, правових, соціальних, національних та інших відносин, пов’язаних із забезпеченням економічно активного населення робочими місцями та їх діяльністю у суспільному господарстві з метою одержання доходу.

Закон вартості – це закон, згідно з яким виробництво і обмін товарів повинні здійснюватись на основі їх вартості, тобто як обмін еквівалентів.

Закон зростання потреб – закон який виражає внутрішньо необхідний, суттєвий і сталий зв’язок між прогресом технологічного способу виробництва, еволюцією всієї системи суспільних відносин та кількісним зростанням, якісним удосконаленням і збагаченням потреб суспільства, зокрема розвитку сутнісних сил людини індивідуальних, колективних та суспільних потреб.

Закон Оукена ( Okun`s law ) – емпірично встановлена зворотна залежність між рівнем безробіття та обсягом виробленого ВВП, кількісне значення якої коливається в межах від 2 до 3%. Трактується: 1) як вплив зміни рівня циклічного безробіття на відхилення фактичного рівня ВВП від потенційно можливого; 2) як вплив динаміки фактичного рівня безробіття на динаміку реального ВВП.

Закон пропозиції (law of supply) - виражає пряму залежність між ціною і величиною пропозиції товару або послуги упродовж певного проміжку часу.

Закон спадної граничної корисності (low of diminishing marginal utility)– виражає залежність, згідно з якою в міру того як споживач збільшує споживання товару або послуги, гранична корисність від споживання кожної додаткової одиниці товару або послуги зменшується.

Заробітна плата (wage) – грошова винагорода, яку отримує власник робочої сили; ціна використання послуг праці.

Засоби праці – це річ, або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.

Земельна рента – економічна категорія, яка виражає відносини привласнення додаткового продукту власником землі у формі орендної плати за право користування землею.

Земля -фактор виробництва, що включає в себе землю, а також лісові, водні ресурси, родовища корисних копалин та інші природні багатства, що використовується у виробничому процесі.

Змінні витрати (variable costs) - витрати, що залежать від кількості вироблюваної продукції, складаються з витрат на сировину, матеріали, заробітну плату тощо.

Змішаний або реальний тип економічного зростання (mixed or real economic type of growth) - збільшення обсягу ВВП як у результаті зростання кількості факторів виробництва, так і за рахунок удосконалення техніки та технології.

Зовнішні ефекти (екстерналії) – витрати та вигоди, пов‘язані з виробництвом та споживанням благ тими суб‘єктами, які не є учасниками даної ринкової угоди.

Зовнішньоекономічна політика – діяльність держави щодо регулювання економічних відносин з іншими країнами, спрямована на забезпечення ефективного використання зовнішнього фактору в національній економіці, реалізації конкурентних переваг країни, раціонального входження у світове господарство.

Золотий паритет – законодавче встановлення ваги чистого золота в національний валюті країни і співвідношення з іншою валютою за вмістом золота.

Золотий стандарт – грошова система, що грунтується на виконанні золотом ролі загального еквівалента та її законодавчому закріплені.

Золотодивізний стандарт – форма золотого стандарту, за якого банкноти розмінюються на девізи у вигляді валют інших країн золотозлиткового стандарту, які, у свою чергу обмінювали на золото.

«Інкубатори» – ядро технополісу із сприятливими умовами для виникнення дрібних наукомістких фірм.

Імміграція ( immigration ) – в’їзд в країну громадян іншої країни на підставі міжнародних угод та контрактів.

Інверсійна економіка (від лат. intersio розгортання, перестановка) – зміна нормального (звичайного) напрямку розвитку економіки, що для постсоціалістичних країн означає рух від адміністративного соціалізму назад до капіталізму.

Інвестиції (investment) – довготермінове вкладання капіталу у різні сфери та галузі економіки як в країні, так і за її межами з метою отримання прибутку.

Індекс вартості життя – індекс роздрібних цін спеціального набору товарів і послуг, що складають бюджет середнього споживача (“споживчий кошик”), його прожитковий мінімум.

Індекс розвитку людського потенціалу (індекс людського розвитку – ІЛР) – інтегрована оцінка рівня цивілізованості країни, що грунтується на таких складових: 1) тривалість життя населення; 2) рівень освіти; 3) обсяг ВВП на душу населення.

Індекс якості життя – комбінований показник, що характеризує рівень освіти, медичного обслуговування, тривалість життя, ступінь зайнятості населення, його платоспроможність, доступ до культурних цінностей, участь у політичному житті тощо.

Індикативне планування – с посіб регулювання економічних процесів за допомогою розробки планових показників рекомендаційного, орієнтовного характеру, що конкретизують цілі і пріоритети розвитку національної економіки, і створення державою відповідних фінансових та інших стимулів для їх реалізації.

Індикативні методи – методи непрямого, опосередкованого впливу, які мають орієнтовний, рекомендаційний характер.

Інноваційні цикли ( innovation cycle) – періодичні коливання інноваційної ефективності, пов’язані з фазами науково-технічного та економічного циклів.

Інновація, нововведення (innovation) – запровадження у виробництво нового продукту, впровадження нового виробничого методу або застосування нової форми організації бізнесу.

Інститут соціального партнерства ( трипартизм ) – система узгодження загальнодержавних і групових інтересів у соціально-економічній сфері (доходи, зайнятість, умови праці тощо) шляхом переговорів, консультацій та досягненнядомовленостей за участю держави, профспілок та союзів підприємств.

Інституціоналізм (інстиціонально-соціологічний напрямок) – представники якого розглядають економіку як систему, в якій відносини між господарюючими суб’єктами складаються під впливом як економічних, так і політичних, соціологічних і соціально-психологічних факторів. Об’єктом їх вивчення є “інститути”, під якими вони розглядають державу, корпорації, профспілки, а також правові, морально-етичні норми.

Інтенсивний тип економічного зростання (intensive economic type of growth) – збільшення обсягу ВВП за рахунок удосконалення факторів виробництва та більш ефективного їх використання.

Інтерес (франц. interet, від interesser – “цікавий”, від лат. Interesse – “мати важливе значення”) – форма вияву потреби, усвідомлене прагнення людини до задоволення життєвих нужд.

Інфляція – це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві і порушенням законів грошового обігу, яке проявляється у стихійному зростанні цін на товари і послуги.

Інфляція попиту (demand-pull inflation) – функціональний тип інфляції, що характеризується зростанням рівня сукупних ринкових цін внаслідок зростання грошового попиту на товари і послуги сукупного споживача (сукупного покупця) і його відповідного ”відриву” від обсягів сукупної пропозиції.

Інфляція пропозиції (витрат) ( cost-push inflation ) – функціональний тип інфляції, що полягає у підвищенні рівня сукупних цін за зниження обсягів сукупного виробництва (сукупної пропозиції) або зростанням грошових витрат на придбання ресурсів виробництва.

Інформація – за сучасних умов найважливіший фактор суспільного виробництва; система збирання, обробки та систематизації різноманітних знань людини з метою їх використання в різних сферах її життєдіяльності і, перш за все, в економічній сфері.

Інфраструктура ринку – комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, що забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.

Капітал (сapital) – економічний ресурс, що визначається як сукупність всіх технічних, матеріальних і грошових засобів, що використовуються для виробництва товарів та послуг.

Картель (франц. cartel, з італ. сartello, від carta – папір, документ) – 1) Одна з форм монополій; об’єднання підприємств (однієї чи кількох країн), на яких виробляють переважно однорідну продукцію.

Квоти (quotas) – встановлене законодавчо або нормативними актами обмеження в міжнародній торгівлі на кількість продукту, що можна імпортувати чи експортувати.

Квотування – встановлення державою розмірів, частки у загальному виробництві, продажу, збуті, експорті чи імпорті.

Кейнсіанство – одна із провідних теорій, яка обгрунтовує необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання попиту і інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політики. Засновником теорії є видатний англійський економіст Дж.М.Кейнс.

Командна економіка (command economy) – економічна система, що функціонує на основі абсолютизації принципу централізму, тотальному одержавленні економіки, недооцінки товарно-грошових відносин і ринкових механізмів.

Комерціалізація (від лат. commercium - торгівля) - роздержавлення, як правило, підприємств комунальної власності, надання їм прав юридичної особи та переведення їх на режим самофінансування.

Компаративістика – галузь економічної науки. що займається порівняльним аналізом економічних систем.

Компенсація ( від лат. compensatio - зрівноваження ) – одна форм реприватизації, повернення вартості конфіскованого майна грошима або спеціальними ваучерами.

Комунитаризм (від лат. community – спільнота, спільність) – нова форма соціального руху, котра відстоює право кожного індивіда на власний стиль та спосіб життя.

Конвергенція (від лат. convergere – наближатися) – процес наближення різних економічних систем, їх окремих складових та механізмів, основних макроекономічних показників різних країн світу.

Конвертованість валюти – здатність валюти вільно обмінюватись на національні грошові одиниці інших країн.

Конкурентна політика держави – діяльність держави, спрямована на створення і розвиток конкурентного середовища, захист конкуренції, антимонопольне регулювання з метою стимулювання ефективності виробництва, кращого задоволення потреб споживача, підвищення конкурентоздатності національної економіки.

Конкуренція (від лат. сoncurrentia – змагання, суперництво) – економічне суперництво і боротьба між приватними і колективними товаровиробниками та продавцями товарів і послуг за як найвигідніші умови їх виробництва і збуту, за привласнення найбільших прибутків.

Конкуренція недосконала – основна модель сучасного ринку, в якій переплітаються абсолютна монополія, олігополія та монополістична конкуренція і за якою ускладнюється доступ на ринок; на рівень цін може впливати окрема компанія.

Конкуренція нецінова – завоювання конкурентної переваги товаровиробниками завдяки підвищенню якості та надійності їх продукції, вдосконаленню методів збуту, наданню послуг, розширенню сфери після продажного обслуговування, подовженню терміну гарантії служби виробів, наданню споживачам кредитів на придбання товарів і послуг та інших пільг, використанню реклами.

Конкуренція нечесна – нецивілізована форма боротьби з конкурентами спрямована на перешкодження їх входження в галузь.

Конкуренція чиста(досконала) – економічне суперництво між суб’єктами економічних процесів, за якого жоден з них (компанія, підприємець, споживач, працівник) не може впливати на загальну ситуацію на ринку або цей вплив є таким незначним, що ним можна знехтувати.

Коносамент (від франц. connaitre знати, розуміти) – розписка, що видається агентством транспортного підприємства (судна, літака тощо) відправнику вантажу яка засвідчує прийняття вантажу для перевезення та зобов‘язання видати вантаж у пункті призначення приймачеві коносаменту.

Консолідований державний бюджет країни – бюджет центрального уряду та бюджети місцевих органів влади.

Контингентування – встановлення певних норм і обмежень: контингентована емісія, контингентовані товари, податки тощо.

Контрольний пакет акцій (controlling block)– кількість акцій, яка дає правого володарю здійснювати фактичний контроль за діяльністю акціонерного товариства.

Концепція двосекторної економіки (two-sector economy concept) – модель перехідної економіки, в якій паралельно розвиваються два сектори – державний та приватний.

Концепція стійкого розвитку ( proof development concept) – модель розвитку цивілізації, яка передбачає необхідність забезпечити баланс між вирішенням соціально-економічних проблем та збереженням навколишнього середовища.

Концесія ( від лат. concessio – уступка, дозвіл, згода ) – надання в експлуатацію іноземному інвестору на певний період об’єктів державної власності.

Кореляція (correlation, від ко… і лат. relatio - відношення) – систематичний та обумовлений зв’язок між двома рядовими даних (двома видами явищ).

Корисність – задоволення, яке приносить споживання товару чи послуги.

Корисність (utility) – міра задоволення потреб споживача від споживання благ.

Корпоратизація – в перехідній економіці акціонування великих підприємств та виведення з сфери прямого державного управління.

Корпорація ( corporation ) – правова форма фірми, в якій відповідальність власників за борги фірми обмежена тією сумою, яку вони заплатили при купівлі акцій фірми. Діє як самостійна одиниця(юридична особа), незалежно від індивідуальних власників фірми.

Кошик споживача – вартість стандартного набору товарів та послуг масового вживання середнього споживача у конкретній країні на певний час.

Кредит ( credit ) – надання позичальнику коштів у грошовій або іншій формах на встановлений строк під визначений відсоток.

Кредитна картка – іменний платіжно-розрахунковий документ, який засвідчує особу власника рахунку в банку і надає йому право на придбання товарів і послуг у кредит без оплати готівкою.

Кредитні гроші – знаки вартості, які виникають на основі кредитної угоди і виражають відносини між кредитором і боржником.

Кредитно-грошова політика – діяльність держави, спрямована на забезпечення економіки повноцінною і стабільною національною валютою та регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки:

Крива Лоренца (Lorenz curve) - графічне зображення фактичного стану в розподілі доходів між окремими частками населення.

Кругооборот капіталу (capital value turnover)- абстрактна структурно-логічна схема кругового руху промислового капіталу, умоглядний трафарет або шаблон, за яким відбувається дійсний рух реального капіталу.

Курс акції (rate egvuitu)– продажна ціна акції.

Лібералізація – це зняття державного контролю за цінами на переважну більшість товарів та послуг, запровадження свободи торгівлі юридичних та фізичних осіб і підпорядкування діяльності товаровиробника умовам ринку (внутрішньоекономічна) та розширення доступу в країну іноземних інвестицій, усунення одержавлення зовнішньоекономічних зв‘язків, зняття протекціоністських обмежень для експорту, забезпечення конвертованості національної валюти (зовнішньоекономічна).

Ліцензування – видача державними органами дозволу на право займатися певним видом діяльності.

Людський капітал (capital human)– спроможність людини приносити своєю діяльністю доход через інтелектуальні властивості та набутий практичний досвід.

“Майже гроші” (near money) – фінансові активи, найважливіші з яких – нечекові заощаджувальні рахунки, строкові депозити, короткострокові державні цінні папери і ощадні облігації, що не є засобом обміну, але можуть швидко перетворитися в гроші.

Макроекономіка (macroeconomics) – розділ економічної теорії вивчає функціонування господарства в цілому, тобто на рівні національної економіки. Об’єктом її дослідження є валовий національний продукт, національний дохід, національне багатство, рівень життя населення, проблемами безробіття, інфляції та їх причини, грошовий обіг, рух процента, податкова політика, кредитно-банківська система та ін.

Маржиналізм – система економічних концепцій, яка використовує граничні величини для дослідження господарських процесів на рівні мікроекономіки.

Матеріальне виробництво – це сукупність галузей і сфер, які виробляють матеріально-речові блага і надають матеріальні послуги.

Межа бідності (poverty line) – нормативно встановлений рівень грошових доходів фізичної особи (сім’ї) за певний період, який забезпечує рівень життя в межах прожиткового мінімуму.

Межа малозабезпеченості – величина середньодушового сукупного доходу, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів та послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством.

Меркантилізм – перша економічна школа, яка вважала джерелом багатства золото і срібло (пізніше – надлишок продуктів, що обмінювали на зовнішньому ринку) і розробляла рекомендації щодо розвитку міжнародної торгівлі.

Метод економічної теорії – це сукупність прийомів, способів і принципів, за допомогою яких досліджується категорії і закони розвитку економічних систем.

Метод наукової абстракції – це метод поглибленого пізнання реальних економічних процесів шляхом виділення основних найсуттєвіших сторін певного явища і очищення від всього випадкового, неістотного. Результатами застосування методу наукової абстракції є наукові поняття, економічні категорії і закони.

Митна політика – політика встановлення державою податків на товари, майно, цінності, які перевозяться через кордон країни (митних тарифів), з метою захисту національних інтересів і наповнення державного бюджету країни.

Мито (import tariff) – податок на імпортований товар або послугу.

Міграція населення ( migration ) – переміщення населення між регіонами та країнами.

Міжнародна організація праці (International Labour Office) – міжнародна організація, що має статус спеціального органу ООН (з 1946 р.) та займається розвитком співробітництва для забезпечення повної зайнятості, покрашення умов праці, розширення соціального забезпечення та встановлення загальних стандартів рівня життя.

Мікроекономіка – економічна наука, що вивчає явища та процеси на локальному рівні: ціни, попит, пропозицію на окремих ринках, мотиви дій окремих економічних суб’єктів тощо.

Мінімальна заробітна плата (minimum wage) – грошовий еквівалент, що забезпечує задоволення потреб на рівні простого відтворення робочої сили найнижчої кваліфікації за умов здійснення трудового процесу в межах суспільно-нормальної інтенсивності праці.

Монета – зливок грошового металу певної ваги, форми, проби та номіналу, узаконеного державою в якості засобу обігу.

Монетаризм ( monetarism) – економічна неоліберальна школа, яка не визнає широкого втручання держави в економіку, віддає перевагу непрямим (опосередкованим) методам державного впливу, зокрема регулюванню грошового обігу.

Монетаризм ( monetarism) – теорія, яка приписує грошовій масі, що перебуває в обігу, роль визначального фактора у формуванні економічної кон‘юнктури, розвитку виробництва і змін обсягів валового національного продукту (ВНП). За правилом монетаризму приріст грошової маси (монетарної бази) повинен бути скоординований з темпами зростання товарної маси, динамікою цін і швидкістю обертання грошей.

Монометалізм – це грошова система, в якій роль загального еквіваленту закріпляється за одним благородним металом – золотом.

Монополія (monopoly) – ринкова структура, при якій єдина фірма виробляє або продає всю кількість певного товару чи послуги на ринку.

Монопольна рента -надприбуток, який виникає на землях, що знаходяться у виняткових умовах.

Монопсонія (monopsony) – структура ринку з єдиним покупцем конкретного товару, послуги або виробничого процесу.

Моральний знос основного капіталу ( obsole scence ) – старіння засобів праці під впливом науково-технічного прогресу і відповідно втрата ними вартості.

Натуральне господарство – це такий тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не приймають товарної форми і призначені для власного та внутрішнього господарського споживання тими, хто її виробляє.

Науково-технічна політика – політика держави щодо формування умов для розвитку прикладної та фундаментальної науки, раціонального використання науково-технічного потенціалу країни, впровадженню результатів НТП у виробництво з метою підвищення його ефективності, забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.

Науково-технічні цикли (scientific and technical cycle) – періодичне проходження через схожі фази у динаміці науки й техніки.

Національні рахунки (national accounts) – система таблиць у формі бухгалтерських рахунків, які характеризують процес виробництва, розподілу, обміну та споживання валового внутрішнього продукту.

Негативні екстерналії – ситуація за якої виробництво або споживання будь-якого блага приносить некомпенсовані витрати третім особам.

Неекономічне благо – це благо, яке надається людині природою, тобто без прикладання її праці, і має необмежену кількість (наприклад: повітря, морська вода, сонячне тепло та інші).

Нематеріальне виробництво – це сукупність галузей та сфер, що виробляють нематеріальні блага і нематеріальні послуги, які задовольняють духовні і соціальні потреби людей.

Неокласицизм – заперечує втручання держави в економіку, розглядає ринок як саморегульовану економічну систему, здатну самостійно встановити необхідну рівновагу.

Неокласичний синтез – узагальнююча концепція, представники якої проповідують принцип поєднання ринкового і державного регулювання економічних процесів і рух до змішаної економіки. Тобто проповідують принцип раціонального синтезу неокласичного і кейнсіанського напряму економічної теорії.

Непрямі методи ДРЕ - опосередкований вплив держави на діяльність суб`єктів економіки за допомогою економічних і правових методів.

Неформальні засоби ДРЕ – вплив держави на формування громадської думки, суспільної свідомості, економічного мислення громадян країни через використання засобів масової інформації та ін.

Номінальна заробітна плата (nominal wages) – установлена в грошовому виразі величина заробітної плати, що характеризує рівень оплати праці без врахування рівня цін на товари та послуги.

Номінальний доход (nominal income) - доход, обчислений в грошовому виразі, без врахування купівельної спроможності грошей, рівня цін та інфляції.

Норми обов`язкових резервів – один із засобів державного регулювання діяльності комерційних банків, що зобов`язує останніх тримати частину своїх активів у вигляді резервів на спеціальному рахунку у центральному банку країни.

Облігація (obligation)– документ, що засвідчує передачу грошових засобів у борг на певний строк з правом отримання щорічного фіксованого доходу та зобов‘язання повернення суми боргу у визначений строк.

Облік векселів (bills discounting)– операція банку по достроковому викупу векселів у їх володарів по дисконтній ціні, приведеній до її теперішнього рівня, в залежності від їх номіналу, строку погашення і облікової вексельної ставки.

Облікова ставка – розмір відсотка, за яким центральний банк країни продає кредитні ресурси комерційним банкам.

Оборот капіталу (capital turnover) – дійсний рух капіталу коли його грошова, продуктивна і товарна функціональні форми безперервної і послідовно перетворюються кожна в наступну.

Оборотний капітал (current capital)– капітал, який інвестовано у предмети і короткострокові активи підприємства і функціонує у вигляді товарної продукції, грошових коштів.

Одноосібна власність (sole propriatorship) – некорпоративна фірма, якою володіє і керує окрема особа.

Олігополія (oligopoly) – структура ринку, при якій кілька великих фірм виробляє або продає всю чи більшу частину деякого товару або послуги на певному ринку.

Операції на відкритому (фондовому) ринку – зміна пропозиції позичкового капіталу в країні шляхом купівлі або продажу центральним банком цінних паперів (облігацій, векселів, сертифікатів тощо) юридичних чи фізичних осіб.

Оренда – засноване на договорі термінове й строкове платне володіння та користування майном, яке необхідно орендатору для здійснення господарської та іншої діяльності.

Орендна плата – регулярна сплата орендодавцю за надану в оренду землю або майно, яке було використане протягом строку оренди.

Основний капітал (fixed capital)– капітал, який інвестовано у засоби праці і інші довготермінові активи підприємства.

Особистий доход (personal income) – грошовий доход працівника, що складається із заробітної плати, додаткових платежів, включаючи дивіденди, проценти, ренту, премії, трансферти.

Пай ( від тур. рау – частина, жереб, доля ) – частка (доля) участі в підприємствах, внесок при вступі в пайове товариство.

Паперові гроші – це знаки, символи, представники повноцінних (золотих) грошей в обігу, що не мають власної вартості та наділені державною владою примусовим курсом обігу. Паперові гроші не мають власної вартості, оскільки затрати,на їх виготовлення незначні.

Партнерство ( partnership ) – правова форма фірми, якою володіють та управляють дві або більше особи.

Перехідна економіка – період формування нових елементів та їх системоутворення, яке дає змогу новому зайняти панівне місце в ієрархії підсистем та системи як цілого.

Персональний розподіл доходів – це розподіл доходів між окремими фізичними особами, сім’ями або домогосподарствами.

Підприємницькі здібності – особливий, специфічний фактор виробництва, що полягає в діяльності людини з приводу поєднання та ефективного використання всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послуг.

Платіжний баланс (balance of Payments)– співвідношення між валютними надходженнями у країну та платежами, які держава здійснює за кордон протягом певного часу; статистичний звіт про результати зовнішньоекономічної діяльності країни за певний період часу, зазвичай, за рік.

Повна зайнятість ( full employment ) – максимально можливе залучення у суспільне виробництво економічно активного населення.

Податки (taxes)– обов`язкові платежі, які стягуються у державний бюджет у визначених законодавством розмірах та встановлені строки.

Позитивні екстeрналії – ситуація, за якої виробництво або споживання будь-якого блага приносить некомпенсовані вигоди третім особам.

Позичковий капітал ( delt sources of dinancing ) – капітал, що надається підприємцям на визначений строк за визначену плату у формі позичкового відсотку.

Політика «дешевих грошей» – зниження облікової ставки, що стимулює попит на кредити та призводить до пожвавлення господарської активності.

Політика «дорогих грошей» – підвищення облікової ставки, що спричиняє зниження попиту на кредити, утримання економічної діяльності.

Політика прискореної амортизації – зменшення строків служби основного капіталу, списання його вартості на ранніх стадіях експлуатації.

Постійні витрати (dixed cost) – поточні витрати підприємства що є незмінними на протязі визначеного періоду і в основному не залежать від обсягів її виробничої та збутової діяльності.

Поточний платіжний баланс (баланс поточних операцій) – торговельний баланс (експорт-імпорт товарів) і баланс послуг та некомерційних платежів.

Потреби взагалі -нужда у будь-чому об’єктивно необхідному для підтримання життєдіяльності особистості, соціальної групи, суспільства.

Право власності – це сукупність узаконених державою прав і норм економічних взаємовідносин фізичних і юридичних осіб, які складаються між ними з приводу привласнення і використання об’єктів власності.

Праця ( labor) – це доцільна діяльність людини, яка спрямована на перетворення сил природи для створення тих чи інших благ з метою задоволення своїх потреб.

Предмет праці – це всі ті об’єкти природи, на які направлена праця людини і що складає матеріальну основу майбутнього продукту.

Прибуток (profit) – доход власників фірми (підприємства), визначений як різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації) і загальними витратами на виробництво та реалізацію продукції

Приватизація ( від лат. privatus – особистий, несуспільний ) – процес передачі або продажу об’єктів державної власності одноосібним або асоційованим приватним власникам, наслідком якого є зміна форм власності.

Приватна власність (private property) – право приватних осіб і фірм набувати, володіти, контролювати, використовувати, продавати і заповідати землю, капітал та інші активи.

Природна монополія (natural monopoly) – галузь, в якій економія, зумовлена зростанням масштабів виробництва настільки значна, що продукт може виробляти одна фірма за нижчих середніх витрат, ніж витрати декількох фірм.

Природний рівень безробіття ( natural rat of unemployment, NAIRY ) – рівень безробіття за умов повної зайнятості; сума рівнів фрикційного та структурного безробіття.

Прогресивний податок (progressive tax)– податок, середня ставка якого зростає разом із зростанням доходів.

Продуктивні сили – це сукупність засобів виробництва і робітників з їх фізичними і розумовими здібностями, а також досягнення науки технології, інформації, методи організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних та духовних благ, необхідних для задоволення потреб людини.

Продуктивність (productivity) – обсяг виробленої продукції, що припадає на одиницю ресурсів (факторів виробництва) за одиницю часу.

Прожитковий мінімум (subsistence level) - вартість набору товарів і послуг, розрахованого на основі обгрунтованих нормативів споживання і забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами.

Протекціонізм – політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції.

Процентні платежі (interest incomes)– вид доходів, які отримують власники грошового капіталу

Прямі методи державного регулювання економіки – методи, за допомогою яких держава безпосередньо втручається в економічні процеси (держконтракт, держзамовлення, надання субсидій, дотацій, встановлення державних стандартів, регламентування діяльності суб`єктів економіки тощо).

Реальна заробітна плата (real wages) – заробітна плата в реальному виразі, тобто кількість товарів та послуг, яку можна придбати в даний момент за суму грошей, що складає номінальну заробітну плату.

Реальний доход (real income) – грошові доходи населення, обчислені з урахуванням реальних існуючих цін на товари та послуги; виражається як кількість товарів та послуг, які можна придбати на отримані доходи.

Регідна економіка (від лат. rigidus - твердий, заціплений) – заклякла, заскорузла негнучка економіка, який властиві наступні риси: відсталість технологічної структури цивільного сектору, надзвичайно затратна структура соціальних гарантій, надзвичайно високі затрати на виробництво товарів та послуг, вплив на рівень прибутковості та збитковості ендогенних (внутрішніх) чинників значно слабкіший, ніж вплив екзогенних (інфляція, обмінний курс), бартеризація обмінних процесів.

Рекрутмент – послуги по підбору та оцінці ділових якостей керівних кадрів.

Репатріація ( від лат. repatriatio – повернення на батьківщину ) – повернення в країну походження раніше виїхавших з неї громадян.

Реприватизація ( від ре.. і лат. privatus – особистий, приватний ) – поновлення в правах власності осіб, що незаконно позбавлених майна в результаті конфіскаційної націоналізації.

Реституція ( від лат. restotutio - відновлення ) – одна з форм реприватизації, повернення власності попереднім власникам в натуральному вигляді.

Рестрикція (від лат. restrictio – обмеження) 1) обмеження обсягів рефінансування комерційних банків центральним банком. 2) обмеження обсягів виробництва, продажу та експорту товарів з метою штучного підвищення цін та отримання надприбутків. 3) скорочення сукупного попиту внаслідок зменшення обсягів державних витрат.

Рецесія (спад) (recession) – зниження рівня ділової активності країни, що характеризуються, як правило, зменшенням реального ВВП протягом принаймні шести місяців.

Ринкова система ( market system ) – усі ринки продуктів і ринки ресурсів та зв’язки між ними; механізм, що дозволяє цінам, які складаються на цих ринках, розподіляти обмежені економічні ресурси та узгоджувати і координувати рішення, які ухвалюють споживачі, фірми та постачальники ресурсів.

Ринковий механізм – спосіб (форма) організації і функціонування відносин між суб`єктами господарювання, що базується на принципах економічної свободи, вільної взаємодії попиту і пропозиції, вільного ціноутворення, конкуренції.

Ринок ( market) – будь-яка інституція або механізм, що зводить разом покупців (представники попиту) і продавців (постачальників) певного товару або послуги.

Ринок праці ( labor market ) – сукупність економічних відносин з приводу купівлі-продажу товару робочої сили; система економічних механізмів, суспільних норм та інститутів, які регулюють рух робочої сили та її використання.

Рівень безробіття ( unemployment raff) – процентне відношення числа офіційно зареєстрованих безробітних до чисельності економічно активного населення.

Рівень життя (level of living) – рівень добробуту населення, споживання товарів та послуг; сукупність показників, що характеризують міру задоволення основних життєвих потреб населення.

Рівень зайнятості (employment rate) – відсоток всього населення у віці від 16 років, що має роботу.

Рівняння М.Фрідмена – умова довгострокової рівноваги грошового ринку, яке визначає постійний середньорічний темп росту пропозиції грошей, як суму темпів збільшення ВНП та неінфляційного росту цін. (Сент-Луіська модель).

Рідкість (обмеженість) ресурсів ( scarce resources) - нестача (обмеженість) землі, капіталу, праці і підприємницького таланту для задоволення безмежних матеріальних потреб людей.

Робоча сила – це сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує у процесі праці; здатність людини до праці.

Роздержавлення – процес обмеження державного втручання в економіку, переведення державних підприємств на комерційні засади господарювання, створення умов для зростання кількості господарських суб’єктів.

Розподіл доходів (distribution of incomes) – процес визначення частки або пропорції, в якій кожен господарюючий суб’єкт або фактор виробництва приймає участь у виробництві продукції окремого підприємства чи суспільства в цілому

Розшарування суспільства (stratification of sociaty) – посилення диспропорції доходів та рівня життя окремих верств населення, збільшення різниці (розриву) між високо- та низькооплачуваними членами суспільства.

Самозайнятість – діяльність з метою отримання доходу, що здійснюється поза наймом.

Самопідтримуючий (сталий, стійкий) розвиток – прогрес постіндустріального суспільства на основі збалансованого вирішення соціально-економічних завдань і проблем збереження сприятливого навколишнього середовища і природно-ресурсного потенціалу для нинішніх та майбутніх поколінь.

Поиск по сайту: