|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Види ставок податку (оподаткування)У науці існує кілька підходів до класифікації ставок оподаткування. Ми вважаємо за можливе виділити такі підстави диференціації ставок. Податкова політика — діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави. Податко́ва систе́ма — це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, які діють у встановленому законом порядку. Складається з прямих і непрямих податків. Прямі встановлюються безпосередньо на дохід або власність платника податків, непрямі включаються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачем Загальнодержавні податки — обов'язкові платежі, які встановлюються найвищими органами влади в державі і є обов'язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України. Місце́ві пода́тки та збо́ри — це податки та збори, які встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства, вони є обов'язковими до сплати в межах адміністративно-територіальних одиниць та зараховуються до їх бюджетів. Місцеві податки і збори — це обов'язкові платежі юридичних та фізичних осіб до місцевих бюджетів, які встановлено місцевими Радами народних депутатів і справляються вони агїдно із Законом України “Про систему оподаткування” та Декретом Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори”. Загальнодержавні податки та збори - це податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Антидискреційна державна податкова політика пов'язана з теоретичною концепцією про те, що вона має здатність саморегулюватися при зміні економічного циклу. Так, при збільшенні виробництва товарів і валового національного продукту автоматично зростає розмір податкових платежів до бюджету. Найбільший ефект досягається, коли загальна державна податкова політика має прогресивний напрям, тобто податки збільшуються залежно від зростання податкової бази об'єкта оподаткування. Але при цьому потрібно мати на увазі, що антидискреційна державна податкова політика має тимчасовий та неавтоматичний характер, тому не може тривати довгий час і тільки послаблює негативні наслідки, властиві конкретному циклу розвитку економіки держави. У сучасних умовах у державах з різними рівнями економічного розвитку застосовуються різні підходи до здійснення державної податкової політики, які умовно можна поділити залежно від таких економічних теорій: 1) на підставі теорії Дж. Кейнса — "ефективний попит"; 2) на підставі теорії А. Лаффера — "економія пропозиції". Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в контролюючому органі. Податкова робота — це діяльність держави, її органів, платників податків у процесі правового регламентування, нарахування, сплати та зарахування податків і податкових платежів, а також контролю за своєчасністю та повнотою їх надходження до бюджету. Податковий контроль — це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплатиподатків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податкова перевірка — це спосіб здійснення контролю органами ДПС правильності нарахування, своєчасності та повноти сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків. Документальною плановою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на ДПС, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Така перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку Документальна позапланова виїзна перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби. Податкова звітність — один з видів бухгалтерської звітності. Подається у вигляді податкових декларацій (розрахунків) платником податків (у тому числі відокремленими підрозділами у випадках, визначених Податковим Кодексом України) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкова деклара́ція — офіційна заява платника податків про отримані ним за певний період прибутки та розповсюджувані на них податкові знижки та пільги. Згідно з чинним Податковим кодексом, податкова декларація визначається як документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Податковим кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску. Положення про ДФС[ред. • ред. код] 21 травня прийняте, а 8 липня 2014 оприлюднене Положення про Державну фіскальну службу[14][15][16]. Державна фіскальна служба України визначена центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує: 1. державну податкову політику, 2. державну політику у сфері державної митної справи, 3. державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, 4. державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску. ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. У складі ДФС та її територіальних органах діють підрозділи податкової міліції. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції ДФС, обговорення найважливіших напрямів її діяльності у ДФС може утворюватися колегія. ДФС є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства[17]. Таким чином, Державна фіскальна служба, як і очікувалося, об'єднала повноваження податкової служби, митниці та фінансової міліції. Це ввійшло у суперечність з попередніми намірами Глави Уряду Яценюка, під чиїм керівництвом було прийняте політичне рішення про відновлення розділених функцій податкової та митної служб[18]. Контролюючими органами є: 41.1.1. органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби; 41.1.2. митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони. 41.2. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків між контролюючими органами визначається цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. 41.3. Порядок контролю митними органами за сплатою платниками податків податку на додану вартість, акцизного податку та екологічного податку встановлюється спільним рішенням центрального органу державної податкової служби та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. { Пункт 41.3 статті 41 в редакції Закону N 3609-VI від 07.07.2011 } 41.4. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів. 41.5. Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється. Податкове повідомлення — це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового обов'язку, визначену контролюючим органом. Податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу Ведення обліку платників податків є однією з умов виконання основної функції органів державної податкової служби - контролю за дотриманням податкового законодавства. Саме завдяки наявності обліку платників податків можна отримати відомості щодо кількості платників податків, що сприяє правильному формуванню податкової політики, прогнозуванню надходжень до бюджетів тощо. Облік платників податків застосовується органами державної податкової служби для попередження порушень вимог законодавства про оподаткування З метою виконання конституційного обов'язку платником податків щодо сплати податків він повинен надати до органів державної податкової служби відповідні документи для постановки його на облік. Тобто здійснення органами державної податкової служби податкового контролю у такий спосіб як ведення обліку платників податків передбачає виконання самим платником певних дій, які пов'язані з постановкою його на облік. Процес обліку платників податків передбачає здійснення органами державної податкової служби відповідних дій, зокрема: взяття на облік (див. коментар до статей 63, 64, 65 цього Кодексу); внесення змін до облікових даних (див. коментар до статті 66 цього Кодексу); зняття з обліку (див. коментар до статті 67 цього Кодексу). Другим способом здійснення податкового контролю, що визначений у даній статті, є інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби. На наш погляд, дії, які пов'язані із інформаційно-аналітичним забезпеченням діяльності органів державної податкової служби, не можна відносити до способів податкового контролю, оскільки збір, опрацювання і використання інформації, необхідної для виконання ними функцій і завдань, які вчиняють інші суб'єкти, пов'язані саме з процесом адміністрування, спрямовані на його покращення, тобто є складовою адміністрування, а не безпосередньо контролю. Третім, найбільш ефективним, дієвим способом податкового контролю є перевірки та звірки. Ці методи застосовуються органами державної податкової служби для виявлення порушень вимог законодавства про оподаткування. Із контексту сформульованої норми статті слідує, що контролюючі органи проводять: 1) перевірки та звірки відповідно до норм цього Кодексу; 2) перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на них, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Законодавець виділяє окремо два поняття "перевірка" і "звірка". Перевірка - це метод податкового контролю, тобто система контрольних дій контролюючих органів, що спрямовані на вивчення діяльності підконтрольного суб'єкта, тобто платника податків щодо належного, своєчасного, повного виконання обов'язку по сплаті податків, зборів. Перевірка передбачає дослідження фактичних даних фінансово-господарської діяльності підконтрольного суб'єкта, що містяться у первинних або інших документах, щодо їх відповідності даним, зазначеним у поданих податкових деклараціях (розрахунках), а також вимогам законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Об'єктом перевірки є діяльність платника податків по виконанню ним обов'язків, що передбаченіПодатковим кодексом України та іншими нормативними актами і випливають із основного його конституційного обов'язку по сплаті податків. Предметом перевірки можуть бути декларації, грошові документи, кошториси, бухгалтерські звіти, інші документи, що пов'язані з обчисленням та сплатою податків, зборів. Звірка - це співставлення фінансових, бухгалтерських та інших документів, що взаємопов'язані між собою та знаходяться у підконтрольного суб'єкта, який перевіряється, та у його структурних підрозділах, інших підприємствах, установах, організаціях, що мали з ним правовідносини. Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначає Порядок проведення органами державної податкової служби України зустрічних звірок (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. N 1232), у якому зазначається, що зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань. Органи державної податкової служби проводять звірки з іншими контролюючими суб'єктами, наприклад з митними органами. Так, на виконання пункту 3 Порядку взаємодії митних органів і органів державної податкової служби під час проведення звіряння даних щодо обігу, обліку та погашення податкових векселів та здійснення контролю за цільовим використанням імпортованих товарів, митне оформлення яких здійснюється із застосуванням податкового векселя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2004 року N 178, затверджено Порядок обміну інформацією щодо обігу, обліку та погашення податкових векселів для забезпечення звірки (наказ Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 08.07.2004 N 494/383). Вказаний Порядок визначає: основні засади звіряння результатів адміністрування податкового векселя в митних органах з результатами, отриманими в податкових органах; порядок інформування постійно діючих спільних робочих груп про наявність недоліків в адмініструванні податкового векселя. Звіряння даних про податкові векселі передбачає перевірку та узгодження інформації про податкові векселі, видані платниками податку на додану вартість в оплату податку на додану вартість при митному оформленні імпортних товарів, з метою встановлення контролю за повнотою обліку, обігу та погашення таких векселів та недопущення втрат бюджету. Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу (581.19) без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Основною особливістю документальної планової перевірки є те, що вона здійснюється виключно у відповідності до плану-графіка проведення планових документальних перевірок. Такий план-графік формується відповідно до Методичних рекомендацій щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, затверджених наказом ДПА України від 28.03.2008 р. N 201, а також Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги, затверджених наказом ДПА України від 30.06.2006 р. N 373. Формування плану-графіка здійснюється щоквартально: - на рівні ДПА України - відповідно до розподілу платників податків за основними групами з урахуванням податкових ризиків; - на районному рівні - за допомогою ризикоорієнтованої Автоматизованої системи "Відбір платників податків та визначення першочерговості включення до плану-графіка". При цьому ПК України та названими Методичними рекомендаціями встановлено певні обмеження щодо періодичності включення платників податків до плану-графіка. Так, забороняється включення до плану-графіка проведення перевірок суб'єкта господарювання, дата акта останньої планової перевірки якого припадає на поточний рік. Крім того, платники податків з високим ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше одного разу на рік. Платники податків з середнім ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше одного разу на 2 роки. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше одного разу на 3 роки. Так само не частіше одного разу на 3 роки можуть бути включені до плану-графіка платники податку, які відповідають таким критеріям: а) для юридичних осіб: - розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує 3 млн. грн.; - розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників якого є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати; - сума сплаченого до бюджету ПДВ становить не менше 5 % від задекларованого доходу за звітний податковий період; якщо такі юридичні особи: - були утворені в установленому законом порядку після 01.04.2011 р. або - є діючими, у яких протягом 3 послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення пройшло менше 3 років), щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує 3 млн. грн., та у яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду не перевищувала 20 осіб, або - були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до набрання чинності ПК України та у яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив до 1 млн. грн. та середньооблікова кількість працівників становила до 50 осіб; б) для фізичних осіб: - особа є самозайнятою; - сума сплачених податків яких становить не менше 5 % від задекларованого доходу за звітний податковий період. Внесення до затверджених планів-графіків в частині об'єктів або термінів перевірки забороняється, за винятком виникнення об'єктивних обставин: ліквідація, банкрутство суб'єкта господарювання, припинення його діяльності на тривалий час, обставини непереборної сили тощо. Зміни в такому випадку мають бути внесені не пізніше ніж за 60 календарних днів до початку цього кварталу (до 1 лютого, до 1 травня, до 1 серпня, до 1 листопада), затверджені керівником відповідної ДПА в АРК, області, містах Києві чи Севастополі або його заступником за погодженням з ДПА України. Крім того, про внесені зміни інші контролюючі органи мають бути повідомлені у 3-денний строк, оскільки ПК України встановлено, що перевірка одного платника податків різними контролюючими органами у звітному періоді здійснюється одночасно. Проведення документальної планової перевірки здійснюється виключно на підставі наказу, затвердженого керівником органу ДПС, копію якого разом з письмовим повідомленням про дату початку перевірки не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки має бути вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення платнику податків. При цьому за способом проведення документальні планові перевірки можуть бути суцільними. Крім того, не допускається здійснення перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, за винятком перевірки правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб, а також зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами. Водночас в ході проведення документальної планової перевірки платники податків мають достатньо інструментів правового захисту. Такими інструментами є недопущення посадових осіб органу ДПС до проведення перевірки та/або оскарження дій посадових осіб органу ДПС та/або оспорювання їхніх актів чи податкових повідомлень-рішень в судовому порядку. Детальний механізм захисту прав платників податків буде наведено у коментарях до ст. ст. 81 - 86 ПК України. При цьому підставами для судового оскарження можуть бути: - порушення періодичності перевірок щодо платника податків; - неповідомлення платника податків про проведення перевірки у встановлені ПК України строки; - ненадання платнику податків копії наказу; - непред'явлення платнику податків направлення на проведення перевірки чи подання його з порушенням вимог законодавства; - порушення строків проведення перевірки; - вимога посадових осіб ДПС щодо надання для перевірки документів, що не стосуються предмету перевірки, - інші порушення порядку проведення перевірки, про що йтиметься надалі. Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: { Абзац перший пункту 78.1 статті 78 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4834-VI (4834-17) від 24.05.2012 } 78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; 78.1.2. платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 78.1.3. платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби; 78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 78.1.5. платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі,коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження; 78.1.6. виключено; 78.1.7. розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків; 78.1.8. платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень; { Абзац другий підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4834-VI (4834-17) від 24.05.2012 } 78.1.9. щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня його отримання; 78.1.10. виключено; 78.1.11. отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону;{ Підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 в редакції Закону N 4652-VI (4652-17) від 13.04.2012 } 78.1.12. органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення; { Абзац другий підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4652-VI (4652-17) від 13.04.2012 } 78.1.13. у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки. 78.2. Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження. { Пункт 78.2 статті 78 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4652-VI (4652-17) від 13.04.2012 } 78.3. Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або здійсненням кримінального провадження стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та в порядку, передбаченому Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» (2135-12), Кримінальним процесуальним кодексом України (4651-17) та іншими законами України. { Пункт 78.3 статті 78 в редакції Закону N 4652-VI (4652-17) від 13.04.2012 } 78.4. Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. 78.5. Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. 78.6. Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. 78.7. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. 78.8. Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. Податок на доходи фізичних осіб — загальнодержавний податок, що стягується з доходів фізичних осіб (громадян — резидентів) і не резидентів, які отримують доходи з джерел їх походження в Україні. Платниками податку є фізичні особи-резиденти, що отримують доходи як у грошовій, так і натуральній формі з різних джерел в Україні та за її межами (див. коментар до ст. 14.1.56 Кодексу). Визначення платника податку у даній нормі Закону запропоновано за класичною схемою, а саме на основі поєднання принципу джерела походження доходу і принципу резидентства. Фізичні особи-нерезиденти, які отримали в Україні винагороду за договором цивільно-правового характеру, повинні сплатити податок на доходи фізичних осіб. Такий дохід оподатковується за ставками 15% та/або 17%. Відповідні доходи нерезидентів оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів. Оподаткуванню підлягає сума винагороди, за мінусом єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ст.164 ПКУ). За ставкою податку 15 відсотків оподатковуються доходи, нараховані у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Якщо загальна сума таких доходів без урахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків. Порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентами визначено п.170.10 ст.170 розд. IV Податкового кодексу України. Дохі́д — 1. Гроші або матеріальні цінності, одержувані державою, юридичною та фізичною особою внаслідок якої-небудь діяльності (виробничої, комерційної, посередницької і т. ін.)[1] Наймана особа — фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем. Загальний оподатковуваний дохід — будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід). Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом. Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року. чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; Податкова соціальна пільга — сума, на яку платник податку з доходів фізичних осіб має зменшити суму свого загального місячного оподаткованого доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати[1]. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.039 сек.) |