Способи сплати податків і зборів

Існує три основних способи сплати податку:
1. Кадастровий — спосіб сплати податків, в основу якого покладено перерахування суми відповідно до визначеної шкали, яка основана на певному виді майна, тобто податок справляється на основі зовнішніх ознак передбачуваної середньої прибутковості майна. Він застосовується при обчисленні і справлянні прямих реальних податків. При цьому способі кадастр використовується як перелік найбільш типових об’єктів оподаткування, що класифікуються за певними ознаками та визначають середню прибутковість об’єкта оподаткування. Розрізняють два види кадастрів залежно від об’єктів оподаткування — промислові та поземельні.
При сплаті податку встановлюють фіксовані строки їх внеску. Певною специфікою характеризується використання кадастрового способу при оцінці вартості земельних ділянок, складанні земельних кадастрів. У їх основі лежить рівень прибутковості земельних ділянок, що дозволяє виділити такі кадастри:
а) парцелярний (характеризує земельні ділянки, що поділяються на частини з різним рівнем доходів і способом використання (ліс, луг, пасовище, рілля), а відповідно — і оподаткування);
б) реальний (характеризує земельну ділянку як об’єкт оподаткування в цілому, без розподілу земель на різні види залежно від особливостей використання). При справлянні подушного податку за кадастр править список населення певної території, а у зв’язку зі зміною фізичного стану майна та його вартості кадастр періодично уточнюють (актуалізують).
2. Деклараційний — спосіб реалізації платником податків обов’язку щодо сплати податку на підставі надання до податкових органів офіційної заяви (декларації) про отримані доходи за певний період і про свої податкові зобов’язання. На підставі цієї заяви податковий орган нараховує податок і зобов’язує платника податків перерахувати його після повідомлення. Застосування деклараційного способу не виключає й поетапного внесення сум податку в формі авансових платежів. У цьому разі підсумкове надання декларації є певною заключною, контрольною дією платника. Авансовий податковий платіж являє собою спосіб сплати податку, за якого суми, що направляються до бюджету, сплачуються у встановленому порядку до настання терміну платежу за податком.
3. Попередній (авансовий) — застосовується в основному при безготівковому утриманні і полягає в тому, що податки стягуються з джерела доходу. Розрізняють джерело пасивних доходів і джерело активних доходів. Під джерелом пасивних доходів розуміють ті активи, що приносять доход особі. У цьому разі джерело має бути виражене у певній формі — у формі майна, цінних паперів тощо. Під джерелом активних доходів розуміють безпосереднє виконання робіт, надання послуг тощо.
Суми податку утримуються платником в момент видачі коштів одержувачу і при цьому автоматично перераховуються до бюджету до видачі доходу. Авансовим цей спосіб називають тому, що податкові перерахування здійснюють до одержання платником доходу, тобто платник немовби авансує державу.
Порядок сплати податку — це способи внесення платником податку або податковим агентом суми податку до відповідного бюджету. При сплаті податків платник повинен знати:
- напрямок платежу (до державного або місцевого бюджету);
- кошти сплати податку (у гривнях);
- механізм платежу (у безготівковому або готівковому порядку, натуральному);
- підставу платежу (сплата податку або збору);
- особливості контролю за сплатою податку.

Податкове повідомлення — це письмове повідомлення органу контролю про обов´язок платника податків сплатити суму податкового зобов´язання, визначену органом контролю у випадках, передбачених Законом №2181. Тобто податковим повідомленням податковий орган доводить до відома платника податків розмір розрахованого ним податкового зобов´язання.

Податкові повідомлення бувають таких видів:

1) повідомлення, не пов´язані з порушеннями податкового законодавства:

— за формою "Ф" для платників податків — фізичних осіб, якщо відповідно до закону податковий орган самостійно визначає податкове зобов´язання платника податків із причин, не пов´язаних з порушенням податкового або іншого законодавства, тобто з податку на землю або з податку з доходів фізичних осіб;

2) "перевірочні" податкові повідомлення:

— за формою "Р" у разі виявлення порушень за результатами документальних або камеральних перевірок. Також відносять до перевірочних, але виділяються в окрему підкатегорію повідомлення, які стосуються бюджетного відшкодування з ПДВ:

— за формою "В1" у випадку завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ;

— за формою "В2" у випадку заниження заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ;

— за формою "ВЗ" у випадку відмови в наданні бюджетного відшкодування з ПДВ;

3) "штрафні" податкові повідомлення:

— за формою "ПІ" за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов´язання. У формі "ПІ" відображається тільки сума штрафу, нарахована за це порушення;

— за формою "З" за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі й передбачають обов´язкову попередню згоду податкового органа на таке відчуження. У формі "З" відображається сума штрафу, що накладається за таку операцію.

Податкове повідомлення складається на розраховану суму податкового зобов´язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за їх наявності) щодо кожного окремого податку, збору (обов´язкового платежу). Якщо податковий орган здійснив розрахунок сум податкових зобов´язань за декількома податками, то складається відповідна кількість податкових повідомлень. Структурний підрозділ, який видав податкове повідомлення, вносить його до реєстру податкових повідомлень.

Схема видання податкових повідомлень і повідомлень-рішень представлена на рис. 5.7—5.10.

Кожне податкове повідомлення має певний номер, який складається з таких частин: порядковий номер у межах підрозділу, який склав податкове повідомлення, — перші 6 цифр номеру (тільки для первинного податкового повідомлення); номер відділу, що склав податкове повідомлення, — наступні 4 цифри; через дріб вказується номер скарги, стосовно якої надсилається податкове повідомлення.

Наприклад, податкове повідомлення №0000012301/0 — номер первинного рішення, № 0000012301/1 — номер рішення на першу скаргу платника, №0000012301/2 — номер рішення на другу скаргу платника, № 0000012301/3 — номер рішення на третю скаргу платника.

Якщо за результатами розгляду скарги платника податків нарахована сума податкового зобов´язання збільшується, і на цю суму направляється окреме податкове повідомлення, то в його номері через дріб також проставляється номер скарги, за результатами документальної або камеральної перевірки заниження податкових зобов´язань або завищення (заниження, відмови) бюджетного відшкодування з ПДВ результатами розгляду якої відбулося збільшення. Наприклад, якщо за результатами розгляду другої скарги платника податків відповідно до попереднього прикладу сума нарахованого податкового зобов´язання збільшується, то додатково такому платникові податків направляється податкове повідомлення з іншим порядковим номером, при цьому через дріб також проставляється цифра 2 (наприклад, № 0000052301/2).

Рис. 5.7. Схема видання податкових повідомлень-рішень у випадку неподання платником податків декларації у встановлений строк

Рис. 5.8. Схема видання податкових повідомлень-рішень у випадку виявлення за

Рис. 5.9. Схема видання податкових повідомлень у випадку, коли особою, відповідальною за нарахування податкового зобов´язання платникові, є податковий орган

Схема направлення податкових повідомлень за результатами розгляду скарги платника наведена в табл. 5.4.

Податкове повідомлення виписується місцевим органом ДПІ, виключно з випадком, коли рішення за скаргою приймає вищий орган.

Після складання податкове повідомлення в той самий день передається структурному підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, для направлення (вручення) платнику податків. Цей підрозділ або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, у день одержання податкового повідомлення від того структурного підрозділу, який його склав, направляє (вручає) податкове повідомлення платнику податків. При цьому корінець податкового повідомлення залишається в податковому органі.

Рис. 5.10. Схема виписки податкових повідомлень-рішень у частині штрафних санкцій

Таблиця 5.4. Порядок направлення податкових повідомлень за результатами розгляду скарги платника

Податкове повідомлення вважається направленим (врученим) юридичній особі, якщо воно передано посадовій особі юридичної особи під розписку або направлено листом з повідомленням про вручення. Щодо фізичних осіб фактом цього є особисте вручення платникові чи його представнику або рекомендованим листом на його адресу за місцем проживання або за останнім відомим місцем його знаходження з повідомленням про вручення.

Якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення у зв´язку з незнаходженням посадових осіб, їхньою відмовою прийняти податкове повідомлення, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, то працівник структурного підрозділу, який складав таке податкове повідомлення, оформляє відповідний акт, у якому вказує причину неможливості вручення податкового повідомлення. Цей акт долучається до справи платника податків. У той самий день структурний підрозділ (або відповідальна особа), до функцій якого відносять реєстрацію вхідної й вихідної кореспонденції, розміщає податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), що встановлюється на вході в приміщення органу ДПС. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про причини неможливості його вручення платникові податків, вважається днем його вручення.

Порядок відкликання податкових повідомлень наведено у табл. 5.5.

Якщо у платника виникає податковий борг, податковий орган посилає такій особі податкові вимоги.

Податкова вимога — письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Якщо орган контролю, який провів процедуру узгодження суми податкового зобов´язання з платником податків, не є податковим органом, він посилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган направляє податкові вимоги.

Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов´язання й виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов´язок погасити суму податкового боргу й можливі наслідки його непогашений.

Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату й час проведення опису активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, а також дату й час проведення публічних торгів з їх продажу.

Таким чином, податкові вимоги є нагадуванням платнику про необхідність виконання ним свого податкового обов´язку й попередженням його про можливість застосування до нього заходів стягнення. І перша, і друга податкова вимога мають дві форми: для юридичних і для фізичних осіб.

Перша податкова вимога формується структурним підрозділом стягнення податкового боргу податкового органу не пізніше п´ятого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов´язання (одержання відповідного подання від іншого органу контролю). Перша податкова вимога направляється платнику податку у випадку виникнення податкового боргу за одним із платежів у розмірі від 10 грн. У випадку, якщо в період з дати виникнення податкового боргу за одним із платежів у розмірі, більше ніж 10 грн, до дати формування першої податкової вимоги (не пізніше п´ятого робочого дня з дати виникнення такого податкового боргу) сума податкового боргу за цим платежом зменшилася (стала дорівнювати або становити менше 10 грн), перша податкова вимога не складається. Однак на факт податкової застави це не впливає, тобто податкова застава виникає, навіть якщо сума податкового боргу менша 10 грн і податкова вимога не направляється.

Якщо платник податків не погасив у повному обсязі суму податкового боргу протягом 30 календарних днів від дня направлення (вручення) йому першої податкової вимоги, структурний підрозділ стягнення податкового боргу не пізніше п´ятого робочого дня, починаючи з останнього із зазначених 30 календарних днів, направляє другу податкову вимогу. Якщо друга податкова вимога складається на підставі подання іншого органу контролю, вона виписується не пізніше п´ятого робочого дня від дня одержання відповідної інформації про непогашення суми податкового боргу.

Якщо сума податкового боргу самостійно повністю погашається платником податків до направлення другої податкової вимоги, то друга податкова вимога не складається й не направляється.

Податкова вимога вважається направленою (врученою) юридичній (фізичній) особі, якщо вона передана посадовій особі юридичної особи (фізичній особі) і є її підпис про це, або відправлена листом з повідомленням про вручення.

Якщо податковий орган або пошта не можуть вручити платникові податків податкову вимогу, то у день повернення неврученої податкової вимоги вона розміщується на дошці податкових оголошень (повідомлень), що вважається днем вручення податкової вимоги.

Порядок відкликання податкових вимог наведений у табл. 5.6.

Слід звернути увагу на неузгодженість між датами відкликання податкових вимог і датами припинення податкової застави. Так, наприклад, якщо в справі про банкрутство суд ухвалює рішення про припинення податкової застави, то вона припиняється, однак відкликання податкової вимоги для цього випадку не передбачено.

Податковий обов’язок є однією з центральних категорій у податковому праві. Виходячи з того, що відносини, які складають предмет податково-правового регулювання, пов’язані з відчуженням частини доходу (майна) платника, методом цього регулювання є імперативні приписи держави відносно зобов’язаних осіб. Розглядувана стаття визначає податковий обов’язок платника як безумовний та першочерговий. Ознака безумовності витікає з правової природи податку, який є безумовним та нецільовим платежем. Це означає, що обов’язок з його сплати виникає кожен раз за наявності підстав, установлених законодавством, та не залежить від інших умов. Спрямованість на наповнення бюджетів як одна з головних ознак податкової системи держави обумовлює таку характеристику податкового обов’язку як першочерговість – при наявності низки зобов’язань платника податку обов’язок зі сплати податків і зборів має бути виконаний у першу чергу.

Відповідно до положень ст. 36 податковий обов’язок має складну структуру. У цілому вона відображає поширену в науковій податково-правовій літературі думку про склад податкового обов’язку, до якого входять обов’язки з податкового обліку, сплати податку та податкової звітності. Так, посилання на обов’язок платника «обчислити суму податку» вказує не тільки на обов’язок платника визначити суму, що підлягає сплаті, а й здійснювати відповідні облікові процедури, адже без цього неможливе правильне обчислення відповідної грошової суми. Крім того, презумується також виконання ряду обов’язків особи з постановки на податковий облік, адже без цього неможливе отримання нею специфічного статусу платника податків.

Посилання на необхідність задекларувати суму податку, натомість, указує на обов’язки платника з податкової звітності. Внесення обчислених та сплачених сум податку до податкової декларації (або іншого документа податкової звітності) необхідне з метою інформування податкових органів про належне виконання платником його обов’язків зі сплати податку. Ця складова частина податкового обов’язку насправді має велике значення, адже в разі її невиконання контролюючий орган не матиме інформації про сплату (або несплату) платником необхідної суми, а відтак – податковий обов’язок не може вважатися виконаним.

Сплата податку, безумовно, має центральне значення для виконання податкового обов’язку платника. Вона має бути здійснена: 1) у повному обсязі; 2) у порядку, визначеному Податковим кодексом; 3) у строки, визначені Податковим кодексом. Повнота сплати податку означає внесення на відповідний рахунок суми, не меншої за суму, визначену законодавством для певного податку. Відповідно, не є невиконанням обов’язку зі сплати внесення більшої, ніж необхідно, суми. Так само не є порушенням законодавства сплата податку раніше від кінцевої дати строку, який також визначається для кожного податку або збору окремо та починає свій перебіг від дати виникнення в платника обов’язку зі сплати того чи іншого обов’язкового платежу. Обов’язок сплатити податок у порядку, визначеному Кодексом, вказує на певний, визначений законодавством перелік способів внесення грошової суми. Так, наприклад, закон передбачає сплату податку в готівковій, безготівковій формі, а також шляхом заліку надмірно сплачених сум податку. Натомість, за загальним правилом, неможлива сплата податку цінними паперами, банківськими металами тощо.

Платник має право здійснити свій податковий обов’язок (або будь-який з його елементів) самостійно або через податкового представника чи податкового агента. При цьому в разі застосування цих механізмів відповідальність за невиконання податкового обов’язку лежить повністю на ньому, за винятком випадків, прямо передбачених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Поиск по сайту: