Характеристика можливих ризиків та факторів їх появи для суб’єктів господарювання

Представимо схематично взаємозв’язок всіх складових макросередовища через негативний вплив загострення кризових явищ в реальному секторі економіки (рис.1.4.).

Рис. 1.4. Результати загострення кризових явищ реального сектору економіки

Кризові явища здійснюють свій негативний вплив на всі сектори економічної системи, суб’єктів макросередовища, агреговані ринки. Аналітики передбачають, що вплив глобальної фінансово-економічної кризи та стан депресій економічної системи буде найгострішим один-два роки. Але за непродуманих дій та втрати оптимальності складових фіскальної та монетарної політики, може зрости у часі до десяти років. Отже, першою та необхідною умовою виходу із стану депресії реальних секторів економіки є розробка та впровадження дій, які б сприяли підвищення темпів економічного зростання, але з урахуванням стратегічного підходу до реалізації заходів, особливостей економічного простору та галузевої структури ВВП.

Дані таблиці надають можливості зробити висновок, що за останні два роки відбуваються тенденції скорочення макроекономічних показників через рівень ВВП на душу населення, та зростання через загострення негативних процесів на ринку праці, товарному ринку та фінансовому ринку. Результатом негативних тенденцій зміни макроекономічних показників є скорочення фінансування всіх галузей народного господарства державним сектором та зменшення рівня фінансування державних програм розвитку, в тому числі в області охорони здоров’я, спорту, а також сільському господарстві, будівництві, галузях промисловості. Про це свідчить витратна частина Державного бюджету на 2009 рік. Скорочуються витрати місцевих бюджетів, що буде мати негативний вплив на регіональний розвиток, а також їх інвестиційну привабливість, зростання негативного впливу внутрішніх та зовнішніх ризиків.

Для повного чи часткового уникнення ризиків необхідним є: уникнення ризиків через мінімізацію незапланованих втрат та захисту від невиконання договірних зобов’язань окремих суб’єктів господарювання; ефективне використання власних та залучених коштів; реалізація управлінських рішень у напрямку підвищення платоспроможності підприємств тощо; уникнення ризиків через ефективне дослідження можливих втрат коштів та внутрішнє страхування (створення резервного або страхового фонду); мінімізація ризиків через диверсифікацію та лімітування, тобто максимально чіткий розподіл грошових коштів між різноманітними активами та встановлення відповідних фінансових лімітів (нормативів) по окремих напрямках діяльності підприємств; передача ризику через зовнішнє страхування можливих ризиків підприємств.

Але головним критерієм зниження ризиків є міцний фінансовий стан, який забезпечується високим рівнем прибутку від основного виду діяльності суб’єкту господарювання. Враховуючи той факт, що продукція, товари (роботи, послуги) які пропонуються на ринку будуть мати достатність ціни через зміну кон’юнктуру ринку, необхідно скласти такі внутрішні аспекти, які б забезпечили товару конкурентоспроможність, а відповідно можливість нарощування прибутку та зосередженість товару на третьому етапі життєвого циклу. Саме на цьому етапі можна маневрувати та отримувати від аграрного-бізнесу запланований результат, який матиме відображення у іміджі товаровиробника на внутрішньому та зовнішньому ринках. А також надавати можливості для зміцнення сукупного ресурсного потенціалу та нарощування виробничих потужностей в різних галузях народного господарства.

Отже, враховуючи все вище зазначене слід відмітити, що будь-яка криза може надати можливості відродитися, тобто провести структурну перебудову економіки, змінити галузеву структуру, структуру формування ВВП на регіональному та державному рівні, але за умови достатності капітальних вкладень, інвестиційно-інноваційного розвитку окремих галузей народного господарства. Обов’язковою умовою структурної перебудови економіки є вдосконалення макроекономічної політики у наступних напрямках: ліквідація дефіциту платіжного балансу; ліквідація можливостей банкрутства окремих суб’єктів народного господарства; формування державного резервного фонду для можливості мінімізації ризиків через фінансову підтримку держави; вдосконалення діяльності всіх суб’єктів банківської системи, в тому числі через державну підтримку та довіру на міжбанківському рівні; зміна демографічної ситуації у напрямку забезпечення приросту працездатного населення та виконання гарантій держави по соціальним виплатам (достатність Державного бюджету).

В той же час формування Державного бюджету у напрямку поповнення може проходити через темпи економічного зростання в різних галузях народного господарства, зростання платоспроможного попиту населення, доходності та можливості заощадження домогосподарствами, нарощування рівня чистого експорту та зростання рівня інвестиційних ресурсів в різні галузі народного господарства з метою забезпечення темпів економічного зростання та оптимізації складових макросередовища.

Поиск по сайту: