АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Суть і характерні риси світового ринку

Читайте также:
  1. NСерцевиною ринку єврокапіталів є європозики, які надаються через випуск єврооблігацій, тобто облігацій у євровалюті. Основна валюта єврооблігацій - долар США.
  2. Аналіз туристичного ринку та прогнозування його розвитку
  3. АРАБО-МУСУЛЬМАНСЬКИЙ; ТРОПІЧНО-АФРИКАНСЬКИЙ; ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКИЙ) ТА ЇХ ХАРАКТЕРНІ РИСИ
  4. Банки — основні учасники ринку капіталів
  5. Брокерська діяльність на фондовому ринку
  6. Валютного ринку
  7. Взаємозв'язок біржового ринку з іншими сільськогосподарськими ринками
  8. Види індексів та їх місце на фінансовому ринку
  9. Види маркетингу на цільовому ринку
  10. Види оптових підприємств, що функціонують на товарному ринку
  11. Види та елементи ринку праці
  12. Виникнення надлишку та дефіциту на ринку

Світовий ринок та світове господарство. Особливості їх розвитку

1. Суть і характерні риси структури світового ринку.

2. Міжнародний рух товарів як ознака світового ринку.

3. Сучасне світове господарство і його особливості.

Суть і характерні риси світового ринку

ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО РИНКУ

Номер етапу Тривалість Характеристика
І XV— XVII ст. Зародження світового капіталістичного ринку: Великі географічні відкриття; • поява колоній; • революція цін; • мануфактурний період
II XVIII— XIX ст. Формування світового капіталістичного ринку, за­родження і розвиток загальносвітового поділу пра­ці: • промисловий переворот; • буржуазні революції; • перехід від мануфактурної до фабричної системи
III Кінець XIX — перша поло­вина XX ст. Формування системи загальносвітового поділу пра­ці і на цій основі — всесвітнього господарства: • електротехнічна революція; • двигуни внутрішнього згоряння; • економічний розподіл світу; • перехід до монополістичного капіталізму
IV 3 50-х pp. XX ст. дотепер Функціонування системи загальносвітового поділу праці, посилення взаємозалежності економік усіх країн: • науково-технічна революція, • процеси інтернаціоналізації й інтеграції

Внутрішній ринок — форма господарського спілкування, при якій усе призначене для продажу збувається самим виробни­ком усередині країни.

Національний ринок — внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців.

На закритому ринку продавці та покупці взаємодіють на підставі некомерційних відносин, бо вони пов'язані юридичною залежністю, угодами про міжнародну спеціалізацію та кооперу­вання, системою часткової участі та фінансового контролю, пре­ференційними та спеціальними торговельно-економічними, ва­лютно-кредитними, військово-політичними та іншими специфіч­ними договорами.

Відкритий сектор світового ринку є сферою звичайної коме­рційної діяльності практично незалежних продавців та покуп­ців — малих і великих фірм, монопольних об'єднань, державних і приватних підприємств. У відкритому секторі товарного ринку здійснюються короткострокові комерційні угоди та операції «ві­льного» ринку.

«Вільний» ринок — це сектор відкритого ринку вільної конкуренції виробників та постачальників товарів. Цей ринок відживає, тому що його витісняють сучасні механізми міжна­родного регулювання світового товарного ринку. «Віль­ний» ринок проявляється у біржовій торгівлі, на ринку «зрої» (з терміновим постачанням реального товару) та «чорному ринку».

Проміжне становище між закритим і відкритим секторами сві­тового ринку займає пільговий сектор — торговельні операції на підставі довгострокових комерційних контрактів (ДСКК), які укладені на два і більше років (іноді 15—20 років) та обумовлені преференційними (пільговими) економічними умовами.

 

Характерні особливості світового ринку

• він є категорією товарного виробництва, що вийшло в по­шуках збуту своєї продукції за національні рамки;

• він виявляється в міждержавному переміщенні товарів, що знаходяться під впливом не тільки внутрішнього, але і зовніш­нього попиту і пропозиції;

• він оптимізує використання чинників виробництва, підка­зуючи виробнику, у яких галузях і регіонах вони можуть бути за­стосовані найбільше ефективно;

він виконує сануючу роль, вибраковуючи з міжнародно­го обміну товари і найчастіше їхніх виробників, що не в змозі забезпечити міжнародний стандарт якості при конкурентних цінах. 2. Міжнародний рух товарів як ознака світового ринку

Головною зовнішньою ознакою існування світового ринку є пересування товарів та послуг між країнами.

Міжнародна торгівля — це сфера міжнародних товарно-грошо­вих відносин, яка є сукупністю зовнішньої торгівлі усіх країн світу.

Стосовно однієї країни зазвичай використовується термін зов­нішня торгівля держави, стосовно торгівлі двох країн — між­державна, взаємна, двостороння торгівля, а щодо торгівлі усіх країн одна з одною — міжнародна, або світова, торгівля.

Товар, що знаходиться на світовому ринку у фазі обміну, ви­конує інформаційну функцію, повідомляючи усереднені країни всіх зацікавлених про параметри сукупного попиту і сукупної пропозиції, через котрі кожний з учасників може оцінити й адап-і у вати параметри свого виробництва.

Виступаючи сферою міждержавного обміну товарами, світо-ніїй ринок робить обернений вплив на виробництво, показуючи иому, що, скільки і для кого потрібно робити.

'За прийнятими у світі стандартами статистики міжнародної іоргівлі головною ознакою для визнання міжнародної торгівлі є перетин товаром митного кордону держави та фіксація цього фа­кту у відповідній митній звітності.

Наприклад: американською компанією Соса-Соїа продано україн­ському підрозділу, то це вважається експортом США а імпор­том України, навіть незважаючи на те що власником товару шчишнлись американські компанія Соса-Соїа.

Отже світовий ринокце сфера сталих товарно-грошо­вих відносин т мізіс країнами, які базуються на міжнаро­дному поділі праці та інших факторів виробництва. Сві­товий ринок проявляється через міжнародну торгівлю, яка є сукупністю зовнішньої торгівлі усіх країн світу та склада­ється із двох зустрічних потоків товарів — експорту та ім­порту.

 

3. Сучасне світове господарство і його особливості

Основні етапи розвитку світового господарства

Світове господарство склалося на початку XX ст. у результаті і рішаного історичного процесу, багатовікової еволюції продук-і інших сил, поглиблення міжнародного поділу праці, поступово-

го і неухильного включення економік у загальну систему світо­вих господарських зв'язків, що стало наслідком розвитку суспі­льного виробництва.

Історично первинною формою міжнародних економічних відносин була світова торгівля. Ця форма переважала в епоху капіталізму вільної конкуренції. Процес формування світового ринку одержав новий імпульс після створення в середині XIX ст. у провідних країнах великої фабрично-заводської інду­стрії, яка вже не могла існувати без світового збуту. У міру розвитку масового виробництва світовий ринок став перероста­ти у світове господарство, що означало висування на перший план, замість переважно торгових відносин, виробничих зв'я­зків, в основі яких лежав вивіз капіталу. Наприкінці XIX ст. в епоху формування крупних монополістичних об'єднань цей процес в основному завершився. Утворення світового ринку, а потім і світового господарства, встановлення довготривалих торгових, виробничих і фінансових зв'язків між різними краї­нами означали кінець національної відособленості хоча б у га­лузі економіки.

У XX ст. й особливо після Другої світової війни процес вклю­чення національних економік у світове господарство став розви­ватися в таких, зокрема, напрямах, як повсюдне послаблення ми­тних і адміністративних бар'єрів на шляху вільного переміщення товарів, капіталів і робочої сили; посилення тенденції до інтегра­ції національних господарств в окремих регіонах; розширення масштабів і видів діяльності транснаціональних корпорацій та перетворення їх у провідну ланку міжнародного обміну. Підви­щення ролі міжнародних валютно-кредитних, фінансових і тор­гових організацій; збільшення взаємозалежності провідних про­мислових центрів і ресурсодобувних країн в умовах виникнення і нарощування енергетичної кризи.

Ще однією особливістю післявоєнного етапу розвитку світо­вого господарства стало посилення ролі держави в сфері міжна­родних економічних відносин. Особливого значення набув вивіз капіталу державою, в тому числі у вигляді державних кредитів, регулювання державою зовнішньої торгівлі, фінансових і креди­тних операцій на міжнародному рівні. За безпосередньої участі урядових органів відбувається поглиблення інтеграційних проце­сів, особливо в Західній Європі. Розробляються і здійснюються на практиці різні проекти погодження політики між країнами в фінансовій, кредитній, валютній, податковій, сільськогосподар­ській, митній та інших галузях.

 


 

 

Міжнародні економічні організації — це міжнародні і регіо­нальні валютно-кредитні і фінансові організації, створені на ос­нові міждержавних угод з метою регулювання МЕВ, у тому числі валютно-кредитних і фінансових. До них відносяться: Міжнарод­ний валютний фонд, Всесвітній банк, а також регіональні банки розвитку, валютно-кредитні і фінансові організації ЄС.

Типи інтеграційних об'єднань: Угоди про економічне і тор­говельне співробітництво, Зони вільної торгівлі, Митні союзи, Загальний ринок, Економічні союзи.

Відносини між окремими елементами світового господарства складають рівні.

Міжнародний рівень складають відносини між державами, він регулюється міжнародними правилами і нормами.

Транснаціональний рівень складають відносини потоків, що виходять за межі національних кордонів, це сфера діяльності фірм і груп з їх внутрішніми системами інформації.

Міжнародній рівень включає наступні принципи:

- принцип розвитку МЕВ;

- принцип мирного урегулювання суперечок;

- принцип мирного співіснування;

- принцип взаємоповаги;

- принцип взаємодопомоги;

- принцип недопущення дискримінацій;

- принцип невтручання у внутрішні справи держав.

Національній рівень включає принципи функціонування МЕВ конкретної держави.

До них відносяться:

- суверенітет,

- свобода,

- рівність,

- верховенство закону,

- захист інтересів,

- еквівалентність обміну.


Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)