Короткий термінологічний словник з дисципліни «Фінанси»

Акція – це документ без установленого строку обігу, який дає право на певну частину власності акціонерного товариства і дає право на управління отримання доходу від неї у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції можуть бути: іменними та на пред'явника, привілейованими на простими, паперовими та електронними, номінальними та без номіналу, платні та преміальні, з вільним та обмеженим обігом. Проста акція дає право на один голос, однак не гарантує отримання дивідендів. Їх розмір залежить від обсягів отримання прибутку. Привілейовані акції дають переважне право власнику на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. При цьому власники цих акцій не мають право брати участь в управлінні акціонерним товариством. Іменна акція передбачає встановлення її власника. Акція на пред'явника не передбачає такої фіксації. Випуск акцій здійснюється у розмірі статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства. Додатковий випуск здійснюється у разі, коли всі акції оплачені за вартістю не нижче номінальної.

Акциз – непрямий податок, який встановлюється державою у вигляді надбавки до ринкової ціни окремих товарів у твердо фіксованих на одиницю товару процентних ставках. Існують два види акцизів: специфічні (індивідуальні) й універсальні. А. специфічний – непрямий податок, який встановлюється державою у вигляді надбавки за окремими ставками для окремих видів товарів. А. універсальний – непрямий податок, який установлюється державою у вигляді надбавки до загального обороту реалізації товарів (робіт, послуг) за єдиною чи кількома ставками. Може бути у формі податку з продажів (купівель), податку з обороту та податку на додану вартість.

Акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції). Ставки податку встановлюються в такому порядку: виходячи з вартості товарів, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами; у твердих сумах з одиниці реалізованого товару; одночасно за ставками у процентах до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару.

Амортизація – процес поступового перенесення вартості основних виробничих фондів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань.

Аудит – перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення їх достовірності, повноти та відповідності чинному законодавству й встановленим нормативам.

Аудиторська служба – організація (аудиторська фірма), яка згідна із договором на платній основі контролює здійснення фінансово-господарських операцій, бухгалтерського обліку й звітності господарських організацій шляхом ревізій і перевірок, а також здійснює експертні та інші послуги з аналізу фінансових аспектів діяльності підприємства.

Аукціон – продаж з публічних торгів, при якому товар або майно, що продається, можуть бути придбані особою, яка запропонувала за них найвищу ціну.

Баланс платіжний – різниця між загальною сумою платежів іншим державам і сумою, отриманою від них протягом певного часу. До платежів і надходжень належать золото, вартість товарів і послуг (страхові платежі), витрати туристів, рух капіталів (кредитів і дивідендів), а також основні суми кредитів. При позитивному Б. платіжному надходження перевищують виплати, при негативному – відношення зворотне.

Бартер – обмін на товарній (безгрошовій) основі.

Біржа – заклад, у якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів, валюти або масових товарів, що продаються за стандартами чи зразками.

Бюджет – розпис грошових доходів і витрат держави, план утворення і використання фінансових ресурсів держави та її складових одиниць, який забезпечує можливість виконання відповідними органами державної влади і місцевого самоврядування покладених на них функцій.

Бюджетна децентралізація – процес передачі частини прав, компетенції, відповідальності й фінансових ресурсів у бюджетній сфері від центральної влади на користь місцевих органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування. Наслідком Б. д. є збільшення частки місцевих бюджетів у доходах і витратах зведеного (консолідованого) бюджету.

Бюджетна класифікація – групування доходів І видатків бюджетів усіх рівнів за однорідними ознаками. Розробляється Кабінетом Міністрів України і затверджується Верховною Радою України.

Бюджетна позичка – кошти, що надаються на принципах строковості і повороткості з Державного бюджету України місцевим бюджетам, а також з місцевих бюджетів нижчого рівня для покриття тимчасових касових розривів при їх виконанні.

Бюджетна резолюція – нормативний документ, який приймається Верховною Радою України. Бюджетна резолюція в загальному вигляді окреслює пріоритети бюджетної політики держави на наступний період. Вона є орієнтиром для Уряду України при розробці проекту державного бюджету і для Верховної Ради України при розгляді бюджету і законів, що впливають на доходи і видатки державного бюджету. Верховна Рада України приймає бюджетну резолюцію на наступний рік не пізніше 1 липня поточного року. Питання розробки та прийняття бюджетної резолюції регулюються Регламентом Верховної Ради України.

Бюджетна система – заснована на економічних відносинах і юридичних нормах сукупність усіх видів бюджетів країни. До складу Б. с. України входять Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети.

Бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платникові податку з бюджету у зв'язку із надмірною сплатою податку.

Бюджетне право – сукупність юридичних норм, які визначають компетенцію центральних і місцевих органів державної влади і державного управління із складання, розгляду, затвердження та виконання бюджету.

Бюджетне регулювання – процес збалансування (вирівнювання) доходів і витрат бюджетів різних рівнів, що входять до бюджетної системи по вертикалі і по горизонталі. Вирівнювання бюджетної системи по вертикалі означає збалансування доходів і витрат, з одного боку, Державного бюджету України, з іншого – місцевих бюджетів, у сукупності по всіх рівнях (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ і Севастополь, міста, райони, райони у містах, села і селищі). Вирівнювання по горизонталі означає збалансування доходів і витрат між так званими "бідними" й "багатими" територіями.

Бюджетне самофінансування – форма, спосіб забезпечення дохідної частини бюджету дохідними джерелами; забезпечення дохідної частини бюджету відповідно до обов'язків і потреб органу місцевого самоврядування коштами за рахунок фінансових ресурсів, які він самостійно мобілізує на відповідній території.

Бюджетне фінансування – надання в безповоротному порядку коштів з бюджету господарюючим суб'єктам для повного або часткового покриття їх витрат.

Бюджетний механізм – сукупність конкретних форм бюджетних відносин, методів мобілізації і витрачання бюджетних коштів; складник фінансового механізму.

Бюджетний процес – встановлений законодавством порядок складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи. Порядок контролю за виконанням бюджетів, а також звітів про їх виконання.

Бюджетний рік – час (12 місяців), протягом якого відбувається виконання затвердженого бюджету.

Бюджетний розпис – розподіл доходів і видатків бюджету по підрозділах бюджетної класифікації; головний документ, на основі якого здійснюється виконання бюджету, тобто забезпечується надходження доходів і фінансування видатків.

Бюджетний унітаризм – у країнах з унітарним державним устроєм – форма міжбюджетних взаємовідносин, які базуються на засадах, визначених центральною владою у законодавчому порядку.

Бюджетний устрій – побудова бюджетної системи, її поділ на окремі види бюджетів на основі державного і територіального устрою країни; система принципів організації бюджетної системи та взаємозв'язків її окремих ланок.

Бюджетний федералізм – у країнах з федеративним державним устроєм – форма міжбюджетних взаємовідносин, які базуються на розподілі компетенції федеральної влади і суб'єктів федерації на договірних засадах.

Бюджетні асигнування – кошти державного і місцевих бюджетів, виділені на розвиток народного господарства, фінансування соціально-культурних заходів, оборону держави і утримання органів державної влади та управління.

Бюджетні видатки – затрати, які виникають у зв'язку із виконанням державою своїх функцій. Виражають економічні відносини, на основі яких відбувається процес використання централізованого фонду грошових коштів держави за різними напрямками.

Бюджетні доходи – частина централізованих фінансових ресурсів держави, необхідних для виконання її функцій; виражають економічні відносини, які виникають у процесі формування бюджетних фондів і надходять у розпорядження органів державної влади.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Валютні фонди – валютні кошти органів місцевого самоврядування, які формуються на основі порядку, встановленого законодавством України, не включаються до складу місцевого бюджету і витрачаються на цілі, визначені місцевою владою. Кошти В. ф. знаходяться на спеціальних валютних рахунках органів місцевого самоврядування.

Вексель – письмове боргове зобов'язання суворо встановленої форми, що видається позичальником кредитору і дає останньому право вимагати від позичальника сплати до визначеного терміну суми грошей, вказаної у ньому; елемент комерційного кредиту. В. переказний – письмовий наказ власника векселя, адресований векселедавцю, про виплату суми грошей третій особі в зазначений строк (шляхом індосаменту). В. простий – письмове просте зобов'язання векселедавця про виплату суми грошей власникові векселя у зазначений строк. В. товарний – вексель, емітований покупцем товарів. В. фінансовий – вексель, емітований банком.

Видатки місцевих бюджетів – кошти, які спрямовуються відповідними місцевими органами влади на фінансування заходів з метою забезпечення покладених на ці органи функцій. В. м. б. поділяються на поточні видатки і видатки розвитку. Поточні видатки – видатки на фінансування діючої мережі підприємства, закладів установ, що знаходяться у власності місцевого самоврядування, а також на заходи соціального захисту і соціального забезпечення населення. Видатки розвитку – це витрати місцевих бюджетів на інвестиційні програми і капітальні вкладення.

Відрахування – платежі до бюджету та державних цільових фондів, які мають повне (за використанням) або часткове (за змістом)цільове призначення. Встановлюються на певні цілі з визначенням джерела сплати або від певного вартісного показника.

Вільні бюджетні кошти – додаткові кошти, що утворюються в процесі виконання бюджету і не затверджуються у складі доходів і видатків бюджету.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно або через свої відокремлені підрозділи.

Девізна політика – передбачає регулювання курсу грошової одиниці України до іноземних валют шляхом купівлі та продажу іноземної валюти на фінансових ринках.

Депозитний сертифікат – виступає формою боргового зобов'язання комерційного банку. Мобілізація ресурсів банком на певний, наперед визначений період, може здійснюватися шляхом відкриття депозитних вкладів і випуску депозитних сертифікатів.

Державна податкова служба – центральний орган виконавчої влади, до складу якого входять Державна податкова адміністрація України, податкові адміністрації областей міст Києва і Севастополя, податкові інспекції в містах, районах та районах у містах. Основні завдання Д. п. с. полягають у забезпеченні дотримання законодавства про податки, повному облікові всіх платників податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, у здійсненні контролю, перевірці правильності їх обчислення та своєчасності перерахувань.

Державне казначейство України – утворене Указом Президента України "Про державне казначейство" від 27 квітня 1995 р. І №335. Положення "Про Державне казначейство" затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 31 липня 1995 р. Організує і контролює виконання Державного бюджету України, веде облік касового виконання державного бюджету, здійснює управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом та інші функції. У частині стосунків з місцевими бюджетами на Державне казначейство покладені обов'язки розподілу між державним бюджетом і бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України.

Державне мито – платіж, що справляється за вчинення юридичних дій та за видачу документів юридичного характеру уповноваженими на те державними органами й перераховується ними в бюджет.

Державний борг – сума заборгованості держави по кредитних операціях. Залежно від ринку розміщення, валюти, в якій випущені позики, та ін. Д. б. може бути внутрішній і зовнішній. Залежно від строку погашення – капітальним або поточним. Має економічно обґрунтовані межі. Величина Д. б. характеризує стан економіки і фінансів держави, ефективність функціонування її урядових структур.

Державний бюджет України – грошові відносини, які виникають у держави з юридичними і фізичними особами з приводу перерозподілу національного доходу (частково і національного багатства) у зв'язку із формуванням і використанням бюджетного фонду держави, призначеного для фінансування народного господарства, нематеріальної сфери, задоволення соціальних та інших потреб суспільства (оборона, управління, покриття державного боргу тощо). Укладається, затверджується та виконується центральними органами державної влади України.

Державний внутрішній борг України – строкові боргові зобов'язання Уряду України в грошовій формі. Гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності. Складається із заборгованості минулих років і заборгованості, що виникає за борговими зобов'язаннями Уряду України. До боргових зобов'язань Уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, а також одержані ним кредити.

Державний зовнішній борг – сума заборгованості держави іншим державам і фінансовим інститутам. Виникає у зв'язку із бюджетним дефіцитом.

Державний капітальний борг – вся сума випущених і непогашених довгострокових зобов'язань держави, включаючи нараховані проценти, які повинні бути виплачені за цими зобов'язаннями.

Державний кредит – грошові відносини, що виникають у держави із юридичними та фізичними особами у зв'язку із мобілізацією тимчасово вільних грошових коштів у розпорядження органів державної влади, які призначені для фінансування державних витрат; форма вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукт Д. к. має строк повернення і ціну в формі процентів. Буває внутрішнім і зовнішнім.

Державний пенсійний фонд України – самостійна фінансово-банківська система, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення на території всієї держави. Формується за рахунок обов'язкових страхових внесків (у процентах до фонду оплати праці) підприємств, громадян-підприємців, працюючих громадян. Кошти фонду використовуються на виплату пенсій за віком, за інвалідністю, інших пенсійних виплат.

Державний поточний борг – витрати держави, пов'язані з виплатою доходів кредиторам за всіма довгостроковими зобов'язаннями держави та з погашенням зобов'язань, строки сплати яких настали.

Державні фінанси – центральна підсистема фінансової системи, через яку здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток країни. За економічною сутністю Д. ф. – це відносини з приводу розподілу та перерозподілу вартості ВВП, пов'язані з формуванням і використанням фінансових ресурсів у розпорядженні держави і державних підприємств, призначених на цілі розширеного відтворення, задоволення соціально-культурних та інших потреб суспільства. До складу Д. ф. входять бюджети різних рівнів державного управління, позабюджетні спеціальні фонди, державний кредит і фінанси державних підприємств та організацій.

Дериватив – похідний цінний папір, стандартний документ, що засвідчує право (або зобов'язання) придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Порядок їх випуску та обігу встановлюється законодавством.

Дефіцит – 1) нестача грошей, товарів або послуг, необхідних для збалансування факторів виробництва, кредитів споживання; 2) збиток, перевищення витрат над прибутками, заборгованості над активами.

Дефіцит бюджету – перевищення видатків бюджету над його доходами. Є два показники, які визначають рівень Д. б.: співвідношення частки видатків, які не забезпечуються доходами, й усіх видатків у процентах та співвідношення частки видатків, які не забезпечуються доходами, й обсягів валового національного продукту (ВНП) у процентах.

Дефляція – вилучення з обігу частини надлишкової грошової маси, випущеної у період інфляції, явище, пов’язане з падінням рівня цін.

Дисконтна політика – політика, яка передбачає регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов'язань, а також коригування курсу грошової одиниці шляхом зміни облікової ставки.

Джерело сплати податку – доходи юридичних і фізичних осіб, за рахунок яких сплачується податок.

Дивіденди – платіж, який провадиться юридичною особою на користь власників (довірених осіб власника) корпоративних прав, емітованих цією юридичною особою, у зв'язку з розподілом частини прибутку.

Дотація – (від лат. dotatio – дарунок, пожертва) – кошти, що безповоротно передаються з Державного бюджету місцевим бюджетом або з місцевих бюджетів вищого рівня – місцевим бюджетам нижчого рівня для збалансування їх доходів і витрат.

Доходи - загальна сума доходу суб’єкту господарювання від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за їх межами.

Екологічний податок - загальнодержавний обов’язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об’єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів.

Єврооблігації – цінні папери, які приносять проценти. Суб'єкти, які їх випускають (посередники та покупці), не є резидентами країни, валюта якої використовується при емісії. Процент на Є. може бути фіксованим або "плаваючим", останній підвищує їх привабливість в умовах Інфляції. Випускаються також Є., які можуть бути конвертовані в акції або мають варант на купівлю акцій компанії. (Варант – запорука – означає, що власнику облігації надано право протягом певного часу купувати додаткові облігації чи акції за обумовленою ціною.) Часто Є. випускаються в двовалютному варіанті й в одній валюті з правом конверсії в іншу.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у передбачених законодавством випадках, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Загальнодержавні податки – податки, які встановлюються органами законодавчої влади й обов'язкові для справляння на всій території держави.

Закріплені (власні) доходи – доходи, які повністю або на основі фіксованого відсотка на постійній чи довготривалій основі у встановленому законом порядку надходять до відповідного місцевого бюджету.

Збитки – витрати матеріальних та грошових ресурсів підприємств, об'єднань, організацій, громадян у результаті перевищення витрат на виробництво і збут продукції над виручкою від її реалізації тобто перевищення витрат над доходами, а також неефективного господарювання та недоліків у ціноутворенні.

Збори – платежі юридичних і фізичних осіб, встановлені у твердих розмірах, за надання певних прав чи послуг або на відшкодування окремих видатків бюджету.

Зведений (консолідований) бюджет України – сукупність усіх бюджетів (Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів), що входять до бюджетної системи України по доходах і видатках.

Земельний податок - обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Інвестиційний клімат – рівень досягнення потенційних можливостей вітчизняних та іноземних юридичних і фізичних осіб здійснювати інвестиції у формі коштів, цільових банківських вкладів, і паїв, акцій та інших цінних паперів, рухомого та нерухомого майна, майнових прав, ноу-хау, досвіду та інших інтелектуальних цінностей, права користування землею та іншими природними ресурсами.

Інвестиційний сертифікат – являє собою цінний папір, який випускається фінансовими посередниками для мобілізації коштів з метою їх наступного інвестування в цінні папери.

Інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на: реінвестиції - господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій; капітальні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів; фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів або інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на: прямі інвестиції - господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою; портфельні інвестиції - господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку.

Інфляційний податок – прибуток від друкування грошей. Уряд може отримувати значні кошти шляхом такого друкування, тобто розширення грошової бази. Фінансуючи дефіцит у такий спосіб, купуючи товари та послуги, держава примушує населення накопичувати номінальні грошові залишки, зменшуючи вартість старих грошей, які в нього є. Отже, інфляція є податком на готівку. У державах із низькою інфляцією обсяг прибутку, який отримується за рахунок друкування грошей, незначний (у США менше 3% від загального обсягу прибутку держави, в Італії та Греції – 10%). При інфляції у 100% максимально можливий І. п. за рахунок емісії грошей може досягнути 25%.

Інфляція – порушення процесу суспільного виробництва, що проявляється у переповненні сфери обігу грошовими знаками понад реальні потреби господарства і їх обезцінюванні. І. знижує рівень життя населення, загострює економічні та соціальні суперечності. Діапазон коливання рівнів інфляції досить широкий, але в ньому можна чітко визначити певні інтервали, де І. виконує стимулюючу функцію. Світовий досвід успішного проведення трансформаційних реформ у таких країнах як Німеччина, Японія, Китай, Чехія, Словаччина та інші дає можливість виділити ці інтервали. Так, коли І. знаходиться в інтервалі від 1,1 до 4,7% на рік, вона максимально стимулює економічне зростання. Коли типи І. переходять межу 4,7%, темпи економічного зростання починають знижуватися. Коли інфляція сягає 25-45%, економічне зростання припиняється, йому, на зміну приходить стагнація і спад виробництва, який поглиблюється в міру зростання темпів інфляції. Тому при виборі довгострокової стратегії економічного розвитку необхідно орієнтуватися на рівень І. 2-5%, а при вирішенні тактичних питань економічних перетворень її темпи можуть підвищуватися до 15-20%.

Казначейський вексель – є формою боргового зобов'язання держави, яка випускається як правило на строк до 1 року під покриття бюджетного дефіциту з виплатою доходу у вигляді дисконту.

Квота – визначені державою ліміти обсягів (інколи у вартісному виразі) імпорту будь-якого виду продукції за певний період.

Конверсія позики – зміна рівня дохідності по позиках.

Консолідація позики – зміна умов обігу позики, пов'язана із строками її дії.

Лізингова (орендна) операція - господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк. Лізингові операції поділяються на: оперативний лізинг - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем; фінансовий лізинг - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов’язаних з правом користування та володіння об’єктом лізингу; зворотний лізинг - господарська операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою і передбачає продаж основних засобів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних засобів в оперативний або фінансовий лізинг; оренда житлових приміщень - операція, що передбачає надання житлового будинку, квартири або їх частини її власником у користування орендарю на визначений строк для цільового використання за орендну плату; оренда житла з викупом - господарська операція юридичної особи, що передбачає передання фізичній особі майнових прав на нерухомість на строк, після закінчення якого та за умови повної сплати орендних платежів житло переходить у власність орендаря.

Мито – непрямий податок, який встановлюється державою на товари, що імпортуються, експортуються чи проходять транзитом через митну територію країни, в процентних ставках до вартісної оцінки цих товарів або у твердих ставках на одиницю товару.

Міжбюджетні взаєморозрахунки – процес передачі коштів з Державного бюджету України місцевим бюджетам і навпаки, – з місцевих бюджетів до Державного бюджету України у процесі виконання бюджетів з метою збалансування доходів і витрат на всіх рівнях бюджетної системи.

Місцеві бюджети – сукупність бюджетів, які складаються, затверджуються і виконуються відповідними місцевими органами влади і самоврядування.

Місцеві податки – податки, що встановлюються і справляються на відповідній території місцевими органами представницької влади як на підставі загальнодержавного законодавства про місцеві податки і збори, так і цілком самостійно.

Неоподаткований мінімум – розмір об'єкта оподаткування, в межах якого податок не справляється.

Неподаткові платежі – разові та випадкові надходження до бюджету, які не мають прямим призначенням формування доходів бюджету.

Непрямі податки – податки, що встановлюються в цінах товарів і послуг розмір яких для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

Облігація – боргове зобов'язання позичальника перед кредитором, яке оформлюється продажем-купівлею спеціального цінного паперу. Облігації бувають – внут­рішніх, державних і місцевих позик, а також підприємств. Останні випускаються підприємствами всіх форм власності.

Об'єкт оподаткування – фізична чи вартісна величина, щодо якої нараховується податок.

Одиниця оподаткування – чисельна одиниця виміру об'єкта оподаткування, щодо якої встановлюються податкові ставки.

Окладні податки – податки, встановлювані для окремих платників шляхом виділення об'єкта оподаткування й затвердження податкових ставок.

Оподаткування подвійне – 1) одночасне стягнення різних податків на доходи різних стадіях їх формування, але в рамках однієї виробничої діяльності. Наприклад, оподаткування заробітної плати окремого працівника і доходу підприємства загалом; 2) одночасне стягнення аналогічних податків у різних країнах у зв'язку із підпорядкуванням платника податку та об'єкта оподаткування юрисдикції цих (різних) країн.

Опціон – стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час його укладення або на час придбання за рішенням сторін.

Основні засоби - матеріальні активи, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік.

Плата – платіж у бюджет за використання ресурсів, які перебувають у загальнодержавній власності, на основі певної еквівалентності взаємовідносин платників і держави. Встановлюється у твердих ставках з одиниці ресурсів у їх фізичному вимірі.

Плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Платник (суб`єкт податку) – фізична та юридична особа, яка безпосередньо перераховує податок до бюджету.

Податкова квота – частка окремого податку чи загальної суми податків, сплачених платником, у його доході.

Податкова позика – повне або часткове звільнення від оподаткування суб`єктів підприємницької діяльності центральними та місцевими органами влади на певний період часу; різновид податкових пільг. Оформлюється угодою як фінансова позика цим суб`єктам, що має бути використана на певні цілі. П.п. використовується в практиці багатьох країн.

Податкова система – сукупність загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, а також методи та принципи їх встановлення.

Податкова ставка – законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Може бути встановлена як у твердій сумі, так і в процентах.

Податкове зобов’язання - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Податкове регулювання – розподіл і закріплення податків, визначених законом про систему оподаткування, між бюджетами різних рівнів, які входять до складу бюджетної системи країни. В Україні здійснюються на основі Закону України "Про бюджетну систему України" та щорічних законів про державний бюджет. Право податкової ініціативи – право на запровадження податків – належить вищим законодавчим органам влади держави, а також представницьким органам влади суб`єктів федерації у федеративних країнах.

Податкові канікули – звільнення від оподаткування іноземних інвесторів або окремих галузей виробництва на певний період часу з метою пожвавлення ділової активності в країні чи окремому регіоні; різновид податкових пільг.

Податок – обов'язковий регулярний платіж юридичних і фізичних осіб до державного чи місцевого бюджетів, що законодавчо встановлюється для фінансового забезпечення виконання функцій держави.

Податок з обороту – форма універсального акцизу, який встановлюється до загального обороту підприємств.

Податок із продажу (купівель) – різновид універсального акцизу. Який стягується при реалізації товарів у роздрібній торгівлі кінцевому споживачеві.

Податок на додану вартість (ПДВ) – частина новоствореної вартості, що сплачується до державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг. ПДВ є непрямим податком. Одним із різновидів універсальних акцизів.

Податок на доходи фізичних осіб – основний прямий податок, що стягується з доходів громадян. Об'єкт оподаткування – сукупний річний (місячний) оподатковуваний дохід, одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки – місцевий податок, що сплачують фізичні та юридичні особи, які є власниками об’єктів житлової нерухомості, ставки податку встановлюються сільською, селищною або міською радою в межах граничних норм.

Податок на прибуток – форма прибуткового оподаткування підприємств, за якої об'єктом оподаткування виступає прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат.

Податок прямий – податок, що стягується безпосередньо з доходів чи майна юридичних осіб і громадян.

Податок розкладний – податок, який обчислюють спочатку в загальній сумі, а потім розподіляють (розкладають) між платниками цього податку пропорційно до певного показника чи порівну.

Позабюджетні фонди – специфічна форма перерозподілу та використання фінансових ресурсів, залучених для фінансування деяких суспільних потреб. Головне призначення полягає у фінансуванні цільових заходів за рахунок спеціальних цільових відрахувань та інших джерел.

Політика податкова – державна політика оподаткування юридичних і фізичних осіб. Її метою є формування державного і місцевих бюджетів за одночасного стимулювання ділової активності підприємців. Реалізується через систему податків, податкових ставок і податкових пільг.

Прибуток чистий – прибуток, який залишається в розпорядженні фірми, підприємства після сплати податків, відрахувань, обов'язкових платежів та платежів, пов'язаних із застосуванням фінансових санкцій до підприємства.

Прихований дефіцит бюджету – несвоєчасне або неповне фінансування галузей бюджетної сфери. Виникає в умовах боротьби за скорочення видатків з метою зменшення відкритого дефіциту бюджету.

Регульовані доходи – доходи, які на пайовій основі розподіляються між усіма ланками бюджетної системи України з метою збалансування доходів і витрат. Перелік Р.д. визначається законодавством України про бюджетну систему і про місцеві органи влади. До Р.д. відносяться: податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір, прибутковий податок з громадян, дохід від патентів. Уточнення переліку Р.д. та їх нормативів страхування здійснюється у щорічних законах про державний бюджет України. Це одна із форм бюджетного регулювання.

Резервні фонди – спеціальні фонди, які формуються у складі видатків місцевих бюджетів і використовуються для фінансування невідкладних заходів, що не були передбачені при затвердженні цих бюджетів. Резервні фонди формуються у розмірах, що не перевищують одного процента видатків відповідного місцевого бюджету.

Секвестр (лат. – sequestrum) – заборона, обмеження видатків, яке встановлюється державною владою; пропорційне скорочення державного бюджету в процентах, яке здійснюється щомісячно до кінця поточного фінансового року у випадку невиконання дохідної частини бюджету.

Ставка податкова пропорційна – процентна ставка, що не залежить від розміру об'єкта оподаткування (є єдиною).

Ставка податкова тверда – ставка. Встановлена у грошовому вираженні на одиницю об'єкта оподаткування в натуральному обчисленні.

Страховий ринок – особлива форма грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає страхова послуга, яка надається юридичним і фізичним особам спеціалізованими страховими організаціями.

Страхування соціальне – система економічних відносин, завдяки яким формуються і витрачаються грошові фонди, призначені для матеріального забезпечення непрацездатних.

Субвенція (лат. – subveniеre – приходити на допомогу) – кошти, які надаються місцевим бюджетам з бюджетів вищого рівня на фінансування цільових витрат і підлягають поверненню у випадку їх нецільового використання.

Субсидія (лат. – subsudium – допомога, підтримка) – кошти, які надаються з державного бюджету місцевим бюджетам або з місцевих бюджетів вищого рівня місцевим бюджетам нижчого рівня на фінансування цільових витрат.

Трансферти (фр. transfert; лат. transferre – переносити, переводити) – кошти, що передаються з державного бюджету до місцевих бюджетів або з місцевих бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчого рівня у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій та в інших формах.

Уніфікація позики – об'єднання (обмін) декількох раніше випущених позик в одну облігацію нової позики.

Фінансовий ринок – специфічна сфера грошових операцій, де об'єктом угоди виступають вільні грошові кошти населення, суб`єктів господарювання і державних структур, надані користувачеві під цінні папери або у вигляді позики. Функціонування Ф.р. можливе лише за наявності в економіці реальних власників. Ф.р. розподіляється на ринок грошей і ринок капіталу. Вони, у свою чергу, поділяються на фондовий ринок (ринок цінних паперів), кредитний ринок, валютний ринок, страховий ринок тощо. Фондовий ринок розподіляється на первинний і вторинний, а також на ринки цінних паперів первинного і вторинного порядку. Первинний Ф.р. – це ринок, на якому здійснюється емісія і розміщення первинно випущених цінних паперів. Метою його є залучення додаткових фінансових ресурсів, необхідних для інвестування у виробництво та інші види затрат. Вторинний Ф.р. – це ринок, на якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів. Метою його є не залучення додаткових фінансових ресурсів, а їх перерозподіл (перелив капіталу) між суб`єктами, призначених для цілей розширеного відтворення та інших потреб суспільства. Вторинний Ф.р. поділяється на біржовий і позабіржовий.

Фінансова стратегія – це довготривалий курс фінансової політики, який передбачає вирішення великомасштабних завдань. Фінансова стратегія як правило визначається на етапі визначення концепції розвитку фінансів.

Фінансова тактика – це заходи, спрямовані на вирішення завдань конкретного етапу розвитку. Вона визначається на етапі розробки заходів, спрямованих на реалізацію програмних положень.

Фінансові ліміти – певні обмеження на витрати в інтересах держави. Підприємця або громадянина.

Фінансовий механізм представляє собою сукупність форм і методів створення й використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, суб`єктів підприємницької діяльності та населення.

Фінансові нормативи – нормативи, які характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів усіх рівнів.

Фінансові показники – абсолютні величини, які характеризують створення і використання фінансових ресурсів в економіці держави, її фінансове становище, результати господарської діяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення, розподіл і перерозподіл валового національного продукту за допомогою фінансів. Ф.п. визначають кількісну та якісну характеристики господарських явищ і процесів при функціонуванні фінансів як складника економічних відносин. Сукупність Ф.п. становить єдину систему на всіх рівнях управління. Вони поділяються на зведені та індивідуальні. Зведені Ф.п. характеризують явища і процеси на макрорівні, індивідуальні – деталізують зведені й доповнюють їх. До зведених показників відносять загальний обсяг фінансових ресурсів, доходів і видатків бюджету, грошових нагромаджень в економіці держави, розміри фонду споживання і нагромадження тощо. Кожний з цих показників деталізується в показниках індивідуальних. Так, зведений фінансовий показник загального обсягу ресурсів може деталізуватися в показниках прибутку, різних видів податків і нарахувань, які відносно певної бази обчислення характеризують окремі аспекти діяльності держави, регіону, підприємств. Зведений показник доходів або видатків бюджету може деталізуватися в таких індивідуальних показниках, як платежі населення, підприємницьких структур тощо.

Фінансові резерви – грошові кошти, які знаходяться в розпорядженні підприємств, об'єднань, фірм для здійснення покриття додаткових витрат, усунення тимчасових фінансових труднощів і забезпечення нормальних умов діяльності.

Фінансові ресурси – грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу і використання валового національного продукту за певний період, а також нагромадження та надходження в розпорядження суб`єктів господарювання та держави, призначені для цілей розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників, задоволення соціальних та інших потреб суспільства (оборони, управління тощо). Ф.р. підприємств формуються за рахунок джерел, які поділяються на власні, позичкові, залучені, внутрішні та зовнішні. Ф.р. держави (бюджетні та спеціальні позабюджетні фонди) формуються за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

Фонди бюджетного регулювання – фонди фінансових ресурсів. Які утворюються центральними органами державної влади для вирівнювання фінансових можливостей підпорядкованих їм адміністративно-територіальних утворень. Кошти фондів формуються за рахунок відрахувань від загальнодержавних податків. У деяких країнах подібні фонди формуються за рахунок відрахувань адміністративно-територіальних одиниць. У більшості країн фонди бюджетного регулювання формуються у складі бюджету центрального уряду і мають самостійний статус.

Фондова біржа – організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами, як первинними, так і похідними. Основними функціями Ф.б. є: забезпечення високої концентрації попиту та пропозиції на цінні папери окремих емітентів в одному місці; формування ринкових цін; здійснення кваліфікованого посередництва між продавцями і покупцями цінних паперів; формування умов для мінімізації фінансових ризиків; здійснення процедури лістінгу окремих цінних паперів; постачання учасниками фондового ринку найбільш цінної комерційної інформації; стандартизація параметрів. А також контрактів на їх купівлю-продаж; надання різних послуг інвесторам, емітентам та іншим учасникам фондового ринку.

Цільові фонди – кошти, які використовуються для розв'язання конкретних проблем, визначених державними органами місцевого самоврядування; різновид позабюджетних фондів.

Поиск по сайту: