КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПІВ ЛІСУ ДЛЯ НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНИХ ЕДАТОПІВ ПОЛІССЯ І ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ (ЗА П.С. ПОГРЕБНЯКОМ, 1955)

1. Сухі бори (А₀; А,)

Корінний тип - чисті соснові насадження, які зростають на вершинах піщаних (дюнних) підвищень. У більш південних районах сухі бори займають схили піщаних горбів аж до їх підніжжя і навіть рівні підвищення, на яких глибоко залягають ґрунтові води. У сухих борах береза, як правило, відсутня. Бонітет сосни III-IV, а у дуже сухому бору - IV-V. Різниця між А₁ і А_а визначається глибиною залягання ґрунтових вод. Якщо у першому вона становить 3-4 м, то у другому - глибше. Окрім того, дуже сухі бори займають вершини дюн і верхні частини південних схилів, сухі бори - більш понижені та багатоконтурні елементи рельєфу, тіньові схили. Іноді дуже сухі бори визначаються більш крупнозернистим піском, який не має гумусового горизонту.

Стиглі насадження у сухих та дуже сухих борах мають повноту 0,6-0,7, іноді у дуже сухих - меншу. Стовбури дерев часто скривлені, погано очищені від сучків, збіжисті. Насадження доживають до 80-120 років. Кореневі системи дерев неглибокі, широко розпростерті у горизонтальному напрямі. Це дозволяє краще вловлювати вологу при літніх опадах, що дуже важливо при недоступності до ґрунтових вод.

Природне поновлення відбувається, головним чином, у конусі полу­денної тіні, цей процес -довготривалий. Краще поновлення відбувається на північних схилах і дуже погано - на південних. На поновлення позитив­но впливає вологість років, особливо, коли вологі роки ідуть підряд.

Розрізняють кліматичні варіанти сухих борів, які залежать від деревної породи: сосен кримської, піцундської.

Гірські бори, крім того, мають едафічні варіанти: ацидофільний та кальцієфільний, який зустрічається на крейдяних та вапнякових крутих схилах з неглибокими ґрунтами. Найбільш поширений ацидифільний варіант сухих борів.

Живий надґрунтовий покрив представляють ксерофіти, найбільш поширені з яких наведені у табл. 1.

Ґрунт мілкий, піщаний, так званий «боровий пісок». Шар підстилки тонкий, гумусовий горизонт також неглибокий, світлосірий, глибше переходить у жовтий пісок. Гірські бори мають скелетні ґрунти глибиною 10-15 см, часто з суглинком на скелястих виходах.

Таблиця 1

Основні види із живого надґрунтового покриву сухих борів

Рукотворні насадження на Нижньодніпровських пісках відносять переважно до сухих борів. Лише в окремих місцях, у незначних пониззях маємо свіжі бори.

2. Свіжий бір (А₂)

Синоніми: бір - зеленомошник; бір - брусничник.

Свіжі бори займають рівні або слабкохвилясті поверхні рельєфу з рівнем ґрунтових вод на глибині 2,5-3,5 м.

Ґрунти піщані слабопідзолисті з неглибоким гумусовим горизонтом.

Основний деревостан - сосновий з незначним домішком берези, II бонітету. Похідні насадження - березняки П бонітету. Насадження сосни характеризу­ються стійкістю, довговічністю і високими технічними якостями деревини.

Щодо берези, то вона дає низькосортну та дров'яну деревину. Підлісок відсутній, за винятком окремих екземплярів горобини та ялівця. Останній зустрічається у північних районах Полісся. Іноді можна зустрічати підлісок із дуба звичайного (частіше у Лісостепу). У межах ареалу ялини вона може утворювати низькорослий ярус.

У гірських умовах Криму зустрічаються насадження сосни звичайної і сосни кримської на неглибоких скелетних ґрунтах пологих схилів. На крейдяних ґрунтах та вапняках зустрічаються кальцієфільні варіанти свіжого бору. Насадження сосни доживають до 160-200 років.

Надґрунтовий покрив часто утворюють зелені мохи, які розростаються широкими плямами, а іноді покривають поверхню ґрунту суцільним покри­вом. На фоні мохового покриву зустрічаються групи брусниці, поодинокі екземпляри інших представників із вищих рослин. У північних районах Полісся може зустрічатися лишайник СІасіопіа.

У свіжих борах часто росте у надґрунтовому покриві і верес. Найчасті­ше покрив із вереса з'являється після лісових пожеж, особливо, коли вони повторюються на одній і тій же ділянці. У такому випадку площа може заростати і кострицею овечою. Часто у рідколіссі та на відкритих місцях розростається куничник наземний, який утворює основний фон, особли­во - у пристепових борах.

У табл. 2 наведені найголовніші представники живого надґрунтового покриву свіжих борів.

Таблиця 2

Найголовніші представники живого надґрунтового покриву свіжого бору

Вологий бір (А₃)

Синонім: бір зеленомошник-чорничник

Вологі бори у Поліссі займають понижені частини рельєфу, а у Лісосте­пу - заплави та облямівки боліт з близьким (1-2 м) заляганням ґрунтових вод.

Ґрунти піщані, а іноді - супіщані, з яскраво вираженим підзолистим горизонтом. Лісова підстилка напівторф'яниста (часто - так званий, грубий гумус з товщиною 5-10 см).

На Поліссі вологі бори часто є переважаючими серед борів, а у Лісостепу і Степу -займають обмежені території. Деревостани переважно III бонітету, є домішок берези. Тимчасові типи - березняками, а у північних районах - ялинники. Коренева система дерев із-за близького залягання ґрунтових вод неглибока. Саме тому у даному типі сосна - відносно вітровальна.

Соснові насадження вологих борів відносно недовговічні. Після 90-100 років вони починають зріджуватись, а після 120 років залишаються лише невеликі групи дерев.

Достатня вологість верхніх шарів ґрунту, яка забезпечується капілярним підняттям ґрунтових вод, що неглибоко залягають, створює сприятливі умови для природного поновлення сосни та берези у «вікнах» пологу, на порубках та галявинах. Сосновий підріст з'являється на галявинах при зрідженні деревостанів пристигаючого та стиглого віку. Він достатній для поновлення особливо після низових пожеж, при яких згоряє «грубий гумус».

У вологих борах Полісся підлісок рідкий із яловця та горобини, у південних районах він відсутній.

Живий надґрунтовий покрив даного типу лісорослинних умов складається із наступних видів, які наведені у табл. 3.

Таблиця З

Найголовніші представники живого надґрунтового покриву вологого бору

Свіжий субір (В₂)

Синоніми: субір-зеленомошник, субір-брусничник\\н.

Свіжі субори займають середньо підвищені рівні або легко хвилясті місця у рельєфі Полісся і Лісостепу. Саме на Поліссі свіжий субір є найбільш поширеним типом лісорослинних умов.

Ґрунти - слабко-підзолисті супіщані або піщані з прошарками супісі або суглинку, глибокі.

Ґрунтові води (верховодка) залягають на глибині 3-4 м, іноді - глибше.

Корінні насадження двоярусні із сосни у першому і дуба у другому ярусі. Сосна відрізняється найвищою для суборів продуктивністю - І-Іа бонітету. У першому ярусі, як правило, є незначний домішок берези. Сосна формує добре очищені від сучків повнодеревні стовбури, дає деревину високих технічних якостей. Коренева система сосни досить глибока, що забезпечує високу вітростійкість насаджень. Наявність другого ярусу із дуба поліпшує ґрунтову родючість через позитивний вплив свого опаду на процеси, що відбувається при розкладі лісової підстилки. Тимчасові форми - березняки осичники, чисті сосняки, ялинники та дубові низькостовбурники.

Сосновий підріст у свіжому субору з'являється групами у вікнах поло­гу, а при заселенні площі суничником (при зрідженні стиглих деревостанів) -навколо пеньків, які згнивають.

Підлісок формується із горобини, крушини ламкої, бруслини бородавчатої, бузини червоної, ліщини, а у - північних районах - ялівця, крушини ламкої.

У гірських лісах Карпат, Криму, Кавказу свіжий субір зустрічається на схи­лах з неглибокими ґрунтами. Тут можна виділити кліматичні варіанти: 1) із сосною звичайною; 2) сосною кримською; 3) середземноморськими соснами.

Найбільш типові представники трав'яного і мохового покриву у насад­женнях наведені у табл. 4.

Таблиця 4

Типові представники живого надґрунтового покриву свіжого субору

Вологий субір (B₃)

Синонім: субір - чорничник.

Вологі субори займають понижені рівні місця у рельєфі та западини. Ґрунтові води (іноді лише верховодка) залягають на глибині 2-2 м.

Ґрунти середньо- та сильно підзолисті, супіщані та піщані, а часто дво­членні (піщано-глинясті) з дещо надмірним капілярним зволоженням від не­глибоких ґрунтових вод. Шар грубого гумусу досягає 5-10 см у чистих на­садженнях і менший при наявності дуба. На Поліссі та у Лісостепу зроста­ють деревостани сосни з березою та другим ярусом із дуба, іноді з пооди­ноким домішком вільхи чорної. У більш північних районах до сосни та бере­зи домішується ялина, яка утворює другий ярус. Оскільки лісорослинні умови гірші, ніж у свіжому суборі, бонітет сосни не вищий за І, а частіше - II, зате береза, дуб та ялина ростуть краще, ніж сосна. Сосна, як і у вологому бору, має неглибоку кореневу систему. Похідні насадження - березняки, осични­ки, ялинники та дубові низькостовбурники і рідко - чисті сосняки.

Як і у вологому бору, природне поновлення сосни відбувається за де­якими винятками - успішно, особливо, при надґрунтовому покриві із молінії та вересу. При покриві із Nardus stricta - поновлення відбувається пооди­нокими екземплярами берези.

У підліску зустрічаються екземпляри крушини ламкої, до яких домішується горобина, а північніше - ялівець. На Житомирському та Київському Поліссі зустрічається густий підлісок із азалії.

Типові представники живого надґрунтового покриву наведені у табл. 5.

Таблиця 5

Типові представники живого надґрунтового покриву вологого субору

Сирий субір (B₄)

Синонім: субір - довгомошник.

Сирі субори займають котловинні і взагалі понижені місця рельєфу, де чітко спостерігається заболочення суходільних ділянок лісу. Ґрунтові води залягають на глибині 1-1,5 м. Ґрунти піщані або супіщані з шаром торфу (грубого гумусу) до 20 см. Такі ділянки потребують для поліпшення росту насаджень заходів щодо осушення ґрунтів та вапнування.

Склад деревостанів сирих суборів відрізняється від складу вологих суборів значним домішком вільхи чорної та більш зрідженим другим яру­сом. Дуб зустрічається, як правило, поодиноко. Домішок берези та осики може бути значним. Похідні деревостани - березняки, осичники, вільша-ники і - дуже рідко - дубняки. У більш північних районах можуть зустріча­тися ялинники. Сосна росте за III класом бонітету. Сосна і ялина - недо­вговічні із-за вітровальності. Підріст ялини, як правило, з'являється на мікро-підвищеннях - гнилих пеньках і т. п.

Підлісок рідкий із горобини, вільхи сірої, верби сірої та козячої. Живий надґрунтовий покрив складається із рослин, які наведені у табл. 6.

Таблиця 6

Типовий живий надґрунтовий покрив сирого субору

У покриві більш тінистих насаджень домінує політрих звичайний, утво­рюючи широкі подушки. Сфагнум займає більш понижені місця рельєфу, ями, які утворилися після вивалювання дерев з корінням. Місцями може рости хвощ лісовий (Equzetum silvaticum L), верес (Calluna vulgaris Salisb.), багно (Calla palustris L), лохина (Vaccinum uliginosum L).

Свіжий складний субір (С₂)

Синоніми: свіжий сугрудок, свіжа сурамень, свіжа судіброва та ін.

Свіжі складні субори займають більш-менш підвищені, рівні, добре дреновані місця у рельєфі. Вони досить широко розповсюджені на Поліссі та у Лісостепу України. Ґрунти слабко-підзолисті дернові супіщані або піщані, глибокі з прошарками суглинку, іноді піски на суглинках, які залягають на глибині 1-2 м. В умовах Лісостепу складні субори займають часто чорноземовидні супіски.

Корінні насадження багатоярусні: у Лісостепу та на Поліссі України перший ярус представлений сосною, яка у даних лісорослинних умовах є оптимальна для свого росту, тому бонітет деревостанів не буває нижчим за І, а часто сягає I^а. У другому ярусі зростає дуб, досягаючи 3/4 висоти сосни, а порослевий дуб у молодому віці росте нарівні із сосною. У деревостанах є домішки берези, осики, клена звичайного, липи дрібнолистої, а на Правобережжі - граба. Часто клен, граб відстають у

рості від дуба і утворюють третій ярус деревостану. До них поодиноко домішуються горобина, яблуня лісова та груша дика. У Лісостепу свіжі складні субори представлені: 1) сосняками з липовим ярусом на сході; 2) кленово-липовим варіантом - у центральному Лісостепу; 3) грабовим варіантом у західному Лісостепу та Поліссі.

Тимчасові форми - березняки, осичники, дубово-грабові низькостов-бурники, низькостовбурники із дуба, кленів, липи, чисті сосняки (на ста­роорних землях).

Підлісок утворюють ліщина, бруслина бородавчаста та європейська, свидина, клен татарський, глід, бузина червона. Живий надґрунтовий покров представлений боровими, суборовими та дібровними видами.

Борові види (оліготрофи) характерні для лісостанів з меншою кількістю листяних порід. У лісостепових складних суборах вони зустрічаються рідко.

Найбільш характерні види із надґрунтового покриву наведені у табл. 7.

Таблиця 7

Найбільш характерні види живого надґрунтового покриву свіжого складного субору

На відміну від свіжого субору зелені мохи і верес зустрічаються рідко і приурочені групам дерев сосни, де переважає опад хвої. Типовий покрив розвивається у зріджених місцях деревостану, на галявинах. На суціль­них порубках багато суниці лісової (Fragaria vegca L), а часто куничника (Calamagrostis epigeios L).

У нітрофільних варіантах свіжих складних суборів повністю відсутні бореальні кислотолюби - брусниця, зелені мохи, верес, а переважають орляк, ялиця, медунка та нітрофіли, які наведені у табл. 8.

Таблиця 8

Представники живого надґрунтового покриву нітрофільного варіанту свіжого складного субору

Таблиця 9

Типові види рослин із живого надґрунтового покриву вологого складного субору

Вологий складний субір (С₃)

Синоніми: вологий сугрудок, волога сурамень та ін.

Слід підкреслити, що термін «сугрудок», так як і «груд» стосується лісів, у складі деревостану яких присутній граб. Такі ліси зростають у Пра­вобережному Лісостепу та Західному Поліссі України, частково у Білорусі, Польщі, Словаччині.

У Лісостепу України даному типу лісорослинних умов відповідають понижені місця у рельєфі з ґрунтовими водами, які залягають на глибині 2,5-4 м. На Поліссі сюди належать місцеоселення з відносно добрим дре­нажем.

Ґрунти - підзолисті супісі або піски з близьким до поверхні заляганням суглинястим горизонтом (найчастіше глини з валунами) або більш-менш глибокими супіщаними і глинястими шарами. Під ялинниками ґрунти най­частіше глинясті та суглинясті.

Лісостани вологих складних суборів мало чим відрізняються від зрос­таючих в умовах свіжого складного субору. У південних районах зростає частка берези, липи, верби козячої. В той же час продуктивність сосни тут нижча, порівняно зі свіжими умовами, її бонітет І. Тимчасові форми - берез­няки, осичники, мішані листяні низькостовбурники. У підліску, окрім типо­вих для свіжих складних суборів, зустрічається калина, крушина ламка.

Типові представники надґрунтового покриву наведені у табл. 9.

У лісостепових районах чорниця відсутня, а зростають нітрофіли-вологолюби: хміль, кропива. Саме нітрофільні варіанти вологих складних суборів переважають у лісостепових умовах.

Поиск по сайту: