Причини та стадії організаційного стресу, його вплив на особистість

Конфлікти в організації часто призводять до стресу.

Стрес (від англ. stress — «тиск, напруга») — стан індивіда, що виникає як відповідь на різноманітні екстремальні види впливу зовнішнього та внутрішнього середовища, що виводять із рівноваги фізичні чи психологічні функції людини.

Види стресу:

1.Професійний стрес - це напружений стан працівника, що виникає при впливі негативних емоційних факторів, екстремальних подій, зв'язаних с виконуваною професійною діяльністю. Розрізняють такі різновиди професійного стресу: інформаційний, емоційний і комунікативний.

У випадку інформаційних перевантажень, коли працівник не справляється з виниклими перед ним задачами, не встигає прийняти важливе рішення, в умовах жорсткого обмеження часу виникає інформаційний стрес. Напруженість підсилюється, якщо рішення супроводжується високим ступенем відповідальності, а також у випадках невизначеності при недоліку необхідної інформації, занадто частій чи несподіваній зміні інформації.

Емоційний стрес, виникає при реальній чи передбачуваній небезпеці, переживанні приниження, провини, образи, гніву при умові конфлікту зі співробітниками.

Комунікативний стрес зв'язаний із проблемами ділового спілкування, невмінні захиститься від прийомів маніпулювання, нездатності сформулювати відмовлення.

2. Соціальний стрес відноситься до проблем, що випробовують, переживають великі групи людей (наприклад, економічний спад, політична криза, бідність).

3. Внутрішньоособистісний стрес. У цю категорію стресу входять такі події, невиправдані чекання, нереалізовані потреби, безглуздість і безцільність вчинків, хворобливі спогади, неадекватність оцінки подій і т.п.

Стреси працівників в організації викликаються цілим рядом факторів.

Організаційні фактори визначаються становищем індивіда в організації, наприклад відсутністю роботи відповідно до його кваліфікації; поганими взаємовідносинами з навколишніми, неясними перспективами росту, наявністю конкуренції на робочих місцях і т.д.

Політика організації - невірний, з погляду індивіда, вибір напрямку організаційного впливу на співробітників.

Фізичні умови праці - занадто висока або низька температура в робочому приміщенні, сильні запахи, недостатня освітленість, підвищений рівень шуму.

Рольові конфлікти - невідповідність поведінки індивіда очікуванням навколишніх.

Комунікації - включають складні відносини з керівником, колегами, підлеглими.

Позаорганізаційні фактори припускають вплив зовнішнього середовища на індивіда, що перебуває за межами організації. До них відносяться: відсутність роботи або тривалий її пошук; конкуренція на ринку праці; кризовий стан економіки країни, регіону; сімейні проблеми.

Особистісні фактори формуються під впливом нереалізованих потреб особистості, емоційної нестійкості, заниженої або завищеної самооцінки й т.п.

Наслідки стресу для працівника:

1) суб'єктивні - занепокоєння, апатія, швидка стомлюваність, почуття провини за погано, на думку індивіда, виконану роботу;

2) поведінкові - алкоголізм, часті нещасні випадки, поширення перекрученої інформації (пліток), неадекватна реакція на навколишніх;

3) фізіологічні - зростаючий кров'яний тиск, судинні захворювання;

4) організаційні - прогули, плинність кадрів, незадоволеність діяльністю, низька продуктивність праці.

Наслідки стресу для організації - матеріальні затрати (прогули, плинність кадрів, низька продуктивність праці, травмування на роботі та ін.).

Існують 3 стадії розвитку стресу:

1. Стадія тривоги. Реакція тривоги - настає безпосередньо за впливом якого-небудь стресора і виражається в напрузі, активізуються всі резерви психіки. Суб’єктивно ця стадія сприймається як хвилювання. Збільшується кількість гормонів у крові.

2. Стадія опору стресу. Фаза подолання стресової ситуації, нервова система готує організм до боротьби чи втечі.

3. Стадія виснаження. Фаза виснаження, якій відповідає стійке зниження ресурсів організму. Вона настає в тому випадку, якщо стресор продовжує впливати протягом достатнього періоду часу. Нездатність справитися зі стресом може привести до виснаження, що приймає форму нервового зриву, а іноді навіть приводить до психічного захворювання (хронічної утоми, депресії, загального почуття дратівливості) чи психосоматичного розладу (серцебиття, виразки шлунку, напруги м'язів, проблем з холестерином, підвищеним тиском і серцево-судинними захворюваннями).

Перші дві стадії «загального адаптаційного синдрому» – короткі. Теоретично можливо справитися зі стресом на другій стадії. Якщо стрес не подолано, організм починає руйнуватись, що у результаті може спричинити хворобу або навіть смерть.

Управління стресами – це процес цілеспрямованого впливу на персонал організації з метою адаптації особи до стресової ситуації, усунення джерел стресу й оволодіння методами їх нейтралізації всім персоналом організації.

Існує два рівні управління стресами: на рівні організації, на рівні окремої особи.

Організаційні стресори

Поиск по сайту: