Суть та характерні риси монополістичної конкуренції

Тема 8: Ринок монополістичної конкуренції

1. Суть та характерні риси монополістичної конкуренції.

2. Оптимізація обсягу продукції фірми в умовах монополістичної конкуренції.

3. Рівновага фірми у довгостроковому періоді.

4. Нецінова конкуренція. Аргументи „за і проти” реклами.

Суть та характерні риси монополістичної конкуренції.

М онополістична конкуренція(МК) передбачає змішування ознак монополії і конкуренції, при чому вона в себе включає дуже значний обсяг конкуренції який змішаний з невеликою часткою монопольної влади. МК здійснюється тоді, коли відносно велика кількість фірм конкурують між собою за продаж диференційованого товару на ринку, де можлива поява нових продавців.

Вперше поняття монополістичної конкуренції запровадив Е.Чемберлін у роботі “Теорія монополістичної конкуренції”. На думку Е.Чемберліна, ринок чистої конкуренції передбачає, перш за все, “стандартизацію” товарів та “стандартизацію” продавця. Разом з цим існує дві форми взаємопоєднання елементів монополії та конкуренції. По-перше, один, декілька або багато продавців можуть продавати ідентичну продукцію на ідентичних ринках. Під цим кутом зору Чемберлін розглянув моделі дуополії, а також олігополії. По-друге, продавці можуть продавати такі продукти на ринках, які є ідентичними, трохи відрізнятися або істотно відрізнятися. Разом із диференціацією продукції з’являється, на думку Чемберліна, монополія. Кожен продавець має абсолютну монополію на власний продукт але, разом з цим, підпадає конкуренції з боку більш чи менш недосконалих замінників. “Оскільки кожен є монополістом і, разом з цим, має конкурентів, то ми маємо право казати про них як про конкуруючих монополістів, і про сили, які діють у подібній ситуації, ми можемо казати як про сили “монополістичної конкуренції”.

Чемберлін звертає увагу, що продукти є диференцьованими, якщо є істотна підстава для того, щоб відрізняти товари чи послуги одного продавця від товарів чи послуг іншого продавця. Диференціація може засновуватися на визначених особливостях самого продукту, таких як особливі запатентовані властивості, або індивідуальних особливостях, які відносяться до якості, форми, кольору або стилю. Диференціація може також спостерігатися у відношенні умов продажу супутніх товарів.

Пізніше Чемберлін прийшов до висновку, що всі типи побудови ринку, що знаходяться між чистою конкуренцією та монополією, містять елементи і тієї і іншої, і тому всі вони, включаючи олігополію, можуть бути поєднані у широкий тип ринків монополістичної конкуренції. Така точка зору стає все більш розповсюдженою. Сучасні курси мікроекономіки проміжного та просунутого рівнів поєднують модель ринку монополістичної конкуренції та модель олігополії у самостійний розділ, який є вступом для подальшого вивчення організації промисловості.

Ринок монополістичної конкуренції, як вже відмічалося, поєднує властивості ринків досконалої конкуренції та монополії. Головними ознаками цього ринку є:

Основні риси МК:

1. Кількість фірм у цій моделі ринку досить велика(25-70). МК передбачає існування відносно великої кількості фірм, які пропонують на ринку подібну, але не ідентичну продукцію і кожна із яких задовільняє відносно невелику частку ринкового попиту – 1-10%.

2. Тип виробленої продукції диференційований. Диференціація продукту означає, що в будь-який момент часу споживачу буде запропонований широкий ряд типів, стилів, торгових марок і ступенів якості даного продукту. Порівняно із чистою конкуренцією ця ситуація надає споживачу певні переваги, але деякі економісти вважають, що диференціація продукту не є чистим благом для суспільства, вони мотивують це тим, що швидке розростання асортименту продукції, певних типів продукції може досягти такого рівня коли розумний вибір споживача стане важким і купівля товарів і послуг буде забирати дуже багато часу.

Форми диференціації продукту:

1) Якість продукту.

2) Послуги і умови пов’язані з продажем продукту.

3) Розташування і доступність для споживачів.

4) Стимулювання збуту і упаковка.

Ці вище перераховані форми є в той же час і неціновими факторами економічного суперництва підприємств, тобто неціновою конкуренцію.

3. Контроль над ринковою ціною є обмеженим оскільки кожна фірма володіє відносно невеликою часткою ринку.

4. Умови вступу в галузь відносно легкі.

5. Існує не цінова конкуренція у якій значне місце відводиться рекламі, торговим знакам, торговим маркам і тому подібне.

На ринку монополістичної конкуренції не тільки продукція продавців розрізняється за фізичними властивостями, упаковкою, торговельною маркою, місцерозташуванням тощо, але й самі продавці не є анонімними, вони легко ідентифікуються покупцями, які, в свою чергу, ідентифікуються продавцями. За таких умов підвищення ціни з боку певного продавця призведе до зменшення його покупців за рахунок збільшення у інших, але цей процес здійснюється поступово.

Неанонімність продавців, їх ідентифікованість, багатовимірність продукції на ринку змінюють конфігурацію кривої попиту для монополістично конкурентного підприємства. Вона залишається високоеластичною та має невеликий від'ємний нахил. Зберігаючи припущення про малий розмір підприємств та їх велику кількість, модель монополістичної конкуренції передбачає наявність у них локальної або продуктової ринкової влади та характерну для неї ознаку - від’ємний нахил кривої попиту.

Особливістю ринку монополістичної конкуренції є те, що підприємство, яке належить до нього, має справу з двома різними кривими попиту. Перша відображає залежність ціна – обсяг, коли дане підприємство змінює ціни, а його конкуренти не змінюють. Друга показує залежність ціна – обсяг, коли всі продавці змінюють ціни.

На малюнку 8.1 Ро – поточна ціна товару, при якій підприємство може продати qo одиниць продукції (точка Е). Припустимо, що підприємство зменшує свою ціну до Р1, а його конкуренти залишають ціни незмінними. Обсяг товару, який продає підприємство також збільшиться, скажимо до q1 (точка F). Можна зробити висновок, що точки Е та F належать одній і тій самій кривій попиту на даний товар dd.

p

D

d

L

L′

p2

E

p0

F′

F

p1

D

d

q2

q2¢

q0

q1¢

q1

q

Малюнок 8.1. Дві криві попиту для підприємства на ринку монополістичної конкуренції

Якщо ціну будуть також зменшувати інші підприємства галузі, то приріст продажу даного підприємства буде не q_o, а меньшим, скажимо q_o^′ (точка F^′). Причина цього полягає у тому, що внаслідок зменшення ціни одним підприємством, купляти у нього будуть не тільки традиційні покупці, але й ті, хто купляв у інших. Якщо зменшення ціни відбудеться одночасно у всіх продавців, то збільшення продажу у даного підприємства відбудеться лише за рахунок традиційних покупців і тих, хто раніше вважав товар занадто дорогим. Тому точка F^′, якій відповідає обсяг q₁^′, належить лінії ціни Р₁ та знаходиться зліва від точки F. Відповідно, точки Е та F^′ також належать одній кривій попиту, але не dd, а іншій, DD, яка відображає залежність ціна – обсяг у випадку, коли всі продавці зменшують ціни.

Ідентичні процеси будуть відбуватися у тому випадку, коли одне підприємство збільшить ціну, а інші конкуренти не збільшать. Зменшення обсягу продаваємої продукції буде більш істотним у цьому випадку, оскільки скорочення відбудеться внаслідок скорочення обсягу покупок та перетоку покупців від даного підприємства до інших, у яких продукція дешевше (точка L). Збільшенні ціни всіх підприємств галузі призведе до збереження кількості традиційних покупців і буде складатися лише зі скорочення обсягів покупки ними. Тому при більш високій, ніж Р_о, ціні лінія попиту dd лежить зліва, а при більш низькій, ніж Р_о, ціні - справа від лінії попиту DD.

Поиск по сайту: