Психологічна характеристика основних типів

Типологія суб'єктивного ставлення до природи

Принципи типології суб'єктивного ставлення до природи. Проблема типології суб'єктивного ставлення до природи є досить складною з двох причин. По-перше, існує дійсно велика розмаїтість можливих варіантів такого ставлення, По-друге, природа (а точніше світ природи) не є «єдиним і неподільним об'єктом», до якого може існувати таке ж «єдине і неподільне» ставлення. Вона складається з окремих природних об'єктів і їхніх комплексів, тому існують суб'єктивні ставлення до них (які можуть істотно відрізнятися один від одного), а не до деякої «природи в цілому».

Власне психологічна типологія суб'єктивного ставлення

до природи будується на основі його параметрів. Такими найважливішими інтегративними параметрами є модальність і інтенсивність. Поза аналізом модальності типологія буде формальною, позбавленою психологічного змісту, що ігнорує якісну специфіку ставлення.

Оскільки існують чотири типи модальності суб'єктивного ставлення до природи і воно може переважно виявлятися в одній із чотирьох «сфер» (відповідно до компонентів інтенсивності), то завжди виділяється 16 типів ставлення до

природи (табл.№1).
Використовуючи дану типологію, необхідно враховувати

два припущення.

! По-перше, безумовно, неможливо говорити про «чистий» тип ставлення (ця складність узагалі властива будь- яким психологічним класифікаціям): типи ставлення до природи носять динамічний характер, досить легко трансформуються один в одного, крім того, зовні ідентичні поведінкові прояви можуть обумовлюватися різними типами ставлення.

! По-друге, у реальності існує не єдине ставлення до «природи взагалі», а система суб'єктивних ставлень до різних природних об'єктів. Тому, коли стверджують, що для даної особистості властивий певний тип ставлення, мають на увазі, що він у неї переважає, поширюється на більшість природних об'єктів (при цьому до окремих природних об'єктів може бути сформоване ставлення полярних типів).

Психологічна характеристика основних типів

суб'єктивного ставлення до природи.

Розглянемо

психологічний зміст основних типів суб'єктивного ставлення до

природи, що є домінуючими, які найбільш часто зустрічаються

на тих або інших етапах онтогенезу особистості. У цілому, ці

типи ілюструють три основи типології ставлення до природи:

характер модальності за шкалою «об'єктна - суб'єктна»,

характер модальності по осі «прагматична - непрагматична», і

переважний компонент інтенсивності: перцептивно-афективний,

когнітивний, практичний і вчинковий.

Перцептивно-афективний об'ектно-непрагматичний - це

тип суб'ективного ставлення до природи об'ективно-непрагматичної модальності що характеризуеться перевагою перпептивно-афективного компонента інтенсивності

Для особистості з даним типом ставлення властиве об'ектне сприйняття світу природи. Природі об'екти - при усій привабливості - незрівнянно далекі від можливості спілкування

з ними, партнерський суб'ект - від суб'ектної взаємодії.

При контактах з природними об'ектами особистістю не переслідується мета одержати від них якийсь «корисний продукт», переважае непрагматична мотивація: «відпочити на лоні природи», «подихати свіжим повітрям», помилуватися її красою i т.д.

Особистість з таким типом ставлення до природи орієнтована на перцептивно-почуттєве, естетичне її сприйняття, на естетичний характер дій стосовно природного суб'єкта. Вона характеризується особливою сенситивністю до «почуттєвої виразності природи», здатністю «безпосередньо осягати об'єкти на основi своєї почуттєвої естетичної сприйнятливості), їx об'ективні матеріальні ознаки (колір, форма, пропорції, ритми, pозміри, симетрія, динаміка, звучання i т.п.)».

Перцептивно-афективний об'єктно-непрагматичний тип суб'єктивного ставлення є найбільш поширеним, починаючи з юнацького віку [23,49,86,120,133,138].

Когнітивний суб'ектно-непрагматичний - це тип суб'єктивного ставлення до природи суб'єктно-непрагматичної модальності яка характеризуеться домінуванням когнітивного компонента інтенсивності

Для особистості з даним типом ставлення, на відміну від попереднього, властиве суб'єктне сприйняття світу природи - це суб'єкти, що володіють власною самоцінністю.

У той же час, в основі діяльності з природними об'єктами лежить непрагматична мотивація.

Суб'єктивне ставлення найбільшою мipoю виявляється в пізнавальній сфері: особистість прагне більше довідатися про piзнi рослини, тварини, про проблеми їx харчування i розмноження, про екологічні зв'язки, що існують між різними природними об'ектами, - взагалі виявляє цікавість до світу природи. При цьому у своїй пізнавальній діяльності вона не прагне одержати якийсь «корисний продукт» від природного об'єкта i не допускає стосовно нього деструктивних, руйнівних дій.

Когнітивний суб'єктно-непрагматичний тип суб'єктивного ставлення до природи характерний, наприклад, для багатьох вчених-зоологів, які присвятили себе етологічним дослідженням. Яскраво демонструється даний тип ставлення до природи таких письменників-натуралістів i вчених

(Дж.Адамсон, Дж.Гудолл, Дж.Даррелл, К.Лорец, Я.Линблад, Ф.Моузт, З-Сетон-Томпсон та ін.), які, розповідаючи про свої багаторічні спостереження за життям тварин, пишуть про них як про «індивідуальності» і навіть «особистості» (!).

Когнітивний суб'єктно-прагматичний - це тип суб'єктивного ставлення до природи суб'єктно-прагматичної модальності, яка характеризується перевагою когнітивного компонента інтенсивності.

Для особистості з даним типом ставлення, так само як і з попереднім, властиве суб'єктне сприйняття світу природи, але при цьому діяльність з природними об'єктами носить прагматичний характер.

Суб'єктивне ставлення особистості найбільшою мірою проявляється в пізнавальній сфері і мотивом пізнавальної діяльності є одержання знань (які в цьому випадку виступають як своєрідний «корисний продукт»), зацікавленість в інформації для подальшого прагматичного використання. Але при цьому особистість не допускає можливості деструктивних, руйнівних дій стосовно природних об'єктів, що нею вивчаються.

Когнітивний суб'єктно-прагматичний тип ставлення, як правило, буде властивий для вченого-зоотехніка, дресирувальника [44,92,1431.

Практичний об'єктно-прагматичний - це тип суб'єк-тивного ставлення до природи об'єктно-прагматичної модальності, що характеризується перевагою практичного компонента інтенсивності.

Для особистості з даним типом ставлення властив об'єктне сприйняття світу природи як джерела матеріальної користі, постачальника ресурсів. Природні істоти - це позбавлені всякої самоцінності об'єкти маніпуляції, які при необхідності можуть без жалю піддаватися деструктивному, руйнівному впливу, їхня цінність визначається лише тим, наскільки вони можуть бути корисними для людини.

В основі діяльності з природними об'єктами в особистості з даним типом ставлення лежить чітко прагматична мотивація: природні об'єкти, які не можуть послужити яким-небудь «корисним продуктом», її взагалі не цікавлять.

Суб'єктивне ставлення найбільшою мірою виявляється в безпосередньому практичному використанні природних об'єків

ЗО

длязадоволення харчових, технологічних та інших потреб
людини [42].

Вчинковии суб єктно-непрагматичнии - це тип

суб'єктивного ставлення до природи суб'єктно-непрагматичної

модальності, яка характеризується перевагою вчинкового

компонента інтенсивності.

Для особистості з даним типом ставлення властиве суб'єктне сприйняття природи; для неї сферою, що регулюється етичними вимогами, є взаємодія з тваринами, рослинами і цілими екосистемами; все, що неприпустиме стосовно людини, неприпустиме і з природним об'єктом.

Поширення сфери етичних вимог на взаємодію зі світом природи припускає непрагматичний характер мотивації цієї взаємодії: природа не може розглядатися як джерело якогось «корисного продукту», вона цінна сама по собі.

Суб'єктивне ставлення найбільшою мірою виявляється у відповідних вчинках особистості, у її активності щодо зміни свого оточення, у природоохоронній діяльності, спрямованій як на збереження самих природних об'єктів, так і на вплив на людей, які з ними взаємодіють.

Вчинковии суб'єктно-непрагматичний тип ставлення характерний для активних учасників різних екологічних рухів: «зелених», «блакитних патрулів» і т.д. Необхідність саме такого типу суб'єктивного ставлення до природи проголошується філософами-гуманістами (Л. М. Толстой, М. Ганді, А. Швейцер, Г. Д. Гачев, В. Хесле та ін.), оскільки він найбільш повно відповідає екоцентричному типу екологічної свідомості [16,19,32,97,104,107,113].

Поиск по сайту: