ЕКЗАМЕН

Фінансовий ринок

6. Цінні папери та гроші:їх подібність та відмінність.

ЕКЗАМЕН

1. Фінансовий ринок, його сутність.

2. Функцій фінансового ринку, їх характеристика.

3. Структура фінансового ринку за видами фінансових активів.

4. Види фінансових риноків за періодом обертання фінансових активів, їх особливості.

5. Види фінансових риноків за швидкістю реалізації угод, їх переваги та недоліки.

6. Види фінансових риноків за регіональною ознакою, їх характеристика.

7. Види фінансових риноків за рівнем їх ризику та принципом повернення інвестованих коштів.

8. Суб’єкти фінансового ринку, їх класифікація та функції.

9. Інструменти фінансового ринку, їх суть та види.

10. Класифікація фінансових інструментів за видами фінансових ринків.

11. Держава як суб’єкт фінансового ринку.

12. Особливості інфраструктури фінансового ринку.

13. Грошовий ринок: суть, об’єкти, суб’єкти.

14. Попит та пропозиція на грошовому ринку.

15. Встановлення цін на грошовому ринку, їх види.

16. Обліковий ринок, його суть та роль. Інституційна структура облікового ринку.

17. Онкольний і вексельний кредит, їх характеристика.

18. Комерційні векселі як інструменти облікового ринку, види та характеристика обігу.

19. Банківські і казначейські векселі, їх характеристика.

20. Депозитні сертифікати, банківські акцепти та чеки на грошовому ринку, особливості їх використання.

21. Міжбанківські депозити: поняття, механізм залучення.

22. Міжбанківські кредити види та особливості їх надання.

23. Кредитні відносини між НБУ та банками другого рівня.

24. Валютний ринок: суть, функції, структура.

25. Валютний курс: поняття, функції. Суть та методи котирування.

26. Конвертованість валюти: суть, типи.

27. Поточні операції на валютному ринку, їх види.

28. Операції на валютному ринку, пов’язаних з рухом капіталу.

29. Види курсів на валютному ринку, їх характеристика.

30. Види угод на валютному ринку, їх характеристика.

31. Особливості міжнародних розрахунків, їх форми.

32. Економічна суть валютного регулювання. Органи валютного регулювання і контролю в Україні, їх функції.

33. Ліцензування банківських установ на проведення валютних операцій.

34. Методи валютного регулювання, їх характеристика.

35. Режим валютних курсів, їх характеристика.

36. Валютні інтервенції як метод регулювання валютних курсів.

37. Суть та функції кредиту. Кредитний ринок: суть, структура, роль.

38. Банки: суть, оперції.

39. Небанківські установи на кредитному ринку, їх характеристика.

40. Поняття та види банківських кредитів.

41. Принципи банківського кредитування, їх характеристика.

42. Лізинговий кредит, його характеристика.

43. Іпотечний кредит: суть, об’єкти, суб’єкти.

44. Особливості комерційного та податкового кредитів.

45. Державний кредит, суть, види.

46. Характеристика споживчого кредиту.

47. Суть та форми кредиту. Характеристика міжнародного кредиту.

48. Суть позикового процента. Фактори, що впливають на його формування.

49. Цінні папери: суть, завдання, структура.

50. Функції ринку цінних паперів, їх характеристика.

51. Операції з цінними паперами, види, характеристика.

52. Класифікація цінних паперів за терміном існування, походженням, формою існування.

53. Види цінних паперів за національною належністю та способом реєстрації руху.

54. Види цінних паперів за характером обігу, рівнем ризику, за характером фінансових зобов’язань.

55. Види цінних паперів за порядком їх розміщення, за економічною суттю, за можливістю обміну.

56. Види цінних паперів за формою отримання доходу, територією обігу, за обсягом наданих прав.

57. Види цінних паперів, які можуть бути у цивільному обороті в Україні.

58 Функції та роль цінних паперів, ознаки.

59. Економічна суть акцій, мета їх випуску. Права та обов’язки емітентів та акціонерів.

60. Порядок випуску та розміщення акцій.

61. Види акцій, їх характеристика.

62. Характеристика простих та привілейованих акцій.

63. Вартісна оцінка акцій (номінальна, ринкова, балансова, емісійна ціни).

64. Моделі оцінки поточної ринкової вартості акцій.

65. Особливості розрахунку показників дохідності акцій.

66. Облігації, їх суть та призначення.

67. Порівняльна характеристика облігацій та акцій.

68. Класифікація облігацій, їх характеристика.

69. Вартісна оцінка облігацій. Методика розрахунку курсу облігацій.

70. Особливості розрахунку показників дохідності облігацій.

71. Державні облігації, їх роль в економіці країни.

72. Облігації місцевих позик: мета випуску та особливості функціонування.

73. Корпоративні облігації, механізм їх функціонування.

74. Вексель, його призначення, класифіація.

75. Казначейські зобов’язання, їх призначення.

76. Приватизаційні папери, види, призначення.

77. Похідні цінні папери, зміст, призначення.

78. Особливості та поняття функціонування варантів.

79. Характеристика форвартних контрактів.

80. Ф’ючерси, їх характеристика.

81. Характеристика обціонів.

82. Депозитарні розписки, їх призначення.

83. Суть, завдання, операції та функцій первинного ринку цінних паперів.

84. Емісія цінних паперів: суть, етапи. Структура проспекту емісії та його функції.

85. Вимоги до розкритття інформації емітентами.

86. Форми розміщення цінних паперів.

87. Суть, завдання, функції, організація вторинного ринку цінних паперів.

88. Класифікація учасників фондового ринку.

89. Суть і види професійної (посередницької) діяльності фондовго ринку.

90. Професійна діяльність з торгівлі цінними папрами.

91. Депозитарна діяльність, її характеристика.

92. Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку.

93. Державне регулювання фондового ринку. Повноваження НКЦПФР.

94. Саморегулівні організації на фондовому ринку, їх роль.

1. Для нормального функціонування економіки постійно необхідні мобілізація, розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів між її сферами і секторами. Мобілізація та розміщення цих ресурсів може бути здійснена за допомогою фінансового ринку. Він покликаний посилювати розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів, що сконцентровані в державних грошових фондах, у розпорядженні підприємницьких структур і у населення.

Як економічна категорія фінансовий ринок - це відносини між суб'єктами економіки з приводу реалізації вартості і споживчої вартості, вираженої у фінансових активах..

В організаційному плані фінансовий ринок- це сукупність ринкових фінансових інститутів, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників, і які, відповідно до чинного законодавства,можуть здійснювати операції на фінансовому ринку. До них належать комерційні банки, Національний банк, фондові біржі, інвестиційні фонди компаній, лізингові організації.

Суб'єктами фінансового ринку виступають фізичні та юридичні особи і фінансові посередники.

Фінансовий ринок, залежно від видів фінансових активів, поділяється на:

Грошовий ринок являє собою ринок короткотермінових боргових зобов'язань. На ньому товаром виступають гроші, а їхньою ціною - відсотки за користування кредитом. Основними суб'єктами грошового ринку виступають комерційні банки, брокерські контори та інші фінансово-кредитні інститути, які мобілізують і перерозподіляють грошові кошти підприємств, банків, населення, установ.

Ринок позичкового капіталу (кредитний ринок) охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних та юридичних осіб та їх надання у вигляді позик на умовах повороткості, строковості та платності.

Кредитний ринок, як частина фінансового ринку, синтезує в собі ринки різних платіжних засобів, він функціонує на основі укладання кредитних угод. Центром концентрації і руху грошових потоків виступає комерційний банк.

За допомогою валютного ринку встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами І продавцями валют, економічні та організаційні відносини між учасниками міжнародних розрахунків з приводу валютних операцій, надання фінансових послуг, здійснення інвестицій.

Ринок капіталів складається з ринку фінансових інструментів, що відображають права власності, та довгострокових боргових зобов'язань. Значну долю серед них займають вкладення коштів у цінні папери.

2. Фінанси виконують дві основні функції: розподільчу та контрольну. При цьому розподільна функція підрозділяється на дві підфункції:

перша пов'язана зі створенням грошових доходів та грошових фондів (регулююча);

друга пов'язана з використанням грошових доходів та грошових фондів (стимулююча).

Суть розподільної функції полягає в тому, що фінанси виступають інструментом розподілу та перерозподілу ВВП. За допомогою розподільної функції здійснюються відшкодування вартості засобів виробництва, що витрачалися, та створення первинних доходів.

Перерозподільна функція фінансів проявляється при перерозподілі грошових коштів у міжтериторіальному, міжгалузевому, внутрішньогалузевому і внутрішньогосподарському аспектах. Перерозподільна функція фінансів діє у взаємозв'язку і взаємообумовленості з контрольною функцією, яка є внутрішнього властивістю фінансів та служить засобом контролю за процесом перерозподілу вартості ВВП шляхом утворення і використання грошових фондів цільового призначення.

Завдяки контрольній функції фінансів суспільство контролює повноту і своєчасність забезпечення фінансовими ресурсами різних суб'єктів фінансових відносин, економне та ефективне використання коштів.

У залежності від суб'єктів, які здійснюють фінансовий контроль, розрізняють: Державний контроль - це контроль з боку держави за фінансовою діяльністю юридичних та фізичних осіб. Його здійснюють органи державної влади та управління.

Відомчий контроль здійснюється галузевими міністерствами, відомствами відносно до підпорядкованих їм підприємств, організацій, установ. Його об'єктом виступає фінансова діяльність підприємств,

Внутрішній контроль здійснюється фінансовими службами підприємств та установ, в функції яких входять перевірки господарсько-фінансової діяльності підприємств.

Незалежний фінансовий контроль здійснюється незалежними аудиторськими фірмами.

Суспільний контроль - це контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави.

Функції фінансового ринку:

мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів;

розподіл акумульованих вільних коштів між чисельними кінцевими споживачами;

прискорення обороту капіталу — активізація економічних процесів у державі;

забезпечення умов для мінімізації фінансових ризиків.

3. За видами фінансових активів поділяється на:

- кредитній ринок (ринок банківських позик, позикового. капіталу), тобто ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу є вільні кредитні ресурси, обіг яких здійснюється на умовах повернення, строковості, платності і забезпеченості;

- ринок цінних паперів (фондовий ринок), на якому об'єктом купівлі-продажу виступають усі види цінних паперів (фондових інструментів), емітованих підприємствами, різними фінансовими інститутами, державою;

- валютний ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу виступають іноземна валюта і фінансові інструменти, що обслуговують операції з нею;

- страховий ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист у формі різноманітних страхових продуктів;

- ринок золота (та інших дорогоцінних металів: срібла, платини), на якому об'єктом купівлі-продажу виступають дорогоцінні метали. В Україні ринок золота є найменш розвинутим сегментом фінансового ринку через відсутність його правового регламентування;

- ринок фінансових послуг, який за своєю структурою є дуже різноманітним. Фінансові послуги можуть мати ознаки кредитних операцій, операцій оренди та страхування, проте всі вони спрямовані на мобілізацію й переміщення фондів фінансових ресурсів із вільного обігу в сфери інвестиційного прикладання.

4. За періодом обертання фінансових активів фінансовий ринок поділяється:

· на ринок грошей, на якому здійснюються операції купівлі-продажу короткострокових фінансових інструментів із терміном обертання до одного року. Фінансові активи, що обертаються на ринку грошей, є високоліквідними, їм притаманний невисокий рівень фінансового ризику;

· на ринок капіталів, на якому здійснюються операції купівлі-продажу фінансових інструментів з терміном обертання більш як один рік.

Фінансові активи, що обертаються на ринку капіталів, як правило, менш ліквідні, їм притаманний більший рівень фінансового ризику і вищий рівень дохідності порівняно з фінансовими активами грошового ринку.

Поділ фінансового ринку на ринок грошей і ринок капіталів у сучасних умовах носить дещо умовний характер, оскільки сучасні ринкові технології і умови емісії багатьох фінансових інструментів передбачають відносно простий і швидкий спосіб трансформації окремих короткострокових фінансових активів у довгострокові і навпаки.

5. За швидкістю реалізації угод на фінансовому ринку розрізняють:

- ринок з негайною (терміновою) реалізацією угод (ринок "спот"), на якому угоди здійснюються в короткотерміновий (як правило, до трьох днів) період часу;

- ринок з реалізацією угод в майбутньому (строкові ринки: форвардний, ф'ючерсний, опціонний і ринок свопів). Предметом обігу на цьому ринку є, як правило, фондові, валютні і товарні деривативи (похідні цінні папери).

6. За регіональною ознакою фінансовий ринок поділяється на:

1. місцевий фінансовий ринок, представлений, в основному, операціями комерційних банків, страхових компаній, неорганізованих торговців цінними паперами з їх контрагентами - місцевими господарюючими суб'єктами і населенням;

2. регіональний фінансовий ринок, який функціонує в межах області (республіки) і поряд з місцевими неорганізованими ринками включає систему регіональних фондових і валютних бірж;

3. національний фінансовий ринок, який включає всю систему фінансових ринків держави, їх видів і організаційних форм;

4. світовий фінансовий ринок як складову частину світової фінансової системи, в якій інтегровані національні фінансові ринки держав з відкритою економікою.

7. За рівнем ризику виділяють наступні види фінансових інструментів:

Безризикові фінансові інструменти. До них відносять державні короткострокові цінні папери, короткострокові депозитні сертифікати найбільш надійних банків, «тверду» іноземну валюту, золото та інші цінні метали та каміння, придбані на короткий період. Термін «безризикові» є певною мірою умовним, так як потенційний фінансовий ризик несе в собі будь-який із перерахованих видів фінансових інструментів; вони служать лише для формування точки відрахунку виміру рівня ризику за іншими фінансовими інструментами.

Фінансові інструменти з низьким рівнем ризику. До них належать, як правило, короткострокові боргові фінансові інструменти, що обслуговують ринок грошей, виконання зобов’язань за якими гарантовано стійким фінансовим станом і надійною репутацією позичальника (характеризується терміном «першокласний позичальник»).

Фінансові інструменти з помірним рівнем ризику. Вони характеризують групу фінансових інструментів, рівень ризику за якими приблизно рівний середньоринковому.

Фінансові інструменти з високим рівнем ризику. До них відносяться фінансові інструменти, рівень ризику за якими суттєво перевищує середньоринковий.

Фінансові інструменти з дуже високим рівнем ризику («спекулятивні»). Вони характеризуються найвищим рівнем ризику і використовуються для здійснення найбільш ризикованих спекулятивних операцій на фінансовому ринку. Прикладом таких високоризикованих фінансових інструментів є акції «венчурних» (ризикових) підприємств; облігації з високим рівнем відсотка, емітовані підприємством з кризовим фінансовим станом; опціонні та ф’ючерсні контракти тощо.

8. На ринках діють суб’єкти ринку (продавці – посередники – покупці), які беруть участь у торговельних операціях різних специфічних товарів – інструментів ринку. Тактика поведінки суб’єкта на ринку залежить від мети, яку він поставив перед собою (стратегія).

Суб’єктами фінансового ринку є:

- фізичні особи;

- юридичні особи;

- фінансові посередники, які отримують для управління гроші клієнтів і повинні, виконуючи правила й вимоги банківського та інвестиційного менеджменту, одержати дохід у розмірі, що дозволяє задовольнити вимоги клієнтів, та мати норму прибутку, середню для цього виду діяльності.

Суб’єктами фінансового ринку можуть бути: практично кожний індивідуум як фізична особа, що не обмежена законом у правосуб’єктності та дієздатності; групи громадян (партнерів); трудові колективи; юридичні особи усіх форм власності.

Суб’єкти фінансового ринку класифікуються за формою та функціями.

За формою:

- господарчі суб’єкти;

- домашні господарства;

- держава;

- місцеві органи влади.

За функціями:

- емітенти;

- інвестори;

- інституційні інвестори;

- фінансові посередники;

- інститути інфраструктури ринку тощо.

9. Фінансові інструменти – це різноманітні фінансові документи, які обертаються на ринку, мають грошову вартість і за допомогою яких здійснюються операції на фінансовому ринку.

За окремими видами фінансових ринків розрізняють наступні інструменти, які їх обслуговують.

Інструменти ринку позичкових капіталів. До них відносять гроші і розрахункові документи, які обертаються на грошовому ринку.

Інструменти ринку цінних паперів – різноманітні цінні папери, що обертаються на цьому ринку (склад цінних паперів за їх видами, особливостями емісії та обігу затверджується відповідними нормативно-правовими актами).

Інструменти валютного ринку. До них відносять іноземну валюту, розрахункові валютні документи, а також окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.

Інструменти страхового ринку – страхові послуги, які пропонуються на продаж (страхові продукти), а також розрахункові документи та окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.

Ринок золота (срібла, платини) та дорогоцінного каміння. До них належать вказані види цінних металів та каменів, які купуються з метою формування фінансових резервів і тезаврації, а також розрахункові документи і цінні папери, що обслуговують цей ринок.

До інструментів ринку нерухомості відносять цінні папери та документи, що засвідчують право власності на той чи інший вид нерухомості.

Інструментами фінансового ринку грошей є: казначейські векселі, депозитні сертифікати, комерційні папери, банківські акцепти, угоди про зворотний викуп.

Казначейські векселі є короткостроковими зобов’язаннями держави, які випускаються терміном 3-6-9-12 місяців. Зазвичай вони приносять дохід власнику через початковий продаж зі знижкою, тобто при погашенні векселя буде отримана сума більша ніж витрачена на його купівлю. Вважається надійним інструментом фінансового ринку.

Депозитні сертифікати є борговим інструментом, який банк продає вкладникам – юридичним особам. По ньому сплачується відсоток, а при погашенні повертається вихідна ціна купівлі. Є високоліквідним інструментом.

Комерційні папери – короткострокові зобов’язання, що випускаються корпораціями з метою залучення коштів для фінансування поточних операцій.

Банківські акцепти є векселем на банк, що випущений фірмою, яка оплатить його на певну майбутню дату, і гарантується за певну винагороду банком, який акцептував його. Банківські акцепти покликані обслуговувати міжнародну торгівлю, експортно-імпортні операції.

Угоди про зворотний викуп є фінансовою інновацією, в якій казначейські векселі або інші державні цінні папери є заставою. Ці угоди укладаються на короткий і над короткий термін.

Поиск по сайту: