Розрізняють такі форми кредиту

I. Комерційний кредит надається одними фірмами іншим у товарній формі з відстрочкою платежу.

II. Банківський кредит надається банками й іншими кредитними установами підприємцям у вигляді грошових позик.

III. Державний кредит надається населенням країни своєму уряду (державі) шляхом купівлі державних облігацій внутрішньої позики.

IV. Споживчий кредит надається фізичним особам на придбання товарів тривалого використання (меблі, автомашини, побутова техніка).

V. Міжнародний кредит надається країнами одна одній в грошовій, товарній, валютній формах на умовах поворотності, строковості і платності та цільового характеру.

VI. Іпотечний кредит надається у вигляді довгострокових позик банками під заставу нерухомості для купівлі або будівництва житла, купівлі землі, потреб господарювання тощо.

VII. Міжгосподарський кредит надається одним суб'єктом господарювання іншому і включає комерційний кредит, дебіторсько-кредиторську заборгованість та ін.

Міжнародний кредит – це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками виступають суб’єкти різних країн.

Суб’єктами цих відносин виступають приватні фірми, комерційні банки, кредитні організації, нефінансові заклади, держави та державні органи, а також регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути.

Кредитні відносини складаються на принципах:

Повернення, терміновості, платності, гарантованості

Основною сутнісною ознакою міжнародного кредиту є те, що він являє собою форму руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. Рух цієї форми капіталу пов’язаний з наданням суб’єктам світового ринку валютних та кредитних ресурсів на умовах повернення, визначення строків, на які кредити надані, та виплати відповідної винагороди за позичку у формі відсотка.

На основі міжнародного кредиту сформувалися місткі міжнародні ринки позичкових ресурсів. Крім великих національних, міжнародних за своїм характером (наприклад, нью-йоркський, лондонський та ін.), виникли й досягли на сучасному етапі колосальних розмірів світовий ринок капіталів, ринок євровалют та єврокапіталів. Ключову роль на цьому ринку як суб’єкти міжнародних кредитних відносин відіграють міжнародні банківські консорціуми.

Операції на світовому ринку капіталів за своїм характером поділяють на комерційні – ті, що пов’язані із зовнішньою торгівлею, та фінансові (вивіз капіталу, погашення заборгованості та ін.).

Функції міжнародного кредиту:

1. забезпечення перерозподілу між країнами фінансових і матеріальних ресурсів, що сприяє їх ефективному використанню
2. збільшення нагромадження в межах всього світового господарства за рахунок використання тимчасово вільних грошових коштів одних країн для фінансування капіталовкладень в інших країнах
3. прискорення реалізації товарів у світовому масштабі

48. Позичковий процент або процент за кредит - це плата, яку отримує кредитор від позичальника за надані в позику гроші чи матеріальні цінності.

Економічна природа позичкового процента обумовлена існуванням товарного виробництва та пов’язаних з ним кредитних відносин. За призначенням позичковий процент, з одного боку, відображає ефективність використання позичкового капіталу; з іншого боку, він повинен забезпечувати доходи банку, компенсувати його витрати.

Розмір процентної ставки на макрорівні залежить від:

а) попиту та пропозиції, які склалися на кредитному ринку. Загалом підвищений попит на кредити викликає підвищення процентної ставки.

б) стабільності грошового ринку в країні. Чим вищий темп інфляції, тим дорожчою повинна бути плата за кредит, оскільки у банка підвищується ризик втрат. Дешеві гроші стимулюють ажіотажний попит на кредити, створюють умови для зловживань у банківському середовищі та розбалансування економіки;

в) рівня облікової ставки центрального банку. Комерційні банки самі встановлюють розміри процентних ставок і визначають їх у кредитному договорі, укладеному з позичальником.

Серед мікроекономічних чинників впливу на розмір процентної ставки виділяються такі:

- мета кредиту. Процентні ставки за кредити, які надаються на поточне фінансування виробничих потреб, як правило, найнижчі, що зумовлене короткостроковим характером їх використання. Кредити, які надаються торгово-посередницьким фірмам, що будують свій бізнес за принципом “купівлі-продажу”, повинні бути найдорожчими, оскільки прибуток від цього виду діяльності носить спекулятивний характер, а для самих операцій притаманний підвищений рівень ризику;

- розмір кредиту. Як правило, розмір процентної ставки за великі кредити повинен бути нижчим, ніж за користування дрібними кредитами, оскільки витрати, пов’язані з кредитною послугою, безпосередньо не залежать від розміру кредиту, а тому при наданні великих кредитів банки несуть відносно менші витрати.

- термін користування кредитом;

Чим довший термін, тим вища процентна ставка за кредит.

- рівень ризику;

Проблема захисту позичкового капіталу особливо актуальна в періоди економічної нестабільності й інфляції, коли реальна сума, що надавалася в кредит, може виявитися значно меншою від тієї, що була на момент кредитування. Ось чому потрібно відслідковувати номінальну і реальну процентні ставки.

Номінальна процентна ставка – це ціна грошової позики, що визначається як відношення річного доходу, отриманого на позичковий капітал, до суми позики без урахування зміни рівня цін під тиском інфляційного процесу.

Реальна ставка процента визначається шляхом порівняння між собою товарних еквівалентів з урахуванням інфляційного впливу.

49. Цінні папери - це ще й інструмент залучення коштів, об'єкт вкладання фінансових ресурсів. Обіг цінних паперів - сфера таких видів діяльності, як брокерська, депозитарна, реєстраторська, трастова, клірингова і консультаційна.

Цінні папери як об'єкт цивільних прав мають вільний характер переходу від одного власника до іншого у порядку універсального правонаступництва і не обмежені в обігу. Вони можуть бути документарні та бездокументарні. Цінні папери виступають як економічна і юридична категорії. Вони поділя­ються на два великих класи - основні і похідні.

Основні цінні папери - це цінні папери, в основі яких лежать майнові права на будь-який актив (зазвичай на товар, гроші, капітал, майно, різного роду ресурси та ін.).

Похідні цінні папери - це бездокументарні форми вираження майнового права (зобов'язання), яке виникає у зв'язку зі зміною ціни базового активу, тобто активу, який становить основу даного цінного папера.

Як базові активи можуть розглядатися товари (зерно, м'ясо, нафта, золото і т. ін.), основні цінні папери (акції й облігації). До похідних цінних паперів належать ф'ючерсні контракти (товарні, валютні, відсоткові, індексні тощо) і опціони, які мають вільний обіг.

Цінні папери можна класифікувати також за такими ознаками:

1) за емітентами (державні, приватні та змішані);

2) за ступенем захисту (висококласні та низькокласні);

3) за обсягом наданих прав (з правом власності, з правом управління та з пра­вом кредитування);

4) за територією обігу (муніципальні, державні, іноземні);

5) за формою отримання доходу (з постійним доходом та з точковим доходом);

6) за можливістю обміну (конвертовані та неконвертовані).

50. Ринок цінних паперів - це особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб'єктів економічної діяльності.

Основним об'єктом фондового ринку є цінні папери.

Цінні папери - це документи, які здійснюють обіг на фондовому ринку (ринку цінних паперів), виражають майнові відносини і підтверджують право на будь-яке майно або грошові кошти. Учасниками ринку цінних паперів е:

- емітенти - юридичні особи, державні органи, органи місцевої адміністрації, які випускають цінні папери і несуть від свого імені за ними відповідальність перед власниками цих паперів.

- інвестори - громадяни або юридичні особи, які купують цінні папери від свого імені і за свій рахунок;

- інвестиційні інститути - юридичні особи у будь-якій формі, що дозволяється законодавством України.

Згідно із Законом, в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів:

1)Акція - це цінний папір без встановленого строку обміну, який свідчить про часткову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство у цьому акціонерному товаристві, дає право її власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а при ліквідації акціонерного товариства - на участь у розподілі майна.

2)Облігація - це цінний папір, який свідчить про внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотку.

3)Казначейське зобов'язання - це різновид цінних паперів, який засвідчує внесення їх одержувачами грошових коштів до бюджету І дає право на отримання фіксованого доходу протягом усього строку володіння цінними паперами.

4)Ощадиш сертифікат - це письмове свідоцтво банка про депонування грошових коштів, яке підтверджує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту та відсотків за ним.

5)Інвестиційний сертифікат - це цінний папір, що випускається виключно інвестиційним фондом або інвестиційною компанією та дає право його власнику на одержання доходу у вигляді дивідендів.

6)Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне письмове грошове зобов'язання векселедавця виплатити пред'явнику векселя до настання строку його погашення, зазначену у ньому суму.

Ринок цінних паперів підрозділясться на первинний і вторинний. На первинному ринку відбувається початкове розміщення вперше випущених цінних паперів серед інвесторів. Вторинний ринок охоплює стадію обігу фінансових ресурсів, на ньому продаються і купуються раніше випущені цінні папери.

51. Банки — активні інституційні учасники ринку цінних паперів. Вони здійснюють операції з різними видами цінних паперів — пайовими, борговими, похідними (фінансовими інструментами) і в різних сегментах ринку — первинному і вторинному, біржовому і позабіржовому, ринку державних і корпоративних цінних паперів, внутрішньому, міжнародному і глобальному.

Залежно від ролі банків на цьому ринку умовно можна виділити три моделі організації ринку цінних паперів: банківську, небанківську і змішану.

Банківська модель характеризується найактивнішою роллю банків (порівняно з іншими фінансовими посередниками) на ринку цінних паперів. Вони вкладають кошти як у державні цінні папери, так і в акції та облігації нефінансових компаній, здійснюють розміщення (андеррайтинг) цінних паперів, торгують ними, тобто займаються брокерською і дилерською діяльністю, формують інфраструктуру ринку.

Небанківська модель обмежує інвестиційну і посередницьку діяльність банків (депо- зитних установ) на ринку корпоративних цінних паперів.

Змішана модель характеризується присутністю і діяльністю на ринку корпоративних цінних паперів як банків, так і спеціальних інвестиційних інституцій.

Згідно з українським законодавством банки за умови отримання письмового дозволу НБУ мають право здійснювати такі операції з цінними паперами:

1) емісію власних цінних паперів;

2) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

3) операції на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

4) інвестування у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;

5) операції за дорученням клієнтів або від свого імені з інструментами грошового ринку і з фінансовими ф’ючерсами та опціонами;

6) довірче управління цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

7) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Згідно з законодавством України окремі види діяльності банків на ринку цінних паперів підпадають під визначення професійної діяльності, зокрема це діяльність із випуску та обігу цінних паперів, депозитарна, розрахунково-клірингова, реєстраторська діяльність тощо. Для здійснення професійної діяльності банки повинні отримати також відповідний дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

52. Класифікація цінних паперів:

Залежно від терміну існування виділяють:

А) термінові цінні папери - це цінні папери, які мають встановлений при їх випуску термін існування. У свою чергу строкові цінні папери поділяються за підвидів:

1. короткострокові (строк обігу яких до 1 року);

2. середньострокові (строк обігу яких більше 1 року);

3. довгострокові (строк обігу яких до 20-30 років).

Б) безстрокові цінні папери - це цінні папери, термін обігу яких не обмежено, тобто вони існують "вічно", або до моменту погашення, дата якого не була визначена при випуску.

У залежності від можливості довгострокового погашення розрізняють:

А) безвідкличні цінні папери - це цінні папери, які не можуть бути відкликані і погашені емітентом достроково. Відкликання та погашення повинні бути передбачені умовами при їх випуску і зафіксовані в проспекті цінних паперів.

Б) відкличні цінні папери - це цінні папери, які можуть бути відкликані і погашені емітентом достроково. Процедура відкликання повинна бути передбачена в проспекті цінних паперів.

Залежно від форми існування розрізняють:

А) документарн і, або паперові, цінні папери - це цінні папери, які випускаються у готівковій документарній формі у вигляді бланку.

Б) бездокументарні, або безпаперові, цінні папери - це ті, які випускають в безготівковій формі. Фіксація прав за цими цінними паперами виробляється емітентом або спеціальної фірмою шляхом здійснення записів у реєстрі. Реєстр дозволяє вести облік і рух цінних паперів у бездокументарній формі.

Залежно від походження, від типу активу, що лежить в основі цінного паперу, в залежності від того, чи веде вона початок від своєї первинної основи (товар, гроші, нерухомість) або від інших цінних паперів, розрізняють:

А) первинні;

Б) вторинні.

53. У залежності від національної приналежності виділяють:

А) вітчизняні цінні папери;

Б) іноземні цінні папери.

У залежності від порядку володіння, від того, яким чином здійснюється реалізація прав, закріплених цінним папером, різниться:

А) іменний цінний папір - це цінний папір, ім'я власника якої зафіксовано на бланку і в реєстрі емітентів. Емітент або спеціалізований реєстратор ведуть реєстр власників іменних цінних паперів у звичайній документарній або в електронній формі.

Б) представницькою цінний папір - це цінний папір, ім'я власника якої не фіксується безпосередньо на ній самій, а її звернення не вимагає ніякої реєстрації. Пред'явлення даного цінного паперу досить для реалізації закріплених папером прав. Перехід прав за цінним папером від однієї особи до іншої здійснюється простим врученням цього паперу.

В) ордерний цінний папір - це іменний цінний папір, який передається іншій особі шляхом вчинення на ній передавального напису - індосаменту. Прикладом ордерних цінних паперів є вексель і чек.

Залежно від використання розрізняють:

А) інвестиційні (капітальні) цінні папери - це цінні папери, які є об'єктом для вкладення грошей як капіталу, тобто з метою отримання доходу.

Б) Неінвестиційні цінні папери - це цінні папери, які обслуговують грошові розрахунки на товарних чи інших ринках. У цій ролі виступають векселі, коносаменти, складські свідоцтва.

У залежності від способу і форми випуску розрізняють:

А) емісійні цінні папери. Вони випускаються, як правило, великими серіями, у великих кількостях, розміщуються індивідуально, мають різні терміни здійснення прав. Усі цінні папери в межах однієї серії абсолютно ідентичні, розміщуються випусками, мають рівні об'єми і терміни здійснення прав усередині одного випуску незалежно від часу придбання цінного паперу. Це, як правило, акції, облігації.

Б) неемісійні цінні папери. Вони випускаються поштучно, індивідуально або невеликими серіями (вексель, чек, коносамент).

У залежності від виду емітента, тобто від того, хто випускає цінний папір -держава, корпорація або приватні особи, розрізняють:

А) державні цінні папери - це, як правило, різні види облігацій, що випускаються державою.

Б) недержавні цінні папери - це цінні папери, які випускаються в обігу компаніями, банками, організаціями і іноді приватними особами.

54. У залежності від ступеня оборотності розрізняють:

А) ринкові, або вільної оборотності, цінні папери - це цінні папери, які можуть вільно купуватися і продаватися без будь-яких обмежень. Основні види цінних паперів у своїй більшості є ринковими.

Б) неринкові - це необоротні цінні папери, які мають ходіння тільки на первинному ринку, тобто цінні папери продаються емітентом, а інвестори, що купили їх, не мають права перепродажу цих цінних паперів третім особам, тобто нікому іншому, крім як того, хто їх випустив, і то через певний строк.

В) обмежено ринкові - це цінні папери з обмеженою можливістю звернення. При випуску цих видів цінних паперів емітент встановлює певні обмеження на їх звернення. Прикладом таких цінних паперів є казначейські зобов'язання.

В залежності від рівня ризику розрізняють:

А) безризикові - це цінні папери, ризик по яких практично дорівнює нулю, тобто відсутня. Як правило, це короткострокові державні боргові зобов'язання. У ряді країн - це казначейські векселі.

Б) ризикові - це цінні папери, які в процесі свого обігу на фондовому ринку схильні до певної міри ризику. Ризик - це невідома ступінь здійсненності прав або цілей власника цінного паперу. У свою чергу, ризикові цінні папери в залежності від ступеня ризику прийнято ділити на:

1. низькоризикові (державні папери);

2. середньоризикової (корпоративні облігації);

3. високоризикові (акції).

56. У залежності від нараховується доходу цінні папери, як правило, є:

А) прибутковими;

Б) безприбутковими, коли при випуску цінних паперів не обмовляється розмір доходу її власника. Цінний папір для власника виступає як просте свідоцтво права на товар або на гроші, а не як капітал.

У залежності від реєстрованого цінних паперів органами управління розрізняють:

А) реєстровані - це цінні папери, які підлягають державній реєстрації. Як правило, це емісійні цінні папери, так як їх випуск зачіпає інтереси багатьох учасників фондового ринку. За російським законодавством обов'язковій реєстрації підлягають випуски акцій і облігацій.

Б) незареєстровані - це цінні папери, які не підлягають реєстрації в державних органах управління.

57. В Україні в цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів (відповідно до ЦКУ):

1) пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента;

2) боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання;

3) похідні цінні папери, механізм розміщення та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів; {Пункт 3 частини першої статті 195 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3480-IV (3480-15) від 23.02.2006}

4) товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

58. Цінні папери виконують низку функцій у системі суспільного відтворення.

По-перше, вони є його регулятором. Відбиваючи чинність закону вартості і динаміки норми прибутку в різних галузях виробництва, цінні папери забезпечують приплив ка­піталу в одні галузі і відплив капіталу з інших. Цінні папери надійних, перспективних, дохідних галузей, як правило, мають попит, чого не можна сказати про цінні папери нерентабельних галузей.

По-друге, цінні папери є знаряддям мобілізації коштів інвесторів. У розвинених промислових країнах в умовах рівноважної економіки значна частина вільного капіталу вкладається безпосередньо в купівлю цінних паперів.

Цінні папери виконують також яскраво виражену інформаційну функцію: свідчать про стан економіки. На ринку цінних паперів, перш за все на фондових біржах, формуються курси цінних паперів. Ці курси - барометр будь-яких змін в економічному та політичному житті країни.

Стабільне зниження біржових курсів тих або інших цінних паперів, а також просто масове падіння курсів є ознакою по­гіршення економічної кон'юнктури. І навпаки, стабільні курси або їхнє підвищення, як правило, свідчать про нормальний еко­номічний стан країни.

Через цінні папери реалізується також можливість контролю над економікою й економічними процесами як у межах макро-, так і мікроекономіки. Цінні папери є сполучною ланкою між суспільними, політичними, державними інститутами (надбудовою), з одного боку, і сукупністю економічних відносин і зв'язків у суспільстві (базисом), з другого.

Цінні папери є гнучким інструментом інвестування вільних коштів юридичних та фізичних осіб. Розміщення цінних паперів - ефективний спосіб мобілізації ресурсів для розвитку виробництва і задоволення інших суспільних потреб. Цінні папери активно беруть участь в обслуговуванні товарного та грошового обігу.

За допомогою цінних паперів здійснюється переміщення капіталу інвесторів до виробників, визначення ефективності використання фінансових активів в окремих секторах економіки, переміщення капіталу з однієї галузі в іншу.

59. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»: акція — цінний папір без установленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому, право на участь в управлінні ним, а також на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду і на участь у розподілі майна за ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними, на пред’явника, привілейованими та простими. Переважна більшість акціонерів мають у власності, як правило, прості іменні акції.

Акції випускає акціонерне товариство. Воно робить це, коли створюється, за будь-яких змін форми власності, за злиття з іншим (іншими) акціонерним товариством і за розширення масштабів своєї діяльності збільшенням статутного фонду. На купівлю акцій припадає близько 30% фінансування підприємницької діяльності у провідних країнах світу.

Акція є своєрідною одиницею виміру економічних інтересів її власника, тобто становить зафіксований комплекс прав, що їх власник (утримувач) акції одержав в обмін на вкладений ним у статутний фонд акціонерного товариства капітал.

Рішення про випуск акцій приймають засновники акціонерного товариства з наступним затвердженням його на загальних зборах акціонерів. Розмір випуску не може перевищувати 1/3 розміру статутного фонду. Рішення про випуск акцій оформляється протоколом, котрий повинен мати дані, достатні для забезпечення обсягу прав власників цих паперів. Зокрема в протоколі зазначають мету випуску, види акцій, їхню номінальну вартість, порядок виплати дивідендів, порядок розміщення й викупу акцій тощо.

Акції випускаються для того, щоб їх продати, тобто розмістити. Розміщення цінних паперів — це відчуження цінних паперів емітентом первинним власникам через укладання громадянсько-правових угод. Розміщення звичайно має форму передплати — закритої або відкритої. Закрита передплата — розміщення цінних паперів поміж заздалегідь визначених інвесторів без публічного (тобто з використанням засобів масової інформації) оголошення пропозиції. Відкрита передплата — розміщення цінних паперів серед потенційно необмеженого кола інвесторів через оголошення публічної пропозиції і укладення громадянсько-правових угод.

Після придбання акцій між емітентом та акціонером виникають певні відносини (права і обов'язки). До прав емітента належать такі:

право на визначення напрямків господарської діяльності;

право на укладення контрактів від власного Імені;

право відповідати за власні обов'язки і не відповідати за обов'язки акціонера;

право розпоряджатися випущеними, але не сплаченими у встановлені строки акціями;

право витребовувати інформацію, яку акціонер зобов'язаний повідомляти емітентові згідно зі статутом.

До основних обов'язків емітента:

обов'язок надсилати акціонерам щорічні звіти про результати господарської діяльності та фінансове становище підприємства;

сплата дивідендів у строки, зазначені у статуті чи в умовах випуску акцій; проведення щорічних зборів акціонерів та ін.

Права акціонера поділяються на майнові та немайнові.

До майнових належать право на отримання доходу у вигляді дивіденду;

право на отримання частки майна емітента, грошових коштів, цінних паперів, майнових прав, які залишаються у нього після розрахунку з бюджетом та кредиторами; право на придбання за пільговою ціною акцій нового випуску або інших цінних паперів, що випускаються емітентом;

право на придбання за пільговою ціною товарів та послуг, що виробляються емітентом;

право на обмежену відповідальність у межах пайової участі за боргами емітентів перед третми особами (кредиторами чи партнерами з господарської діяльності) у випадку ліквідації останнього.

До немайнових прав належать право на участь в управлінні справами емітента;

право голосу на загальних зборах акціонерів;

право на висунення кандидатур у виборні керівні органи емітента;

право на внесення пропозицій щодо господарської діяльності емітента;

право на отримання регулярних звітів емітента про результати його господарської діяльності та фінансове становище;

право на отримання від емітента інформації, що може істотно вплинути на рішення акціонера про купівлю нових або продаж старих акцій та ін.

Основні обов'язки акціонерів: своєчасно сплачувати вартість акцій, що продаються за підпискою; за запитом емітента повідомляти, він є дійсним чи номінальним власником акцій;

надавати емітенту інформацію, що заноситься до книги реєстрації іменних цінних паперів;

доводити до відома емітента в разі придбання п'яти і більше відсотків випущених акцій та ін.

Сукупність прав та обов'язків визначається типом цінного паперу, що належить утримувачу.

60. Акції випускаються однакової номінальної вартості у розмірі статутного фонду акціонерного товариства або всієї вартості майна державного підприємства (у разі перетворення його на акціонерне товариство).

Рішення про випуск акцій приймається:

1) за організації нового акціонерного товариства чи реорганізації старого підприємства в акціонерне товариство, в тому числі через приватизацію;

2) додаткових випусків акцій акціонерним товариством.

Відповідно до закону «Про цінні папери і фондову біржу», для того, щоб акціонерне товариство було створено, оголошується відкрита передплата на акції. За відкритої передплати на акції засновники протягом 2-х років повинні володіти акціями на суму не менше 25% статутного фонду.

Встановлено певний порядок збільшення чи зменшення статутного фонду товариства, коли загальні збори акціонерів приймають рішення про збільшення статутного фонду додатковою емісією. Рішення про збільшення статутного фонду на 1/3 може також прийняти правління за умови, що це передбачено статутом. Акціонерне товариство може випускати додаткові емісії, коли всі раніше випущені акції повністю оплачені не нижче їхньої номінальної вартості.

Збільшення статутного фонду може здійснюватися:

— випуском нових акцій;

— обміном (конверсією) облігацій на акції;

— збільшенням номінальної вартості акцій.

Рішення про випуск акцій оформляється окремим протоколом, який повинен обов’язково містити:

фірмове найменування емітента та його місцезнаходження;

розмір статутного фонду або вартість основних і оборотних фондів емітента;

цілі та предмет його діяльності;

зазначення службових осіб емітента;

найменування контролюючого органу (аудиторської фірми);

дані про розміщення раніше випущених в обіг цінних паперів;

з яким наміром (для чого) випущено акції;

зазначення категорій акцій;

кількість іменних акцій та акцій на пред’явника;

кількість привілейованих акцій;

загальну суму емісії і кількість акцій;

номінальну вартість акцій;

кількість учасників голосування;

порядок виплати дивідендів;

строк і порядок передплати акцій та їх оплати;

строк повернення коштів за відмови від випуску акцій;

черговість випуску акцій (за випуску їх різними серіями);

порядок повідомлення про випуск і спосіб розміщення акцій;

умови розпоряджання акціями;

права власників привілейованих акцій;

перелік осіб, котрі мають переважне право на придбання акцій з нової емісії.

Цінні папери ІСІ розміщуються шляхом публічного (відкритого) або приватного (закритого) розміщення.

Публічне (відкрите) розміщення цінних паперів ІСІ здійснюється серед осіб, коло яких заздалегідь не визначене.

Приватне (закрите) розміщення цінних паперів ІСІ здійснюється виключно серед заздалегідь визначеного кола осіб, зазначених у проспекті емісії цінних паперів.

Учасниками венчурного інвестиційного фонду можуть бути юридичні та фізичні особи. Фізична особа може бути учасником венчурного фонду виключно за умови придбання цінних паперів такого фонду на суму не менше ніж 1500 мінімальних заробітних плат.

Цінні папери венчурного ІСІ розміщуються виключно шляхом приватного (закритого) розміщення.

61. Акції – цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує внесення певного паю до статутного фонду акціонерного товариства, дає право на участь в управлінні ним та на отримання частини прибутку у формі дивідендів, а також на участь в розподілі майна у випадку ліквідації товариства.

Акції можуть бути простими іменними, на пред’явника, привілейованими.

Прості іменні акції – це акції, прибуток від яких повністю зумовлюється чистим доходом підприємства та його дивідендною політикою.

Власник простої акції має право на участь в управлінні акціонерним товариством. Прибуток товариства розподіляється між власниками таких акцій пропорційно до вкладеного капіталу. Власники простих акцій мають пріоритетне право на придбання акцій нової емісії, за умови, якщо таке право закріплено статутом акціонерного товариства. При ліквідації акціонерного товариства власники простих акцій мають право на частину активів товариства в останню чергу, після того, як будуть компенсовані всі інші зобов’язання та погашено заборгованість перед власниками облігацій та привілейованих акцій.

Акції на пред’явника – грошові документи, в яких не вказуються відомості про їх власників, а в книзі реєстрації обігу акцій визначається лише загальна кількість акцій, випущених в обіг.

Випускаючи акції на пред’явника, акціонерне товариство зобов’язується допускати до участі у загальних зборах акціонерів усіх осіб або представників акціонерів, які можуть засвідчити, що вони володіють акціями цього товариства, та сплачувати дивіденди таким особам чи інституційним інвесторам.

Випускаючи акції на пред’явника, акціонерне товариство зменшує свої можливості щодо визначення того, кому з осіб або яким інститутам належать його акції в певний період часу. З іншого боку, власники таких акцій можуть більш вільно використовувати право делегування на участь у зборах акціонерів або одержання дивідендів. Достатньо продемонструвати наявність акцій фізично або пред’явити відповідний документ про зберігання акцій у депозитарії, банку, довірчому товаристві тощо. Акціонерне товариство не має права вимагати від осіб відомостей про те, хто є фактичним власником акцій на пред’явника, оскільки, випускаючи такі акції, воно погоджується визнавати права осіб або інститутів, які, принаймні, володіють ними.

Залежно від якісної і кількісної характеристики майнових та немайнових прав, що надаються власнику акцій, останні поділяються на прості та привілейовані.

У загальному випадку під простими акціями розуміються такі, при яких власнику однієї акції належить один голос при голосуванні на загальних зборах акціонерів, ставка дивіденду є нефіксованою, а користування іншими майновими та немайновими правами здійснюється в однаковому для всіх акціонерів порядку, крім тих, які є власниками привілейованих акцій.

На відміну від простих, привілейовані акції називаються так тому, що їх власники мають певні переваги щодо використання майнових, а іноді і немайнових прав порівняно із власниками простих акцій. Привілеї можуть полягати у:

– наданні переважного права на одержання дивідендів;

– встановленні фіксованого і гарантованого розміру дивідендів;

– встановленні пріоритетного права на одержання своєї частки при розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації;

– встановленні обмеження прав на управління акціонерним товариством, тобто акція не має права голосу на зборах акціонерів.

62. Акція — це титул власності, цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного то­вариства.

Згідно із законом України „Про цінні папери та фондо­ву біржу" в нашій країні можуть випускатися такі види акцій:

• іменні прості;

• іменні привілейовані;

• на пред'явника прості;

• на пред'явника;

• привілейовані.

Акції акціонерних товариств, що створюються під час приватизації, можуть бутше іменними простими. Фізичні особи можуть бути власниками, як правило, іменних акцій. Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, що ведеться товарист­вом. По акціях на пред'явника у книзі реєструється їх загальна кількість.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його стату­том.

Привілейовані акції можуть випускатися з фіксованим у процентах до їх, номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованих акціях прова­диться за рахунок резервного фонду.

Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства. Порядок здійснення переважного права на одержання дивідендів визначається статутом акціонерного товариства.

Власник акції має право на частину прибутку акціонерного товариства (дивіденди), на участь в управлінні товариством (крім власника привілейованої акції), а також інші права, передбачені цим Законом, іншими законодавчими актами України, а також статутом акціонерного товариства. Акція є неподільною.

Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства (у разі перетворення його в акціонерне товари­ство).

Додатковий випуск акцій можливий у тому разі, коли попе­редні випуски акцій були зареєстровані і всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної

. Забо­роняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних із госпо­дарською діяльністю акціонерного товариства.

Дивіденди по акціях виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому стату­том акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що зали­шається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством.

63. Акції можуть мати: номінальну, емісійну, балансову, конверсійну, ліквідаційну вартість, ринкову ціну та курс.

Номінальна вартість — це вартість, яку номінально має один пай статутного фонду акціонерного товариства. За своїми розмірами номінальна вартість одного випуску акцій може дорівнювати статутному фонду акціонерного товариства, але вони можуть і відрізнятися.

Емісійна вартість — ціна, за якою акція реалізується (продається) на первинному ринку. В разі випуску акцій за допомогою посередників проблема встановлення емісійної вартості перестає бути проблемою лише акціонерного товариства, тому інколи її розв’язують шляхом тривалих переговорів між товариством і посередниками.

Інколи емісійна вартість за розмірами збігається з номінальною вартістю. Такі випадки, як правило, мають місце тоді, коли АТ випускає свої акції самостійно, без допомоги посередників. Оплата посередницьких послуг здійснюється за рахунок різниці між емісійною та номінальною вартостями акцій. Тобто перша має трохи перевищувати останню.

Балансова вартість — це величина власного капіталу, що припадає на одну акцію. Якщо емітовано лише прості акції, ця вартість визначається шляхом ділення власного капіталу на кількість акцій. Якщо випущено також привілейовані акції, то власний капітал зменшується на сукупну вартість привілейованих акцій за номіналом або за викупною ціною (для відзивних акцій).

Ліквідаційна вартість визначається в момент ліквідації акціонерного товариства. Вона показує вартість майна акціонерного товариства, що підлягає реалізації, у фактичних цінах після розрахунку з кредиторами, яка припадає на одну акцію.

Ринкова вартість (або курсова вартість) — ціна, за якою акції продаються і купуються на ринку; саме за цією ціною акції котируються на вторинному ринку цінних паперів.

Якщо ринкова вартість акцій є більшою за номінальну, це означає, що інвестори погоджуються сплатити більше грошей за акції певного товариства, оскільки вони вважають стан товариства солідним, а товариство — здатним сплачувати дивіденди, тобто інвестори впевнені у справах товариства та його доходах.

Курс акції — відношення ринкової ціни до номіналу, яке виражається у відсотках.

64. 1. Модель оцінки поточної ринкової вартості акцій при їхньому використанні протягом невизначеного тривалого періоду часу (Са1) має вигляд

де Di — сума дивідендів, яку інвестор очікує одержати в році t по акції i-го виду;

Pi — норма поточної прибутковості по акції ьго виду, використовувана як дисконтна ставка в розрахунках справжньої вартості;

∞ — виражає невизначеність;

t- число років використання акції.

Економічне втримування даної моделі укладається в тому, що поточна ринкова вартість акції, використовуваної невизначене число років, являє собою суму дивідендів по окремих періодах, наведену до справжньої вартості по дисконтній ставці, рівній нормі поточної прибутковості по ній.

Поиск по сайту: