Модель оцінки поточної ринкової вартості акцій зі змінюваною сумою дивідендів (Са5) має вигляд

де Dt- сума дивідендів, прогнозована в періоді t;

Р — норма поточної прибутковості акцій даного типу, частки одиниці;

t — число прогнозованих років.

Розрахункова вартість акцій обчислюється залежно від способів виплати дивідендів для випадків, коли:

— дивіденди постійні;

— дивіденди постійно зростають;

— розмір дивідендів змінюється по періодах.

Вартість акцій з постійними дивідендами обчислюється за формулою:

Aпост = Д / g

де Апост — розрахункова вартість акції з постійними дивідендами (привілейовані акції);

Д — дивіденд; g — рівень дохідності акції даного типу.

Вартість акцій, дивіденди на які постійно зростають, розраховується за моделлю М. Дж. Гордона:

де Апост.зрост — розрахункова вартість акцій з дивідендами, що постійно зростають;

До — останній виплачений дивіденд;

Д1 — дивіденд, що очікується у наступному році;

tД — темп зростання дивіденду.

Вартість акцій, розмір дивідендів на які змінюється по періодах, обчислюється так:

де Азмін — розрахункова вартість акцій, розмір дивідендів на які змінюється; Д1...Дn — дивіденди по роках прогнозу; n — кількість років прогнозу.

65. Існує кілька підходів до прогнозування ціни акції:

— фундаментальний, який ґрунтується на галузевих та фінансових дослідженнях з оцінки емітента, його бізнесу та економічних умов його діяльності;

— статистичний, який враховує накопичену інформацію про ціни на цінні папери та використовує методи статистичного прогнозування, регресії (бета-аналізу);

— технічний, який передбачає побудову графіків динаміки курсу цінних паперів та інших показників.

Для отримання доходу з акцій не нижче допустимого рівня ризику необхідно, щоб разовий платіж у вигляді ціни за акцію компенсувався дисконтованою сумою дивідендів з цієї акції. Дивіденди утворюють фінансову ренту, тому ціна акцій дорівнює:

66. Облігація – вид боргового інвестиційного цінного паперу, який визначає відносини позики між власником облігації та емітентом і підтверджує зобов’язання емітента повернути власнику облігації номінальну вартість облігації в передбачений термін, а також певний процент. Тобто облігація - це договір про позику, а отже має відповідати основним її принципам:

· Поверненості – сума, що зазнчена на облігації має бути повернена її власнику;

· Строковості – це повернення має бути здійснено в чітко визначений термін, що зазначений в умові випуску облігацій.

· Платності – за користування позикою позичальник виплачує кредитору винагороду, що становить як правило певний процент від суми позики, виплачується або на протязі строку дії облігації поступово або при погашенні.

Проте даний договір позики, яким є облігація вигідно вирізняється від інших видів договорів тим, що по-перше, має стандартизовану форму, а отже менші витрати при розмішені і обслуговуванні боргу. По-друге, документ, що містить цей договір може змінювати свого власника (кредитора), тобто право вимагати від емітента виконання умов позики може бути об’єктом операції купівлі-продажу на ринку, а сам документ може вільно обертатися, слугувати платіжним засобом, бути заставою, передаватися в спадщину.

Облігація може випускатися в документарній і електроній формі. В першому випадку перехід власності фіксується безпосередньо передачею бланків облігацій від продавця покупцю або особі, яка зберігає його цінні папери. Документ, який представляє собою облігацію має містити наступні реквізити: найменування цінного паперу - "облігація", фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігацій; фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної облігації); номінальну вартість облігації; строки погашення, розмір і строки виплати процентів (для процентних облігацій); місце і дату випуску, а також серію і номер облігації; підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, печатку емітента.

Крім основної частини до облігації може додаватися купонний лист на виплату процентів. Купон на виплату процентів повинен містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату процентів; номер облігації, по якій виплачуються проценти; найменування емітента і рік виплати процентів.

67.

Характерні ознаки облігації найбільш чітко помітні, коли порівнювати її з акцією. Облігація й акція належать до різних видів цінних паперів: акція — це право на власність, а облігація — право на позику. Власник акції бере участь в управлінні акціонерним товариством, а власник облігації — ні. Проте останньому гарантується стабільний дохід (у вигляді твердої відсоткової винагороди), тоді як дивіденди з акцій можуть бути як великими, так і малими, і навіть певний час взагалі не виплачуватися акціонеру. Акції зв’язані з підвищеним ризиком, але і з надією отримати максимально великий прибуток. Облігації, натомість, гарантують хоч і не дуже великий, але стабільний дохід, що завжди приваблює небагатого інвестора, котрий не любить ризикувати. Відтак кожний інвестор може вибрати такий спосіб капіталовкладень, котрий йому більше «до душі».

68. Відповідно до законодавства України, а саме статей 7-10 закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” розрізняють наступні види облігацій:

1. відповідно до форми випуску:

– документарні; – бездокументарні;

Поиск по сайту: