Процеси (операції) мислення

1. Аналіз – прийом мислительного розчленування цілого на частини.

Об'єктом аналізу можуть бути будь-які предмети та їхні властивості.

Н., в реченні виділяємо слова, в словах – склади та звуки.

2. Синтез – це прийом мислительного об'єднання в одне ціле.

Синтезувати можна елементи, думки, образи, уявлення.

Н., із звуків і букв складаємо склади, із складів слова, зі слів – речення.

Аналіз і синтез - це головні мисленнєві операції, які в єдності забезпечують повне та глибоке пізнання дійсності.

3. Порівняння – це зіставлення предметів, явищ, ознак та відшукання схожості і відмінності між ними.

Н., порівняння множення і ділення; трикутника і прямокутника; лісу, степу і пустелі – школяр глибше пізнає властивості цих предметів.

4. Абстрагування – це мислительне відокремлення одних ознак і властивостей, яким вони притаманні.

Н., спостерігаючи переміщення в просторі різних за харак­тером об'єктів - машини, людини, птаха, хмар, небесних тіл, ми виокрем­люємо рух як спільну для них властивість і осмислюємо його як самостійну категорію.

Н., спостерігаючи прозорі об'єкти: повітря, скло, воду тощо, ми визначаємо в них спільну властивість – прозорість і можемо міркувати про прозорість взагалі.

5. Узагальнення – це мисленнєве об'єднання предметів і явищ за їхніми спільними й суттєвими ознаками.

Узагальнення виокремлених рис предметів та явищ дає змогу групувати об'єкти за видовими, родовими й іншими ознаками. Наприклад, види й роди збройних сил.

6. Класифікація – це об'єднання предметів у групи по суті їх ознак.

Її здійснюють з метою розмежування і подальшого об'єднання предметів на підставі їх спільних істотних ознак.

7. Систематичність – це вивчення одиничних і більш загальних ознак.

Систематизація забезпечує розмежування та подальше об'єднання не окремих предметів, як це відбувається при класифікації, а їх груп і класів.

3.

Форми мислення

1. Поняття – це думка про предмет, або явище, в яких відображені загальні суттєві або відмінні ознаки даного предмета чи явища.

Поняття - елемент думки, слово - елемент мови. Немає поняття без слова, але не кожне слово - це поняття.

Н., «вечоріє» - слово і поняття, «так» - слово, але не поняття тощо.

ПРИМІТКА: Кожне поняття характеризується обсягом і змістом.

ОБСЯГ ПОНЯТТЯ - це відображене в ньому коло об'єктів.

ЗМІСТ ПОНЯТТЯ - це відображення в ньому сукупності їх істотних ознак.

Види понять

І. За кількістю об'єктів, що входять до понять:

1) Одиничні – відображають істотні властивості одиничних об'єктів.

Н., дерево, метал, машина.

2) Загальні – відображають істотні властивості класів предметів.

Н., Сонце, золото.

ІІ. За характером відображення ознак об’єктів:

3) Конкретні – в яких відображаються певні предмети, явища чи їх класи з істотними ознаками, зв'язками і відношеннями.

Н., книга, стіл.

4) Абстрактні – відображають ті чи інші властивості об'єктів відокремлено від самих об'єктів.

Н., величина, вага, відстань.

ІІІ. За родовими та видовими ознаками:

5) Родові – характеризуються більшим обсягом відображувальних об'єктів.

Н., меблі, тварини, рослини.

6) Видові – з меншим за обсягом по відношенню до родових понять.

Н., «стіл», «дерево», «лисиця»

Поділ є відносним Н., поняття «стіл» щодо поняття «меблі» є видовим, а щодо поняття «письмовий стіл» - родовим.

7) Категорії – мають найширший обсяг і відображають найзагальніші властивості, зв'язки і відношення.

Н., «рух», «кількість», «якість», «простір»; у психології – це поняття «особистість», «діяльність», «спілкування».

2. Судження – це форма мислення, в якій є ствердження або заперечення чого-небудь.

Н., «Осінь - пора року», «кішка - ссавець», «кит - не риба», «олово - не рідина».

Види суджень

І. За структурою:

1) Прості – складаються з одного судження

Н., «Земля обертається навколо Сонця».

2) Складні – складаються з кількох простих суджень.

Н., «Сьогодні мій день народження, мама готує свят­ковий стіл, запрошено гостей - отже, я буду з друзями веселитися».

ІІ. За відображенням зв'язків між предметами і явищами:

3) Поодинокі – ствердження або заперечення відносяться тільки до одного предмета.

Н., «Пан Кравченко - мій началь­ник».

4) Часткові – ствердження або заперечення відносяться не до всіх, а лише до деяких предметів.

Н., «Деякі живі організми проживають у воді».

5) Загальні – ствердження або заперечення відносяться до всіх предметів даної групи, даного класу.

Н., «Всі метали – електропровідні».

ІІІ. За істинністю відображення дійсності:

6) Істині – адекватно відображають зв'язки й відношення, що існують в об'єктивній дійсності.

Н., «Земля обертається навколо Сонця».

7) Помилкові – неадекватно відображають зв'язки і відношення, що існують в об'єктивній дійсності.

Н., «Сонце обертається навколо Землі».

ІV. Залежно від того, стверджуємо ми чи заперечуємо наявність певних ознак і відношень в об'єктах:

8) Ствердні – ствердження наявності певних ознак.

Н., «Аналіз і синтез взаємопов'язані між собою процеси мислення».

9) Заперечні – заперечення наявності певних ознак.

Н., «Синтез не існує без аналізу».

ПРИМІТКА: Кожне судження включає суб'єкт і предикат.

СУБ'ЄКТОМ є предмет судження, про який йдеться і який відобража­ється в нашій свідомості.

ПРЕДИКАТ - це відображення тих відносин, ознак, властивостей, які ми стверджуємо.

Наприклад: «Усі солдати ворожої сторони - мої вороги», де «всі солдати ворожої сторони» - це суб'єкт, а «мої вороги» - предикат.

3. Умовисновки – це форма мислення, в якій із даного або кількох суджень висувається нове судження, яке дає нові свідомості про досліджуваний об'єкт.

Прикладом міркування є доведення теореми. У міркуванні ми з одних суджень виводимо нові шляхом умовиводів.

Види умовисновків

1) Індуктивні – це такий спосіб мислення при якому йдуть від одичних об'єктів, фактів, явищ до загальних положень.

Н., «Срібло, залізо, мідь - метали; срібло, залізо, мідь при нагрі­ванні розширюються: отже, метали при нагріванні розширюються».

2) Дедуктивні – це такий спосіб мислення при якому йдуть від загального положення до окремих, одиничних.

Н., «Усі метали при нагріванні розширюються; срібло - метал: отже, срібло при нагріванні розширюється».

3) Аналогія – це умовивід, що ґрунтується на схожості деяких ознак досліджуваного об'єкта.

Н., «На землі є атмосфера і є життя, стверджують, що на Марсі теж є атмосфера, отже є життя».

4.

Види мислення, їх взаємозв'язок

І. За формою відображення дійсності:

1. Наочно-дійове – це мислення, яке здійснюється у процесі зовнішніх орієнтувальних дій, в поцесі діяльності

(Цей вид мислення є провідним для раннього віку – патрошиння іграшок; у дорослих – кубік-рубік, шахи).

Наочно-дійове мислення притаманне людям тих професій, які за змістом потребують практичного аналізу, різноманітного комбінування та конструювання, наприклад шахістом, винахідникам, конструкторам, гончарам, художникам.

2. Наочно-образне – це мислення, в процесі якого людина оперує тими образами, які вона сприймає.

(Є провідним для дітей дошкільного та шкільного віку).

3. Словесно-логічне мислення – це таке мислення, при якому людина мислить абстрактними поняттями (вага, валентність).

Саме цей вид мислення дає можливість встановлювати загальні закономірності природи та суспільства, на рівні найвищих узагальнень розв'язувати розумові завдання, будувати наукові теорії та гіпотези.

Абстрактне поняття формується на основі наочно-дійового та наочно-образного мислення у процесі навчання, коли дитина спирається на зовнішні орієнтувальні дії.

В кожної людини наявні різні види мислення, але розвинуті вони по різному, в залежності від віку, професійної діяльності.

ІІ. За характером проблем, які розв'язуються:

1. Практичне – це мислення, яке пов'язане з постановкою мети, виробленням планів, проектів.

Н., вирішення практичних задач чи ситуацій.

2. Теоретичне – це мислення, яке спрямоване на відкриття законів, властивостей об'єктів.

Н., фундаментальне дослідження в науці – періодична система Менделєєва.

5.

Поиск по сайту: