АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Индикаторы развития туризма

Читайте также:
  1. A) это основные или ведущие начала процесса формирования развития и функционирования права
  2. B) Сенситивных периодов развития физических качеств.
  3. B) Сенситивных периодов развития физических качеств.
  4. I I этап развития Медицинской этики - становление монотеистических религий
  5. III.3.1. Общая характеристика и тенденция развития Правительства Российской Федерации
  6. III.4.1. Общая характеристика и тенденции развития федеральных органов исполнительной власти
  7. IV. Периоды развития личности и ее возраст
  8. IV. Профиль физического развития
  9. PR и маркетинг: эволюция развития конфликта
  10. To creat the Future или видение инновационного развития компании из будущего.
  11. V. ФАКТОРЫ РАЗВИТИЯ И ЖИЗНЕННЫЕ УСЛОВИЯ
  12. XII. ТЕОРИЯ РАЗВИТИЯ
Общегосударственный уровень - объем реализации услуг - объем экспорта - объем налоговых поступлений
Отраслевой уровень количество субъектов деятельности - количество туристов - количество видов услуг - численность занятых в отрасли
Уровень предпринимателя - уровень рентабельности - уровень оплаты труда - уровень качества оказываемыхуслуг

 

Ринкові механізми функціонування суб’єктів туристичного бізнесу в умовах глобалізації. Закономірності формування туристичного попиту. Сутність та головні компоненти туристичної пропозиції. Вектори факторного впливу на розвиток підприємств туристичної індустрії.

Туристская сфера — отрасль народного хозяйства, взаимосвязанная с прочими отраслями. Туризм — это рынок туристских услуг, а экономика любого рынка, в том числе рынка туризма, определяется спросом и предложением.

Спрос в туризме. С точки зрения спроса можно выделить три типа туризма: внутренний, въездной и выездной. Категории туризма включают международный и национальный туризм, а также туризм в пределах страны (рис. 3.1). Ночующие посетители считаются туристами, а однодневные посетители экскурсантами. В качестве экскурсантов выступают и туристы, прибывшие в страну на круизном судне, если они не используют для ночевки местные средства размещения.

Какие же параметры характеризуют структуру туристского спроса? Можно выделить три группы критериев:

1) географические;

2) социо-демографические;

3) психолого-поведенческие. Рассмотрим каждую из них подробнее. Сегментирование по географическим параметрам предполагает разделение спроса на различные географические единицы:

- внутренний, въездной и выездной туризм в зависимости от страны постоянного проживания туриста;

- туризм по частям света, странам, регионам, кантонам, городам в зависимости от географической цели туристской поездки.

Приведем примеры сегментирования спроса по некоторым из приведенных критериев. По возрастному признаку различают, например, молодежный туризм и туризм "сениоров"; имеет свои особенности спрос на туристские услуги со стороны возрастных групп от 30 до 45 лет, от 45 до 55 лет и т.д. Растущее значение приобретают женский туризм, профессиональный специализированный туризм (например, туры для банковских служащих, работников сельского хозяйства, различных отраслей промышленности и т.п.). В зависимости от типа семьи спрос разделяется на семейный туризм с детьми и без детей, туризм одиночек, туризм семей из 5 и более человек и т.д. Отдельные сегменты образуют религиозный и этнический туризм, дорогие эксклюзивные и дешевые туристские поездки.

Спрос на туристские услуги претерпел за последние 30 лет значительные изменения, и на современном этапе тенденции в спросе таковы:

- переход от активного к пассивному отдыху;

- специализация и индивидуализация в спросе;

- экспансия выездного туризма;

- экологизация мышления потребителя;

- расщепление основного отпуска;

- интенсификация туристского отдыха.

Существуют причины, по которым человек либо не путешествует, либо делает это чрезвычайно редко. Эти причины можно назвать барьерами к путешествию. Для большей части населения барьерами к путешествию являются следующие причины.

Стоимость турпродукта. Потребитель действует в условиях ограниченности денежной массы и при составлении бюджета вынужден прежде всего учитывать другие статьи расхода (например, на приобретение предметов первой необходимости). Суждение, что путешествие является слишком дорогим удовольствием, можно рассматривать как мнение о сомнительной полезности туризма. С другой стороны, следует учитывать, что стоимость туристской поездки является для туриста объективной и принципиальной причиной того, чтобы оставаться дома.

Дефицит времени. Многие люди не могут оставить работу (дела) ради путешествия.

Ограничения по здоровью. Плохое здоровье или физические недостатки не позволяют человеку покинуть свой дом, заставляют отказаться от путешествия.

Жизненный цикл семьи. Родители малолетних детей не путешествуют часто из-за семейных обязанностей или возможных неудобств, связанных с переездом. Одинокий человек (вдовец), как правило, не путешествует из-за отсутствия в поездке попутчика.

Дефицит интереса. Незаинтересованность, как и незнание тех видов туристской деятельности и туристских направлений, которые могут принести необходимую удовлетворенность от поездки, часто являются серьезным барьером к путешествию.

Страх и безопасность. Туристская поездка предполагает столкновение с новым, что часто пугает туриста. Войны, беспорядки, негативные публикации в средствах массовой информации о конкретной местности оставляют в душе потенциального туриста страх и предубеждение относительно конкретного туристского направления. Серьезным барьером, не только сдерживающим, но и дискредитирующим туризм, является терроризм.

Достаточно сильный мотив к путешествию способен преодолеть любые барьеры, хотя они и оказывают определенное влияние на выбор вида отдыха и туристского направления. Как показывает практика, большинство туристов с трудом преодолевает такие барьеры, как дефицит интереса, страх и безопасность.

 

Предложение в туризме. Туристское предложение в общем виде представляется как объект туризма. Это значит, что к туристскому предложению относится все, что может быть использовано для удовлетворения туристского спроса: гостиницы, рестораны, учреждения развлекательного характера, климат, ландшафт и т.д. Таким образом, туристское предложение охватывает разные элементы, и в целях оптимизации управления их необходимо систематизировать.

Туристское предложение — это совокупность услуг и продуктов, которые представляются на рассмотрение клиента, желающего совершить туристское путешествие.

Объектом туристского предложения является потребитель — турист. Поэтому при планировании и разработке пакета услуг необходимо выявить реальные потребности туриста и ориентировать предложение на данные потребности.

Субъектами туристского рынка выступают: - туроператоры — юридические или физические лица, занимающиеся изготовлением, продвижением и реализацией туристского продукта; - исполнители туристских услуг — юридические или физические лица, непосредственно оказывающие услуги по размещению, питанию, транспортные, экскурсионные и другие услуги, входящие в турпакет, — это гостиницы, рестораны, транспортные компании (компании-перевозчики), предприятия культуры (парки, музеи, театры и т.п.), спорта (клубы, стадионы и проч.), лечебно-оздоровительные предприятия и т.д. Они выступают в качестве внутренних и иностранных контрагентов, поставляющих туроператорам услуги, входящие в тур; - турагенты — юридические или физические лица, занимающиеся продвижением и реализацией туристского продукта, посредники; - потребители туристского продукта — любые физические лица, использующие, приобретающие либо намеревающиеся приобрести туристские услуги (турпродукт) для личных нужд.

Продавцами туристских услуг выступают юридические или физические лица, участники рыночного процесса, уступающие права собственности на услугу (пакет услуг) покупателю в обмен на деньги (туроператоры и турагенты).

Покупатели — юридические или физические лица, участники рыночного процесса, приобретающие права собственности на услугу (пакет услуг) у продавца в обмен на деньги.

Туристское предложение должно быть достоверным и правдивым, так как впоследствии при совершении путешествия турист будет непременно сопоставлять увиденное им в тур-агенстве и существующее в реальности. Степень соответствия рекламируемого и реального должна быть максимальной, так как иное разочарует туриста.

Договор на оказание туристской услуги является неотъемлемой частью туристского предложения. Здесь оговариваются все основные условия покупки туристского путешествия — объем услуг, стоимость, сроки, ответственность сторон, гарантии безопасности, страхование туриста и т.п.

Жизненный цикл туристского продукта (выведение на рынок, рост, зрелость, насыщение, упадок) определяет его привлекательность. В связи с быстрыми изменениями образа жизни людей и технологическим развитием жизненный цикл отдельных туристских продуктов стал короче, чем был раньше, поэтому концепция жизненного цикла играет важную роль в стратегическом планировании. Каждый этап жизненного цикла также предполагает определенные задачи для развития туристского предложения: - этап выведения продукта на рынок — характеризуется высокими издержками (затраты на стимулирование спроса — реклама новой услуги для стимулирования первоначального спроса), медленным ростом объемов продаж. На этом этапе жизненного цикла турпродукта бывает большой процент неудач и в связи, с большими затратами по выведению турпродукта на рынок прибыли еще нет.

Методологічні основи управління суб’єктами туристичного бізнесу. Система механізмів управління суб’єктами господарської діяльності у сфері туризму. Інституціональний механізм управління суб’єктами туристичного бізнесу. Економічний механізм розвитку підприємництва у сфері туризму. Управління якістю послуг – головний інструмент переходу до сталого розвитку туризму.

Предпринимательство в туризме (туристский бизнес). Головна мета підприємництва в туризмі полягає в розробленні маршрутів, формуванні туристичних потоків за обраними маршрутами, у виробництві туристичних товарів і наданні туристичних послуг, комплектуванні туристичного продукту відповідно до попиту споживачів з вигодою (прибутком) для себе. Якщо діяльність не передбачає одержання прибутку, то вона не відноситься до підприємницької. Тому головна відмінність підприємця від інших агентів корисної для суспільства і людей діяльності пов'язана з обов'язковим одержанням зиску (прибутку). У такому розумінні термін "підприємництво" ототожнюється з поняттям "бізнес".

Основними суб'єктами підприємницької діяльності у туризмі є туристичні оператори (туроператори), туристичні агенти (турагенти) та інші структури (дилери).

Туроператори - це юридичні особи (підприємства), створені згідно із законодавством України, основною діяльністю яких є організація туризму, формування туристичного продукту, його реалізація та посередницька діяльність із надання характерних і супутніх туристичних послуг мандрівникам. Важливу роль в економіко-технологічному механізмі туристичного бізнесу виконують турагенти, якими можуть бути як юридичні, так і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницькі функції з реалізації туристичного продукту туроператорів або окремих послуг інших суб'єктів туристичного бізнесу.

Обов'язковою вимогою для всіх суб'єктів туристичної діяльності є отримання ліцензії на відповідний вид діяльності.

Сукупність підприємницьких структур з обслуговування туризму утворює туристичну інфраструктуру, яка являє собою комплекс юридичних і фізичних осіб економічної та соціальної сфер діяльності, що надають туристам послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, перевезення, екскурсійного обслуговування, відпочинку, рекреації тощо. Розвиток масового туризму сприяв переходу його інфраструктури на індустріальну основу, внаслідок чого з'явилася індустрія туристичного бізнесу.

Економічний успіх підприємництва забезпечується інноваціями, точніше, інноваційним менеджментом. Це пояснюється тим, що інноваційна заповзятливість у туризмі забезпечує появу нових послуг (продукту), привабливих не тільки для туристів, а й для інвесторів.

Варто особливо підкреслити, що Україна має потребу в такому туризмі, в якому іноваційність, діловитість, ефективна комунікативність стали б нормою господарювання кожного суб'єкта туристичного бізнесу.

Серед функцій підприємництва в туризмі виділяються такі:

1) організація маркетингу і реклами з метою визначення місткості ринку вироблюваних і запроектованих до впровадження туристичних послуг;

2) упровадження інновацій у виробництво туристичних послуг і формування туристичного продукту (пакета послуг);

3) формування ефективної системи забезпечення туристичної діяльності необхідними ресурсами;

4) просування на ринок (збут) туристичного продукту.

 

Стратегії управління суб’єктами туристичного бізнесу за форматами сталого розвитку. Методичний інструментарій формування стратегій розвитку суб’єктів туристичного бізнесу. Стратегічні напрями та основні засади розроблення цільових програм розвитку в туризмі. Формування трансформаційного потенціалу розвитку суб’єктів туристичного бізнесу в туристичних дестинаціях.

Стратегия управления туризмом. Економіка туризму охоплює сукупність таких складових: туристичний продукт і сервіс, об'єкти туристичних відвідувань і суб'єкти підприємництва, які надають послуги споживачам, що тимчасово залишають місце постійного проживання і подорожують у певні туристичні дестинації. Вона є складовою економічного комплексу країни і конституюється підприємницькою діяльністю самостійних туристичних підприємств. Розвиток туристичного бізнесу потребує стратегічного підходу до його управління.

Поняття "стратегія", уживане в економічному, а не військовому значенні, являє собою логічно побудовану програму перспективних заходів, спираючись на які, туристичний бізнес зможе досягти поставленої мети.

Десята Гаазька декларація з туризму проголосила: "Туризм повинен плануватися державною владою, а також владою туристичної індустрії на комплексній і послідовній основі з урахуванням усіх аспектів цього феномена". Результатом такого планування туристичного бізнесу в Україні є Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 pp., яка для суб'єктів туристичної діяльності носить індикативний (рекомендаційний) характер.

В умовах ринку успіху домагаються лише ті підприємці, які здатні розробляти і виконувати на відповідному організаційному рівні довгострокові стратегії. Зараз, коли на ринку України виживають лише професіонали високого класу, розробка і реалізація стратегії стає визначальною умовою ефективної діяльності підприємницьких структур туристичного бізнесу.

Під стратегією суб'єктів туристичної діяльності слід розуміти комплексну програму заходів, спрямованих на здійснення місії (генеральної мети) підприємства і досягнення його множинних цілей.

До об'єктів стратегії економічного управління в туризмі відносяться два базових елементи: переміщення туристів до пункту призначення та зупинка в цьому пункті, яка потребує задоволення потреб у розміщенні, харчуванні та ін. Тому об'єктами економічної стратегії туристичних підприємств є:

- окремі туристичні послуги або комплекс туристичних послуг, що утворюють туристичний продукт;

- ресурси, що забезпечують туристичну діяльність;

- максимізація прибутку і мінімізація витрат;

- ефект мультиплікатора, управління яким має особливе значення в економіці туристичного бізнесу, оскільки доход, отриманий від туризму, впливає на розвиток інших сфер діяльності (виробничої і невиробничої);

- поведінка на ринку і конкурентна боротьба;

- технологія туристичної діяльності;

- інвестиційна та інноваційна діяльність тощо.

Стратегія відрізняється від конкретних планів і програм підприємства практичною спрямованістю на виконання місії підприємства та орієнтацією на використання його переваг.

Процес розробки стратегій дуже трудомісткий. Стратегія діяльності туристичного підприємства орієнтує його на успіх; допомагає підприємцеві зрозуміти суть турбізнесу, визначити своїх конкурентів, постачальників і покупців; привчає до чіткого рішення поставлених завдань; значно підвищує шанси не тільки вижити, а й ефективно працювати в умовах невизначеності зовнішнього середовища.

Процес розробки загальної стратегії діяльності туристичного підприємства представлений на рис. 3.1.

Центром розробки стратегії діяльності підприємств є визначення мети та ранжування цілей (построение «дерева целей»). Під метою розуміється досягнення високого рівня якісних і кількісних показників, до яких повинне прагнути підприємство. Яке б не було формулювання стратегічної мети, в ньому завжди міститься бажаний обсяг прибутку, одержання якого забезпечується доходом.

Теорія і практика підприємницької діяльності виділяють три види базових економічних стратегій - це виживання, стабілізація та розвиток.

Кожна з цих стратегій визначається рівнем досягнутої (запланованої) рентабельності та життєвим циклом товарів (послуг).

Стратегія виживання характерна для підприємств, які знаходяться в кризовому стані через збитковість. Для виходу зі стану збитковості стратегія виживання в порядку захисту повинна передбачити заходи, спрямовані на одержання прибутку в найкоротший термін. При цьому вирішуються такі завдання: що запропонувати ринкові туристичних послуг, а від чого відмовитись, які функціональні стратегії використовувати для переходу до рентабельної діяльності. Тому при розробці економічної стратегії, спрямованої на вихід підприємства із кризового стану, необхідно провести таку роботу:

- переглянути маркетингову політику як основу пошуків додаткових можливостей збільшення обсягів реалізації товарів і послуг;

- організувати діяльність на засадах логістики;

- створити умови жорсткої економії витрат;

- удосконалити методи управління і провести, при необхідності, радикальні кадрові зміни;

- визначити критичні для підприємства обсяги комплектування і реалізації турпродукту та надання окремих послуг.

Стратегія стабілізації є наступально-захисною. Вона використовується в умовах коливання прибутковості підприємства від збитковості до рентабельності і навпаки. Для здійснення стратегії стабілізації необхідно:

- ощадливо використовувати ресурси, щоб швидше стабілізувати рентабельність як мінімум на досягнутому рівні;

- домогтися позитивних зрушень в реалізації турпродукту та розширенні ринків збуту з орієнтацією на швидке пожвавлення діяльності;

- обґрунтувати програму фінансової стабілізації підприємства шляхом вишукування ефективних внутрішніх і зовнішніх джерел інвестування інноваційної діяльності.

Стратегія розвитку (росту) найбільш приваблива як для самого підприємця, так і для його інвесторів. Вона є наступальною і передбачає сукупність окремих стадій та адекватних їм проміжних стратегій загального життєвого циклу росту, а саме - початкову стратегію, стратегію проникнення і розширення ринку, стратегію прискореного росту і, нарешті, стратегію переходу до нового витка розвитку, який знову має початок і всі наступні стадії (стратегії).

Найбільш розповсюдженими в практиці туристичного підприємництва є стратегії розвитку, пов'язані з оновленням туристичного продукту на якісно вищому рівні, розширенням ринку туристичних послуг підприємства та використанням нових технологій обслуговування туристів.


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.008 сек.)