Етапи звукового аналізу при навчанні читанню

Етапи формування навички читання

1. Основна одиниця читання – склад.

2. Читання складів за порядком:

Ø Склад, що утворений одним голосним (о-кунь).

Ø Склад-злиття (о-са).

Ø Склад, що утворився злиттям і приголосним, що приєднуються: (ПГП – мак; ППГП – степ; ПГПП - танк).

Ø Закриті склади (ГП): ох.

Додаткові позначення при читанні обов’язкові.

Врахування позиційного принципу читання, що визначається складовим принципом української графіки.

Сутність: при читанні у більшості випадків враховується не тільки буква, а й сусідні з нею букви: попередня і наступна – два.

Складовий принцип української графіки можна охарактеризувати тому як позиційний принцип письма і читання: при письмі й читанні враховується позиція букв у слові по їх відношенню до сусідніх букв, в тому числі до пропуску.

В словах, які прочитуються, необхідно визначати:

1) Голосні, що виступають в якості самостійних орієнтирів (У Ніни ноти. Окуні. Маяк.)

2) Злиття (ПГ), в яких характер вимови попереднього приголосного визначається буквою, що означає голосний звук.

3) Приголосний або кілька приголосних, які знаходяться в кінці слова, які позначають звуки, що вимовляються твердо і які прочитуються до попередніх ПГ або Г.

4) Приголосний або кілька приголосних, що стоять перед ПГ, які з цим ПГ прочитуються цілим складом.

5) Букву ь після приголосних, яка вказує, що приголосні вимовляються м’яко (пом’якшено).

Таким чином, після знайомства з новою буквою проводиться навчання читанню ПГ на всьому діапазоні вивчених на той час голосних і букв, що їх позначають на письмі.

На І етапі – читання має бути складовим і базуватися на складо-звуковому аналізі та синтезі.

ІІ-й етап формування навички читання характеризується читанням слів. Спочатку слово прочитується по складах, потім з наголосом. На цьому етапі діти переходять на читання цілими словами на основі фонетичного наголосу. Пояснюються правила орфоепічного читання.

Третьому етапові характерне читання речень. Учень «губить» рядок, повертається, перечитуючи слова і склади. Це явище зникає з розширенням “поля читання” дитини. Увага – на свідоме і виразне читання (на імітативній основі).

Вправи, спрямовані на швидку реакцію дитини по запам‘ятовуванню матеріалу

1. Швидке читання букв (за порядком вивчення, в алфавітному, у роздріб – голосні, приголосні).

2. Читання обернених і прямих складів з твердими і м‘якими приголосними та їх конструкціями.

3. Щоденне швидке читання односкладних слів.

4. Вправа «Фотооко» (з 1 слова односкладного, двоскладного, трискладного – на час. Помилки виправляються).

5. Показ 2-3 слів на 5-10 хв. (Відтворення їх).

Прийоми навчання читати склад і слово

1. Вимов, співаючи, злиття МИ і додай наступний звук [р]: мииир, Дмитрик.

2. Промов звук [д] і зразу протяжно злиття [миии], додай звук [т], протягуй наступне злиття [риии], додай звук [к]: Дмитрик.

Етапи звукового аналізу при навчанні читанню

1. Інтонаційне підкреслення послідовності звуків і називання ланцюжка звуків слова.

2. Диференціація голосних і приголосних звуків та їх чергування в слові.

3. Диференціація твердості і м‘якості приголосних звуків

4. Моделювання основних звукових відношень у слові.

1. Навчання письму і читанню є однією з найважливіших сторін навчання грамоти: уміння користуватися письмом має виключно велике значення в пізнавальній і практичній діяльності людини. Тому навчання письму в період володіння дитиною грамотою необхідно приділяти не менше уваги, ніж навчанні читанню.

Письмове мовлення виникло на основі усного, між ними існує тісний взаємозв’язок. Однак за своїм психологічним змістом процес письма у дитини значно відрізняється від процесу усного мовлення та читання. Засвоєння усного мовлення починається з практики спілкування з дорослими. До школи дитина оволодіває усним мовленням настільки, що може спілкуватися з дорослими, однолітками.

Писемному мовленню дитина вчиться лише в школі. Однак це і робить процес засвоєння письма більш складним. Спочатку учень не може застосувати письмову форму мовлення як засіб спілкування.

Тому звертається увага на звуки, склади, на перекодування їх в знакову систему. Лише поступово дитина переходить на письмове мовлення.

Дитина акцентує увагу на всіх елементах письма: від елементів букв до з‘єднань і розміщення. Процес важкий і стомлюючий.

Заняття з письма відбувається слідом за уроками читання. Але якщо в основу порядку вивчення букв на уроці, читання покладено принцип частотності, то на уроці письма діти вчаться писати букви не в порядку послідовно зростаючих труднощів їх написання, а з точки зору труднощів звукового аналізу, необхідного при читанні.

Учень, навчаючись письму, повинен засвоїти 3 групи навичок:

1. Технічно-гігєнічні – правильно користуватися письмовим приладдям, координувати рухи руки, дотримуватись гігієнічних правил.

2. Графічні - правильно зображувати букви, склади, слова, писати букви з потрібним нахилом, певної висоти і ширини, рівномірно розміщувати на робочому рядку, правильно з‘єднувати.

3. Орфографічні правильно визначати звуковий і буквений склад слова, коментувати його написання.

Оволодіння цими групами навичок є основою грамотного письма і гарного почерку.

Школяр засвоює 2 азбуки – друковану і рукописну, а в азбуках – зображення великих і маленьких букв. В букварний період діти оволодівають написанням букв, а відтак – слів, речень, зв‘язних текстів.

На І етапі БП діти пишуть елементи букв, їх з‘єднання, слова за зразком.

На ІІ етапі рекомендуються вправи на слух, списування репродуктивного характеру і з ускладненням (вставити, замінити букву, слово…).

У посібнику Дорошенка дається характеристика видам робіт, спрямованих на вироблення в учнів навичок письма:

Ø підготовчі вправи (завдання – аналіз графічної будови нової літери): письмо в повітрі, обведення пунктирних ліній;

Ø вправи, спрямовані на вироблення ритмічного письмо у темпі (раз-і-два-і…);

Ø списування з дошки, букваря, карток…

Ø вибіркове списування;

Ø слухове письмо букв, складів, слів…

Ø письмо по пам‘яті слів, складів;

Ø вправи на виконання і перевірку виконаного.

Перед написанням слів і речень необхідно зосереджувати увагу на таких моментах:

1) повторення правил письма, правопису розділових знаків;

2) аналіз елементів і структури букви;

3) читання зразків, написаних на дошці, в прописах; відповіді на запитання за змістом речення та його аналіз;

4) впровадження в практику слухового, зорового і комбінованого письма.

1. Читання і письмо в період навчання грамоти служать засобом підвищення культури мовлення учнів. Вся робота обумовлюється розвитком мислення і мовлення учнів. Але ця робота притаманна не лише урокам навчання грамоти. Вона пов’язана з екскурсіями, спостереженнями дітей, з предметними уроками, бесідами і т.п. Завдання, пов’язані з розвитком мовлення в БП, такі:

Ø виправлення недоліків мовлення дітей;

Ø розширення кола вражень, уявлень і понять учнів у зв‘язку з цим – збагачення словника;

Ø уточнення семантики слів;

Ø розвиток умінь правильно в усній формі будувати речення, а з речень текст.

Основним джерелом роботи з розвитку мовлення є власний життєвий досвід дітей і спостереження їх за життям людей і природою (К.Д.Ушинський підкреслював значимість спостережень за природою).

Іншими джерелами виступають ігри, забави дітей, словниково-логічні вправи, граматичні завдання в письмових вправах; складання оповідань різного типу: опис, розповідь, роздум; робота над удосконаленням звуковимови, робота з наочністю.

Все це сприяє як засвоєнню навчального матеріалу, так і формуванню морально-естетичних понять і почуттів.

Робота з розвитку мовлення і мислення на уроках навчання грамоти групується в двох напрямках:

1. формування умінь зв‘язного мовлення (уміння розуміти тему і основну думку тексту або сюжетного малюнку, послідовно передавати їх зміст).

2. Навчання правильному, точному, виразному використанню засобів мовлення.

Основна частина уроку на вивчення, наприклад, ма­лої букви З складається з таких етапів і видів роботи:

1. Звукові аналітичні і синтетичні вправи зі звуками [з], [з']

I. Впізнавання звуків у заданих учителем словах з визначенням місця звучання (на початку, в середині, в кінці). Пропонуються, на­приклад, слова: заєць, коза, віз, сажа (!), залізний, зяблик, узяв, ка­люжа (!), злазь, візерунки, друзі, жасмін (!), зелений.

2. Доповнення складу із звуками [з], [з'] для утворення слів: залі(зо), гро(за), моро(зи), ва(за, зон), ві(зок), бере(за), мага(зин) та ін.

3. Утворення складів типу злиття із звуком [з] (за, зо, зу, зи, зе), із звуком [з'] (зя, зьо, зю, зі, зе).

II. Показ зразка писаної літери з у сітці зошита (збільшеної в 20 разів).

ІІІ. Аналіз будови букви з переліком її елементів (верхня дуж­ка, схожа на правий півовал, і нижня дужка, яка переходить у ниж­ню петлю).

IV. Засвоєння конфігурації літери з.

1. Показ письма букви на дошці з поясненням послідовності зо­браження елементів.

2. «Письмо» учнями букви в повітрі з орієнтацією на показ учи­теля.

3. Аналіз зразка букви в зошитах, усне пояснення порядку зобра­ження елементів.

V. Вправи з письма.

1. Письмо літери по пунктирних зразках у зошиті (на друкова­ній основі).

2. Письмо трьох літер (самостійно). Зіставлення написаних лі­тер із зразком. Аналіз помилок.

VI. Фізкультхвилинка.

VII. Дописування рядка літери з.

VIII. Звуко-буквений аналіз слова візок з побудовою схеми фіш­ками і викладанням з букв розрізної азбуки.

IX. Динамічна пауза.

X. Письмо другого рядка букви (друга частина рядка — письмо під такт).

XI. Звуковий аналіз слова зима з наступним записом за зразком.

XII. Добір слів із звуком (з), які відповідають на питання що робити? (казати, возити, різати, лазити, збирати, в’язати, зустрі­чати та ін.).

XIII. Складання з одним із слів (на вибір) речення.

XIV. Підсумок уроку.

— Яку букву навчилися писати? Які звуки позначаються цією буквою?

Поиск по сайту: